залежність

Як допомогти близькій людині із залежністю?

Сучасний світ зробив наше життя комфортнішим і простішим. На жаль це стосується і наркотиків, а також інших психоактивних речовин, які здатні зруйнувати життя людині і завдати фатальної шкоди. Ці речовини стали доступніші, дешеві, придбати їх не становить жодної проблеми. І це лякає.

Як формується залежність від психоактивних речовин (зокрема і від алкоголю)? Що впливає на формування цього розладу? Як зрозуміти, що ваш близький вживає наркотики? Що із цим робити і куди бігти?

Про це і багато чого іншого надважливого розповіла психолог-адиктолог, засновниця Незалежної Асоціації консультантів-адиктологів (НАКА), авторка програм звільнення від залежності та співзалежності Ірина Ромашкан.

Ірина Ромашкан

Ірина Ромашкан, психолог-адиктолог, засновниця Незалежної Асоціації консультантів-адиктологів (НАКА)

– Існує така статистика: у кожного 10-го підлітка, який експериментує з алкоголем або наркотиками, розвинеться залежність. Решта (9) припинять вживати психоактивні речовини і житимуть нормальним життям. Чи правда це і як це відповідає тому, що ви бачите у своїй практиці?

– Так, є така статистика. Займаючись реабілітацією людей із залежними розладами, я спостерігаю, як дедалі більше людей страждають від полізалежності (вживання двох або більше наркотичних речовин. – Ред.) або поєднують полізалежність і алкоголізм. Упродовж останніх років до цього додається ігрова залежність. Отримуємо такий «чудовий» пакет.

Кількість жінок, які звертаються по допомогу, також значно зросла. З одного боку, це добре, що жінки припинили боятися і приходять лікуватися, але це свідчить про те, що, в принципі, значно зросла і кількість жінок із залежними розладами.

– Як формується залежність? Що впливає?

– Багато чинників. Із них виокремити можна три головні: генетичний, соціальний та особистісний. Саме вони створюють таку доволі серйозну передумову для формування, розвитку і буйного цвітіння.

Будьмо чесними, культура, в якій ми живемо, на жаль, не про тверезість. Додамо до цього новомодне віяння, яке з’явилося відносно нещодавно і називається «біохакінгом». Сенс його полягає в тому, що люди експериментують з різними психоактивними речовинами (ПАР) і методами дисоціації задля того, щоб зрозуміти можливості організму, нашого мозку, прокачати їх, розвинути надможливості, тобто досягти деяких фантастичних висот у власному функціонуванні. І я думаю, що на нас чекає нова хвиля людей, які потім лікуватимуться від залежності і наслідків впливу ПАР.

– Ви згадали про генетичний фактор. Хто ці люди, які мають цю генетичну схильність? Це ті, чиї батьки страждають від алкогольної або наркотичної залежності?

– Останні цифри, які я чула з цього приводу, такі: 74 % шансів розвитку алкогольної залежності в людини, у сім’ї якої є хоч одна особа, що страждає на подібну проблему. Це пов’язано з геном, відповідальним за фермент, який впливає на розпад алкоголю. Коротше кажучи, якщо у вашій родині є залежний (наприклад, один із батьків), імовірність того, що і у вас розвинеться така сама неприємність, якщо ви почнете вживати алкоголь, становить 74 %.

залежність

З наркотичними речовинами інша історія. Бо вони самі по собі впливають на людину сильніше і викликають сильніше звикання. Це не означає, що одразу після першого прийому розвинеться залежність або маніакальна жага, але ризик, безумовно, зростає з кожним вживанням. Статистика щодо наркотиків така: залежність від опіатів розвивається у 23 % людей, які їх використовують. 20 % – від психостимуляторів. Найвищі показники нікотинової залежності – 32 %, 14 % – від канабісу. Очевидно, що не кожен, хто спробує, обов’язково стане залежним, але деякі безперечно стануть. Тому тут є головна інтрига – хто це? Дізнаємося про це, можливо, лише пост­фактум.

– Виникає логічне запитання: що робити, щоб запобігти розвитку залежності?

– Це елементарно! Потрібно просто не вживати психоактивні речовини і тоді залежність не розвинеться. І навіть якщо ви маєте генетичну схильність або вплив соціального чи особистісного чинника, але не вживатимете ПАР, то залежність у вас не виникне.

– Ірино, чи можливо це взагалі уявити, щоб у нашому суспільстві не вживати алкоголь?

– Можливо. Я не п’ю взагалі. Це набагато простіше, ніж здається. Часто люди замислюються про те, як спілкуватимуться з оточуючими, поводитимуться в компаніях, веселитимуться, рибалитимуть, справлятимуться зі стресом, ходитимуть на побачення без алкоголю. Алкоголь настільки вплетений у культуру відносин, що, здається, без нього неможливо. Але насправді це елементарно.

– Це ми говорили про дорослих. А що з приводу підлітків? Ви уявляєте собі, як сказати хлопцю або дівчині: дитино, не пробуй алкоголь, тому що у твого батька, діда або рідного дядька була чи є залежність, тому ти в групі ризику.

– А чому б не сказати? Мені здається, якщо в сім’ї є генетично обумовлені захворювання, наприклад, цукровий діабет або рак молочної залози, про це розумно попередити свою дитину, що вона в групі ризику, і треба робити певні речі, щоб запобігти розвитку хвороби. З алкоголем та іншими психоактивними речовинами подібна історія.

Дійсно, з підлітками не зовсім просто. Я почала працювати в реабілітаційному центрі в 1996 році і мої спогади про середній вік пацієнта (наркомана) такі: це людина 30-ти або більше років, з багаторічним досвідом вживання. Випадків раннього початку – в 11-12 або 15 років не було. Тобто пацієнтами ставали люди, які давно закінчили школу, інститут або технікум, служили в армії, працювали. Дорослі. В останні 10 років спостерігається тенденція до омолодження, і часто на реабілітацію приходять діти 16 років.

Підлітки завжди є групою ризику. У них багато комплексів, бажання взяти від життя найкраще для себе, потреба самоствердитися, бути визнаним у колі друзів. Для цього потрібно поводитися брутально. І це страшно. Алкоголь відмінно справляється зі страхами, знімає соціальні рамки і норми, яких навчали батьки. Підліток (і дорослий) у стані сп’яніння робить те, що хоче, чого не став би робити в нормальному тверезому стані. Тобто інструмент працює відмінно. Але є проблема – серйозний ризик розвитку залежного розладу. І вік відіграє тут важливу роль. У реабілітаційних центрах з’являється дедалі більше дітей.

Як допомогти близькій людині, яка має залежність?

Наркотики, які сьогодні є доступними, також не обнадіюють. Їхній асортимент величезний. Є багато дешевих ПАР і вони доступні. Немає жодних труднощів у придбанні і вживанні. На жаль, це часто призводить до трагедії – несподіваної смерті від передозування, потрапляння в реанімацію, психозу. Іноді я питаю своїх пацієнтів: ви читали перед вживанням про цей наркотик? Як він впливає, які наслідки можуть бути, ризики, що робити, якщо відбувається щось несподіване і погане? Вони дивляться на мене здивованими очима: а що так можна було? Ну, так. Ми ж зазвичай читаємо інструкцію до різних ліків.

– Ірино, ви згадували про соціальний чинник. Деякі батьки, щоб уникнути зовнішнього впливу, вважають за краще дозволити дитині спробувати алкоголь з ними вдома. І тому на свята іноді наливають шампанське чи вино. Що ви думаєте з цього приводу?

– Зараз я лікую в реабілітаційному центрі молодого чоловіка 29 років. Він помирає від алкогольного панкреатиту і некрозу підшлункової залози. Батько почав наливати йому пиво у 9 років. І це призвело до того, що до 29 років він став хронічним алкоголіком. Я вважаю, що це злочин проти дітей – пропонувати їм алкоголь. Цього категорично не можна робити.

Але знову ж таки, якщо дитина виросте в сім’ї, де всі свята супроводжуються алкоголем, то, найімовірніше, коли вона подорослішає, також вживатиме різні алкогольні напої на свята.

– Деякі люди вважають, що ще в дитинстві можна визначити: розвинеться у певної людини залежність в її дорослому житті чи ні. Це дійсно можливо?

– Не думаю, що таке пророцтво можна розглядати як науковий метод і ставити таким чином діагнози. Я можу говорити про ймовірність, комбінацію факторів. Є такий довідник DSM-IV, у якому алкоголізм класифікується як залежний розлад особистості! І ось якою саме стане особистість, залежить від того, що відбувалося в дитинстві, які в людини були стосунки з матір’ю, з батьком, у сім’ї загалом. Тому що впливають не лише гени, з якими народжуємося, але й середовище, в якому сформовані.

алкогольна залежність

Дослідження, яким я довіряю, свідчать про те, що люди, травмовані в дитинстві (а травмуватися можна багатьма речами – розлучення або смерть батьків, переїзд, війна, криза, нескінченні сварки), переростають у травмованих дорослих. І психоактивні речовини, зокрема алкоголь та наркотики, майже магічним чином справляються з наслідками травм. Вони ніби вирішують проблеми і життя наладжується. Коли людина починає помічати, що від певних речовин стало легше, вона вдаватиметься до цього методу «лікування» знову і знову.

З підлітками знову ж таки складніше. Вони не усвідомлюють і не розуміють, що з ними не так. Просто відчувають це і все. Сформувати чітко проблему – наприклад, я почуваюся жахливо, тому що мати була холодною зі мною та ігнорувала мене або тому що хтось дражнив у дитинстві – дуже важко. Це усвідомлення сформується пізніше. І для них психоактивні речовини стають «ідеальним» швидким порятунком.

– Чи можуть батьки вплинути на те, як дитина в майбутньому справлятиметься зі стресом у дорослому віці та задовольнятиме власні потреби?

– Звичайно! Взагалі багато чого залежить від того, як батьки реагують на наші потреби в ранньому дитинстві – від 0 до 3 років. Реагує, задовольняє або ігнорує. І якщо ця сфера пошкоджена, то в майбутньому в людини виникнуть проблеми.

Підступність психоактивних речовин у тому, що вони стають відмінним соціальним мастилом. Тобто якщо хлопець сором’язливий, за допомогою ПАР він може звільнитися від сорому, якщо боїться – може стати сміливішим, якщо невпевнений у собі – легко зніме всі бар’єри. І відбудеться це миттєво, треба тільки вжити ПАР. Раз і все – легко і доступно.

– Ірино, залежність – це хвороба чи просто вибір людини так прожити своє життя?

– Почнемо з того, що це точно не хвороба. Така класифікація дещо застаріла. За даними Довідника Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), це психічні та поведінкові розлади, що виникають у результаті вживання психоактивних речовин (і вказується довгий перелік цих речовин). До списку входять: алкоголь, наркотики, кофеїн, нікотин тощо. Тобто залежність – це розлад, за якого психіка і поведінка людини працюють неправильно через зловживання.

Чи є це вибором? Пропоную розглянути на прикладі: у мене є чашка, у ній є напій. І я обираю пити або не пити. Є певна потреба, мотив, вольове рішення, дія. Коли ми говоримо про свободу, це означає, що людина здатна зробити цей вибір. У залежних згодом розвивається патологічний потяг, жага до речовини і дуже болючі симптоми у разі припинення вживання. Рішення вживати або відмовитися зумовлене болем, що виникає в стані тверезості. І якщо під рукою є ліки, які врятують від болю, – вибір стає очевидним.

Якщо чесно, в нашій культурі складно зберігати тверезість. Бо якщо ти не п’єш – ти дивний, сектант, хворий, наркоман чи щось подібне. І ті, хто обирають тверезість, підлягають суворій обструкції з боку оточуючих. На жаль.

– Ірино, багато батьків дізнаються, що їхня дитина вживає наркотики, через рік-два, а то й навіть через 10 років. Чому так важко помітити цю проблему?

– З наркотиками складніше, ніж з алкоголем. Адже вони не пахнуть. Зазвичай перші вживання відбуваються за межами дому – десь у компанії. Зовні це може ніяк не проявитися. Людина десь вживає, потім, наприклад, йде до клубу танцювати-відриватися, в цей час речовина вивітрилася і ви повертаєтеся додому у звичайному стані. Водночас у хід ідуть різні хитрощі (щоб «не спалитися»). Деякі наркомани капають якісь краплі в очі або вживають алкоголь, щоб був запах і близькі не здогадалися, що це під впливом препарату.

Однак це відбувається недовго. Тому що доволі швидко в того, хто вживає наркотики, відбуваються зміни в поведінці, психіці, які вкрай складно не помітити. І чим молодша людина, тим швидше відбуваються ці зміни і стають очевидними. Наприклад, зникає інтерес до навчання, до роботи, змінюється коло знайомих, колишні захоплення і зацікавлення зникають. І щоб не помітити цих змін, потрібно просто не дивитися на ту дитину взагалі, а займатися своїми справами. Наприклад, заробляти гроші, сперечатися з чоловіком / дружиною або пиячити, розлучатися чи, навпаки, ходити на побачення. Але якщо придивитися до дитини (людини), ви можете бути здивовані, виявивши, що там давно все дуже погано.

Подібне відбувається і з ігровою залежністю. Особливо там, де передбачаються грошові ставки. Рідні дізнаються, що їхня близька людина залежна і має проблеми, коли їм стає відомо про борг у пів мільйона або мільйон гривень і їм починають телефонувати кредитори, вимагаючи повернення грошей. Помітити ігрову залежність дуже складно, бо це таємне життя, яке легко сховати від оточуючих.

На жаль, це жахливе цунамі розриває все на своєму шляху. І чесно кажучи, я шокована тим, що зараз відбувається. Шкода, але економічна ситуація в країні сприяє процвітанню такого сумнівного «бізнесу». Люди стають боржниками і багато хто вчиняє самогубство, бо віддати ці суми просто неможливо. Вони ніколи не зможуть цього зробити. Тому це закінчується трагедією.

– Від ігрової залежності також потрібно лікуватися?

– Так, але, на жаль, лікувати від ігрової залежності набагато складніше. По-перше, серед таких залежних не так багато «чистих гравців» – тобто тих, хто окрім гри не вживає амфетамін, алкоголь або інші наркотики. По-друге, коли людина залежна від речовини, критерій одужання – тверезість. А з грою як? Припустімо, людина припинила грати, але борг у 200 тисяч гривень залишився. Наступні 5 років треба це заробити і повернути. Погодьтеся, перспектива не дуже цікава. І тут дуже легко потрапити в пастку: «ось я зараз зроблю невелику ставку і відразу ж вирішу свої проблеми». А вже за добу борг змінився із 200 тисяч на 400, а ще через день – уже 600 тисяч. Ось такі справи.

– Припустімо, близькі вже напевно знають, що член сім’ї має залежність від наркотиків або алкоголю. Що робити?

– По-перше, не мовчати про проблему! На жаль, незважаючи на те, що про залежність багато інформації, яка зменшила напругу і сором, але не настільки, щоб це стало простіше. Людям соромно. Соромляться і самі наркомани, і ще більше – рідні. І це призводить до ігнорування проблеми і, відповідно, бездіяльності. Або, що ще гірше, коли проблему неможливо вже приховувати від оточуючих, люди починають шукати абсолютно загадкові, дивні, шаманські, супермодні засоби допомоги, про які раніше ніхто й не знав. І ось тільки ці «особливі» люди, сидячи в спеціальних бункерах, мають таємне знання і вміють лікувати.

На щастя або на жаль, тут немає магії! І якщо ви хочете допомогти, перше, що потрібно зробити, – визнати проблему, усвідомити, що вона не мине сама по собі або ви зможете переконати наркомана. Залежна людина не може «взяти себе в руки». Якби могла, давно б це зробила. Тому потрібно звернутися по допомогу до фахівців! І допомога потрібна не тільки наркоману, але і членам його сім’ї.

Як допомогти близькій людині, яка має залежність?

Важливо усвідомити, що лікуватися потрібно як від хімічної залежності, так і від наслідків вживання ПАР близькими. Саме тому кожен нормальний реабілітаційний центр передбачає роботу із сім’єю пацієнта. Досвід свідчить: якщо хімічно чиста людина повертається в колишнє середовище (і йдеться не стільки про залежних друзів, скільки про близьких), де нічого не змінилося, ймовірність, що людина повернеться до вживання, дуже висока. Головна мета – змінити сімейну систему, яка передбачає наявність хворого. Тому допомога потрібна не лише залежним але й членам їхніх сімей.

– Багато разів я чула про те, що члени сім’ї якимось дивом, самі того не усвідомлюючи, заохочують вживання психоактивних речовин. Виникає питання: чого не можна робити?  

– На жаль, але найбільша проблема полягає в тому, щоб відірвати наркомана від своєї сім’ї і відірвати сім’ю від наркозалежного. Реабілітація передбачає тимчасову ізоляцію людини від звичного середовища: друзів, наркотиків/алкоголю, сім’ї тощо. Так людині легше пройти перші важкі дні, що супроводжуються болем (синдром відміни).

Зі співзалежними людьми набагато складніше. Інколи, намагаючись відірвати матір від її сина-наркомана, нам доводиться «відгризати» їх зубами один від одного. Тому що для багатьох мам є неможливим відпускати свою дитину. Але це необхідність. Тільки таким чином ви допоможете сину або доньці усвідомити проблему, побачити всі наслідки залежності, а не підмітати сміття за ними і вирішувати їхні проблеми.

Який це може мати вигляд? Наприклад, ваш син каже: «я хочу вживати наркотики. Це моє життя – мій вибір». Оскільки він дорослий, і ми живемо у вільній країні, ми маємо поважати його рішення. Тому говоримо таке: «Добре, я поважаю твоє рішення. Збирай речі і йди зі своїм вибором куди завгодно». Тобто живи окремо своїм життям. Саме так це працює: ви припиняєте забезпечувати дорослу людину, усувати наслідки її вживання, вирішувати її проблеми на роботі або з друзями. Вона сама отримує результати свого вибору. Але в реальності багато мам продовжують утримувати своїх 40-річних дітей і якось примудряються годувати їх, лікувати на свою пенсію. Це не працює.

Якщо сім’я робить правильно, є велика ймовірність того, що через деякий час залежний сам попросить про допомогу, без примусу. Це відбувається, коли сім’я своєю поведінкою, діями унеможливлює вживання психоактивних речовин, тому залежному доводиться щось із цим зробити: покинути це місце проживання або звернутися по допомогу. А допомога поруч!

Раніше ми писали, що таке співзалежність та як її подолати.

Інтерв’ю провела Любов Гасанова


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook