Сьогодні:30 September, 2020
обиды

Таке солодке життя жертви

І які б хороші події не траплялися з людиною, завжди знайдеться мільйон приводів знецінити приємності, щоб продовжувати страждати. Виявити такий механізм часом непросто. На це потрібні сміливість, чесність і бажання почати діяти по-іншому.

А поки пропонуємо розглянути які саме бонуси можна отримувати від страждання.

Жалість замість любові

Одна з потреб будь-якої людини – відчувати себе цінною і коханою. Це надихає, підтримує у складні часи, примножує радість. На жаль, але дуже часто почуття жалості з боку інших стає таким собі сурогатом любові. Якщо людина впевнена, що любити її неможливо і вона цього не варта. Єдине, на що можна розраховувати, – жалість. Викликаючи в оточуючих ці почуття, ви отримуєте від інших: увагу, допомогу, підтримку, подарунки, час, співчуття-співпереживання, дбайливе ставлення до себе. І все це – прояви, які дуже нагадують любов, але за фактом не є такими. Адже любов – це взаємодія на рівних (а жертва завжди ставить себе нижче за інших). Любов – це емоційний обмін, а жалість, як правило, грає в одні ворота і лише приймає. Любов дає можливість бути таким (такою), як є, відчуваючи свободу і прийняття з боку інших. Нічим подібним в образі жертви, яка викликає жалість, і не пахне. Жертва має видаватися «бідною і нещасною» і не проявляти себе справжньою. Інакше її не жалітимуть, вона не отримає співчуття, що для неї рівняється втраті власної цінності та відсутності любові. 

Але підтримувати репутацію жертви складно. Проявляти власні справжні емоції неможливо, особливо невдоволеність, гнів, образу. Якщо вони виникають (а це трапляється з будь-якою людиною), то їх треба пригнічувати, ховати або висловлювати якимось дивним способом, щоб залишитися водночас «білим і пухнастим». Величезна кількість внутрішньої енергії, неможливість побудувати довірливі й чесні стосунки – ціна, яку платить людина за таку хибну любов. 

Інколи батьки дорослих дітей обирають роль жертви, бо саме вона гарантовано забезпечує їх увагою з боку дітей. 

Право на образу

Образа – почуття, яке часто оцінюється як негативне, непривабливе, неприпустиме. Нас із дитинства вчать не ображатися і пробачати всім і все буквально миттєво. Саме тому мало хто зізнається, інколи навіть собі, у тому, що вони ображаються. У нашому суспільстві існує переконання, що на це почуття потрібні дуже-дуже вагомі причини.обиженный ребенок

Але коли в тебе все погано і страждань повна торба, навіть з надлишком, – ти ніби отримуєш право ображатися. І ніхто тобі не дорікатиме. Як докоряти тому, у кого все погано і життя зламане. І винні в цьому інші – чоловік або дружина, діти, родичі, колеги, країна, весь світ. Завжди знайдеться той, на кого можна перекласти відповідальність, і нічого не робити, а тільки ображатися. Жертва отримує повне право проявляти свою образу, говорити про неї і навіть регулярно підживлювати її.

Повна безвідповідальність

Коли ти жертва – ти нічого не можеш. Усі навколо можуть, а ти ні. «Я не можу нічого змінити», «Від мене нічого не залежить», «Обставини сильніші за мене» – подібні висловлювання можна часто почути від жертви. І якщо хтось поруч намагається відкрити їй очі та пояснити, що «навіть коли ти не можеш вплинути на всесвітній порядок, то, напевно, є сфери життя, в яких рулиш саме ти», то жертва знайде мільйон контраргументів, чому вона нічого не робить і не робитиме.

Відчуття своєї немічності та небажання щось робити знімає повну відповідальність з людини. Я не керую своїм життям – це роблять інші. Означає це, що я не відповідаю за своє життя. Якщо трапляються проблеми, не я їх створював(ла), а хтось інший. І тоді всі навколо винні у вашому нещасті та невдалому житті, абсолютно всі, але не ви самі. І можна роками лежати на дивані, нічого не роблячи, і лише звинувачувати всіх у своєму нещасті.примирение

Матеріальна вигода

Можливо, це когось шокує, але буває й таке, що від ролі жертви людина отримує цілком матеріальні бонуси. Це можуть бути подарунки, фінансова допомога, безкоштовно виконана робота.

Кілька років тому світ вразила дика історія матері і доньки ДіДі та Джипсі Бландшар. Мати багато років робила свою доньку хворою, змушувала сидіти в інвалідному візку, стригла її наголо, годувала пігулками, навіювати їй та казала іншим, що її донька-підліток за розумовим розвитком залишилася семирічною дитиною. ДіДі одягала свою доньку в дитячі безглузді сукні, годувала її через зонд, розповідаючи, що в неї алергія на все. Абсолютно непристосована до реального життя дівчинка здійснювала кілька спроб втекти від матері. Але безуспішно. У підсумку вона звернулася по допомогу до свого друга (з яким познайомилася в інтернеті). Вона попросила звільнити її від матері – і вони вбили «добропорядну» і «люблячу» ДіДі. Про цю моторошну історію навіть зняли серіал «The ACT».

Навіщо ДіДі Бландшар скалічила життя своєї єдиної доньки? Вона отримувала від цього цілком конкретну фінансову допомогу (їм постійно надсилали гроші, побудували гарний великий будинок, вони подорожували завдяки допомозі). А ще вона отримувала визнання громадськості в геройстві. Для оточуючих ця жінка була доброю матусею-героїнею, яка мужньо, з повною самовіддачею та найглибшою любов’ю дбала про свою дитину, а насправді – безжально використовувала її.

Звичайно, подібні гіперболізовані історії в житті нам трапляються нечасто. Але їх багато. Нехай не в такій формі. Більш витончено. Однак часто професійні жертви отримують цілком фінансову вигоду або ж право витрачати гроші на себе від свого стану жертви (приклади читайте далі).

Право на свої бажання…

«Багато хочеш – мало отримаєш»! Напевно, ви чули цю фразу. Батьки часто кажуть щось подібне своїм дітям у відповідь на спонтанні дитячі «хочу». Ніби як бажати чогось – нескромно, неправильно. Діти виростають, відчуваючи страх відкрито говорити про свої бажання та мрії. Бояться витрачати на себе власні гроші, просити близьких про подарунки, які їм дуже хочеться. Попри страх проявляти власні «хочу» відкрито, потреба в цьому залишається, і бажання отримати хоч щось теж.

Жертва відкриває такі можливості. Нехай криво, косо, обхідними шляхами, нехай не зовсім те, що хочеться, але хоч так. Адже це краще, ніж нічого. Комусь власна хвороба і неміч відкриває можливість витрачати гроші на себе – на ліки. Комусь – образа. Деякі жінки отримують цілком матеріальну вигоду від грубого поводження чоловіка з нею: «Зате він мені шубу купив», «Зате я можу після цього витрачати всі його гроші так, як хочу» або «Зате чоловік потім, як шовковий, і виконує всі мої забаганки».

Шукаймо жертву?

У власних нещастях і відчутті жертви дуже багато бонусів і психологічних «смаколиків». Тому люди роками перебувають у цьому стані і навіть проживають так усе життя. Більшість із нас просто не вловлює, не відслідковує свою жертву. Хочете поспостерігати і відкрити для себе нове?

Тоді для вас є одна пропозиція: коли страждаєте, відчуваєте образу, нещастя, запитайте себе: «Яка мені вигода від мого стану зараз? І як я можу отримати бажане іншим способом?». Спостерігайте за собою. Якщо треба – записуйте відповіді на обидва питання. Це дуже захопливе і пізнавальне заняття. Перше питання допоможе відслідкувати власну жертву, а друге – надасть нові варіанти отримати бажане чи задовольнити внутрішню потребу. гармония

І пам’ятайте – щоб відчувати любов, свою цінність, отримувати увагу від близьких і турботу, здійснювати свої бажання, зовсім не обов’язково бути жертвою!


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook