Сьогодні: 2 December, 2020
настроение

У чиїх руках мої «нерви»?

Аптека – це місце, куди час від часу приходять абсолютно різні люди: впливові, багаті, бідні, домосіди, кар’єристи, фріленсери або працівники офісу, схвильовані молоді мами, «експертні» бабусі, веселі й нервові, занудні і пофігісти, скрупульозні та наївні. Абсолютно всі. Людський чинник у роботі фармацевта – головний. І, на жаль, охочі зіпсувати настрій приємній людині в білому халаті завжди знаходяться.

Як же вберегти власний спокій і нерви, попри спроби інших вимотати їх остаточно?

Зараз вибухне!

Правду нікуди не подінеш – мало хто з нас вміє керувати своїми емоціями. Єдине, що ми навчені робити і виконуємо це автоматично, – придушувати, приховувати від інших і часом від самих себе власні відчуття. 

Ми хапаємося за розум (у кращому випадку) і знецінюємо будь-які чуттєві прояви. Нам з ними вкрай важко. Особливо з тими, що не вписуються в прийняті суспільством. Однак родзинка в тому, що придушення або ігнорування власних почуттів є малоефективним. Точніше сказати, абсолютно недієвим. Емоції завжди дадуть собі раду: вони або вибухнуть в найневідповідніший момент (і не виключено, що саме в цей момент ми будемо в аптеці – або в ролі покупця, або фармацевта) і тоді всім стане непереливки; або ж вони проявляться в тілі у вигляді різних психосоматичних захворювань, які значно ускладнять і навіть зіпсують життя.

Анна Ямненко, практикуюча психологиня

Робота фармацевта, втім, як і кожного фахівця, чия діяльність передбачає постійний контакт з іншими людьми і наданням їм будь-якої допомоги/послуги, доволі енерговиснажлива. Нерідко фармацевту доводиться виконувати роль громовідводу для емоцій покупця, які вибухають просто на ваших очах, і він цілком може бути засмучений через власний стан здоров’я, необхідність купувати черговий список далеко не дешевих ліків. Або ж доводиться слугувати контейнером, куди відвідувач зливає своє невдоволення, розчарування, роздратування та інші не найприємніші стани. І все це забирає енергію, потребує внутрішніх ресурсів. Авжеж, бо фармацевти також люди.

Справедливості заради варто сказати, що інколи і клієнти потрапляють під гарячу руку фармацевта, який, залишаючись людиною, приходить на роботу разом зі своїми емоціями, переживаннями, думками. І часом вони вибухають на очах у найдобрішого клієнта. Буває. Можливо рідко, але ніхто не застрахований.нервный срыв

Що ж з усім цим робити? Якщо придушувати і приховувати – не найкращий і корисний варіант?

Ідентифікувати. Спостерігати. Приймати

Наші емоції – наша відповідальність. Тільки так і ніяк інакше. Як би дивно це не звучало, але ніхто не в змозі вивести нас із себе, якщо ми цього не захочемо. І мова не про залізну волю і сталеві нерви, що здатні непохитно витримувати будь-які емоційні шторми оточуючих. Йдеться про те, що вибір завжди за нами. Ми визначаємо для себе, що відчуваємо, на чому фокусуємо свою увагу і зациклюємось. І якщо мій стан мені не подобається, то лише я можу щось змінити на краще. Наприклад, навчитися розпізнавати власні емоційні стани, визначати, для чого вони мені і про що говорять прямо зараз, як я можу змінити те, що нині відчуваю, і що я взагалі хочу відчувати в цей момент? Якщо потрібно, звернутися по допомогу до психолога, який у цьому допоможе.

У роботі з емоціями можна виокремити три основні навики. Вони допоможуть керувати тим, що всередині нас.эмоции

Ідентифікувати. З огляду на те, що більшість із нас взагалі не звикли звертати уваги на власні почуття і стан, навик розпізнавання їх не розвинений або є дуже слабким. Але як можна визначити, що зробити з тим, що ви тримаєте в руках, не маючи ані найменшого уявлення про те, що саме ви тримаєте. Абсолютно неможливо. Як зрозуміти, що робити з емоцією, якщо ви не розумієте, не в змозі ідентифікувати, що це за емоція? Тому навик розпізнавання важливий. Його можна порівняти із компасом або топографічною картою, до якої людина звертається, коли заблукала. Компас чи карта допомагають визначити – де я перебуваю прямо зараз, і ось тоді стане зрозуміло, куди рухатися далі.

Хочете навчитися цьому навику? Пропонуємо одну невелику практику: заведіть собі будильник для нагадування на кожні 2-3 години. І коли він дзвонить, запитуйте себе: «А що я зараз відчуваю»? Слухайте себе і промовляйте свої почуття. Можливо, спочатку буде непросто. Але чим далі, тим легше. Якщо вам важко розпізнати і назвати свої емоції, зверніться по допомогу до Google. Пошукова система видасть вам безліч таблиць і списків емоційних станів. Роздрукуйте собі. І щоразу, коли складно зрозуміти, що саме ви відчуваєте, шпаргалка буде як допомога.

Спостерігати! Емоції – наші помічники, друзі, які виникають з певних причин, намагаючись приховане зробити для нас помітним. І спостереження тут є дуже доречним. Зауважуйте: коли виникають сильні емоції, що є причиною і на що вказують ваші гнів, роздратування, образа, злість, відчай, пригніченість, тривога. Коли виникає радість і відчуття щастя, захоплення, натхнення, азарту або стан спокою, заземлення, умиротворення, душевної рівноваги. Емоції допомагають нам дізнатися про нас самих – але глибше, краще, по-справжньому. Ставте собі питання: для чого мені ця емоція, про що вона мені зараз сигналізує, на що вказує чи що хоче, щоб я помітив(ла)? Ось побачите, скільки цікавого ви про себе дізнаєтеся!как быть спокойным

Приймати! В нас немає нічого зайвого. Ані крапельки. І наші, здавалося б, негативні емоції потрібні нам, як повітря. Вони частина нас. А тому дуже важливо навчитися приймати їх усвідомлено, як факт, як даність, як невід’ємну частину себе. Боротьба з почуттями і станами не дає ефекту – емоції не зникають. А боротьба з ними лише підвищує рівень напруги і стресу. Приймаючи в собі свої імпульси, чуттєві прояви і приймаючи себе разом із цим різноманіттям, ми немов даємо дозвіл бути собі собою, проявлятися, розглядати емоційні стани і, більш того, використовувати їхні потенціал і силу.

Як витримувати чужі емоції?

Припустімо, зі своїми емоціями ми розібралися. Навчилися їх ідентифікувати, розуміти причини їх виникнення. Але що робити, коли приходить клієнт і майже вибухає на ваших очах, намагаючись знищити вас своєю ядерною хвилею? Ось що з цього приводу каже психолог Анна Ямненко:

«По-перше, зрозумійте – ви не є головною причиною емоційного стану іншої людини (клієнта). Він приніс свій стан зі своєї попередньої історії. Відсутність внутрішньої рівноваги і навіть бажання шкодити іншому – це, насправді, страх і спроба захистити себе. Людина нападає тому що боїться, яким би грізним, страхітливим і відчайдушним це не видавалося.

У подібній ситуації є сенс подивитися і подумати про те, яку потребу таким своїм проявом задовольняє зараз ваш клієнт. Він хоче бути зрозумілим, почутим, хоче згоди? Дайте йому це, наскільки можливо. Хоча б на словах, з позиції що ви увійшли в його становище. Ви ж і самі буваєте не в дусі. Як би ви хотіли щоб поставилися до вас?».

Звичайно, це зовсім непросте завдання – витримувати чужі емоції, не зливаючись у почуттях із клієнтом, розуміючи, що не ви причина його поганого настрою. Така витримка потребує ніжної і постійної турботи про самого себе. Що ви можете зробити, щоб зберігати стійкість і рівновагу, внутрішній спокій, спостерігаючи, як на вас накочує справжнє цунамі?

«Важливо давати собі тепло і підтримку не за залишковим принципом, а наперед, – пояснює наш експерт Анна Ямненко. – Наперед – це означає раніше, ніж ви зовсім втомитеся. эмоциональное здоровье

Робіть перерву або перерви. Якщо такої можливості немає, придумуйте зранку, чим приємним ви нагородите себе ввечері після робочого дня. Це може бути дрібниця, але виникне усвідомлення того, що ви в себе найважливіша, інші відійдуть на другий план і буде легше проживати день у спокої. Пошукайте, поекспериментуйте і знайдіть свій спосіб робити собі відпочинок під час роботи. Прогулянка, короткий сон, чай тільки для себе і з собою, малювати в красивому зошиті в перервах. І ваш день почне працювати на вас, а чужі емоції – залишатимуться чужими. Бережіть себе».


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook