профілактика застуди

Профілактика ГРВІ

«Якщо застуду не лікувати, вона мине за сім днів, а якщо лікувати – за тиждень» – на думку часто спадає саме цей вислів, коли ми відчуваємо нездужання. Стан, який у народі називають «застудою», зазвичай починається з незначного болю та першіння в горлі, рясного слизового нежитю, який за два-три дні стає густим і жовтим. Ми відчуваємо легку втому, температура тіла підвищується до субфебрильних значень, може з’явитися кашель. У нормі більшість симптомів справді минає за тиждень, і хоча кашель буває тривалішим за інші прояви, загалом у зазначеному вислові майже все правда. Якби не одне «але». За словом «застуда» насправді ховаються десятки хвороб, спричинених різними збудниками, переважно вірусами, які потрапляють до організму через верхні дихальні шляхи. Недуги розпочинаються майже однаково, але закінчуються по-різному. І далеко не завжди безневинно. У медицині для гострих вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів визначено спеціальний термін – ГРВІ.

Медицина для працівника першого столу

ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції) – це група хвороб, об’єднаних чотирма спільними ознаками.

  1. Усі вони є інфекційними і спричинені вірусами.
  2. Збудники хвороби потрапляють до організму переважно повітряно-крапельним шляхом – через органи дихання (під час кашлю, чхання, розмови), інколи – через різні предмети, на поверхні яких віруси можуть виживати протягом кількох годин.
  3. Під час ГРВІ насамперед страждають ЛОР-органи та органи дихання. Не випадково ці захворювання назвали респіраторними, тобто такими, що уражають дихальну систему.
  4. Більшість ГРВІ розвиваються швидко і тривають недовго.

На гострі респіраторні вірусні інфекції в Україні щорічно хворіють від 10 до 14 млн (за іншими даними – до 16 млн) осіб, що становить 25–30 % усієї захворюваності в країні. Її пік припадає на ранню весну, коли організм ослаблений нестачею вітамінів та браком сонячного світла, а весняні перепади температури негативно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів.

Сприяти розвитку застуди можуть такі фактори:

  • Загальне або місцеве переохолодження. Останніми десятиліттями твердження про те, що застуду спричиняє переохолодження, вважалося міфом, адже інфекційна природа захворювання добре вивчена. Однак сучасні дослідження доводять, що хоча переохолодження не може бути безпосередньою причиною хвороби, воно негативно впливає на імунітет, через що патогени легше долають захисні бар’єри організму.
  • Контакти з хворими людьми (у транспорті, на роботі, в громадських місцях). Під час чхання або кашлю утворюються дрібні краплинки, що містять віруси. Вони потрапляють у повітря, а з ним – до дихальних шляхів людей, які перебувають поруч із хворим. Передача збудника відбувається і якщо хвора людина торкається власного носа або рота, потім тисне руку співрозмовнику, а той у найближчі дві-три години брудними руками торкається свого обличчя.
  • Загальна незагартованість організму. У такої людини на стан імунітету впливає найменше переохолодження.
  • Незбалансоване харчування – нестача нутрієнтів призводить до зниження опірності організму.
  • Забруднене повітря. Токсини послаблюють адаптивні механізми слизової оболонки дихальних шляхів.
  • Надмірні фізичні та розумові навантаження виснажують захисні сили організму.

ГРВІ зазвичай спричиняють:

  • віруси грипу;
  • віруси парагрипу;
  • аденовіруси;
  • реовіруси;
  • риновіруси;
  • коронавіруси;
  • респіраторно-синцитіальний вірус;
  • ентеровіруси;
  • вірус простого герпесу.

Залежно від переважаючого ураження того чи іншого відділу дихальних шляхів можливі різні клінічні варіанти застуди:

  • риніт (нежить) – запалення слизової оболонки носової порожнини (набряк слизової оболонки, рясні рідкі, а згодом більш густі виділення з носа);
  • фарингіт – запалення слизової оболонки глотки (відчуття садніння в горлі, біль під час ковтання, осиплий голос);
  • ларингіт – запалення слизової оболонки гортані (сухий, кашель-«гавкання», першіння в горлі);
  • трахеїт – запалення слизової трахеї (сухий, болісний кашель з металевим відтінком);
  • бронхіт – запалення слизової оболонки бронхів (сухий, а згодом більш вологий кашель).

Клінічні варіанти можуть поєднуватися (ринофарингіт, трахеобронхіт тощо). Більшість ГРВІ мають легкий перебіг, пацієнта насамперед турбують катаральні явища: нежить, біль у горлі, кашель. Температура тіла рідко перевищує 38°С.

На відміну від інших ГРВІ, грип розпочинається раптово та супроводжується різким стрибком температури. Часто пацієнт навіть може назвати час, коли він захворів. Під час грипу переважають симптоми загальної інтоксикації – озноб, адинамія, м’язові та головні болі, ломота у всьому тілі, сухий кашель із болями за грудиною, які виражені від початку захворювання. Натомість катаральні явища у разі грипу не є значними.

Усі ГРВІ є висококонтагіозними, але грип здатний спричиняти щорічні сезонні епідемії і навіть пандемії, тобто поширення захворювання на території всієї країни, суміжних держав, а іноді й багатьох країн світу.

Існує три типи сезонного грипу: А, В та С.

Віруси грипу типу А небезпечні як для людей, так і для тварин, спричиняють епідемії та поділяються на підтипи відповідно до різних видів і поєднань поверхневих білків вірусу – гемаглютиніну (Н) та нейрамінідази (N). До прикладу, широко відомий А(Н1N1) – вірус свинячого грипу. Перебіг грипу А може бути особливо тяжким та ускладнюватися пневмоніями (зокрема смертельно небезпечною вірусною), захворюваннями нервової системи (до прикладу, менінгітом), серцево-судинними захворюваннями, запаленням ЛОР-органів та загостренням хронічних хвороб різних органів і систем.

Цікавий факт!
Серед рідкісних ускладнень грипу – так званий синдром Аліси (AIWS). Це один із проявів впливу вірусу на нервову систему: людина починає бачити навколишні предмети то надто маленькими, то надто великими, а ще їй здається, що час спливає надто повільно. Після одужання симптоми зникають.

Вірус грипу типу B поширюється лише серед людей і протікає набагато легше, ніж тип А. Тяжких епідемій практично не буває.
• Вірус грипу типу C найменш шкідливий, не спричиняє тяжких симптомів та епідемій. Мало вивчений. Як і вірус В, інфікує лише людину.

Відомо, що навіть під час епідемій на ГРВІ та грип хворіють не всі. Серед населення виокремлюють так звані групи ризику. Це ті люди, які з тих або інших причин мають більш високий ризик захворіти, а також більше шансів на розвиток ускладнень.

До них належать:

  • діти раннього віку;
  • вагітні жінки (імунітет вагітної жінки послаблений через гормональну перебудову);
  • літні люди (більшість із них мають декілька хронічних захворювань, що чинять вплив на імунітет);
  • люди з хронічними захворюваннями бронхолегеневої системи;
  • медичні працівники та інші люди із численними виробничими контактами;
  • школярі та студенти

Імовірність захворювання визначається станом імунітету людини.

Імунітет – це захист організму від генетично чужорідних агентів екзогенного та ендогенного походження, спрямований на збереження та підтримку гомеостазу (стабільного внутрішнього стану) організму, його структурної, функціональної, біохімічної цілісності та антигенної індивідуальності. Розрізняють загальний (всього організму) і місцевий (до прикладу, слизових оболонок дихальних шляхів) імунітет, а також неспецифічний (вроджений) і специфічний, або адаптивний (набутий), імунітет.

Набутий імунітет буває активним (тобто набувається в результаті захворювання або вакцинації) і пасивним (до організму вводять готові антитіла – сироватку). Будь-який імунітет реалізується клітинним (безпосереднім знищенням чужорідних агентів спеціальними клітинами, до прикладу, Т-кілерами) та гуморальним шляхом (утворенням антитіл).

Неспецифічний імунітет – це перша лінія захисту і помічник набутого імунітету на заключному етапі імунної відповіді. Система набутого імунітету виконує функції специфічного розпізнавання й запам’ятовування чужорідного агента та підключення потужних засобів вродженого імунітету на заключному етапі процесу. Наприклад, перехворівши на якусь «дитячу» інфекцію, наш організм надалі стає несприйнятливим до неї, тобто набуває імунітету.

Стан імунної системи залежить від взаємодії багатьох факторів, таких як екзогенні (зовнішні) та ендогенні (стан здоров’я). Надмірний (тривалий та сильний) вплив факторів, що пригнічують або стимулюють імунну систему, призводить до розвитку імунодефіциту. Пацієнти з пригніченим імунітетом легко підхоплюють інфекції, до того ж перебіг захворювань у них триваліший і більш тяжкий.

Ознаки пригніченого імунітету:

  • часті ГРВІ (дорослі – понад 4 рази на рік, діти – понад 6 разів на рік);
  • поява симптомів застуди за найменшого контакту з хворим;
  • наявність хронічних запальних захворювань (тонзиліт, синусит), що мають схильність до загострення, попри своєчасне кваліфіковане лікування та профілактику;
  • порушення функції щитовидної залози;
  • грибкові захворювання шкірних покривів та слизових оболонок (стоматит, молочниця);
  • загострення герпетичної інфекції декілька разів на рік;
  • схильність до алергічних реакцій;
  • порушення функції кишківника.

Для захисту від респіраторних інфекцій організм людини використовує такі захисні механізми.

1. Слизові оболонки дихальних шляхів – основний неспецифічний бар’єр на шляху збудників ГРВІ. Має дві основні складові:

  • Мукоциліарний захист, який забезпечується продукцією слизу, що містить неспецифічні фактори захисту (лізоцим, компоненти комплементу, лактоферин та ін.), та мукоциліарним кліренсом, пов’язаним з роботою війчастого епітелію, що покриває дихальні шляхи. У складі слизу, який продукують залозисті та келихоподібні клітини респіраторного епітелію, містяться також імуноглобуліни класів A, G, M, що є факторами імунітету.
  • Місцеві неспецифічні імунні реакції: міграція нейтрофілів та макрофагів із кровоносного русла між клітинами епітелію, вихід на поверхню слизової оболонки та знищення мікроорганізмів шляхом фагоцитозу. Також в епітеліальному шарі та підслизовій основі є кілька типів клітин, здатних до активації системи гуморального імунітету (знищення антигенів за допомогою антитіл).

Отже, у механізмах захисту слизової оболонки дихальних шляхів задіяні як клітинний, так і гуморальний види імунітету.

2. Інтерферони – білкові молекули, що виробляються клітинами у відповідь на проникнення вірусів або під дією природних чи синтетичних сполук – індукторів інтерферону.

Інтерферони є універсальними факторами неспецифічного захисту організму від вірусів, бактерій, хламідій, патогенних грибів і пухлинних клітин. Інтерферони – це «передова» захисту клітин від вірусної інфекції, оскільки процес вироблення цих речовин значно випереджає синтез специфічних антитіл та інших факторів імунітету. Інтерферони можуть синтезуватися у всіх клітинах організму, однак найбільша кількість продукується клітинами лімфоїдної системи. Сироваткові інтерферони виробляються здебільшого лейкоцитами, макрофагами та лімфоцитами. Вони запобігають проникненню вірусів у клітину, порушують реплікацію (відтворення) вірусів, пригнічують синтез вірусних білків та посилюють активність природних кілерів, що знищують інфіковані клітини.

Розрізняють три типи інтерферонів людини: α-інтерферон (лейкоцитарний), β-інтерферон (фібробластний) і γ-інтерферон (імунний). Антивірусні властивості найбільш притаманні α- та β-інтерферонам, γ-інтерферони чинять переважно імунорегуляторні та антипроліферативні (протипухлинні) ефекти. Попри складні механізми захисту мікроорганізми нерідко долають усі бар’єри, проникають до організму та спричиняють захворювання, ось чому завжди актуальною є профілактика.

Однак профілактика доцільна, коли людина здорова і прагне запобігти захворюванню. Якщо відвідувач звертається до аптеки з проявами ГРВІ, йому слід пропонувати лікування, а не профілактику. Підбір препаратів у такому випадку залежатиме від наявних у пацієнта симптомів.

При цьому важливо не пропустити ті, які є «загрозливими» і потребують негайного звернення до лікаря:

  • температура тіла 40°С та вище;
  • гіпертермія вище 38°С триває понад три дні;
  • наявні симптоми сильної інтоксикації: різка слабкість, озноб, інтенсивний головний біль, ломота у м’язах та суглобах, рясне потовиділення, сплутаність свідомості;
  • неможливість проковтнути слину;
  • гнійні виділення із носа;
  • виражений біль у грудній клітці;
  • прискорене та утруднене дихання;
  • наліт на мигдаликах;
  • кашель із рясним мокротинням;
  • кашель, що триває понад десять днів;
  • поява шкірних висипів.

Немедикаментозна профілактика ГРВІ та грипу:

  • потрібно уникати контакту з хворими, а також місць скупчення людей;
  • намагатися не підходити до хворого ближче ніж на 1 метр;
  • захищати дихальні шляхи маскою під час контакту з хворими;
  • мити руки з милом або антисептичними засобами (розчинами, що містять спирт);
  • регулярно провітрювати приміщення;
  • не торкатися немитими руками очей, носа та рота;
  • вести здоровий спосіб життя (повноцінний сон, свіже повітря, активний відпочинок, збалансована їжа, багата на вітаміни), що допоможе організму боротися з будь-якими інфекціями.

Якщо в сім’ї є хворий, необхідно дотримуватися таких правил:

  • за можливості ізолювати хворого члена сім’ї від інших;
  • догляд за хворим бажано здійснювати одній людині;
  • вагітним жінкам доглядати хворих не можна;
  • усі члени сім’ї повинні дотримуватися гігієнічних заходів: під час догляду за хворим використовувати маски, часто мити руки або протирати їх дезінфікуючими засобами;
  • хворому слід виділити окремий посуд.

Раціональна фармакотерапія

Найбільш ефективним засобом профілактики грипу є імунізація (вакцинація). Вона має проводитися не пізніше ніж за 2-3 тижні до передбачуваної епідемії (за відсутності протипоказань).

Протигрипозні вакцини (живі та інактивовані) рекомендуються дітям від 6 місяців, а дорослим – без обмеження віку. Людям із високим ризиком захворювання та розвитку ускладнень, а саме:

  • особам старше 65 років, особам із хронічними захворюваннями легень та серця;
  • пацієнтам з імунодефіцитом, зокрема ВІЛ-інфікованим;
  • хворим на цукровий діабет, хронічні захворювання нирок, особам з порушеннями обміну речовин;
  • дорослим у сім’ях, де є діти першого року життя;
  • особам, чия професія передбачає спілкування з великою кількістю людей (медики, педагоги, працівники сфери обслуговування) показані інактивовані вакцини.

Протипоказання до вакцинації:

  • алергічні реакції на курячий білок;
  • гостре захворювання, що протікає з високою температурою тіла.

Специфічна профілактика проводиться і під час спалаху коронавірусної хвороби. Найбільш ефективними вважаються мРНК-вакцини, які вводяться двічі з інтервалом 3-4 тижні плюс бустерна доза за 2-5 місяців після первинної вакцинації.

З огляду на те, що специфічна профілактика можлива тільки для грипу та коронавірусної хвороби, щоб запобігти захворюванню на інші ГРВІ, неспецифічна профілактика проводиться за допомогою засобів, що сприяють посиленню опірності організму.

Імуномодулятори – речовини різної природи, а також фізичного впливу, що стимулюють імунні процеси та посилюють імунну відповідь. Чинять стимулюючу дію на неспецифічні фактори захисту та весь організм у цілому.

Серед препаратів безрецептурного відпуску виокремлюють декілька груп імуномодуляторів.

Препарати бактеріального походження: бактеріальні лізати, що містять лізати найпоширеніших бактерій верхніх дихальних шляхів. Засоби поєднують властивості вакцин та неспецифічних імуностимуляторів, посилюючи насамперед місцеві захисні механізми, зокрема фагоцитоз, і підвищуючи титри місцевих антитіл (секреторний IgA слини).

Виробляються у рідких формах, у формі назальних аерозолів, таблеток для внутрішнього прийому і для розсмоктування, у вигляді капсул.

Цитокіни та індуктори їхнього синтезу. Цитокіни синтезуються клітинами імунної системи для регулювання її роботи. Найбільш відомими цитокінами є ендогенні низькомолекулярні білки – інтерферони, інтерлейкіни та колонієстимулюючі фактори

Безпосередньо інтерферони для профілактики ГРВІ сьогодні майже не застосовуються, оскільки швидко виводяться з організму та пригнічують утворення власних інтерферонів за принципом негативного зворотного зв’язку.

Індуктори інтерферону, навпаки, стимулюють продукцію організмом власних інтерферонів, до того ж у фізіологічних дозах, достатніх для досягнення терапевтичного та профілактичного ефектів. Приклад: інозину пранобекс, тилорон, акридоноцтова кислота.

Імуностимулятори рослинного походження (препарати ехінацеї, екстракт ліани котячий кіготь, екстракт кореня пеларгонії). Активують насамперед неспецифічний імунітет: стимулюють фагоцитарну активність нейтрофілів та макрофагів, продукцію інтерлейкінів. Сприяють посиленню захисних сил організму також корінь алтею, квітки ромашки, хвощ польовий, листя горіха, деревій, шипшина, чебрець, розмарин.

Адаптогени: женьшень, китайський лимонник, родіола рожева, аралія, елеутерокок та біогенні препарати (муміє, прополіс). Полегшують адаптацію (пристосування) організму до несприятливих умов, допомагають протистояти стресу, надають загальний тонізуючий ефект. Імуностимулятори рослинного походження та адаптогени часто є складовими фітокомплексів.

Препарати лізоциму. Мають протизапальну активність, підвищують місцевий захист слизових оболонок, сприяють загоєнню дрібних ушкоджень.

Вітаміни. Імунотропні властивості мають вітаміни А, D, Е, С. Вітаміни групи В сприяють відновленню нормальної мікрофлори кишківника, що позитивно впливає на загальний стан організму. Вітамін С сприяє синтезу антитіл, підвищенню реактивності, фагоцитарної активності лейкоцитів, стійкості організму до захворювань. Найкраще діє в комплексі з вітаміном Р (флавоноїд, антиоксидант).

Противірусні препарати. Чинять пряму дію на репродукцію вірусу.

  1. Блокатори М2-каналів – вірусу грипу А амантадин та римантадин.
    Ефективні лише під час грипу А, до препаратів стійкий пандемічний вірус А/Н1N1 та віруси, що викликають ГРВІ. Мають численні побічні ефекти, зокрема можуть спричиняти психоневрологічні розлади, тому застосовуються рідко.
  2. Інгібітори нейрамінідази призначені для лікування та профілактики пандемічного грипу. Озельтамівір ефективний для лікування грипу у разі застосування не пізніше ніж за 48 годин від початку клінічних симптомів захворювання (для профілактики вірусних пневмоній). Занамівір використовують у дорослих та дітей від 5 років у вигляді інгаляцій для лікування та профілактики грипу. Обидва препарати застосовують лише за призначенням лікаря і тільки в разі грипу, оскільки вони мають селективну (виборчу) дію тільки на нейрамінідазу вірусу грипу.
  3. Препарати, що діють на позаклітинні форми вірусу: оксолін (зв’язується з гуаніновими основами нуклеїнових кислот вірусної частинки, що перебуває поза клітиною). Використовується місцево у вигляді мазі. Профілактична ефективність засобу не вважається достатньо доведеною.

Для профілактики ГРВІ можна використовувати гомеопатичні засоби (активують фагоцитоз, сприяють продукції інтерферонів, але ефективність засобів сумнівна), а також пребіотики та пробіотики. Нормалізація та підтримка балансу мікробіому кишківника позитивним чином впливає на стан імунної системи.

Загальні принципи застосування лікарських засобів для профілактики простудних захворювань

  • Бажано, щоб імуномодулятор рекомендував лікар. Варто пам’ятати, що будь-яка необґрунтована стимуляція імунітету веде до виснаження організму.
  • Імуномодуляри не можна приймати тривалий час, лише коротким курсом.
  • Застосування імуномодуляторів під час вагітності та лактації не рекомендоване.
  • Гомеопатичні засоби для профілактики застуди слід приймати за 1–1,5 місяця до спалаху захворюваності.
  • Спреї бактеріальних лізатів у разі сильного набряку слизової оболонки носа слід застосовувати після деконгестантів. На початку лікування можливі ринорея та чхання, які не вимагають відміни препарату.
  • Спиртові настоянки не застосовують в осіб з алкогольною залежністю та не поєднують із прийомом препаратів, несумісних з алкоголем.
  • Імуномодулятори в таблетках для розсмоктування та пастилках приймають не пізніше ніж за 30 хвилин-годину до їди, не запивають; горло не слід полоскати протягом години після прийому.
  • Добова профілактична доза вітаміну С становить 0,05 г (діти із 4-х років) або 0,1 г (дорослі), яка в період епідемії може бути збільшена, проте високі дози можуть сприяти гіпероксалатурії (підвищенню кількості оксалатів у сечі) та утворенню каменів у схильних осіб. Іноді прийом аскорбінової кислоти може сприяти підвищенню нервової збудливості та погіршенню сну. Приймають після їди.

грві

сезон грві


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook