гаджеты

Небезпечні психічні розлади: цифрове слабоумство та інформаційна псевдодебільність

Терміни «цифрове слабоумство (недоумство)» та «інформаційна псевдодебільність» сьогодні відомі не лише фахівцям з психіатрії. Про негативний вплив масованої діджиталізації на психіку точиться жвава дискусія в суспільстві, адже проблема стосується як дорослих, так і дітей. Тож давайте і ми її обговоримо.

Щоб легше жилося!

Цифрові технології та їхня доступність радикально змінили наше життя. Сьогодні, щоб надіслати комусь листа, не потрібно їхати на пошту і купувати конверт – вже виросло покоління, яке ніколи цього не робило. Для швидкої комунікації не потрібен навіть стаціонарний комп’ютер – безліч задач можна вирішити за допомогою телефона. Це заощаджує час та зберігає ресурси. Крім того, технології допомагають нам забезпечити більш надійний захист дітей: ми можемо відстежувати, де вони перебувають, вчасно дати пораду або просто підтримати у важливий момент.

Легкість доступу до інформації зросла в рази. Щоб отримати певні знання, зовсім не обов’язково йти до бібліотеки або звертатися до експерта. Гугл знає все – тільки встигай виокремлювати необхідне. Змінилося і спілкування – «дотягнутися» до будь-якої людини стало надзвичайно просто. І йдеться не лише про родичів і друзів, яких життя розкидало світом. Завдяки соціальним мережам можна налагодити контакт із впливовими і відомими людьми з різних куточків планети. Або, як мінімум, спостерігати за їхнім приватним життям.

Діджиталізація суттєво збагатила сферу розваг. Ми маємо домашній доступ до фільмів та мультфільмів, ігор (на будь-який смак і вік), електронних книг, аудіопрограм, освітніх та розважальних медіа. За допомогою смартфона можна навіть їжу замовляти! Розумний гаджет здатен задовольнити більшість потреб людини: в спілкуванні, в заробітку, дозвіллі, соціальній ідентифікації, часом навіть в медичній допомозі. Однак не все так чудово, як нам здається.

вред гаджетов для детей

Складні завдання «в бан»?

Мозок людини – унікальний орган. Завдяки тим таки технологіям у вчених з’явились можливості поглиблено його вивчати і ділитися знаннями не лише з колегами, але й з нами – пересічними громадянами. Отже, нам відомо, що попри невелику масу (маса мозку становить близько 2,5 % від маси тіла дорослої людини), для своєї роботи мозок використовує близько 20-25 % усієї енергії. Тож він повсякчас намагається заощаджувати ресурси. Коли перед мозком постає вибір – виконати легке або складне завдання – він, зазвичай, надає перевагу простим . Можливо, саме тому ми охоче витрачаємо час на скролінг стрічки Фейсбуку, а розумні статті, не читаючи, складаємо у віртуальні папки. І все б нічого, якби інтелектуальний розвиток людини не залежав від виконання складних завдань. Позбавляючи власний мозок труднощів, ми починаємо тупіти.

вред гаджетов

Цифрове слабоумство: в зоні ризику –діти!

Цифрове слабоумство або digital dementia – розлад, за якого людина проявляє конкретні ознаки слабоумства внаслідок надмірного споживання інформації та використання цифрових технологій.

Це не лише нездатність запам’ятовувати інформацію та утримувати важливе в голові, але й неспроможність фокусувати увагу, концентруватися та відчувати – у таких людей притуплюються почуття. Вперше про цей розлад заговорили вчені та лікарі з Південної Кореї – країни-лідера у сфері інформаційних технологій. Ще в 2007 році вони помітили подібні симптоми у дітей, які постійно користувалися ґаджетами. Відомий німецький психіатр Манфред Шпітцер у своїй книзі «Антимозок» описав так звану digital dementia, що розвивається внаслідок впливу засобів масової інформації та комунікації (СМІіК). А румунський психолог Маріус Замфір, який працює з дітьми-аутистами, вперше використав термін «цифровий або віртуальний аутизм».

Досліджуючи дві групи дітей (загалом – 62 дитини), вчений дійшов сумних висновків: малюки, що взаємодіють з цифровими носіями інформації (телефони, планшети, телевізор) понад 4 години на добу, виявляють симптоми аутизму. Вони погано говорять, не дивляться в очі, часто повторюють однотипні рухи.

У 2017 році румунське видання Romania Libera (romanialibera.ro) опублікувало вражаючі дані, які надав Маріус Замфір. Ось вони: «У більшості малюків, яких залишали більш як на 5 годин перед екранами з віртуальною реальністю, виявлено затримку психомоторного розвитку і мовних функцій, розлади поведінки аж до дуже серйозних – СДУГ чи навіть аутизму. Це підтверджувалося в 90 % випадків під час нових звернень батьків з дітьми до 2 років».

«Практично неможливо відрізнити «аутизм віртуальний» тобто той, що розвинувся внаслідок неконтрольованого впливу ґаджетів на психіку дитини, від класичного, адже симптоми ідентичні.

Це відсутність або ускладненість соціалізації, стійкого зорового контакту, мови, рольових ігор, де дитина перевтілюється в уявного персонажа, а також наявність повторюваних слів, фраз та дій – так звані стереотипії». Надалі психолог пояснює: «Різниця між класичним і віртуальним аутизмом полягає в тому, що в першому випадку йдеться про біологічно-неврологічний недорозвиток, а в другому – про знищення нейророзвитку, спричиненого впливом віртуальної реальності. Втім на відміну від класичного аутизму, коли синапси практично не відновлюються, в другому випадку їх можна відновити, якщо вчасно зайнятися стимуляцією нейронних зв’язків дитини».

Інформаційна псевдодебільність

Якщо «цифрове слабоумство» – здебільшого дитячий розлад, то «інформаційна псевдодебільність» – явище, що спостерігається в дорослих.

Інформаційна псевдодебільність – це психічний розлад, за якого людина внаслідок надмірного споживання інформації проявляє певні ознаки слабоумства: погіршення пам’яті, неуважність, низький рівень самоконтролю.

дети и смартфоны

Інакше кажучи, це деградація мозку під впливом ґаджетів. Вона супроводжується затримкою розумового і психічного розвитку, невмінням орієнтуватись в інформації, психологічною залежністю, підвищеною агресивністю, десоціалізацією. На думку Андрія Курпатова, російського лікаря-психіатра, автора декількох книг про те, як працює людський мозок, більшість людей цілком влаштовує таке системне отупіння. Вони залюбки споживають величезну кількість контенту – легкого, завжди доступного, розважального. Створеного для того, щоб людина не думала, а лише поглинала інформацію, з кожним днем стаючи дедалі тупішою. На думку експерта, ця ситуація дуже нагадує відомий експеримент зі щурами, до мозку яких (а саме – до центру задоволення) були підключені спеціальні електроди. Унаслідок натискання на важіль у мозку виділявся дофамін. Чимало щурів вмирало з голоду, постійно натискаючи на цей важіль та забуваючи про базові фізичні потреби.

Люди деделі менше навантажують свій мозок. На думку психіатрів, зокрема Анатолія Альохіна, навіть марення в людей, які страждають на параноїдальну шизофренію, сильно змінилися. Вони стали примітивнішими, простішими, не мають структури. Якщо раніше галіцинації таких хворих мали складні структурні сценарії, то зараз все набагато простіше.

Відмінність клінічної дебільності від псевдодебільності полягає лише в одному: клінічно хворого за жодних обставин не можна примусити думати складніше. «Стан його мозку цього не передбачає, не складаються в голові хворого важкі інтелектуальні об’єкти, – пише у своїй статті для журналу “Сноб” психіатр Андрій Курпатов. – А ось “сіра речовина” інформаційного псевдодебіла збережена, і його мозок можна натренувати. Але навіщо? У чому сенс? Яка мотивація? Чи соромлять його за те, що він не хоче думати та чи будуть поважати за те, що порозумнішав? Ні»

цифровой детокс

Чи потребує людина цифрового детоксу?

На жаль, сьогодні не кожен подужає навіть цю довгу статтю, періодично не заглядаючи до телефону. У ґаджетах є все, щоб утримувати нашу увагу якомога довше. І часто вже не ми їх використовуємо, а вони нас. Зберегти мозок допоможе цифровий детокс – звички, які зменшать ризик розвитку інформаційної псевдодебільністі та захистять дітей від цифрової деменції.

Ось що рекомендує психіатр Андрій Курпатов

  • Слід обмежити споживання інформації. Споживайте виключно те, що потрібно вам для роботи або те, що пов’язано з вашою діяльністю чи захопленнями.

Цікаво, що рекомендуючи контролювати споживання контенту, Курпатов підкреслює, що наш мозок потребує інформаційних пауз. Саме в цей час він працює – оскільки людина ні на чому не зосереджена, вона може спокійно поміркувати над отриманою інформацію, перетравити її в своєму внутрішньому діалозі.

  • Слід облаштувати в своїй оселі зони, чисті від ґаджетів. Не ходити з телефоном або планшетом до туалету, ванни, кухні та спальні. За годину до нічного сну варто взагалі відмовитися від користування телефоном, а вранці брати його лише після того, як закінчили заплановані справи.
  • У телефона має бути місце для зберігання. Коли заходите до хати – залишайте його там і беріть до рук лише за потреби. При цьому слід вголос промовити: «Я беру телефон для…». Коли зробите те, що запланували, покласти девайс на місце.
  • Аналізуйте, думайте, читайте книги і спілкуйтесь з живими людьми – живий голос набагато приємніший за стукіт клавіатури.

Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook