Інсулін та зайва вага – чи існує зв’язок?

Здається, всі ми знаємо, що слід робити аби схуднути. Фізична активність та низькокалорійний раціон – ось вона, беззаперечна формула зменшення ваги. Втім, майже кожен з нас знайомий з людьми, які все життя намагаються позбутися зайвих кілограмів. За допомогою найсуворіших дієт та виснажливих тренувань – і без жодного результату! А інші, навпаки, цілими днями щось жують і залишаються стрункими. Чому? Вчені вважають, що причиною ожиріння є не лише надмірне харчування та малорухливий спосіб життя. Набути зайвого нам «допомагають» певні генетичні особливості та гормони. У цьому матеріалі ми поговоримо про інсулін – один із ключових винуватців набору ваги.

їжа та інсулін

Шкідливі наслідки еволюції

Якщо ви насправді вирішили позбутися ненависних кілограмів, будьте готові до наполегливої праці, адже організм опиратиметься вашим спробам. Так сталося, що людина еволюціонувала в умовах постійної нестачі їжі, тому наш обмін речовин був налаштований на утворення накопичень на «чорний день». Коли вдавалося вполювати здобич, наші предки наїдалися досхочу і навіть більше, а надлишок поживних речовин організм перетворював на жирові відкладення. У первісні часи декілька днів без їжі були нормою, тож саме завдяки накопиченому жиру люди мали змогу вижити в численні періоди голоду.

Час минав, наш спосіб життя змінювався і сьогодні в розвинених країнах не існує проблеми дефіциту харчів. Щоб втамувати голод, достатньо завітати до найближчого супермаркету або просто замовити їжу додому. Та попри сучасні досягнення, наше тіло продовжує функціонувати за первісними лекалами, перетворюючи поживні речовини в жирову тканину. Про всяк випадок, бо хто знає, що буде завтра… А на спроби схуднути організм реагує, як на кризу – чинить їй опір усіма можливими способами, наприклад, сповільнюючи метаболізм

Дещо про інсулін

Отже, коли людство зрозуміло, що традиційна модель протистояння ожирінню працює не завжди і набір ваги спричиняє не лише надмірне харчування, науковці почали шукати інші причини появи зайвих кілограмів. З’ясувалося, що велику роль у цьому процесі відіграють гормони, зокрема інсулін.

Інсулін – гормон, який продукується підшлунковою залозою. Це один із ключових регуляторів енергетичного обміну, що необхідний для ефективної утилізації глюкози[1]. Аби глюкоза потрапила всередину клітини, інсулін має зв’язатися з інсуліновим рецептором. Якщо інсуліну замало (наприклад, у випадку ушкоджень клітин підшлункової залози), йдеться про цукровий діабет 1 типу. Але частіше буває, що інсуліну вдосталь, однак цукор все одно накопичується в крові. Це відбувається через неефективну взаємодію між інсуліном та інсуліновими рецепторами. Інакше кажучи, клітини просто не сприймають інсулін. Цей стан, який медики називають «інсулінорезистентністю» передує розвитку цукрового діабету 2 типу. Саме завдяки численним дослідженням у діабетології вдалося багато дізнатися про інсулін. Доведена і його роль у розвитку ожиріння.

Інсулін додає кілограмів?

Той факт, що інсулін сприяє ожирінню, вперше помітили лікарі, які спостерігали за пацієнтами, хворими на цукровий діабет 1 типу. З’ясувалося, що з початком інсулінотерапії хворі починають набирати вагу. Зазвичай тучними є й пацієнти з інсуліномою – рідкісною пухлиною, яка продукує інсулін у великих кількостях. Відповідно, після хірургічного видалення цієї пухлини вага пацієнтів нормалізується [2]. Таким чином була доведена адипогенна (тобто така, що сприяє утворенню жирових клітин) дія інсуліну.

ожиріння

В чому полягає її механізм? Кожного разу, коли ми щось з’їдаємо, підшлункова залоза продукує чергові порції інсуліну. Частина глюкози із їжі йде на задоволення енергетичних потреб, частина – відкладається в печінці та м’язах у вигляді глікогену. А от надлишок – трансформується в жир. Конвертація глюкози у жирні кислоти стимулюється інсуліном, який активує усі необхідні для цього ферменти. При цьому інсулін блокує ферменти, що розщеплюють жирові відкладення. Отже щоразу, коли ми щось їмо, процес спалення жирів припиняється.

Ожиріння та інсулінорезистентність.

Якщо людина харчується часто, особливо їжею, багатою на прості цукри (вироби з борошна, солодощі), підшлункова залоза продукує надмірну кількость інсуліну. Надлишок інсуліну – небезпечний чинник, що загрожує різким падінням рівня глюкози в крові і, відповідно, гіпоглікемічною комою. Тож організм намагається захиститися, знижуючи чутливість клітин до гормону. Поступово розвивається інсулінорезистентність. Через неї тканини недоотримують глюкозу, що сприймається як брак інсуліну і підшлункова залоза починає ще більш інтенсивно його продукувати. Тобто інсулінорезистентність і надлишкова продукція інсуліну підсилюють одна одну. Глюкоза, яка не йде на енергетичні потреби через нечутливливість до інсуліну, трансформується у жир – і людина набирає вагу.

У чому причина?

Вважається, що основною причиною надлишкової продукції інсуліну є спосіб харчування, який за останні десятки років зазнав серйозних змін. По-перше, ми їмо забагато рафінованої їжі зі значним вмістом цукру. До речі, вживання чистого цукру не є природнім для організму, адже раніше із таким продуктом людина ніколи не стикалася.

як скинути зайву вагу

Друга причина розвитку інсулінорезистентності – часте харчування. Ще 50-100 років люди їли двічі-тричі на добу без так званих перекусів. Проміжки між прийомами їжі становили по 4-5 годин вдень, та до 10-14 годин вночі. Така модель харчування давала змогу вщухнути інсуліновому піку, який виникає одразу після їди. Сьогодні ж більшість людей харчується інакше – між сніданком, обідом та вечерею ми п’ємо каву або чай з цукром та тістечками, ласуємо фруктами, а вночі влаштовуємо «полювання» на вміст холодильника. Тож підшлункова залоза не має часу на перепочинок. А поки вирують інсулінові хвилі, процес спалення жиру лишається заблокованим…

Ось така вона, гормональна теорія ожиріння. До речі й вона, як і теорія надмірної калорійності раціону, не відповідає на всі запитання щодо причин появи зайвої ваги. Однак, ці дві ідеї взаємопов’язані, адже надлишкова продукція інсуліну зазвичай відбувається за умов калорійного перенасичення. Тож робіть висновки!

1. Moroder L, Musiol HJ. Insulin-From its Discovery to the Industrial Synthesis of Modern Insulin Analogues. Angew Chem Int Ed Engl. 2017 Aug 28;56(36):10656-10669.
2. Doherty GM, Doppman JL, Shawker TH, Miller DL, Eastman RC, Gorden P, Norton JA. Results of a prospective strategy to diagnose, localize, and resect insulinomas. Surgery. 1991 Dec;110(6):989-96; discussion 996-7.

Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook