афродизіаки

Жертви пристрасті: з історії афродизіаків

Шпанська мушка, порошок з рогу носорога, настоянка із жаб – що в них спільного? Підказка: саме їх чоловіки купували в аптеці «для друга», коли ще не винайшли силденафіл. І ні, це не реклама славнозвісного препарату, проте варто визнати: асортимент збуджувальних засобів до його появи був набагато яскравішим.

Самотні жінки, які прагнули знайти довгоочікуване щастя, вільно експериментували із застосуванням різноманітного зілля на об’єктах своєї пристрасті. Середньовічні цілителі прописували фантастичні «ліки» парам, які не могли зачати дитину. І це була ціла міфологія, в силу специфічних засобів вірили всі – від учених до останнього бідняка. Аби дізнатися, яким був би аптечний асортимент чарівних пігулок з глибини сторіч, поринемо у пікантну і дещо жахливу історію афродизіаків.

Царівна-жаба – казка чи сумна реальність?

Зазвичай афродизіаками вважали продукти, що були або рідкісними та дорогими, наприклад, трюфелі, фуа-гра чи ікра, або мали форму статевого органу, наприклад, спаржа або артишок і навіть яєчка тварин.

жаби та афродизіаки

Зокрема, в Азії протягом тисячоліть символічним афродизіаком вважався балут – варене качине яйце, в якому вже сформувався плід з оперенням, хрящами та дзьобом. Згідно з повір’ями, він міг позитивно вплинути на потенцію. Особливу популярність мала також отрута жаб – її властивості високо оцінили спочатку китайські, японські та тайванські цілителі, а потім її почали застосовувати і в європейській медицині. У 1888 році італійський лікар С. Стадеріні опублікував працю про успішне застосування жабиної отрути для місцевого знеболювання, а через сторіччя вченим вдалося виявити особливі речовини в її складі – буфадієноліди – стероїдні сполуки, що викликають галюцинації. Сенс казки про царівну-жабу відразу заграв новими фарбами, чи не так? З наукового погляду, поцілувавши жабу, принц міг зазнати чуттєвого збудження і почати галюцинувати.

Правда і вигадка

Таємні напої та порошки для потенції здавна виготовляли відьми й чаклуни, знахарі, шамани, травники та цілителі. І всі вони зберігали рецепти у глибокій таємниці. Звісно, таємниця була необхідною для підтримання чаклунського авторитету, адже до складу чародійного зілля входили не лише дивовижні роги та рідина, але й (дуже часто) звичайні продукти.

Цікаво те, що на відміну від афродизіаків, згаданих вище, такі засоби могли й працювати – звісно, з помірною ефективністю. На лібідо можуть впливати різні напої, їжа, навіть запахи, але дуже індивідуально та вибірково.

Когось збуджує шматочок сала із часником, а хтось приходить у потрібний стан, вдихаючи аромат бузку – буває різне.

Вважається, що афродизіаки містять сполуки, що сприяють виробленню статевих гормонів. Крім того, деякі з них викликають приплив крові до статевих органів, таким чином збільшуючи їхню чутливість, інші посилюють сексуальний потяг тощо.

Але чи існують продукти з такими властивостями в реальності?

Щоб це з’ясувати, Управління продовольства та медикаментів (Food and Drug Administration, FDA) провело низку досліджень, крапку в яких поставили у 1989 році. Згідно із заявою FDA, ефективність афродизіаків не доведена, до того ж не існує жодного наукового факту, який підтверджує, що хоча б один з них здатен підвищувати лібідо. Отже, FDA дійшла висновку, що афродизіаки варто вважати не медичним явищем, а фольклором, що залишив помітний слід в історії людства. На думку вчених, у випадку з «ефективністю» афродизіаків спрацьовує ефект плацебо.

камінь кохання афродизіак

Камінь кохання

Попри офіційні застереження МОЗів, люди й досі продовжують підпільно купувати старовинні отруйні «зілля», які нібито впливають на сексуальне збудження. Нерідко ці досліди мають сумний фінал. Наприклад, у 2008 році широко висвітлювалася подія із 35-річним мешканцем Нью-Йорка. Той придбав у магазині інтимних товарів афродизіак із жабиної отрути, також відомий як «Камінь кохання», «Ямайський камінь» або «Китайська скеля». Чоловік проігнорував інструкцію, згідно з якою рекомендовано приймати зілля зовнішньо, і просто випив його. У підсумку його довелося госпіталізувати, а за два дні він помер у лікарні. І це далеко не перший подібний смертельний випадок у сучасному Нью-Йорку. Відомо, що щонайменше четверо жителів міста померли від застосування «Каменю кохання» на початку 1990-х.

ТОП-5… З аптечного сьогодення

Цікаво, що в асортименті сучасних аптек все ж таки є товари, що можуть претендувати на звання афродизіаків – звісно, з обмовками. Але пересічний споживач про це не знає, тому й не звертає на них уваги. Йдеться про лікарські рослини.

афродизіаки міф чи ні

Джерело збудження

Американська лікарка Рут Вестхаймер, яка заявила, що «найважливіший статевий орган розташований між вухами», мала на увазі, що будь-які почуття, включно із сексуальним потягом, зароджуються у головному мозку.

Любисток (лат. Levisticum)

Гандзю моя, Гандзю мила,

Чим ти мене напоїла?

Чи любистком, чи чарами,

Чи солодкими речами?

Д. Боньковський

Хоча цей багаторічник через сильний аромат і гострий пряний смак іноді називають «гірською селерою», більшість його назв пов’язані з любов’ю – любчик, любим-трава, приворотне зілля, любовне стебло…

Вважалося, що коріння любистку має потужну приворотну силу. Зелень також славилася своїми чаклунськими властивостями. Проте варто пам’ятати, що любисток має специфічний смак, що сподобається не кожному. Тому додавати до страв його потрібно у невеликій кількості.

Як лікарська рослина любисток відомий як знеболювальний, сечогінний, відхаркувальний засіб.

Оман (лат. Inula) – також відомий як «девясил», оскільки після його застосування в людини з’являється дев’ять сил, зокрема в коханні. Але гіркий смак і характерний запах роблять оман не найкращим «приворотним зіллям». Проте він добре себе проявив у лікуванні застудних захворювань, патології травної системи, геморою. Також оман має тонізуючі властивості і здатен нормалізувати метаболічні процеси.

М’ята (лат. Mentha piperita) – як не дивно, але улюблений компонент натуральних заспокійливих засобів також має властивості афродизіаку. Саме тому її стебла використовувалися для плетіння весільних вінків, і в букетах наречених гілочка м’яти була обов’язковим елементом. Смак у м’яти доволі гострий і своєрідний через велику кількість ефірних олій, гіркот і дубильних речовин. Неповторним є й запах, який зберігає навіть мед, що пояснюється високим вмістом ментолу.

З медичною метою рослина застосовується здавна: м’ята перцева ефективна у разі серцево-судинних захворювань, головного болю, підвищеної збудливості, безсоння, а також під час запальних процесів органів шлунково-кишкового тракту, включно з виразкою шлунка, під час деяких захворювань нирок та печінки.

Антиафродизіак

І це – що б ви думали? – листя салату!

У Стародавній Греції дружина, яка подавала на вечерю салат, ясно говорила чоловікові: «Руки геть!» Салат був священним для богині Афродіти, але причина була не в його любовних властивостях. Одного разу Афродіта закохалася в смертного юнака Адоніса, але їхня історія кохання обернулася трагедією. Син Аполлона Ерімантос побачив Адоніса та Афродіту разом і був перетворений на кабана за підглядання. Він піднявся і вбив Адоніса, який ховався на салатному полі. Після його смерті Афродіта поклала тіло на підстилку з листя салату, щоб оплакати його, назавжди зв’язавши тим самим салат зі смертю та імпотенцією. Пізніше іншого її смертного коханця, Фаона, спіткала та сама доля. Салат почали асоціювати з імпотенцією через лженауковий міф, поширений грецьким лікарем Нікандром з Колофона. Він говорив, що салат «робить чоловіка імпотентом незалежно від того, наскільки сильно він бажає жінку».

чи є афродизіаком салат

Меліса (лат. Melissa officinalis)

Цю рослину, відому щонайменше три тисячі років, іноді називають «м’ятою лимонною» через приємний лимонний запах. Такий тонкий вишуканий аромат частково і здобув мелісі славу афродизіаку.

Парацельс вважав мелісу найкращою рослиною, яку «народжує земля для серця», і порівнював її цінність із золотом. Сфера застосування талантів меліси доволі широка: неврози, артеріальна гіпертензія, тахікардія, аритмія, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, запалення органів дихання, клімактеричні розлади, імунодефіцитні стани, регуляція метаболізму.

Полин (лат. Artemisia absinthium)

Полин як приворот-трава відомий протягом тисячоліть. І хоча на смак рослина ця неймовірно гірка, її запах неможливо порівняти ні з чим, як і аромат коханої дівчини. Ну а талант полину паморочити голову відомий усім, хто хоча б раз спробував зроблений з неї абсент. У медицині використовується під час проблем зі шлунковим та гепатобіліарним трактом, зокрема, у разі хвороб печінки та жовчного міхура, а також під час захворювань органів дихання, включно з бронхіальною астмою, при деяких вірусних захворюваннях, ревматизмі, опіках та безсонні.

***

Однак попри деякий позитивний ефект лікарських рослин у справах амурних, загалом варто погодитися з висновками FDA: у природі просто не існує таких масел, рослин, продуктів або хімічних сполук, які магічним чином можуть зробити когось сексуально привабливим, і при цьому ще й розширити сексуальні можливості. Навіть зі списку наведених вище трав видно, що «любовний напій» допомагає насамперед розслабитися, чаклунства тут немає.

До речі, препарати, що справді підвищують сексуальні можливості в прямому сенсі цього слова, не є афродизіаками. Їхнє призначення – підвищити функціональність організму.

Аптеки з перчинкою

Якщо в українських аптеках асортимент товарів для інтимного життя вичерпується препаратами для підвищення потенції, гелями та презервативами, то в інших країнах він буває набагато ширшим. Наприклад, нідерландська мережа аптек Etos славиться великим асортиментом інтимних товарів – тут продаються різні вібратори, пристосування для інтимного масажу, дієтичні добавки для підвищення потенції та наші добрі знайомі – афродизіаки.

З іншого боку, шкоди «любовні засоби» здебільшого нікому не завдають – хіба що психологічної. Це буває, коли, наприклад, людина звикає перед статевим актом користуватися збудливим кремом, і якщо цього крему з якоїсь причини немає, можливий психологічний блок. Також є ризик виникнення алергійних реакцій.

що таке афродизіак

Але скільки б наука не давала пояснень щодо афродизіаків, міфи навколо них продовжують жити й поширюватися. І будуть існувати, доки людство потребуватиме пристрасного кохання. Тобто завжди. Усе, що в цьому випадку залишається аптечному працівникові, – відпускати відповідні продукти із застереженням про можливі алергійні реакції та з поясненням того, що їхня «дієвість» має певні межі. І сподіватися, що сповнена романтичних надій людина нас почує.

Раніше ми розповідали про тріумфальну появу першого презерватива.

Джерела:

  1. Martha Hopkins, Randall Lockridge. Intercourses: An Aphrodisiac Cookbook Hardcover, 1997.
  2. Реч Крістіан. Рослини кохання: історія афродизіаків та посібник з їх визначення та використання. – Ультра.Культура, 2006. – 208 с.
  3. Афіней. Бенкет мудреців. Перекладач: Голінкевич Н.Т., 2011.

(Повний список джерел знаходиться у редакції)


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook