Сьогодні:26 July, 2021
токсичные отношения

Рятувати чи рятуватися?

Якщо ви живете проблемами близької людини, якщо постійно прагнете контролювати її життя, рятувати, оберігати, якщо ваше щастя залежить від дій, почуттів, емоційних станів того, хто поруч, якщо відчуваєте, що розчиняєтеся в іншому, забувши про себе, – отже, ви схильні до співзалежності.

Звичка жертвувати собою

Ми часто обираємо жертвувати собою, забувати про себе і жити тільки іншими, рятуючи їх, допомагаючи, нескінченно переживаючи. Беремо відповідальність за життя іншого, переконуючи себе в тому, що той, інший, не в змозі нести такий тягар і проживати свої дні щасливо без нашої допомоги. Ми впрягаємося, обслуговуючи близьких, у глибині душі розраховуючи на їхню подяку, і при цьому навіть не підозрюємо, що подібні прояви – зовсім не ознака любові, теплоти, турботи, а показник співзалежності. Чому? Спробуємо розібратися.

Для початку з’ясуймо, що ж таке співзалежність? Співзалежність – патологічній стан, що характеризується глибоким поглинанням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини.

Співзалежність – це хвороблива, на рівні манії, залежність у взаєминах одне від одного. Патологічний стан, у якому людина не намагається позбутися негативного впливу партнера, не робить спроб змінити ситуацію на краще. Найчастіше термін вживається щодо родичів і близьких алкоголіків, наркоманів та інших людей з якими-небудь соціальними вадами або залежностями, але далеко не обмежується ними.

Мелоді Бітті – авторка книг самодопомоги під час співзалежності, чиї ранні праці використовуються як одна з програмних книг програми Анонімних співзалежних, описала співзалежну людину як таку, яка, дозволивши поведінці іншого впливати на неї, стає повністю поглинена тим, щоб контролювати дії іншого, і таким чином регулювати власний стан. Цією іншою людиною може бути дитина, дорослий, коханий, чоловік або дружина, брат, сестра, бабуся, дідусь, ваш клієнт або найкращий друг. Він може бути алкоголіком, наркоманом, психічно або фізично хворим або здоровим, людиною, яку періодично опановують сумні почуття.

В одній зі своїх книг «Рятувати чи рятуватися» вона пише: «Я бачила людей, які вважали себе відповідальними за весь світ, але відмовлялися прийняти відповідальність за своє життя».

Співзалежна людина не вільна у своїх почуттях, думках і поведінці. Її вибір, що відчувати, як мислити і яким чином діяти, обумовлений поведінкою іншої людини та її очікуваними діями.

созависимость

Ось шо розповідає психолог з роботи із залежними та їхніми сім’ями, психолог і тренер особистого зростання Дмитро Сербін:
Для стану співзалежності типово:

  • омана, заперечення, самообман;
  • компульсивні дії;
  • «заморожені» почуття;
  • низька самооцінка, ненависть до себе, почуття провини;
  • придушений гнів, неконтрольована агресія;
  • тиск і контроль за іншою людиною, нав’язлива допомога;
  • зосередженість на інших, ігнорування своїх потреб, психо­соматичні захворювання;
  • проблеми спілкування, проблеми в інтимному житті, замкнутість, депресивна поведінка, суїцидальні думки.

«Співзалежність – це відразу багато всього. Це залежність від людей – їхніх настрою, вчинків, хвороби або благополуччя, від їхньої любові. Це парадоксальна залежність. Співзалежні здаються людьми, від яких залежать інші, але залежать насправді вони. Вони здаються сильними, але відчувають себе безпорадними. Здається, що контроль у їхніх руках, але насправді вони самі підконтрольні».

Мелоді Бітті «Рятувати чи рятуватися»

Захисний механізм?

На етапі вивчення і дослідження такого явища, як співзалежність, фахівці помітили, що в багатьох людей, які перебувають у близьких відносинах із залежними, розвиваються свого роду стратегії реагування й адаптації, що дозволяють впоратися із ситуацією. Можливо, тому в таких відносинах формуються і діють певні правила, які створюють ілюзію безпеки і контролю.

«У родині, де є залежна особа і, відповідно, завжди присутня якась форма насилля, за замовчуванням починають працювати три правила, щоб людина могла існувати в цих непростих обставинах, – пояснює Дмитро Сербін. – Правила ці руйнуючі, дисфункційні і приносять у підсумку багато шкоди, але сім’ї їх засвоюють, щоб хоч якось функціонувати. Ось вони:

Правило 1. Не говори.

Про проблему не говоримо – це табу. Жінка довго нікому не розповідає сама і також дітям каже не розповідати. Це соромно і боляче, тому це замовчують і не звертаються по допомогу.

Правило 2. Не відчувай.

Заборона на почуття, вони пригнічуються, приховуються. Дітям забороняється відчувати. Людина, наприклад, забороняє собі плакати, бо якщо алкоголік агресивний, то це може його спровокувати і буде ще гірше, або така ситуація – був скандал, всі були учасниками – всі бачили, як тато бив посуд і нищив меблі, всі у шоковому стані, а наступного дня ніхто не говорить про почуття – мама не слухає про почуття дітей, може так бути, що навіть у сім’ї не обговорюють, що ж це таке вчора було. Не дозволяється прояв почуттів. А з часом може статися так, що людина має в собі вже стільки того болю, що почуття наче заморожуються і вона перестає виражати їх взагалі, хіба якісь істеричні прояви. Але мама вже не здатна на прояв почуттів до дітей, сили немає щось відчувати. І діти також ростуть такі ‘‘заморожені’’ або, навпаки, починають бунтувати та уходити в протест.

Правило 3. Не вір.

Навіть якщо все добре зараз, то через 5 хвилин вже може бути все погано. І оце ‘‘не вір’’ допомагає людині мати ілюзію контро­лю над ситуацією. бо вона воліє не вірити, ніж дати знову розбити собі серце.

Це не поодинокі випадки, коли співзалежні люди будують собі життя за цими правилами і всіма силами намагаються таким чином триматися на плаву, хоча насправді все навпаки – стає ще гірше».

токсичні стосунки

Як розвивається співзалежність?

Співзалежність не розвивається в одну мить і лише через одну якусь ситуацію чи контакт із залежною людиною. Це процес, що складається з кількох стадій. Дарлін Лансер, сімейна психотерапевтка і фахівчиня зі співзалежності, авторка книги «Співзалежність для чайників», наводить ТРИ стадії розвитку цього стану (в дужках – доповнення, пояснення):

Рання стадія

  1. Формування прихильності до залежного. Пропозиції та надання безоплатної допомоги, підтримки, подарунків та інші поступки.
  2. Постійні спроби сподобатися. (Бути «доброю», «хорошою», «чуйною» людиною, яка, без сумніву, заслуговує на довіру).
  3. Заклопотаність поведінкою залежного, як і що відбувається в його житті, як він поводиться, чому це відбувається.
  4. Раціоналізація поведінки залежного (знаходяться пояснення, обґрунтування, чому ця людина залежна і що в неї просто немає іншого вибору – тільки бути залежною).
  5. Сумніви в тому, що бачиш (навіть коли людина п’яна, пішла за новою пляшкою, за дозою або грати в автомати – співзалежний відмовляється вірити фактам і відганяє думку про те, що відбувається, всіляко пояснює собі «насправді – це…»).
  6. Заперечення залежності («Насправді він – не алкоголік, він просто іноді – 7 днів на тиждень – випиває по пляшці горілки. Ну і що в цьому такого, людина так знімає напруження». Або «Насправді він не залежний від комп’ютерних ігор, просто займається улюбленою справою, відволікається від буденної сірості»).
  7. Відмова від власної активності (для того, щоб контролювати, керувати діями іншого. Наприклад, залишатися вдома, щоб чоловік не напивався).
  8. Зменшення соціальних контактів (спілкуються з тими, хто розуміє, який залежний партнер бідний, нещасний і підтримує бесіду на цю тему).
  9. Власний настрій обумовлюється поведінкою партнера і його настроєм.

сварки у родині

Середня стадія

  1. Заперечення і мінімізація хворобливих аспектів (так, він вкрав гроші, але їх там все одно було дуже мало; так, лежав під парканом, але паркан був хороший і бруду навколо не було).
  2. Покривання (брехня в порятунок залежного, «відмазування» його).
  3. Тривога, вина, самозвинувачення (я роблю мало або щось неправильно, якщо він продовжує неправильно поводитися).
  4. Зниження самооцінки.
  5. Ізоляція від друзів і знайомих.
  6. Постійний контроль за залежним.
  7. «Пиляння», звинувачення, маніпуляції («Якщо ти будеш це продовжувати, я вб’ю себе…», «Ти мені все життя зіпсував», «Скільки можна це продовжувати»).
  8. Гнів і замішання (після того як «усе зроблено правильно»: змінено поведінку, створено умови, все куплено, все продано, задіяні фахівці, екстрасенси і чаклуни – він все одно поводиться неправильно).
  9. Розуміння, що по-справжньому не може контролювати життя навколо себе і підпорядковується примхам залежного.
  10. Постійні коливання настрою, які вже не залежать від поведінки залежного.
  11. Зняття відповідальності із залежного (він не винен, що п’є, колеться, грає).
  12. Поява «сімейних секретів» (ніхто не має говорити за межами сім’ї, що щось відбувається «не те»).
  13. Поява залежності (дружини алкоголіків можуть самі почати пити, дехто з міркування «щоб йому менше дісталося» або «щоб з дому не йшов»; часто розвивається залежність від їжі).

постоянные скандалы

Пізня стадія

  1. Постійно пригнічений настрій.
  2. Розвинена залежність.
  3. Відчуття порожнечі і байдужості.
  4. Безпросвітність.
  5. Появи стрес-залежних захворювань (гіпертонія, виразка шлунка тощо).
  6. Посилення спроби контролю аж до насильства (в горілку можуть підсипати різні психотропні речовини, запрошувати бандитів «щоб провчити» тощо).

Здорові стосунки

Варто визнати, що нам нескінченно пощастило жити в той час, коли є книги із самодопомоги, коли говорити про співзалежність хоч і страшно, але все ж таки не настільки соромно, як це було раніше. У нашому розпорядженні безліч інструментів, а також допомога кваліфікованих фахівців. І звільнитися від співзалежності можливо. Про це свідчить досвід багатьох людей. Якщо, звичайно, ви цього бажаєте.

Найскладніше, мабуть, для співзалежного – зрозуміти, визнати, прийняти той факт, що його життя – його особиста відповідальність і обставини не мають значення! І змінюватися воно почне лише тоді, коли людина займеться саме собою, а не тими, хто, на її думку, цього дуже потребує або від кого залежить її щастя.

Ось кілька надихаючих і важливих цитат з уже згаданої вище книги Мелані Бітті:

  • «Кожна людина відповідальна за себе… ми не можемо вирішити проб­леми, які маємо вирішувати не ми, і занепокоєння марне. Ми засвоюємо принцип – тримати руки подалі від обов’язків інших людей і піклуватися натомість про свої обов’язки».
  • «Звільніть інших, дозволивши їм бути тими, хто вони є. Зробивши це, ви звільните себе»!
  • «Найкращий спосіб звести себе з розуму – вплутатися в справи інших людей, а найшвидший спосіб стати психічно здоровим і щасливим – займатися власними справами».

счастье

Головне, що є сенс робити, – це займатися собою, своїм життям! Адже воно у вас одне і ви в себе одні!


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook