«Повернути незалежність». Як позбутися нездорової залежності від партнера.

Ми живемо серед людей і наше співіснування з ними завжди ґрунтується на певних стосунках. Колеги, сусіди, друзі, сім’я – це наше найближче оточення, люди, які тим або іншим чином впливають на хід нашого життя. Ми разом з ними радіємо, співчуваємо їхнім бідам, намагаємось допомогти. І це – нормальні людські взаємини. Однак існує особливий тип стосунків, коли людина ставить власне життя на паузу і ніби розчиняється в житті когось іншого – коханого, дитини, найближчого друга тощо… Отже, якщо ви постійно прагнете контролювати життя дорогої вам людини, оберігати та рятувати її, якщо ваше щастя залежить від дій, почуттів, емоційних станів того, хто поруч – ви схильні до співзалежності.

Норма чи патологія?

Дружина, яка все життя потерпає від чоловіка – алкоголіка, але не кидає його, оскільки «шкода… він без мене пропаде». Мати, що з крихітної пенсії годує сина-неробу. Адже він невизнаний геній і колись неодмінно створить шедевр! А те що «дитя» цілісінький день бавиться в комп’ютерні ігри – то просто муки творчості, до яких слід ставитись поблажливо… Знайомі замальовки, чи не так? В нашому суспільстві є чимало людей, чиї взаємини побудовані за подібною моделлю. Ми жертвуємо собою і беремо відповідальність за життя іншого, переконуючи себе в тому, що він без нас не впорається. І навіть не підозрюємо, що таке ставлення до когось – це не прояв любові та турботи, а ознака співзалежності.

Отже, співзалежність – це патологічній стан, що характеризується глибоким поглинанням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини.

Це хвороблива, на рівні манії, залежність один від одного у взаєминах. Стан, у якому людина не намагається позбутися негативного впливу партнера та не робить спроб змінити ситуацію на краще. Найчастіше термін «співзалежність» використовують щодо родичів і близьких тих, хто має певні залежності – алкоголіків, наркоманів, ігроманів, втім не лише їх.

Мелоді Бітті, відома авторка книг та програм із допомоги співзалежним описала таку людину наступним чином: «Дозволивши поведінці іншого впливати на себе, співзалежний стає повністю поглинений тим, щоб контролювати його дії й таким чином регулювати власний стан. Ця людина не вільна у своїх почуттях, думках і поведінці – вони обумовлені поведінкою та очікуваними діями іншого».

«Іншим» може бути дитина, дорослий, коханий, чоловік або дружина, брат, сестра, бабуся, дідусь, клієнт, колега, друг. Він може бути як алкоголіком, наркоманом, психічно або фізично хворим так і абсолютно здоровим.

Ось як характерізує співзалежність психолог з роботи із залежними та їхніми сім’ями, тренер з особистісного росту Дмитро Сербін:

Для стану співзалежності типово:

• омана, заперечення, самообман;
• «заморожені» почуття;
• низька самооцінка, ненависть до себе, почуття провини;
• придушений гнів, неконтрольована агресія;
• компульсивні (нав’язливі) дії;
• тиск на іншу люду, контроль за нею, нав’язлива допомога;
• зосередженість на партнері, ігнорування власних потреб, психо­соматичні захворювання;
• проблеми в спілкуванні та в інтимному житті, замкненість, депресивна поведінка, суїцидальні думки.

Мелоді Бітті у своїй книзі «Рятувати чи рятуватися» відмічає, що «співзалежні люди лише виглядають сильними, проте почуваються безпорадними. Здається, що контроль у їхніх руках, однак насправді вони самі є підконтрольними

Як розвивається співзалежність?

Співзалежність не виникає миттєво через якусь одну ситуацію чи контакт із залежною людиною. Це тривалий процес, що має декілька стадій. Дарлін Лансер, сімейна психотерапевтка і фахівчиня зі співзалежності, авторка книги «Співзалежність для чайників», наводить ТРИ стадії розвитку цього стану:

Рання стадія

• Формування прихильності до залежного;
• Пропозиції та надання безоплатної допомоги, підтримки, подарунків. Демонстрація своєї доброти та чуйності щодо залежного, щоб заслужити його довіру. Заклопотаність поведінкою залежного та всім, що відбувається в його житті;
• Раціоналізація поведінки залежного (знаходяться пояснення, обґрунтування, чому ця людина є залежною);
• Сумніви у побаченому (ні, він не п’яний, не агресивний тощо);
• Заперечення залежності (він не алкоголік, він просто іноді – 7 днів на тиждень – випиває по пляшці горілки. Так він знімає напруження);
• Відмова від власної активності заради контролю над діями залежного (сидітиму вдома, щоб не напивався);
• Зменшення соціальних контактів (до кола тих, хто розділяє мою думку про те, що мій партнер ні в чому не винен, просто нещасний);
• Власний настрій обумовлений поведінкою партнера і його настроєм.

Середня стадія

• Заперечення і мінімізація хворобливих аспектів (так, він вкрав гроші, але дуже незначну суму; так, лежав під парканом, але там було чисто);
• Брехня в порятунок залежного, «відмазування» його;
• Тривога, самозвинувачення (я роблю щось неправильно, якщо він так поводиться);
• Зниження самооцінки;
• Ізоляція від друзів і знайомих;
• Постійний контроль за залежним;
• Постійне звинувачення залежного, маніпуляції («Якщо ти будеш це продовжувати, я вб’ю себе…», «Ти мені все життя зіпсував»);
• Постійні коливання настрою, напади гніву («я все роблю правильно, але без результату»);
• Зняття відповідальності із залежного (він не винен, що п’є, колеться, грає тощо);
• Розуміння того, що я не контролюю ситуацію, а підпорядковую своє життя примхам залежного;
• Поява «сімейних секретів» (за межами сім’ї не можна говорити про те, що в ній відбувається);
• Розвиток залежності (дружини алкоголіків можуть самі почати пити, дехто з міркування «щоб йому менше дісталося» або «щоб з дому не йшов»; часто розвивається залежність від їжі).

Пізня стадія

• Постійно пригнічений настрій;
• Розвинена залежність;
• Відчуття порожнечі і байдужості до життя;
• Розвиток стрес-залежних захворювань (гіпертонія, виразка шлунка тощо).
• Посилення спроби контролю аж до насильства (в горілку можуть підсипати психотропні речовини, запрошувати бандитів «щоб провчили» тощо).

Здорові стосунки

Нам пощастило жити в той час, коли є можливість допомогти людям зі співзалежністю. Раніше про це навіть говорити не наважувались – виносити сміття з хати вважалось непристойним. А сьогодні в нашому розпорядженні безліч інструментів – книги з самодопомоги, консультації кваліфікованих фахівців, спеціальні центри. Позбутися співзалежності можливо, про це свідчить досвід багатьох людей. Просто слід визнати, що наше життя – це наша персональна відповідальність і жодні обставини не мають чинити на нього вирішального впливу. Тож варто відмовитись від надмірної турботи про тих, хто цього не потребує і почати турбуватися про себе.

Ось що радить Мелані Бітті:
«Кожна людина відповідальна за себе… ми не можемо вирішити проблеми, які маємо вирішувати не ми. Засвойте принцип – тримати руки подалі від обов’язків інших людей і натомість піклуватися про свої обов’язки».
«Звільніть інших, дозволивши їм бути тими, ким вони є. Зробивши це, ви звільните себе»!
«Найшвидший спосіб втратити здоровий глузд – вплутатися в справи інших людей, а найліпший спосіб бути психічно здоровим і щасливим – займатися власними справами».

---