мама и дочь

Чи готова ваша дитина до школи?

Як зрозуміти, чи готова ваша дитина піти до першого класу, або краще почекати та піти до школи наступного року? Давайте розбиратися. 

Усі діти різні. У них багатоманітний набір вроджених якостей та рис характеру, відмінні темперамент та швидкість дозрівання нервової системи. До того всього – у них різні батьки, різні вихователі в садочках, різне середовище. Тож не дивно, що і питання готовності дітей до школи потрібно розглядати індивідуально. 

Насамперед батькам потрібно спробувати відкласти в бік свої страхи, пов’язані зі школою та навчанням, і подивитися якомога об’єктивніше на свого сина чи дочку, на їхні навички, знання, можливості. 

Також пам’ятайте, з нами, з батьками, діти можуть поводитися зовсім інакше, ніж у колективі одноліток або з педагогом. Тож перед тим як скласти думку про готовність вашої дитини до школи, обов’язково поспілкуйтеся з вихователями, керівниками гуртків, які вона відвідує. Запитайте, як ваш дошкільник поводиться на заняттях, спілкується, чи може всидіти на місці та уважно слухати вихователя бодай 10-15 хвилин, чи справляється він самостійно зі складними інструкціями, як реагує на зауваження або невдачі. Поцікавтеся їхньою думкою.

Чому важливо дивитися не на вік майбутнього першокласника, а на його готовність до школи?

Кожен рік у дитячому віці важливий. Адже це велика відмінність у мірі зрілості структур нервової системи, які впливають на здатність контролювати себе, зберігати увагу певний час та концентруватися на завданні, знаходити спільну мову з однолітками та викладачами, розуміти, що від тебе вимагають, здатність реагувати на невдачі та конфлікти без істерик. 

Якщо дитина не готова до школи фізично, інтелектуально або психологічно, то перший рік може перетворитися на чергу невдач та безкінечний стрес як для самого школяра, так і для його батьків, що може сформувати негативне ставлення до школи і навчання.

Ознаки готовності до школи 

Психологи видокремлюють кілька складових готовності дитини до школи: фізична, інтелектуальна та психологічна. Ось деякі ознаки того, що дитина готова до навчання в першому класі: 

  • Мовленнєвий розвиток: дитина доб­ре вимовляє слова, звуки, говорить реченнями та може сформулювати свою думку не тільки наодинці з кимось, але й перед кількома людьми.
  • Добре розвинена дрібна моторика: вправно поводиться з дрібними предметами, тримає ручку, олівець, ріже ножицями, складає конструктор з маленькими деталями.
  • Вміння контролювати свою поведінку, а не діяти імпульсивно. Наприклад, коли хочеться до туалету – дитина піднімає руку і проситься вийти або підходить до вчителя і попереджає його, а не зіскакує зі свого місця та вибігає з кабінету посеред уроку. Просить про допомогу, коли щось не виходить, а не влаштовує істерику.
  • Вміння спілкуватися з однолітками, знаходити спільну мову, пояснювати свої думки, домовлятися.
  • Здатність виконувати інструкції та завдання, розуміти їхній зміст.
  • Вміння концентруватися на завданні бодай 10-15 хвилин, сидіти на одному місці протягом заняття.
  • Увага, пам’ять і мислення відповідають віковим нормам. Усе, що вивчають у підготовчій групі дитячого садочка або на заняттях з дошкільної підготовки, – усе це має значення, і варто поцікавитися у викладача, як ваша дитина справляється з цими завданнями.
  • Шкільна мотивація: дитина має розуміти, навіщо вона йде до першого класу, що робитиме в школі, що її роль зміниться.
  • Навички самообслуговування. Майбутній школяр має вміти самостійно одягатися, збирати свої речі, користуватися столовими приборами тощо.дети в школе

Що можна зробити, аби підвищити готовність дитини до школи?

Не все можна змінити одним лише бажанням. Допоки не дозріють певні структури мозку, неможливо змінити здатність контролювати імпульсивність, утримувати увагу певний час або обробляти інформацію певним чином.

Але є деякі речі, на які можна вплинути. І от що ви можете зробити:

  • Надайте дитині більше самостійності в побутовому плані та привчайте до самостійного виконання певних завдань.
  • Давайте інструкції у кілька рівнів та слідкуйте за їхнім виконанням. Пояснюйте їхній зміст і навіщо вони потрібні.
  • Вчіть дитину вирішувати проблеми кількома способами, зокрема й конфлікти з однолітками.
  • Привчайте до режиму дня (ранні підйоми та збори до школи – це неабиякий виклик для першокласників), у якому є й самостійна робота над уроками (розфарбувати малюнок, скласти пазл, математичний диктант – це не мають бути складні математичні рівняння).
  • Вчіть реагувати на невдачі, розповідайте, що помилки – це невід’ємна складова навчання.
Олена Симирецька, викладач молодших класів

Перша ознака готовності до школи – це здатність дитини відірватися від мами, самостійно зайти до приміщення і залишитися сам на сам з учителем. 

У мене були такі випадки, коли дитина пів року плакала, як у дитячому садочку. Плакала по два уроки, і тільки потім заспокоювалася. 

Ще одна ознака готовності – наявність соціальних та побутових навичок. Встати зранку та зібратися, сказати вчителю, що хоче в туалет, застібнутися, зав’язати собі шнурки, переодягнутися на фізкультуру, помити руки. Бувають такі випадки, коли дитина підходить, ставить ногу та просить зав’язати їй шурок. За умови, що в класі є ще 30 учнів, це трохи важко.

У шість років є різні діти. Є й зовсім безпомічні, якщо дитину занадто опікали та не давали їй самостійно вирішувати такі речі.

Третя ознака – дитина має вміти виконувати визначений алгоритм дій, певні прості дії, вміти слухати вчителя. Розуміти, що коли вчитель звертається до всіх: «сіли за парти, дістали підручники, відкрили зошити», то він звертається до кожного з дітей. Сприймати колективне прохання і на свою адресу. 

А також уміти сидіти та концентруватися на завданні бодай 10 хвилин та доводити справу до кінця без істерик. 

З приводу знань, звичайно, краще мати певну базу, особливо, коли ми говоримо про звичайні класи, де навчається 30 дітей. Коли в класі 10-12 осіб – можна мати меншу базу. Хоча тут все індивідуально, і залежить від особливостей окремої дитини.

Коли батьки віддають шестирічку до школи, вони мають бути готовими до істерик, що потрібно буде підтримати її, можливо, залишити якогось дня вдома, допомагати з навчанням.

Батьки часто вважають, що буде просто, адже в першому класі немає домашніх завдань, і дитина навчиться всьому в школі. А там п’ять уроків, група продовженого дня, ще якісь гуртки. Стрес, адаптація. 

До того ж, якщо на уроках наш першокласник проплакав більшість часу, ще деякий час заспокоювався, то, вочевидь, певну кількість матеріалу він не засвоїв та не дав засвоїти іншим. А через відсутність домашніх завдань батьки не одразу це помітять.

Немає нічого страшного в тому, що мама або тато через кілька місяців після того, як віддали дитину до першого класу, вирішили забрати її зі школи, щоб перевести на домашнє навчання або взагалі почекати ще рік. 

Але не треба плутати звичайну адаптацію з неготовністю до школи: майже у всіх дітей у першому класі болять животи, починаються проблеми з туалетом. Але зазвичай у дітей, які мають базу знать, фізично та психологічно готові до навчання, цей період минає легше. 

Я б хотіла порадити батькам перед школою, якщо маєте сумніви, чесно та відверто поговорити з викладачем або психологом про свою дитину, спитати їхньої професійної думки.

А також не ігнорувати дошкільну підготовку, в ідеалі – записатися на заняття в тій школі, де буде навчатися дитина в першому класі. Щоб трохи познайомитися з тим, як усе влаштовано, та із самим приміщенням: де розташовуються кабінети, роздягальня, туалет. 

Що робити, якщо дитина не готова до школи?

Те, що ваша дитина наразі не готова йти до школи, це не погано і не добре. Просто зараз склалися саме такі обставини. Набагато важливіше, що ви робитимете: чи ігноруватимете цей факт, чи діятимете з урахуванням тих обставин, які є. 

Що робити, якщо дитина не готова до школи: 

  1. Зачекати. Іноді треба просто трохи почекати, щоб дитина «дозріла». 
  2. Обрати замість звичайної школи школу-садочок або приватну школу з невеликою кількістю учнів у класі, щоб ваш першокласник отримував достатньо уваги від педагога.
  3. Індивідуальне навчання: домашнє навчання або заняття у дистанційній школі дозволять не втратити рік, але при цьому підлаштувати темп засвоєння матеріалу під дитину, обрати педагогів, які знайдуть спільну мову з вашим першокласником.
  4. Спробувати піти у звичайну школу і спостерігати за тим, як ваш школярик адаптується. Якщо все буде занадто важко, порадьтеся з учителем та шкільним психологом. Можливо, найкращим рішенням буде забрати дитину зі школи та повторити спробу наступного року. 

Не сприймайте неготовність вашої дитини до школи як власну поразку або як привід, щоб картати себе. Ви ні в чому не винні. Просто кожна дитина індивідуальна. І це нормально. 


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook