Це найпопулярніший антисептик, яким і досі активно користуються на теренах пострадянського простору. Одна із причин такої популярності перекису водню – його ціна. Це доступний препарат, який може собі дозволити кожен із нас. Розповідаємо про біологічну роль та сфери використання пероксиду в медицині. А ще розвіємо популярні міфи про препарат. Але спочатку трохи історії.
Історія Н2О2
Відкриттю пероксиду водню ми завдячуємо талановитому французькому хіміку Луї Жаку Тенару. У 1818 році він змішав пероксид барію з водою та соляною кислотою. Вчений спостерігав за утворенням рідини, яка не мала ні кольору, ні запаху. Він назвав її «окисленою водою» [1].
Пізніше Тенар помітив, що «окислена вода» розкладається з утворенням великої кількості кисню. Згодом учений назвав сполуку «пероксидом водню».
У медичній практиці пероксид водню почали застосовувати у 1856 році. Це зробив британський анестезіолог і фізіолог Б. Річардсон, який розробляв методи застосування пероксиду як антисептичного засобу. Однак його розробки не були визнані і не знайшли широкого застосування. У Сполучених Штатах перекис водню застосували вперше в 1888 для лікування хворого на смертельну на той час дифтерію. Після обробки дифтерійної плівки хворому вже наступного дня стало набагато легше.
Ризиковані експерименти: навіщо перекис водню почали вводити внутрішньовенно
Дослідження властивостей пероксиду водню набирали обертів. У 1916 році на сторінках відомого британського журналу The Lancet розповідалося про успішні експерименти з внутрішньовенного введення Н2О2 тваринам. У тому самому 1916 році цю маніпуляцію вперше зробили людині. При цьому дослідники дійшли неоднозначного висновку про те, що препарат може бути корисним, але за умови правильного його внутрішньовенного введення.
У 1940 році доктор Singh вирішив продовжити ці експерименти, але на собаках. Він визначив, що за рахунок внутрішньовенного вливання пероксиду можна продовжити життя собаки на 16 хв після того, як вона перестала дихати. Без ін’єкції собаки жили лише 3-5 хв.
Чому перекис шипить та піниться
У всьому винні вільні радикали, але не напряму. Для боротьби з ними клітини організму задіюють низку ферментів та пептидів. У результаті знешкодження вільного радикалу утворюються побічні продукти, в тому числі і пероксид водню. Однак і ця сполука у великих кількостях є шкідливою. Тому в клітинах є ще один фермент – каталаза. Вона своєю чергою розщеплює перекис на кисень та воду.
При подряпинах, коли цілісність шкіри порушена, каталаза виходить із клітин. Виходячи на поверхню, фермент не втрачає свої активності. Тому, якщо таку рану обробити перекисом водню, то відбудеться реакція розкладу з утворенням кисню, через що перекис піниться та шипить.
Але це відбувається не лише завдяки каталазі. Кров у рані містить гемоглобін, що відповідає за транспорт кисню в крові. Він взаємодіє з перекисом так само, як і каталаза, вивільняючи кисень.
Ендогенний та екзогенний Н2О2
Виявляється, пероксид водню є і в організмі людини, а також у деяких продуктах та напоях, наприклад, у каві. А тому прийнято розрізняти ендогенний та екзогенний пероксиди. Перший синтезується в організмі людини, а другий – надходить ззовні.
Перекис водню, що надходить ззовні, спочатку ферментується каталазою плазми крові та еритроцитів. У результаті вивільняється кисень, який надходить до тканин.
Ендогенний пероксид водню утворюється переважно в клітинах печінки, нирок та імунних клітинах. Він бере участь у таких процесах, як метаболізм білків, ліпідів, вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів.
Встановлено, що перекис водню необхідний для синтезу простагландинів – основних медіаторів запалення. Він також бере участь у теплопродукції та транспорті глюкози з крові в клітини.
Перекис водню як зброя проти чужинців
Виявляється, перекис водню також відіграє особливу роль в імунітеті та запальних реакціях [2]. Так, у процесі окислювально-відновних реакцій деякі ферменти (наприклад, глюкозоксидаза, моноаміноксидаза, діаміноксидази тощо) утворюють Н2О2, який відіграє роль бактерицидного агента.
Читайте також:Для прикладу, лейкоцити синтезують пероксид з води і кисню й використовують це для знищення чужорідних організмів. Основним джерелом і генератором пероксиду в клітинах є пероксисоми. Це невеликі органели, які присутні в усіх клітинах організму. Вони містять низку ферментів, які використовують молекулярний кисень для відщеплення атома водню від деяких речовин, що циркулюють у крові.
Ще одна властивість перекису водню – це знешкодження деяких токсинів. Але надлишок Н2О2 також організму не потрібний, тому в клітинах функціонують ферментні системи, які утилізують цю сполуку.
Чому про перекис водню майже не знають у США та Європі
Здавалося б, що про такий препарат як Н2О2 мають знати у всьому світі. Але пересічні американці чи європейці навряд чи вам зможуть сказати, що це таке. Чому ж так?
Виявляється, що 3 % розчин перекису водню, що використовується багатьма під час невеликих ушкоджень шкіри, насправді не має ніякої антисептичної дії і не допомагає у загоєнні ран. Так, у медичній літературі відсутні докази ефективності 3 % розчину перекису водню з цього погляду.
При цьому перекис водню дійсно має антисептичні та бактерицидні властивості, але це стосується більш концентрованих розчинів – понад 30 %. Але в такому випадку людина ризикує отримати хімічний опік через високу реактивність пероксиду.
Саме тому серед антисептичних та знезаражувальних препаратів у країнах Заходу популярними є хлоргексидин, повідон йоду тощо.
Іще декілька міфів і фактів про пероксид водню
Пероксид водню ми використовуємо не лише в разі подряпин. Розберемося, де його застосування буде ефективним, а де ні.
Факт: Н2О2 робить зуби світлішими
Через наліт зуби змінюють відтінок, стаючи темнішими. Радикального відбілювання за допомогою перекису водню досягти неможливо, але часткового відновлення природного кольору зубів – цілком. Препарат знищує наліт і плями на емалі, а це дає ефект висвітлення. Н2О2 активно використовують у стоматології. Він входить до складу спеціальних відбілювальних гелів.
Міф: перекис замінить дезодорант
У мережі можна знайти інформацію про те, що перекисом водню цілком можна замінити дезодорант. Для цього варто змішати Н2О2 з невеликою кількістю засобу для миття посуду та нанести під пахви. Категорично не можна цього робити! Так ви знищуєте гідроліпідний захисний шар шкіри, яка потім доволі легко всмоктує хімічні сполуки нанесеного засобу. Таким чином ви ризикуєте отримати серйозне подразнення.
Факт: перекис допоможе відбілити нігті
Так, це дійсно правда. Для цього варто лише обробити нігті тампоном, змоченим у 3 % розчині перекису.
Міф: Н2О2 вбиває бактерії на фруктах та овочах
Не робіть цього, бо це зайва процедура. Для миття овочів та фруктів цілком достатньо проточної води.
Факт: перекис водню допомагає очистити одяг від плям та запаху
Перекис справді знищує плями крові чи поту на світлих або білих речах. Також препарат усуває неприємний запах, наприклад, від поту або сигарет. Для цього потрібно змішати перекис із миючим засобом у пропорції 2:1 й нанести на пляму.
Джерела:
1. Thénard LJ (1818). “Observations sur des nouvelles combinaisons entre l’oxigène et divers acides”. Annales de chimie et de physique. 2nd series. 8: 306–312.
2. Douglass W.C. Hydrogen Peroxide: Medical Miracle. S.A.: Rhino Publishing, 2010. 120 p.
