різниця між психологом та психотерапевтом

Психолог, психотерапевт, психіатр: хто ці люди?

Чи бувало у вас:

  • що на душі погано, що незмога більше терпіти?
  • що одна й та сама подія повторюється з вами у взаємодії з різними людьми, у різних ситуаціях (на роботі чи в приватному житті) і таке враження, що ВСІ вони ОДНАКОВІ (чоловіки, жінки, колеги, вчителі…)?
  • відчуття, ніби всі змовилися проти вас?
  • враження, що вас ніхто (або хтось конкретний) не розуміє?
  • коли ви ловили себе на думці, що ви нещасні як мати, батько, чоловік, жінка, дитина, у професії, навчанні, родині, по життю…
  • що хтось говорив вам на повному серйозі, що вам варто попити заспокійливе, взяти відпустку чи звернутися до фахівця?

До ФАХІВЦЯ?! Якого саме? Давайте розберемося.

Хто і яку допомогу надає?

Питання, які ми окреслили вище, стосуються психологічних проблем. З огляду на їхню глибину та сутність впливу на психіку людини, щоб вирішити ці проблеми, необхідними стануть психологічна, психотерапевтична чи психіатрична допомога.

Дискусійним залишається питання розділення двох сфер психологічної допомоги – психологічної корекції та психотерапії [1]. Така ситуація виникла лише в країнах пострадянського простору, щоб відмежувати медичну і немедичну психотерапію. Методи і напрями будуть однакові, але слово «психокорекція» підкреслює, що медикаментозне лікування не передбачається. Тобто: психологічна корекція – це немедична психотерапія.

Існує багато різних підходів у психотерапії, які включають основні напрями з похідними від них, так: психодинамічний (класичний психоаналіз З. Фройда, аналітична індивідуальна психотерапія А. Адлера тощо); когнітивний (раціонально-емоційна терапія А. Еліса, когнітивна терапія А. Бека); системна сімейна психотерапія та ін.

Немає ідеального методу! Логіка така, що будь-яку проблему можна вирішити будь-яким психотерапевтичним напрямом, відмінність буде лише у методах, що використовуватиме фахівець, та індивідуальних особливостях самого спеціаліста. Висловлюючись метафорично, обрання фахівця певного напряму – це ніби вибір певної школи бойових мистецтв: комусь до вподоби карате, комусь бокс чи дзюдо, але є й ті, що просто займаються спортом – фітнесом, якимись фізичними навантаженнями, і підтримують своє тіло в здоровій формі.

Без додаткової освіти фахівець може використовувати лише елементи будь-якого з психотерапевтичних напрямів і не має права називатися арт-терапевтом, гештальт-терапевтом чи психоаналітиком тощо. Для цього необхідно закінчити відповідну профільну спеціалізацію.

Психотерапевтом [3] може бути психіатр, психолог або інший фахівець зі сфери психічного здоров’я, який пройшов додаткову спеціальну підготовку з психотерапії. Зараз частіше практикують психотерапевти, які не мають досвіду у вищезазначених сферах, але отримали поглиблену підготовку в цій галузі.

Своєю чергою медичні психотерапевти – кваліфіковані лікарі, які здобули кваліфікацію у сфері психіатрії, а потім пройшли 3-4-річну спеціалізацію з профільної психотерапії. Їхня роль полягає в психотерапевтичному лікуванні (медикаментозному або без нього) клієнтів чи пацієнтів із психологічними проблемами та психічними розладами, але без психопатологій (це компетенція психіатра).

Психічні захворювання [5] є надзвичайно поширеними, більше, ніж люди собі можуть уявити, і перебувають на одному рівні поширення як серцево-судинні захворювання та рак. Вони можуть мати різні форми прояву, включно з депресією, шизофренією, розладами харчової поведінки, тривогами, фобіями, зловживанням наркотиками та алкоголем, посттравматичним стресовим розладом, деменцією тощо. Усе перелічене є предметом скарг під час звернення до психіатра.

Психіатри [4] лікують людей, які потребують допомоги у вирішенні проблем пов’язаних з їхніми медичними, психологічними та соціальними потребами. Зазвичай це особи зі складними психічними станами (важка депресія; шизофренія; біполярний розлад тощо). Людина, яка вчиняла спробу самогубства або має суїцидальні думки, зазвичай сама або за допомогою рідних звертається до психіатра.

Психологи ж [4] працюють із поведінковими проблемами, труднощами з навчанням, надмірною тривожністю тощо. Тут важливо розуміти, наголошує В. Г. Панок [2, с. 13–14], що практичний (практикуючий) психолог – професіонал у галузі прикладної психології, який має спеціальну вищу освіту і здійснює психологічну практику (практикує), застосовуючи у своїй роботі науково обґрунтовані, перевірені та валідні методи.

прийом психолога

Отже, психолог – консультує клієнта щодо порушення психологічного добробуту (проблеми з навчанням, незначні труднощі в комунікації, самовизначенні тощо), психіатр – діагностує психічні захворювання та лікує медикаментозною терапією, а психотерапевт (залежно від його кваліфікації) – лікує психічні розлади медикаментозно та/або психотерапевтичними методами у випадку його належності до медичної галузі та лише психотерапією, якщо фахівець не має медичної освіти.

Думки експертів

Борислав Хомуленко психолог, коуч
Борислав Хомуленко, психолог, коуч, тренер, кандидат психологічних наук

https://www.facebook.com/profile.php?id=100011652483276

Якщо дивитися на тему відмінностей максимально просто, то психолог відрізняється від психотерапевта і психіатра тим, що має гуманітарну освіту, пацієнта називає «клієнтом» і не призначає медичних препаратів. Проте самі методи вербальної психотерапії єдині для всіх. Говорячи з гумором, виходить, що психолог – це такий собі лікар (без медичної освіти), який не має права ставити діагноз і призначати фармпрепарати. Проте під час вирішення емоційних проблем пацієнтів (клієнтів) має бути аналогічно компетентним у тому або іншому методі психотерапії як і психотерапевт та психіатр.

Цікавим є те, що багато творців напрямів психотерапії є психологами. Вони цілком можуть навчати психіатрів цьому ремеслу. Психотерапія буває клінічна і неклінічна. Проте це розділення швидше юридичне, ніж прикладне. Методи базового навчання все одно будуть однаковими. Попри те, що в Україні, й інших країнах пострадянського простору, психотерапевтами формально можуть називатися лише медики, ми можемо виявити, що відповідно до Страсбурзької декларації про психотерапію, сама психотерапія є особливою гуманітарною наукою, заняття якою є вільною і незалежною професією.

Основною відмінністю психотерапевта від психіатра є те, що психотерапевт не займається лікуванням важких психічних захворювань. Хоча психолог і не працює з психічно хворими людьми, не виписує ліків і не ставить діагнози, на нашу думку, його робочі інструменти тісно перекликаються з інструментами психотерапевта. Спеціалізація психіатра переважно стосується роботи саме з важкими психічно хворими людьми методами фармацевтичної терапії.

Тереза Сіансіоло доктор нейропсихології
Тереза Сіансіоло (Dr.Theresa Cianciolo, MS, MA, PhD in neuropsychology), магістр наукової психології, магістр арт-терапевтичного консультування, доктор нейропсихології (США)

https://www.facebook.com/theresa.cianciolo

В американській системі розмежування компетентностей психолога, психотерапевта та психіатра буде таким.

Психолог – професіонал, який практикує психологію і вивчає нормальні та ненормальні розумові психічні стани, перцептивні, пізнавальні, емоційні й соціальні процеси, поведінку експериментальним шляхом, спостереженням, інтерпретацією і визначає індивідуальні відмінності особистості щодо одна одної та навколишньої дійсності.

Психотерапія, або розмовна терапія, – шлях допомогти людям із широкою різноманітністю душевних захворювань та емоційних труднощів. Психотерапія допомагає виключити або контролювати проблемні симптоми таким чином, що особа може функціонувати ліпше і підвищити показники благополуччя та відновлення. Психотерапія пропонується в різних форматах, зокрема індивідуально, для пар, родин чи як групова терапія, і може бути ефективною для всіх вікових груп (Mayo Clinic).

психотерапія

Психіатр – медичний лікар (M.D. або D.O.), який спеціалізується в психіатрії (напрям медицини, присвячений встановленню діагнозу, запобіганню, вивченню і лікуванню душевних розладів). Люди потребують психіатричної допомоги через безліч причин. Проблеми можуть бути раптові, такі як панічні напади, галюцинації, що лякають, думки про самогубство або коли люди чують «голоси». Чи більш тривалі, такі як постійне почуття печалі, безнадійності, заклопотаності або повсякденні проблеми, що ускладнюють об’єктивне сприйняття реальності та спричинюють утрату контролю (American psychiatric association).

Що таке психологічна проблема?

На початку ми висунули низку проблемних питань щодо того, якою може бути психологічна проблема. Це не завжди такий рівень глибини захворювань, як депресія, шизофренія, життєві негаразди на кшталт розлучення чи втрати близької людини. Психологічна проблема – це те, що заважає, про що ви постійно думаєте, відчуваєте, або цей стан спричиняє певні небажані обставини в житті і це псує кар’єру, взаємини в родині тощо. Те що заважає – це є проблема!

Буває, що людина визначилася з проблемою і готова звернутися по допомогу до фахівця, але, обміркувавши все кілька разів, ніби зупиняється на думці: «і так нормально, живу із цим роки і ще проживу…». Це і є гарний ідентифікатор існування проблеми: якщо час від часу з’являються одні й ті самі думки, що засмучують людину, чи виникає відчуття безвиході, а потім відбувається все в зворотному напрямі типу «і так нормально», найімовірніше, людина тривалий час живе з проблемою, що її турбує.

І, умовно кажучи, якщо це не щось депресивне чи неврозоподібне, то жити і справді можна, але питання в якості такого життя. Це виснажує психіку, людина перебуває в постійному чи періодичному стресі через це. Можуть виникати психосоматичні розлади погіршення стану здоров’я без видимих органічних причин: порушення сну, набір або втрата ваги, висипання на шкірі, болісні відчуття в певних групах м’язів, деформації пропорцій тіла тощо. У випадку депресії та неврозу зволікати не можна і потрібно звернутися до психіатра. Ці стани можуть проявлятися хронічним безсонням, підвищеним тиском і серцебиттям, панічними атаками, небажанням вставати з ліжка і щось взагалі робити, навіть елементарно доглянути за своїм тілом, загальним пригніченням.

психологічна допомога

Отже, до кого йти?

Якщо ви здатні усвідомити, що проблема викликає порушення в роботі психіки, коли ви втрачаєте контроль над собою і помічаєте значні порушення з погляду функціонування з рідними в соціумі тощо – це запит до психіатра. Як свідчить досвід і практика, це дуже нечасті випадки, щоб людина сама звернулася по допомогу. Зазвичай близьке оточення (родина, друзі, колеги) починають проявляти занепокоєння і примусово ведуть таку людину на прийом до психіатра. І варто діяти саме так! Адже це питання збереження життя людини. Дуже багато говорять про депресію і поганий настрій, але поганий настрій не тотожний поняттю «депресія». Адже депресія – це важке захворювання, яке лікує насамперед психіатр. Вона може супроводжуватися суїцидальними спробами і своєчасне звернення по допомогу дозволяє людині впоратися з цією проблемою.

Психолог чи психотерапевт? Якщо ви все одно чітко не уявляєте, до кого звертатися, то краще звернутися до будь-кого з трьох кабінетів (психолог, психотерапевт, психіатр), навіть помилково, і фахівець скерує, куди потрібно.

Дбайте про себе і своїх близьких та залишайтеся здоровими!  

Нагадуємо, раніше ми писали, як допомогти близькій людині із залежністю.   

Використані джерела:

  1. Осипова А. А. (2000) Общая психокоррекция. Москва: ТЦ «Сфера». 512 с.
  2. Психологічна служба (2016) [В. Г. Панок (наук. ред.), А. Г. Обухівська, В. Д. Острова та ін.]. Київ: Ніка-Центр. 362 с.
  3. Differences between psychology, psychiatry and psychotherapy. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.healthcareers.nhs.uk/explore-roles/psychological-therapies/differences-between-psychology-psychiatry-and-psychotherapy.
  4. Psychiatrists and psychologists: what’s the difference? Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.yourhealthinmind.org/psychiatry-explained/psychiatrists-and-psychologists.
  5. Psychiatry. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.healthcareers.nhs.uk/explore-roles/doctors/roles-doctors/psychiatry.

Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook