Аптека – це місце, куди приходять абсолютно різні люди: молоді та літні, кар’єристи та самозайняті, бізнесмени й домогосподарки, стурбовані юні мами, «експертні» бабусі, жартівники, зануди, скандалісти та пофігісти. Абсолютно всі. Людський чинник у роботі фармацевта – головний. І, на жаль, охочих зіпсувати настрій людині в білому халаті завжди вистачає. То чи можна в таких умовах зберегти власний спокій і нерви?
Небезпечний вибух
Правди ніде діти – мало хто з нас може керувати своїми емоціями. Ми вміємо хіба що приховувати їх від інших, а часом і від себе. Демонстрація своїх відчуттів, особливо негативних, у суспільстві вважається неприйнятною. Однак психологи вважають, що придушуючи або ігноруючи власні емоції, ми тільки шкодимо собі та іншим. Адже приховані почуття нікуди не зникають, вони можуть вибухнути в будь-який момент. І не виключено, що в цей момет ми будемо в аптеці – як фармацевт або як покупець – і тоді всім буде непереливки… Не ліпшим є й варіант, коли замасковане невдоволення перетворюється на психосоматичні захворювання, які значно ускладнюють життя.
Робота фармацевта, як і кожного фахівця, чия діяльність передбачає постійний контакт з іншими людьми, є доволі енерговитратною. Працівнику аптеки доводиться приймати на себе бурхливі емоцій покупця, засмученого власним станом здоров’я та необхідністю купувати недешеві ліки. І виконувати роль віддушини, в яку відвідувач зливає своє невдоволення, розчарування, роздратування та безліч інших негативних відчуттів. Звісно, все це виснажує, адже внутрішні ресурси фармацевта не безмежні. Заради справедливості варто зазначити, що й аптечний працівник, як будь-яка жива людина, приносить на роботу свої емоції та переживання. І часом вони вибухають просто на очах відвідувачів – від емоційних зривів не застрахований ніхто.
Чи існує вихід з безвихідного становища. Що робити з емоціями, якщо придушувати і приховувати їх – не корисно?
Ідентифікувати. Спостерігати. Приймати
Наші емоції – наша відповідальність. Тільки наша. Ніхто не здатен вивести нас із рівноваги, якщо ми цього не захочемо. І йдеться не про залізну волю і сталеві нерви, що можуть відбивати будь-які емоційні атаки. Просто вибір завжди за нами. Ми визначаємо для себе, що саме відчуваємо, на чому фіксуємо свою увагу. І якщо мої відчуття мені не подобається, то лише я можу це змінити. Наприклад, можу навчитися розпізнавати власні емоційні стани, визначати, про що саме вони говорять. Яким чином я можу змінити те, що нині відчуваю, і що взагалі я хочу відчувати в цей момент? Якщо потрібно, варто звернутися по допомогу до психолога.
У роботі з емоціями можна виокремити три основні навички. Вони допоможуть керувати відчуттями всередині нас.
Ідентифікувати.
З огляду на те, що більшість з нас не звикли звертати увагу на власні відчуття, навичка їх розпізнавання не розвинена або дуже слабка. Але як зрозуміти, що робити з емоцією, якщо ви не знаєте, що це за емоція? Тому навичка ідентифікування емоцій дуже важлива. Її можна порівняти із компасом або топографічною картою, до яких людина звертається, коли заблукала. Компас чи карта допомагають визначити, де людина перебуває зараз, і тоді стає зрозумілим напрямок подальшого руху.
Хочете опанувати цю навичку? Пропонуємо одну невелику практику: налаштуйте свій телефон так, щоб кожні 2-3 години він сигналізував вам. Коли чуєте сигнал, запитуйте себе: «А що я зараз відчуваю»? Слухайте себе і називайте свої почуття. Можливо, на початку буде непросто. Проте чим далі, тим легше. Якщо вам важко розпізнати і назвати свої емоції, зверніться по допомогу до Google. Пошукова система видасть вам безліч таблиць і списків емоційних станів. Роздрукуйте їх і щоразу, коли складно зрозуміти, що саме ви відчуваєте, шпаргалка допомогатиме.
Спостерігати!
Читайте також:Емоції – наші помічники, друзі. Вони виникають не просто так, а з певних причин, тому є маркерами, що прямо вказують на ці причини. І спостереження тут дуже доречне. З якої причини ви відчуваєте гнів, роздратування, образу, злість, відчай, пригнічення, тривогу? Що спричиняє відчуття щастя, захоплення, натхнення, азарту або ж спокою, вмиротворення, душевної рівноваги? Емоції допомагають нам пізнати себе самих – але глибоко, по-справжньому. Ставте собі запитання: для чого мені ця емоція, про що вона сигналізує, на що вказує? Ось побачите, скільки цікавого ви про себе дізнаєтеся!
Приймати!
В нас немає нічого зайвого. Ані крапельки. І наші негативні емоції потрібні нам не менш ніж позитивні. Вони – частина нас. А тому вкрай важливо навчитися приймати їх усвідомлено, як факт, як даність, як невід’ємну частину себе. Боротьба з почуттями неефективна, вона лише підвищує рівень напруги та стресу, а емоції не зникають. Приймаючи власні чуттєві прояви ми немов даємо собі дозвіл бути собою, проявлятися і використовувати потенціал і силу емоцій собі на користь.
Чужого нам не треба!
Уявімо, що ми вже навчилися ідентифікувати та приймати власні емоції. Але що робити з чужими, спрямованими на нас? Ось що радить психологиня Анна Ямненко:
Анна Ямненко, практикуюча психологиня
«По-перше, зрозумійте, що не ви є головною причиною емоційного стану іншої людини (клієнта). Це його особиста історія. Відсутність внутрішньої рівноваги і навіть бажання шкодити іншому – це, насправді, прихований страх і спроба захистити себе. Людина нападає, тому що боїться.
У подібній ситуації є сенс поміркувати, яку потребу задовольняє ваш клієнт, поводячись агресивно. Бажає бути почутим, хоче, щоб з ним погодились? Дайте йому це, наскільки можливо. Хоча б на словах. Покажіть, що ви увійшли в його становище. Адже ви теж не завжди перебуваєте в доброму гуморі. Як би ви хотіли, щоб поставились до вас?».
Звісно, це складне завдання – витримувати чужі емоції, не змагаючись в агресивності з клієнтом. Така витримка потребує постійної турботи про самого себе. Що ви можете зробити, щоб зберігати стійкість, рівновагу та внутрішній спокій, коли на вас накочує справжнє цунамі?
«Важливо підтримувати себе не за залишковим принципом, а заздалегідь – пояснює наша експертка Анна Ямненко. – Заздалегідь – це означає раніше, ніж похитнеться ваше емоційне здоров’я.
Влаштовуйте собі маленькі перерви в роботі. Якщо такої можливості немає, продумайте зранку, чим приємним ви можете нагородити себе по закінченню робочого дня.Це може бути дрібниця, але вона сприятиме усвідомленню того, що ви в себе найважливіша персона. Передчуття майбутнього задоволення допомагатиме долати емоційне напруження протягом дня. Експериментуйте і знайдіть свій спосіб перепочити під час роботи. Коротка прогулянка, малювання, прослуховування улюбленої музики у перерві, чай в красивій чашці – і ваш день почне працювати на вас, а чужі емоції залишатимуться чужими. Бережіть себе».
Читайте також:
