Біль у горлі

Коли відвідувач тихим хриплим голосом промовляє до вас: «Добрий день!», ви вже здогадуєтеся, яка саме проблема спонукала його до візиту в аптеку. Найімовірніше, наступною буде фраза: «Горло болить, що можете порадити?»

Якщо клієнт не має рецепта лікаря, то перш ніж рекомендувати йому певні засоби, доведеться розібратися, що ж насправді непокоїть людину. Адже те, що ми зазвичай називаємо «горлом», є доволі складною анатомічною структурою, і щоб наші рекомендації виявились ефективними, потрібно розуміти, де саме болить і з якої причини.

Медицина для працівника першого столу

Горло – частина шиї попереду хребта. Його верхньою межею є під’язикова кістка, а нижньою – руків’я грудини та ключиця. Тут розташовані численні життєво важливі органи та системи: сонні артерії, блукаючий та інші нерви, стравохід, трахея, глоткові м’язи та м’язи шиї. Анатомічно горло поділяється на дві зони – глотку та гортань.

Глотка (pharynx) є порожнистим органом, який утворений м’язами та фасціями і зсередини вкритий слизовою оболонкою. Глотка поєднує порожнини носа й рота з гортанню та стравоходом; слухові труби сполучають її із середнім вухом. У глотці розрізняють три відділи: верхній (носоглотка), середній (ротоглотка) та нижній (гортаноглотка).

Верхня частина – носоглотка – називається так, тому що розташована вище м’якого піднебіння і є задньою стінкою носової порожнини. Знизу носоглотка обмежена м’яким піднебінням; рух м’якого піднебіння вгору під час ковтання запобігає потраплянню їжі до носа. На верхній стінці носоглотки є скупчення лімфоїдної тканини – носоглоткові мигдалики, більш відомі як аденоїди. Після 14 років вони, здебільшого, атрофуються. На бічних стінках носоглотки є невеликі заглиблення – отвори євстахієвих (слухових) труб, що з’єднують глотку із середнім вухом. Ці отвори здатні створювати проблеми, оскільки мікроорганізми з ротової та носової порожнин, а також інших відділів горла можуть потрапити до вуха й спричинити середній отит.

Позаду порожнини рота розташована рухлива ротоглотка, що пропускає потоки повітря з рота до дихальних органів. Вона простягається від твердого піднебіння до входу в горло. Ротоглотка сполучається з порожниною рота за допомогою зіва. Зверху він обмежений м’яким піднебінням, знизу – коренем язика, а з боків – піднебінно-язиковими (передніми) та піднебінно-глотковими (задніми) дужками. Між піднебінними дужками з кожного боку глотки є заглиблення трикутної форми – тонзилярні ніші.
У тонзилярних нішах зосереджена велика кількість лімфоїдної тканини. Це піднебінні мигдалики. Всю їхню товщу пронизують глибокі щілини – мигдаликові лакуни. Біля кореня язика також є скупчення лімфоїдної тканини, яке називають «язичним мигдаликом». Ці чотири мигдалики, а також лімфатичні фолікули утворюють ланцюг у вигляді кільця в товщі слизової оболонки – так зване глоткове лімфатичне кільце.
Гортань (larynx) є частиною верхнього відділу дихальних шляхів, що бере початок від під’язикової кістки та переходить у трахею. Основні елементи гортані – хрящі, зв’язки та м’язи. Щитоподібний, перснеподібний і черпалоподібний хрящі утворюють порожнину, в якій розташовані голосові зв’язки.
Під час дихання між голосовими зв’язками утворюється проміжок трикутної форми – голосова щілина, якою вільно проходить повітря. Під тиском повітря, що виходить із легень, голосові зв’язки зближуються, натягаються і коливаються, від чого з’являється голос.

Функції горла

• Через горло повітря рухається до дихальної системи, а їжа – до травного тракту.
• В усіх відділах горла повітря зігрівається, зволожується та очищується від мікробів і пилу.
• Завдяки нюховим нервовим закінченням, розташованим у слизовій оболонці носоглотки, людина здатна розрізняти запахи.
• Глоткове лімфатичне кільце належить до периферичних органів імунітету.
  На смакових цибулинах язика, на задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдаликах і надгортаннику є рецептори смаку.
• Слухова труба забезпечує рівність тиску з обох боків барабанної перетинки, завдяки чому ми добре чуємо.
• Гортань захищає дихальні шляхи від потрапляння сторонніх предметів за допомогою спазму голосової щілини та рефлекторного кашлю. Іноді до кашльового рефлексу доєднується блювотний, що сприяє видаленню сторонніх часточок.
• Гортань з її м’язами та зв’язками, а також рото- та носоглотка виконують голосоутворювальну функцію.
• У ділянці горла міститься безліч життєво важливих кровоносних судин і нервів.

Оскільки горло виконує різні функції, на нього може впливати величезна кількість різноманітних, до того ж не завжди безпечних факторів. Як наслідок виникає біль. Чому горло може боліти?

Основні причини болю в горлі

1. Надмірне навантаження на голосові зв’язки (вокалісти, лектори, педагоги тощо).
2. Вдихання тютюнового диму або токсичних речовин.
3. Ангіна – гостре запалення піднебінних мигдаликів, зазвичай бактеріальної (у 90 % стрептококової, рідше – стафілококової чи іншої) етіології. Характеризується сильним болем під час ковтання на тлі підвищеної температури тіла та інтоксикації, підщелепні лімфатичні вузли часто збільшені. Ангіна небезпечна ускладненнями, оскільки спричинена тими самими збудниками, що й ревматизм, гломерулонефрит. Під час низки інфекційних захворювань (коклюш, дифтерія, скарлатина) також має місце ангіна.
4. Тонзиліт – хронічне запалення піднебінних мигдаликів, за якого болі під час ковтання незначні, можливий неприємний запах з рота, першіння в горлі, іноді – збільшення лімфатичних вузлів. Температура тіла нормальна або субфебрильна.
5. Фарингіт – гостре чи хронічне запалення слизової оболонки глотки. Відзначається біль під час ковтання слини, дискомфорт у горлі.
6. Ларингіт – гостре чи хронічне запалення слизової гортані. Найхарактерніші симптоми – осиплість або «відсутність» голосу, сухий «гавкаючий» кашель і відчуття дряпання в горлі.
7. Стоматит – ураження слизової оболонки порожнини рота у відповідь на дію різних подразників.
8. Грибкові ураження (під час зниження імунітету, безконтрольного прийому антибіотиків, тривалого лікування гормонами тощо).

Якщо пацієнт звертається в аптеку з приводу болю в горлі і не має рецепта лікаря, з’ясуйте:

• хто саме потребує допомоги (той, хто звернувся; дорослі члени сім’ї чи знайомі, дитина (вік));
• як довго триває нездужання;
• чи були проведені певні процедури перед зверненням до аптеки;
• чи приймав хворий ліки, якщо приймав – то які;

Оскільки біль у горлі може бути ознакою серйозного захворювання, перш ніж відпустити безрецептурні препарати для симптоматичної терапії, необхідно виключити «загрозливі» симптоми, що потребують негайного звернення до лікаря.

Серед них:

• Різке збільшення піднебінних мигдаликів, нальоти або виразки на мигдаликах (причиною нальотів на мигдаликах може бути стрептококова ангіна або навіть дифтерія).
• Підвищення температури тіла > 38,5–39°С.
• «Палаюче», яскраво-червоне горло.
• Болючість лімфатичних вузлів.
• Неможливість проковтнути слину.
• Утруднене дихання, неможливість вимовити кілька слів між вдихами.
• Висип на шкірі.
• Сильний головний біль, біль у вухах.
• Біль у горлі супроводжується болем у животі.
• Біль у горлі супроводжується зміною кольору сечі.

Раціональна фармакотерапія

Якщо «загрозливих» симптомів не виявлено, можна рекомендувати симптоматичне лікування.

Основними способами симптоматичного лікування болю в горлі є:

• полоскання горла в’яжучими засобами;
• полоскання горла антисептичними засобами;
• місцеве застосування антисептичних, рослинних та гомеопатичних лікарських засобів – спреїв, пастилок, драже, льодяників, таблеток для розсмоктування.

Перш ніж рекомендувати пацієнту симптоматичну терапію, необхідно дати йому загальні поради щодо полегшення його стану та правильного застосування медикаментів:

• слід утримуватися від куріння та вдихання тютюнового диму, вживання алкоголю, гострої, гарячої чи надмірно холодної їжі;
• під час лікування варто вживати якомога більше теплої рідини;
• рекомендується полоскати горло антисептиками кожні 2-3 години (маленьким дітям полоскання можна замінити на пиття теплого чаю з лимоном або теплого фруктового соку);
• доцільним є зігріваючий компрес (сухе тепло) на шию;
• перед використанням місцевих засобів для симптоматичного лікування болю в горлі (аерозолів, льодяників, таблеток для розсмоктування, пастилок) необхідно полоскати рот теплою водою;
• після прийому місцевих засобів слід утримуватися від прийому їжі та рідини: 1-2 години – після пастилок, льодяників і таблеток для розсмоктування, 3-5 хвилин – після аерозолів;
• аерозолі вдихати не можна;
• ліки у вигляді льодяників, пастилок, таблеток для розсмоктування необхідно утримувати в роті до повного розсмоктування і в жодному разі не розжовувати;
• аерозолі застосовують із 6-8 років за умови, що дитина не проти і вміє керувати диханням, деякі спреї можна застосовувати із 3-х років;
• хворим на цукровий діабет призначають ліки, що не містять цукор.

Якщо біль у горлі не минає протягом двох діб симптоматичної терапії, пацієнту необхідно звернутися до лікаря.

Більшість препаратів для симптоматичної терапії болю в горлі містять слабкі антисептики (прості та комбіновані), рослинні препарати, гомеопатичні засоби, у низці випадків – місцеві анестетики та прополіс.
Отже, варто зауважити, що фенольні антисептики не слід використовувати (використовувати з обережністю!) особам із захворюваннями печінки, а також жінкам у період вагітності та годування груддю.
Ліки, що містять НПЗЗ (флурбіпрофен, холіну саліцилат), протипоказані дітям до 12 років, вагітним, особам із супутніми захворюваннями ШКТ, бронхіальною астмою.

Безрецептурні препарати, що містять прості антисептичні засоби:
a) амбазон;
b) ацетиламінонітропропоксибензен;
c) гексетидин;
d) граміцидин;
e) декаметоксин;
f) фенол;
g) флурбіпрофен;
h) холіну саліцилат;
i) цетилпіридин.

Безрецептурні комбіновані препарати, що містять антисептичні засоби:
a) амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт;
b) амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн;
c) амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова;
d) деквалін + дибукаїн;
e) деквалін + кислота аскорбінова;
f) йод + калію йодид + гліцерин;
g) лізоцим + піридоксин;
h) повідон-йод + алантоїн;
i) сульфаніламід + сульфатіазол + тимол + олія евкаліпта + олія м’яти перцевої;
j) хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова;
k) хлоргексидин + кислота аскорбінова;
l) хлоргексидин + аскорбінова кислота + тетракаїн;
m) хлоргексидин + лідокаїн + тиротрицин;
n) гексетидин + холіну саліцилат + хлорбутанол;
o) біклотимол + лізоцим + еноксолон;
p) хлоргексидин + бензокаїн + еноксолон.

Комбіновані препарати чинять комплексну дію, поєднуючи протизапальний, місцевоанестезуючий та антисептичний ефекти. Деяким препаратам притаманна і противірусна активність (до прикладу, еноксолону).

Рекомендуючи пацієнту такі препарати, не забувайте про деякі їхні особливості:

• якщо в складі комбінованого препарату є місцевий анестетик, лікарський засіб може спричинити відчуття оніміння в роті, що не є побічною дією препарату;
• лікарські засоби, що містять йод, повідон-йод, калію йодид, не призначають пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози, грудним дітям, а також жінкам у період вагітності та лактації;
• лікарські засоби, що містять йод та калію йодид, несумісні з відновниками (перекисом водню), речовинами кислої природи;
• хворим на цукровий діабет рекомендовані спеціальні лікарські засоби у формі льодяників або пастилок без вмісту цукру, а також аерозолі та полоскання;
• спреї, що містять ментол, протипоказані дітям до 3-х років через ризик розвитку ларингоспазму;
• приймання лікарських засобів з амілметакрезолом може супроводжуватися відчуттям дискомфорту в шлунку;
• лікарські засоби з лізоцимом та піридоксину гідрохлоридом, крім місцевого протизапального ефекту, здатні поліпшувати неспецифічну резистентність організму. Під час призначення цих препаратів у комбінації з антибактеріальними засобами активність останніх посилюється;
• препарати у формі спиртових настоянок не застосовують протягом тривалого часу й не призначають дітям до 12 років, а також жінкам у період вагітності та годування груддю;
• лікарські засоби у формі таблеток, аерозолів та полоскань не призначають дітям до 3 років.

Безрецептурні рослинні препарати:
a) календули квіти (настоянка, відвар);
b) ромашка лікарська;
c) ісландського моху екстракт;
d) евкаліпту листя (настоянка, відвар);
e) масло обліпихи;
f) хлорофіліпт (розчин, спрей).

Безрецептурні комбіновані рослинні та гомеопатичні препарати:
a) камфора + левоментол + хлорбутанолу гемігідрат + олія евкаліптова, спрей;
b) олія рицинова + олія камфорна + олія евкаліптова + ментол + фурацилін, спрей;
c) інші рослинні комбінації;
d) гомеопатичні препарати.

Інші безрецептурні препарати:
a) прополіс;
b) прополіс + аскорбінова кислота.

Для усунення болю в горлі ці препарати не застосовують у комбінації з антисептичними препаратами та іншими продуктами бджільництва.

Отже, варіантів багато. Щоб ваша рекомендація була якомога ефективнішою, враховуйте особливості основних діючих речовин, що містяться в складі препаратів. Підказка тут.

Речовина	Фармакологічна характеристика
СЛАБІ АНТИСЕПТИКИ
Амбазон	Місцева протимікробна (бактеріостатична) дія
Амілметакрезол	Бактерицидна дія щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів
Ацетиламінонітропропоксибензен	Дезінфікуюча, слабка місцевоанестезуюча та дезодоруюча дія. Гальмує кашльовий та блювотний рефлекси
Біклотимол	Антибактеріальна, протизапальна та місцевоанестезуюча дія
Бензалконію хлорид	Бактерицидна дія щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, фунгіцидна дія на Candida albicans
Бензоксонія хлорид
Гексетидин	Місцева антибактеріальна та протигрибкова дія, не всмоктується і не надходить у системний кровотік
Декаметоксин	Широкий спектр антимікробної дії діє бактерицидно, фунгіцидно. Підвищує чутливість бактерій до антибіотиків
Деквалінія хлорид	Бактерицидна та фунгістатична дія. Спектр дії включає гриби та спірохети
Спирт 2,4-дихлорбензиловий	Місцевий антисептик
Тімол	Протимікробна та протизапальна дія
Фенол	Могутнє антисептичне (фунгіцидне та бактерицидне) та місцевоанестезуючу дію
Хлоргексидин	Антисептик для зовнішнього застосування. Має швидку бактерицидну дію щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, трихомонад, гонококів. Не рекомендується поєднувати з препаратами йоду
Цетилпіридиній	Пригнічує зростання деяких бактерій, грибів та вірусів
Інші антисептики
Йод, Полівідон-йод	Бактерицидне, фунгіцидне, спороцидне, вибіркове противірусна дія, активна щодо найпростіших
МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ
Бензокаїн	Швидка місцевоанестезуюча дія
Дібукаїн
Лідокаїн
Тетракаїн
Хлорбутанол гідрат	При місцевому застосуванні виявляє помірне антибактеріальне (антисептичне), протигрибкове, протизапальну дію, а також слабкий місцевоанестезуючий (анальгезуючий) ефект
ЕФІРНІ ОЛІЇ
Олія евкаліптова	Місцеве протизапальне та слабке антисептичне дія
Олія анісова
Олія м’яти перцевої	Властивості відповідають властивостям ментолу
Анетол	Антисептик природного походження, що отримується з анісової олії, потенціює антибактеріальну дію дихлорбензилового спирту
Ментол	Має слабкі антисептичні властивості, слабкий анестезуючий та дезодоруючий ефект
ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ
Лізоциму хлорид	Природний фактор неспецифічної резистентності організму мукополісахаридної будови. Виявляє бактерицидну активність щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, вірусів, грибів. Чинить місцеву протизапальну дію
Фурацилін	Бактеріостатична дія щодо низки грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів
Граміцидин С	Антибіотик, що надає бактеріостатичну та бактерицидну дія
Сульфаніламід розчинний (стрептоцид)	Бактеріостатичний ефект
Сульфатіазол
Тіротрицин	З’єднання різних циклічних та лінійних поліпептидів, що виявляють антибактеріальну активність та фунгіцидну активність
КОМПЛЕКСНІ ГОМЕОПАТИЧНІ ПРЕПАРАТИ
Мають протизапальні, лімфотропні, імуномодулюючі та репаративні властивості. Імуностимулятори
ІНШІ
Флурбіпрофен	Протизапальну та аналгетичну дію
Холіна саліцилат	Надає протизапальну та аналгетичну, а також слабку бактерицидну дію
Еноксолон	Противірусний препарат для місцевого застосування. Чинить протизапальну, аналгетичну дію, покращує регенерацію тканин

Щоб обрати лікарську форму, враховуйте локалізацію процесу, його вираженість, вік пацієнта та супутні захворювання. Згадайте ще раз загальні рекомендації щодо правильного застосування медикаментів.
Лікарські препарати для симптоматичного лікування болю в горлі представлені низкою лікарських форм:

• спреї (аерозолі);
• таблетки для розсмоктування;
• драже;
• льодяники;
• пастилки;
• розчини для полоскання, зокрема настої, відвари;

Головні переваги лікарських засобів у формі аерозолів – точність та висока концентрація діючих речовин у вогнищі патологічного процесу, оскільки під час впорскування спрей потрапляє саме туди.
Аерозолі для лікування болю в горлі не можна вдихати! Перед зрошенням ротову порожнину слід промити теплою водою. Аерозоль впорскують у горло при затриманому диханні, один раз у правий бік, один раз – у лівий. Після зрошування протягом 3-5 хвилин не слід їсти та пити. Аплікатор-розпилювач перед та після застосування необхідно промивати гарячою водою. Спреї протипоказані хворим із хронічною обструктивною хворобою легень (ризик розвитку бронхоспазму).

Концентрація препарату сягає максимальних значень у разі застосування льодяників, пастилок, драже і таблеток для розсмоктування. Їх приймають після полоскання горла теплою водою, утримуючи в роті до повного розчинення (розжовувати не можна!). Дітям такі препарати можна застосовувати з певного віку – коли дитина навчиться самостійно розсмоктувати ліки (зазвичай, із 3-х років).

Механічне вимивання вірусів або бактерій забезпечує основний лікувальний ефект полоскань – усунення дискомфорту в горлі за рахунок падіння концентрації мікробних токсинів. До того ж під час полоскання горло зволожується, слизова оболонка пом’якшується, спричинені запаленням ушкодження загоюються.

*«Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)» : наказ МОЗ України від 11.10.2013 No 875 // 1.1.2. Симптоматичне лікування болю в горлі. – п. 4.

---