Невротичні розлади (неврози)

Невротичні розлади, або неврози, – велика група функціональних розладів психічної діяльності, зумовлених впливом чинників, що травмують психіку, за повного усвідомлення хвороби та правильного відображення реального світу. Як видно з визначення, порушення в організмі мають функціональний (зворотний) характер, проте тривалий перебіг із регулярними загостреннями негативно позначається на працездатності людини, її професійній діяльності та істотно погіршує якість життя.

Медицина для працівника першого столу

Статистика свідчить, що захворюваність на неврози у світі постійно зростає, і сьогодні проблема зачіпає до 20 % дорослого населення. Найчастіше на цю недугу страждають жінки.

Причини неврозів

Причини розвитку невротичних розладів зазвичай мають дві складові: психогенну та біологічну.

• Психогенна складова полягає в неможливості адекватно реагувати на зовнішні подразники, які спричиняють стрес. Нетипова реакція може бути зумовлена низькою стресостійкістю, пов’язаною з індивідуальними особливостями. У таких людей подразниками можуть виступати навіть звичайні речі – затори на дорогах, погана погода, черга біля каси супермаркету. Однак для більшості людей причиною психогенного неврозу є реальний сильний зовнішній подразник, з яким важко впоратися навіть особам зі стійкою психікою, наприклад хронічні стреси на роботі, проблеми зі здоров’ям, втрата близьких людей, фінансові проблеми, втрата роботи, конфлікти в сім’ї тощо. Ризик неврозу збільшується за постійної перевтоми, відсутності адекватного відпочинку, неможливості розслабитися.
• Біологічними причинами невротичних розладів є: дисбаланс у роботі чотирьох основних нейромедіаторних систем – ГАМК, холіну, серотоніну та адренергічної системи, порушення обміну гормонів, вітамінів та інших біологічно активних речовин, відповідальних за нормальне функціонування ЦНС (центральної нервової системи), зокрема й вищої нервової діяльності.

Нерідко до біологічних причин зараховують також спадкову схильність і особливості конституції – астеніки та гіперстеніки частіше страждають на неврози, ніж особи з нормостенічною конституцією.

Симптоми невротичних розладів

Клінічна картина неврозів багатогранна. Утім, усі симптоми невротичних розладів можна умовно розділити на дві великі групи: психічні та соматичні.

До психічних симптомів належать:

• Тривожність, постійне занепокоєння, недовірливість.
• Астенічні явища, висока стомлюваність аж до синдрому хронічної втоми.
• Розлад сну, нічні кошмари.
• Дратівливість, неможливість адекватно реагувати на повсякденні стреси, агресія.
• Підвищена збудливість, емоційна лабільність (неможливість стримувати емоції, швидка зміна однієї емоції на протилежну).
• Фіксація уваги на подразнику. У нормі людина намагається уникати подразника, усувати чи ізолювати його; під час неврозу на подразнику загострюється увага, про нього постійно йдеться, про нього всі думки.
• Когнітивні порушення: погіршення пам’яті та здатності до навчання, зниження концентрації уваги.
• Порушення соціальної адаптації (немає бажання спілкуватися з оточуючими, страх нових знайомств).
• Неадекватна самооцінка (надто низька або надто висока).

Під час невротичних розладів, на відміну від психічних захворювань, клінічна картина є зворотною, особистість не змінена, пацієнт усвідомлює свій стан, відсутні психотичні симптоми (марення, галюцинації).

Обов’язковим компонентом клінічної картини неврозу є соматичні симптоми, більшість яких зумовлена активацією вегетативної нервової системи. При цьому в пацієнта може бути як 1-2 симптоми, так і декілька, в різних комбінаціях:

• Головний біль, запаморочення, шум у вухах, порушення ходи та рівноваги, парестезії.
• Прискорене серцебиття, відчуття болю за грудиною, «стрибки» артеріального тиску, порушення серцевого ритму.
• Нестача повітря, задишка, поверхневе дихання, відчуття клубка в горлі.
• Біль у животі, здуття живота, нестійкий стілець, порушення апетиту.
• Пітливість, тремтіння, біль без чіткої локалізації, слабкість.
• Порушення функцій сечостатевої системи (прискорене сечовипускання, зниження лібідо, еректильна дисфункція).

Невротичним розладам притаманний хронічний, рецидивуючий перебіг, із періодами загострення та поліпшення.

Форми невротичних розладів

1. Найбільш поширеною формою є неврастенія.

Характеризується наявністю різнопланової симптоматики: соматичної, неврологічної, психопатологічної. Соматичні симптоми не пов’язані з будь-яким захворюванням внутрішніх органів, проте настільки виражені, що змушують хворого постійно звертатися до лікарів. Спостерігається порушення функцій серцево-судинної системи: тахікардія (рідше – уповільнення пульсу), відчуття болю, завмирання або стискування в серці. Можливі скарги з боку травного тракту: зниження апетиту, нудота, розлади випорожнень. У жінок нерідкі порушення менструального циклу, у чоловіків – зниження лібідо та еректильна дисфункція. Спостерігається головний біль невизначеної локалізації, запаморочення, проблеми зі сном.

Емоційний стан нестабільний: перепади настрою, дратівливість через дрібниці, плаксивість. Підвищена збудливість поєднується зі швидкою втомою, знижена працездатність, такі люди часто використовують стимулятори (наприклад, вживають багато кави), щоб виконати необхідний обсяг роботи. Пацієнти скаржаться на низьку концентрацію уваги, забудькуватість.

2. Друга форма – істеричний невроз.

Істерії притаманна неадекватна поведінка – людина непередбачувана, вкрай дратівлива. Емоційна лабільність, на відміну від неврастенії, надзвичайно виражена (пацієнт за хвилину може змінити плач на сміх). Характерним симптомом є легка навіюваність – як самонавіювання, так і здатність піддаватися сторонньому навіюванню. Найбільш яскравою реакцією на подразник є істеричний напад – хворий падає, хаотично розмахує руками та ногами, б’є ними об підлогу, вигинається, вигукує окремі слова. Напад ніколи не відбувається за відсутності глядачів, не супроводжується травмами та забоями. Клінічна картина істерії може супроводжуватися змінами свідомості – поведінка набуває рис дитячої, спостерігається безпорадність, елементи несправжнього недоумства – псевдодеменції. У деяких пацієнтів розвивається неврологічна симптоматика: зниження чутливості, тремтіння рук, істерична глухота чи німота.

3. Третя форма – депресивний невроз.

Мають місце депресивні спогади, песимістичні погляди на майбутнє, засмучення, фіксованість на травмуючій ситуації, схильність до плаксивості, дратівливість, повільна реакція на те, що відбувається. Із соматичних проявів відзначаються порушення серцевого ритму, роботи шлунка, гіпотонія, статева дисфункція. На відміну від психотичної депресії, коли пацієнт пригнічений, загальмований і має суїцидальні думки, під час невротичної депресії основні якості особистості збережені, хворий усвідомлює свій стан і хоче вилікуватися.

4. Нав’язливі стани (обсесивно-компульсивні розлади).

У разі цього типу неврозу в пацієнта виникають нав’язливі страхи, думки, дії, які самими пацієнтами сприймаються як неприємні та болючі, проте самостійно звільнитися від них хворий не в змозі. Нав’язливими можуть бути реальні дії (нескінченне миття рук, постійне повернення додому, щоб перевірити, чи замкнені двері тощо), страхи або фобії (страх замкнутих просторів, великого скупчення людей тощо), а також думки, спогади та уявні дії – перерахунок сходів, машин на дорозі, дерев…

Страхи часто супроводжуються ритуалами, які нібито можуть захистити пацієнта від небезпеки (клацнути пальцями перед тим, як йти з дому, вимовити тричі певне слово тощо).

5. Іпохондричний невроз

– стан, коли виникає страх перед обставиною, з якої людина не може знайти виход, у або страх захворіти на невиліковну патологію. Такі люди болісно зосереджені на здоров’ї, схильні приписувати собі неіснуючі захворювання, часто відвідують лікарів, обстежуються. При цьому патології в них зазвичай не виявляють.

Розвитку невротичних розладів часто передують тривожні стани. Темп сучасного життя, бурхливий розвиток інформаційних технологій та несприятлива соціальна ситуація призводять до того, що безліч людей тривалий час живуть, відчуваючи постійне внутрішнє занепокоєння і високу нервову напругу навіть за відсутності якоїсь події, що травмує психіку. Такий стан супроводжується психоемоційними та соматичними проявами (соматоформними розладами), в основі яких лежить порушення вегетативної регуляції внутрішніх органів:

• серцево-судинної системи;
• органів дихання;
• шлунково-кишкового тракту;
• сечостатевої системи;
• ендокринної системи.

Комплекс різноманітних клінічних симптомів, що виникають або посилюються на тлі стресових впливів, називають соматоформною вегетативною дисфункцією (СВД). Соматичні прояви за цієї патології мають функціональний характер. Однак необхідно пам’ятати, що висока емоційна збудливість та тривожність на тлі соматичних симптомів може бути ознакою серйозного захворювання. Тому потрібно скерувати пацієнта до лікаря за наявності в нього таких «загрозливих» симптомів:

• біль у грудях, що іррадіює в ліву половину тіла;
• нерівномірне чи прискорене серцебиття;
• задишка, прискорене або утруднене дихання;
• високий артеріальний тиск;
• тривога супроводжується нудотою, блюванням, втратою маси тіла;
• тривога виникає натще або після фізичного навантаження (нерідко відзначається під час цукрового діабету);
• тривога з’являється на тлі прийому будь-якого лікарського препарату або його відміни;
• під час діареї, що виникла у відповідь на стрес, відзначаються кров’яні прожилки в калі;
• на тлі тривоги відзначається значне (>38°С) підвищення температури тіла;
• реакція на стрес супроводжується сильним головним болем із раптовим розвитком неврологічних симптомів (розлади мовлення, рухів) або порушенням свідомості;
• тривожний стан розвивається під час вагітності.

Можливо, ці прояви є соматоформними розладами, однак встановити діагноз може тільки лікар!

Раціональна фармакотерапія

Лікування невротичних розладів здебільшого є комплексним і включає вплив на фізичний, розумовий і емоційний стан пацієнта. Насамперед необхідно проаналізувати ситуацію і знайти та, за можливості, усунути джерело тривоги. Потрібно навчитися розслаблятися. Для цього існує безліч методів – аутотренінг, глибоке дихання, спорт, хобі. Важливе значення має збалансоване харчування та повноцінний сон протягом 7–8 годин на добу.

За необхідності фармакологічної корекції тривожних розладів в арсеналі лікаря та фармацевта є широкий вибір препаратів, які впливають на симптоми тривожних розладів і неврозів. Серед них броміди, гомеопатичні засоби, препарати рослинного походження,  транквілізатори, антидепресанти.

Фітопрепарати м’яко знижують збудливість ЦНС, зменшують дратівливість і тривожність, сприяють відновленню здорового сну. Для створення монокомпонентних засобів або полікомпонентних комбінацій зазвичай використовують такі лікарські рослини: валеріану лікарську, собачу кропиву (пустирник), пасифлору, півонію, глід, звіробій, мелісу лікарську, беладону, конвалію тощо. Фітопрепарати виготовляють у різних лікарських формах – як у рідких, так і в таблетках, капсулах тощо. Варто зазначити, що рослинні засоби не завжди мають достатньо виражену дію. Зазвичай відчутний ефект розвивається за 2-3 тижні прийому, тому ці препарати не підходять для швидкого усунення тривожного синдрому.

• Препарати пустирника, або собачої кропиви, чинять заспокійливу дію, уповільнюють ритм серця, збільшують силу серцевих скорочень і знижують артеріальний тиск. Седативний ефект пустирника доволі виражений, при цьому екстракт не змінює адекватності поведінки, не спричиняє міорелаксації та порушення координації рухів.
• Препарати глоду знижують збудливість центральної нервової системи, не пригнічуючи її. Екстракт глоду здатний підсилювати кровообіг у коронарних та мозкових судинах, збільшувати скоротливість міокарда та зменшувати його збудливість.
• Препарати валеріани пригнічують відчуття страху, зменшують психічне напруження, поліпшують структуру сну, підсилюють дію снодійних; а також регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень.
• Півонія заспокійливо діє на ЦНС, зменшує збудження, відчуття тривоги, сприяє відновленню сил під час сну. Показана в разі порушень судинного тонусу, безсоння невротичного характеру, клімактеричних неврозів.
• Екстракт трави звіробою усуває/полегшує такі симптоми як апатія, пригніченість, тривога, занепокоєння, дратівливість, емоційна нестабільність), зменшує збудження та нервове напруження під час астенії, психоемоційних порушень у період менопаузи.
• Пасифлора діє як заспокійливий засіб, чудово знімає нервове збудження, пов’язане з відмовою від алкоголю та наркотичних препаратів. Ефект пасифлори сильніший за вплив бромідів і при цьому не спричиняє неприємного відчуття важкості після пробудження.

Ефект бромідів пов’язаний із посиленням процесів гальмування у корі головного мозку. Найбільш чітко дія бромідів проявляється під час вираженої емоційної лабільності. Поряд із седативною дією броміди покращують серцеву діяльність, тому особливо показані особам із захворюваннями серцево-судинної системи. Натрію і калію бромід входять до складу різноманітних комбінованих препаратів – мікстур, крапель тощо. Проте солі брому мають властивість накопичуватися в організмі, тож за тривалого прийому розвивається хронічне отруєння – бромізм. Явища бромізму проявляються загальною загальмованістю, апатією, порушенням пам’яті. Бром подразнює слизові, тому одним із ранніх проявів отруєння можуть бути симптоми, що нагадують застуду: риніт, кон’юнктивіт, кашель, а також пронос, шкірні висипання. За перших проявів бромізму небхідно негайно припинити прийом препарату! Антидотом є хлорид натрію.

Антидепресанти (трициклічні, інгібітори зворотного захоплення серотоніну) впливають на рівень нейромедіаторів, зокрема серотоніну, норадреналіну та дофаміну. У депресивного хворого вони поліпшують настрій, зменшують або усувають тугу, млявість, апатію, тривогу, занепокоєння, дратівливість та емоційну напругу, підвищують психічну активність, нормалізують фазову структуру та тривалість сну, апетит.

Транквілізатори / анксіолітики зменшують внутрішню напругу, усувають відчуття занепокоєння, тривоги, страху. Знижуючи емоційну напругу, ці засоби сприяють настанню сну.

Однак прийом антидепресантів та більшості анксіолітиків, особливо похідних бензодіазепіну, може супроводжуватися побічними явищами, такими як денна сонливість, міорелаксація, загальмованість, формування лікарської залежності. Ефект лікування антидепресантами настає через 1-3 тижні від початку лікування, при цьому в цей період пацієнт може відчувати погіршення стану та побічні дії ліків. Тому ці засоби призначає лікар в індивідуальному порядку, у виражених клінічних випадках.

Утім, серед групи анксіолітиків виокремлюють один препарат безрецептурного відпуску – мебікар, який:

• за хімічною структурою близький до природних метаболітів організму, тому не є токсичним ^[1];
• чинить помірну транквілізуючу активність, усуває або зменшує вираженість занепокоєння, тривоги, страху, внутрішньої емоційної напруги та подразнення ^[1];
• не гальмує розумову й фізичну активність, швидкість реакції, не спричиняє сонливості, тому мебікар можна застосовувати за будь-яких видів діяльності ^[1].

Мебікар рекомендований у разі соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи та інших невротичних розладів з явищами дратівливості, емоційної нестійкості, тривоги та страху.

Під час невротичних розладів можуть бути корисними полівітамінні комплекси, особливо комплекс вітамінів групи В, які необхідні для нормального метаболізму амінокислот, жирів та вуглеводів. Ці вітаміни посилюють тканинне дихання, покращують надходження кисню в клітини, беруть участь у синтезі та «харчуванні» мієлінової оболонки периферичних нервів та аксонів. В-комплекси показані в разі тривожних і депресивних станів, захворювань нервової системи (неврити, поліневрити, нейропатії) і для покращення розумової працездатності та пам’яті.

---