Сьогодні: 3 December, 2020

Міфи про психотерапію

У наш час люди вже не шарахаються від психологів і психотерапевтів. Певною мірою це навіть модно – ходити на терапію. Така собі демонстрація турботи про себе. І фахівці, на щастя, вже не рідкість. Можна обирати. Але… буває так, що і людину знайшов кваліфіковану, а щось не клеїться. А виявляється, що очікування були просто помилковими. Про міфи і реальності в психотерапії читайте в нашій статті.

Два міфи, що заплутують

Міф 1. Усе, що треба, психолог зробить за мене!

Багато хто сприймає відвідування психотерапевта як похід, наприклад, до хірурга або будь-якого іншого лікаря. Пацієнту важливо правильно і детально розповісти лiкарю про те, що саме в нього болить, а далі лікар усе вирішить і зробить самостійно. Призначить лікування, випише ліки. І якщо пігулки хороші і викликають довіру, то ними можна скористатися. Ну а якщо лікар хороший і пігулки підібрав правильні, то я вилікуюсь – і як ЗАЖИВУ!

У тому випадку, якщо лікар діагностує щось гостре і термінове, він, звичайно ж, сам ухвалить рішення про операцію, сам мене розріже, дістане те, що болить, і під анестезією все всередині виправить, залатає, і от тоді-то я ЗАЖИВУ!

Міф 2. Мені потрібно вирішите щось одне і в певний термін

Ще один найпоширеніший міф. Можливо, впізнаєте свої думки: зараз-зараз, ось у мене є труднощі / глухий кут / неприємний стан, і якщо я походжу на терапію, то зможу все виправити, до того ж до певного, встановленого мною часу. Ну а коли впораюся зі своїми негараздами, ось тоді ЗАЖИВУ!

А зараз про реальність…

Ці два міфи дуже схожі за своєю суттю, яку, між іншим, нам забивають у голову і душу із самого малечку: є хтось старший, більш компетентний у моєму житті, ніж я сам! Хтось, хто краще, ніж я, знає, як мені вчинити у важкій ситуації і що мені потрібно для щастя, успіху, спокою, радості… І ось якщо перебороти власний страх і віддатися тому, кого я вважаю експертом (читайте – батьком), то він зможе все виправити. Так само, як колись виправляли дорослі, які розповідали або показували, як правильно чинити.

Підступність цих міфів у тому, що за таких ідей і сприйнятті психотерапії виникає дуже висока ймовірність витратити гроші, час і сили даремно. Чому? Тому що суть психотерапії не в тому, щоб розповідати, як потрібно робити, а зовсім в іншому.

Так, психотерапевт справді часто заміщає батьків, допомагаючи через набуття нового досвіду заповнити або зростити в собі те, чого не вдалося знайти в стосунках з реальними татом і мамою. Однак головне завдання терапевта – зробити так, щоб одного дня він став не потрібен клієнтові. Щоб людина, яка звернулася до нього, сама змогла впоратися з тією трудністю, з якою на початку звернулася.

Але якщо приходити до терапевта, який дає «правильні» поради, підказує напрямки, як далі жити і що робити, то можна гарантувати: у разі виникнення будь-якої незрозумілої ситуації людина побіжить до психотерапевта знов – питати, що їй робити. Фактично формується залежність від психолога. Так само, як у дитинстві ми всі були залежні від батьків, учителів і взагалі дорослих.

Сама ідея психотерапії суперечить цим двом міфам. Терапевт, якщо і стає на місце батька або дорослого, то він дійсно може направляти і підтримувати. Але не в залежності, а в автономності. Тобто в такий спосіб, щоб людина, яка прийшла на терапію, знаходила дедалі більше способів контакту із собою і світом, отримувала щораз більше нового досвіду відносин і навичок, які розвиваються в стосунках.

Відчуйте різницю

Спілкування психолога і клієнта дуже відрізняється від моделі «лікар – пацієнт». Ось порівняйте:

●Замість відповіді на запитання «І що ж мені тепер робити?» він запитуватиме вас «А ви самі як вважаєте?».

●Замість «Це у вас, любчику, апендицит. Продіймо до операційної» він терпляче залишатиметься з вами у ваших почуттях, підтримуючи в тому, що має протікати вільно (найтоксичніші і гострі процеси, як правило, пов’язані із припиненням почуттів з яких-небудь причин). І, власне, ви самі регулюватимете міру занурення в почуття.

●Замість «Роздягайтеся» терапевт транслюватиме вам: «Тільки ви регулюєте міру свого розкриття. І яку б ви не обрали, я ставитимуся до цього з повагою. Бо ніхто, крім вас, не може регулювати безпеку вашого розкриття».

●Замість «Терпи, козаче, отаманом станеш» психотерапевт підтримуватиме вас у розвитку чутливості до себе.

Ось що про роль психотерапевта і суть психотерапії розповідає психолог, гештальт-терапевт Ксенія Аляєва: «Психотерапевт – це не хірург, у чиї руки можна віддатися і забутися. Психотерапевт – дзеркало, до якого можна прийти і побачити відображення не того, що зовні, а того, що всередині. Скільки ви хочете і готові побачити, в які місця і під яким ракурсом дивитися – вирішуєте лише ви. Дзеркало нейтральне. У нього немає ідей, як правильно і що потрібно робити. Воно відгукується відображенням, лише якщо ви дивитеся в нього. Але якщо ніколи не дивитися на своє відображення, можна лише фантазувати про власний справжній образ, так і не пізнавши реальності.

Ми не можемо пізнавати себе без контакту з іншим – така особливість нашої психіки. Різниця між психотерапевтами (психологами) і нетерапевтами лише в тому, що перші роками і десятиліттями навчаються нейтральності та повазі. Насамперед, проходячи свою особисту терапію. До того ж не для того, щоб “вилікуватися” і стати ідеальними. Для психотерапевтів обов’язково проходити щонайменше 100 годин особистої терапії. І що важливо – потрібно це насамперед для того, щоб чітко відрізняти особисті процеси від процесів клієнта. Тобто не видавати спотворення у вигляді оцінок і догм».

Психолог? Психотерапевт? Психіатр?

Багато хто плутається в цих поняттях. Кого шукати й обирати, хто мені потрібен: психолог, психотерапевт чи психіатр? У цьому питанні нам допомогла зорієнтуватися лікар, психолог Еліна Антонова. Ось її рекомендації:

«Почніть із психолога. Він не призначить препаратів, однак налаштує на копітку, але дуже цікаву роботу із самим собою. Вибір терапевтичного методу залежатиме від того напрямку, в якому спеціалізується той чи інший фахівець: арт-терапія, транзактний аналіз, гештальт, позитивна терапія, розстановки та безліч інших. Я впевнена, що на перших зустрічах ви відчуєте, чи це ваш фахівець чи ні і чи підходять його методи роботи саме вам. Прислухайтеся до себе!

Психотерапевт. Якщо до ваших життєвих проблем додалися фізіологічні зміни: безсоння, шкірні висипання, тремор тощо, раджу звернутися до психотерапевта. Тут необхідне застосування медикаментозних препаратів або спеціальних методик (наприклад, гіпнозу). Тільки пам’ятайте одне: препарати знімають фізіологічні проблеми, симптоми, а те, що призвело до цього стану, потребує ретельного аналізу й опрацювання або з психотерапевтом, або з психологом.

Психіатр. Насправді досвідчений психолог і психотерапевт не візьмуться за лікування людини, що має психічні розлади, хвороби. Будь-хто з нас порекомендує консультацію психіатра і дуже коректно пояснить, для чого це потрібно, і дасть необхідні контакти».


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook