Життя сучасної людини сповнене стресу. Навіть у країнах зі сталим розвитком економіки темп життя, боротьба «за місце під сонцем», інформаційне перевантаження змушують людей чи не щодня відчувати тривогу. В умовах високої нервової напруги працюють викладачі й менеджери, лікарі, фармацевти, працівники сфери обслуговування тощо: за даними ВООЗ, щонайменше 10–35 % мешканців різних країн перебувають у стані стресу. І звісно, це негативним чином впливає на їхній стан здоров’я, якість життя та працездатність.
Якщо ж ідеться про українців, то ми тепер взагалі живемо в умовах перманентного стресу.
Медицина для працівника першого столу
Стрес – це неспецифічна надмірна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію чи подразник ззовні. Стрес може бути відповіддю як на позитивні (еустрес), так і на негативні події (дистрес).
Деструктивний стрес (дистрес) поділяють на:
- фізіологічний, коли на організм впливають зовнішні фактори: холод, спека, спрага, голод;
- емоційний, що виникає під час потрясінь: до прикладу, воєн, стихійних лих, втрати житла або роботи, розладів між близькими людьми тощо.
Емоційний стрес може бути короткочасним та хронічним:
- короткочасний виникає раптово, як захисна реакція в надзвичайних ситуаціях;
- хронічний розвивається, коли людина перебуває в стані стресу протягом тривалого часу. Це надзвичайно небезпечно, оскільки може спричинити депресію та навіть призвести до суїциду.
Симптоми стресу можуть проявлятися на фізіологічному, емоційному, поведінковому та інтелектуальному рівнях.
Симптоми фізіологічного характеру:
- головний біль;
- підвищений чи знижений тиск;
- серцебиття, непритомність;
- порушення роботи ШКТ – діарея («ведмежа хвороба»), нудота, іноді блювання, відсутність апетиту;
- м’язова напруга, судоми;
- підвищене потовиділення, слиновиділення;
- температурна реакція – стресовий субфебрилітет (за наявності хронічного стресу може тривати протягом місяців);
- зниження або відсутність лібідо;
- алергічний висип;
- порушення сну.
Симптоми емоційного характеру:
- гнів, дратівливість;
- відсутність цікавості до життя, апатія;
- туга, відчуття самотності, негативні думки;
- тривожність;
- внутрішнє невдоволення.
Симптоми поведінкового характеру:
- байдужість до свого зовнішнього вигляду;
- часте вживання спиртних напоїв;
- збільшення кількості викурених сигарет (або людина, що не курила, починає це робити);
- конфлікти в сім’ї та на роботі;
- повне занурення в роботу або, навпаки, неможливість здійснювати звичну діяльність;
- почуття постійної нестачі часу.
Симптоми інтелектуального характеру:
- порушення концентрації, пам’яті;
- складно зважитися на будь-що.
Будь-яка неспецифічна реакція може супроводжуватися тривогою чи страхом. На початку психогенна ситуація запускає загальну реакцію адаптації. Однак у разі повторних або тривалих стресів реакція у відповідь набуває специфічності у вигляді ураження певних органів і систем. Насамперед страждають органи-мішені, що мають до цього схильність.
Адаптація зазвичай проходить у три етапи:
1) тривога, коли відбувається мобілізація наявних сил організму;
2) резистентність (опір), коли людина намагається впоратися із ситуацією;
3) виснаження, коли можливості організму витрачені. На цьому етапі можливі порушення адаптації – на тлі стресу можуть розвинутися захворювання.
Тут варто зазначити, що коли з тих або інших причин людина не може ані битися, ані бігти протягом тривалого часу, її психіка намагається захиститися. Одні ніби ціпеніють, інші перебувають у стані дисоціації (беруть участь у подіях і водночас дивляться на себе збоку), деперсоналізації (людина почувається не собою, а героєм фільму), втрачають відчуття реальності (відгороджуються від подій) тощо. Це небезпечні ознаки, які можуть свідчити про розвиток посттравматичного стресового розладу і потребують втручання фахівця з таких розладів.
Щоб стрес не спричинив розвитку захворювань, організму потрібно допомагати впоратися із ситуацією вже на початкових етапах, насамперед під час виникнення тривожних станів.
Тривожний стан – це нав’язливе почуття очікування чогось неприємного, невизначеної загрози, небезпеки, що насувається. На відміну від емоції страху, тривога не завжди має конкретне джерело, людина часто не може визначити, чого саме вона боїться. Розрізняють тривогу як стан (притаманна кожній людині та допомагає мобілізуватися в певних ситуаціях) і тривожність як рису особистості. Людина, яка страждає на тривожні стани, стає байдужою до всього, що її цікавило раніше, може бути агресивно налаштована до оточуючих, у неї порушуються сон і апетит, загострюються хронічні захворювання, слабшає імунітет. Без відповідної медикаментозної та/або немедикаментозної корекції тривожний стан може стати першим провісником неврозу, тому варто використовувати всі можливості для його лікування.
Найбільш поширені причини тривожних станів: невизначені побутові ситуації, власний стан здоров’я та здоров’я рідних і близьких, проблеми в сім’ї, неприємності на роботі, очікування важливих подій. Тривогу можуть спричиняти соматичні захворювання:
- підвищена активність щитоподібної залози (тиреотоксикоз);
- стенокардія;
- гіпоглікемія (низький рівень глюкози у крові);
- надлишок гормонів кори надниркових залоз;
- синдром абстиненції – утримання від нікотину, алкоголю, наркотиків;
- побічна дія лікарських засобів.
Ліки, прийом яких може супроводжуватися підвищеною тривожністю:
- тонізуючі засоби (настойки елеутерококу, женьшеню, лимонника);
- симпатоміметики (препарати для лікування бронхіальної астми, судинозвужувальні препарати для лікування риніту, комплексні засоби для усунення симптомів застуди);
- препарати гормонів щитоподібної залози;
- препарати, що містять кофеїн, за тривалого прийому або прийому великих доз.
У дітей причиною виникнення тривоги майже завжди є внутрішній конфлікт, пов’язаний із суперечливими вимогами (часто завищеними), що висуваються до дитини різними сторонами (школа, батьки, однолітки). Вкрай стресовою для дитини є також емоційна холодність із боку близьких.
Водночас підвищена тривожність може бути симптомом серйозних психічних захворювань – шизофренії, маніакально-депресивного психозу. Оскільки стан підвищеної тривожності іноді є наслідком серйозних захворювань, а в разі тривалого перебування в стані тривоги у пацієнта можуть розвинутися психосоматичні проблеми, фармацевту потрібно пам’ятати про «загрозливі» симптоми, за наявності яких необхідно обов’язково скеровувати пацієнта до лікаря.
- На тлі стресу в пацієнта з’явився біль у грудях, що віддає у ліву половину тіла (руку, шию, щелепу) і триває понад 20 хвилин.
- Тривога супроводжується нудотою, блюванням, розладами випорожнень (можливий стілець із прожилками крові), втратою ваги, пітливістю.
- Тривога виникає натще або після фізичного навантаження (що притаманно цукровому діабету).
- Тривога з’являється на тлі прийому будь-якого лікарського препарату або його відміни.
- Тривога супроводжується панічними настроями, страхами, фобіями.
- Під час тривоги в пацієнта відзначається задишка, прискорене або утруднене дихання, підвищений артеріальний тиск, нерівномірне або прискорене серцебиття.
- Реакція на стрес супроводжується головним болем із раптовим розвитком неврологічних симптомів (порушення мови, рухів, тремтіння кінцівок), можлива втрата свідомості.
- Під час стресу спостерігається значне підвищення температури тіла (до 38°С і вище).
- Тривожний стан у вагітної жінки.
Стрес та пов’язані з ним постійна тривожність і негативні емоції можуть значною мірою позначатися на здоров’ї, погіршуючи якість життя. Порушується робота імунної системи, людина стає більш схильною до всіляких інфекцій, загострюються хронічні захворювання. Отже, такі стани потребують лікування – як на фізичному, так і на емоційному рівні. Насамперед варто проаналізувати ситуацію, що склалася, і визначити джерело тривоги. Навчити людину розслаблятися в будь-який спосіб: за допомогою аутотренінгу, медитації, глибокого дихання тощо. Величезне значення мають регулярне збалансоване харчування та повноцінний сон, 7–8 годин на добу, позитивні враження (короткі подорожі, концерти, фільми). У разі проявів тривожності в дитини потрібно підвищувати її самооцінку, не сварити, коли щось не вдається, підтримувати та відзначати навіть найменші дитячі досягнення. Необхідно надати малечі можливість виявляти ініціативу й ухвалювати рішення. Для переважної більшості людей зазначених заходів цілком достатньо, за необхідності можна рекомендувати безрецептурні препарати седативної дії. Якщо проблему це не вирішує, необхідно звернутися до лікаря.
Лабораторний лікнеп
Хронічний стрес призводить до збільшення ризиків розвитку таких небезпечних патологій, як серцево-судинні хвороби, онкологія, захворювання, пов’язані з порушенням обміну речовин, психологічні розлади. Для профілактики, ранньої діагностики та максимально раннього лікування цих патологій ВООЗ розробила спеціальні скринінгові програми з рівнями доказовості А та В.
Скринінгові програми – рекомендації ВООЗ
− Артеріальна гіпертензія – після 18 років (рекомендація А) – загальний аналіз сечі з метою виключення мікроальбумінурії (білка в сечі).
− Дисліпідемія – всім чоловікам після 35 років, жінкам – після 45 років (рекомендація А) – біохімічне дослідження рівня холестерину та його фракцій у крові.
− Дисліпідемія – у чоловіків та жінок з ризиком розвитку ІХС – після 20 років (рекомендація В) – біохімічне дослідження рівня холестерину та його фракцій у крові.
− Аневризма черевної аорти (для чоловіків-курців) – ультразвукове дослідження одноразово (рекомендація В).
− Колоректальний рак – чоловікам та жінкам після 50 років (рекомендація В) – аналіз калу на приховану кров, ректороманоскопія, колоноскопія.
− Рак молочної залози – всім жінкам від 40 років – мамографія (рекомендація А).
− Рак шийки матки – всім жінкам від 21 до 65 років (рекомендація А) – кольпоскопія, дослідження спеціальних онкомаркерів (наприклад, онкомаркер SCC), дослідження мазків під мікроскопом.
− Депресія – всім дорослим (рекомендація А) – з урахуванням опитувальників Цунга, HADS.
− Цукровий діабет – усім дорослим зі стійким підвищенням рівня АТ понад 135/80 мм рт. ст. (Рекомендація В) – контроль рівня глюкози в крові.
− Цукровий діабет – усім дорослим при ІМТ ≥ 25 кг/м2 (рекомендація В) – контроль рівня глюкози у крові.
− Остеопороз – усім жінкам від 65 років, за наявності ризиків – від 60 років (рекомендація В) – денситометрія, лабораторні дослідження в крові – остеокальцин, паратгормон, фосфор неорганічний, кальцій загальний, у сечі – дезоксипіридинолін.
ВАЖЛИВО! Всім згаданим вище групам, і особливо тим, хто перебуває у стані хронічного стресу, потрібно раз на рік проходити обстеження, знати свої показники та в подальшому контролювати їх.
Раціональна фармакотерапія
Для подолання стану стресу та його наслідків фармацевт може скористатися безрецептурними седативними рослинними препаратами, анксіолітиками, антидепресантами рослинного походження, гомеопатичними препаратами та засобами, що впливають на нервову систему.
Рослинні седативні та снодійні препарати
Оскільки в кожній з рослин міститься ціла низка біологічно активних речовин, важливе значення має правильний вибір та застосування як окремих лікарських рослин, так і комбінованих засобів, що можуть містити до 15–20 рослинних компонентів. Особливо важливим є знання можливих побічних ефектів, які рослинні препарати можуть спричиняти так само часто, як і синтетичні речовини.
Препарати на основі валеріани лікарської (настої, настоянки, екстракти, а також комбінації з іншими компонентами) знижують рефлекторну збудливість у центральних відділах нервової системи та посилюють гальмівні процеси у нейронах коркових та підкіркових структур головного мозку. Заспокійлива дія валеріани особливо виразно проявляється під час нервового збудження.
Препарати валеріани:
Читайте також:- пригнічують відчуття страху, зменшують психічне напруження;
- покращують структуру сну, підсилюють дію снодійних;
- регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень;
- виявляють спазмолітину активність;
- під час лікування дітей раннього віку найчастіше використовують настої кореня валеріани та застосовують таку кількість крапель на один прийом, скільки років дитині.
Препарати пустирника, або собачої кропиви (настої, настоянки та екстракти), використовують під час підвищеної збудливості, неврастенії та неврозів як у дорослих, так і в дітей та підлітків. Засоби чинять заспокійливу дію на центральну нервову систему, уповільнюють ритм серця, збільшують силу серцевих скорочень і знижують артеріальний тиск. Седативний ефект засобу доволі виражений, при цьому препарати пустирника не змінюють адекватності поведінки, не спричиняють міорелаксації та порушення координації рухів.
Препарати глоду знижують збудливість центральної нервової системи, не пригнічуючи її. Екстракт глоду здатний підсилювати кровообіг у коронарних та мозкових судинах, збільшувати скоротливість міокарда та зменшувати його збудливість. Біологічно активні речовини екстракту глоду сприяють підвищенню толерантності міокарда до гіпоксії, знижують периферичний судинний опір і покращують витривалість серця до фізичних навантажень, чинять антиаритмічну й гіпотензивну дії, знижують рівень холестерину та тригліцеридів у крові, сприяють нормалізації сну.
Препарати глоду показані під час вегетоневрозів з ознаками розладу кровообігу, при тахікардії, підвищеному артеріальному тиску, атеросклерозі судин, безсонні, підвищеній функції щитовидної залози, клімактеричних розладах.
Півонія заспокійливо діє на ЦНС, зменшує збудження, відчуття тривоги, сприяє відновленню сил під час сну. Показана у разі порушень судинного тонусу, безсоння невротичного характеру, клімактеричних неврозів.
Пасифлора діє як заспокійливий засіб, чудово знімає нервове збудження, пов’язане з відмовою від алкоголю та наркотичних препаратів. Ефект пасифлори сильніший за вплив бромідів і при цьому не спричиняє неприємного відчуття важкості після пробудження.
М’ята перцева містить ментол, що має здатність розширювати судини серця і головного мозку (рефлекторна дія), а також діяти заспокійливо у разі неврозів, безсоння, підвищеної збудливості, їй також притаманні жовчогінні та спазмолітичні властивості. Подібними ефектами володіє і меліса. Нейротропну дію препаратів із шишок хмелю пов’язують з наявністю в них лупуліну, що заспокійливо діє на ЦНС.
Серед рослинних седативних засобів найпопулярнішими є:
− валеріана;
− пустирник;
− глід;
− ментол + беладона + конвалія + валеріана;
− ментол + беладона + конвалія + валеріана + натрію бромід;
− валеріана + пустирник + глід;
− гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід + пасифлора + хміль + бузина чорна;
− валеріана + меліса + м’ята перцева;
− валеріана + глід + звіробій + м’ята перцева + шишки хмелю + піридоксину гідрохлорид + нікотинамід;
− пасифлора;
− валеріана + м’ята перцева + вахта трилиста (бобовник) + хміль.
Особливості застосування седативних препаратів
- Усі седативні препарати підсилюють дію снодійних та у великих дозах можуть самі спричиняти снодійний ефект. Прийом таких препаратів на ніч допомагає позбутися безсоння.
- Седативні препарати можуть посилювати дію анальгетиків, особливо в осіб із підвищеною емоційною збудливістю.
- Найкращий ефект седативні препарати виявляють за тривалого систематичного застосування (2-3 тижні та більше).
- Застосування спиртових настоянок недоцільно у дітей раннього віку, вагітних жінок, осіб, які лікуються від алкогольної залежності. У цьому випадку спирт може змінити ефект діючих речовин, а також реакцію пацієнта на них.
- Настоянки лікарських рослин потрібно зберігати у темному прохолодному місці.
- Рекомендуючи препарати дітям, вагітним і матерям, що годують дитину грудним молоком, необхідно суворо дотримуватися інструкції.
Броміди
Ефект бромідів пов’язаний із посиленням процесів гальмування в корі головного мозку. Найбільш показово броміди діють під час вираженої емоційної лабільності, неврозів. Поряд із седативною дією вони поліпшують серцеву діяльність, тому показані особам із захворюваннями серцево-судинної системи. Солі брому (натрію бромід і калію бромід) входять до складу багатьох комплексних заспокійливих препаратів.
Броміди виводяться з організму протягом тривалого часу – зниження вмісту брому в крові на 50 % відбувається протягом 12 днів. Оскільки солі брому мають властивість накопичуватися в організмі, то за тривалого застосування можливе хронічне отруєння – бромізм, що проявляється загальмованістю, апатією, порушення пам’яті. Бром подразнює слизові оболонки, тому одним із ранніх проявів бромізму можуть бути симптоми, що нагадують застуду: риніт, кон’юнктивіт, кашель, а також пронос, шкірні висипання.
Анксіолітики
Мебікар
Препарат має помірну транквілізуючу (анксіолітичну) активність, усуває або послаблює відчуття занепокоєння, тривогу, страх, внутрішню емоційну напругу та роздратування. Транквілізуючий ефект препарату не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів. Мебікар не чинить снодійного ефекту, але посилює дію снодійних засобів і нормалізує перебіг сну у разі його порушень. Завдяки цим властивостям препарат зараховують до денних транквілізаторів та селективних анксіолітиків. Речовині притаманна антиоксидантна активність, тому мебікар діє як мембраностабілізатор, адаптоген і церебропротектор при оксидантному стресі різного генезу.
- Під час застосування мебікару можливе зниження температури тіла та артеріального тиску, які нормалізуються самостійно та не вимагають відміни препарату.
- Мебікар не показаний вагітним, жінкам у період лактації та дітям до 10 років. Інші анксіолітики або транквілізатори (діазепам, нітразепам, тазепам тощо) мають більш виражену дію на ЦНС, ніж рослинні препарати та броміди. Вони зменшують внутрішню напругу, усувають почуття занепокоєння, тривоги, страху, сприяють настанню сну. З огляду на те, що до цих препаратів може розвинутися залежність, їх призначає лише лікар.
Антидепресанти рослинного походження
Гіперицин одержують з екстракту трави звіробою. Застосовують за наявності психовегетативних розладів (апатія, пригніченість, тривога, занепокоєння, дратівливість, емоційна нестабільність), збудження або нервового напруження, астеноневротичного синдрому, психоемоційних порушень у період менопаузи.
- Оптимальний ефект під час застосування препаратів на основі звіробою настає за 10-14 днів регулярного прийому.
- У разі використання лікарських засобів на основі звіробою можливі явища фотосенсибілізації, тому під час лікування необхідно уникати перебування на сонці та відвідування солярію.
- Препарати на основі звіробою не призначають дітям до 6 років.
- Під час застосування препаратів на основі звіробою необхідно утримуватися від вживання алкогольних напоїв.
Засоби, що впливають на нервову систему
Серед безрецептурних препаратів до цієї групи належить гліцин – амінокислота, що є нейромедіатором гальмівного типу дії та регулятором обмінних процесів у центральній нервовій системі. Зменшує психоемоційну напругу, підвищує розумову працездатність. Чинить нейропротективну, антистресову, седативну дію, покращує метаболічні процеси в мозку, нормалізує сон. Сприяє знешкодженню токсичних продуктів окиснення етилового спирту, зменшує абстинентний синдром, знижує патологічний потяг до алкоголю. Не спричиняє звикання.
- Гліцин не показаний вагітним, жінкам у період лактації та дітям до 3 років.
- Гліцин застосовують сублінгвально та утримують у роті до повного розчинення таблетки.
- У пацієнтів, схильних до артеріальної гіпотензії, можливе зниження артеріального тиску, тому гліцин призначають у низьких дозах та за умови постійного контролю артеріального тиску.
Вітамінні комплекси
Комплекс вітамінів групи В (для перорального застосування) необхідний для нормального метаболізму амінокислот, жирів та вуглеводів. Підсилює тканинне дихання, покращує надходження кисню в клітини, бере участь у синтезі та трофіці мієлінової оболонки периферичних нервів та аксонів. Показаний за наявності різних захворювань нервової системи (неврити, поліневрити, невралгії), у стресових ситуаціях, у разі тривожних та депресивних станів, для підвищення розумової працездатності та покращення пам’яті.
Алгоритм розмови провізора з відвідувачем аптеки, який відчуває стрес
Скрипти ініціативних продажів
Читайте також:
