Коли говорять про нюанси роботи в аптеці, здебільшого мають на увазі проблеми великих міст, на кшталт високої конкуренції «двері в двері», постійного потоку примхливих покупців та нескінченних черг. Проте в невеликих населених пунктах зазвичай зовсім інші труднощі, які потребують від провізора особливих навичок. І дуже важливо, щоб на місцях працювали справжні спеціалісти, такі як Валентина Антонівна Кіндрук, завідувач аптечного пункту № 9 ТОВ «Первоцвітфарм» у смт Романів (Житомирська обл.), професійний шлях якої є гідним прикладом відданості аптечній справі.
«Все почалося з вітамінів»
З чим асоціюється аптека в дитинстві? Для мене це були вітаміни, і я уявляла, що й інші товари в аптеці здатні дарувати людям здоров’я та посмішку. Оскільки мене дуже рано почало тягнути до медицини, то робота в аптеці була частиною дитячої мрії. Недивно, що після дев’ятого класу я вступила до Житомирського фармацевтичного училища. Однак навіть тоді я ще до пуття не розуміла, у чому особливість роботи провізора. Звичайно, навчання було непростим, але мені ще зі шкільних років подобалася хімія, тож складні формули не стали дивиною. Після закінчення училища я пішла працювати в районну аптеку асистентом, і це був мій перший досвід практичної роботи.
«У Романові всі знають один одного»
Шість років я займалася виготовленням ліків, а потім опинилася за першим столом. Для мене це стало кардинально новим досвідом. Якщо виготовлення ліків (на посаді асистента) дещо схоже на кухню, то робота фармацевта – зовсім інша справа. Тут потрібно бути психологом, розуміти людей, чути їх. А в училищі таких навичок нам не давали. Коли я почала працювати за першим столом, це були 90-ті роки. І якщо сьогодні можна знайти безліч інформації про те, як організувати успішні аптечні продажі, тоді ми могли навчатися тільки на власному досвіді та завдяки порадам досвідченіших колег. Звичайно, було важкувато. До того ж ми працюємо в смт Романові, тут майже всі знають один одного, і це накладає свою специфіку на роботу аптеки. Дуже зростає особиста відповідальність перед відвідувачами. Мені здається, за таких умов помилка коштуватиме дорожче, ніж у великих містах, де чимала конкуренція і потік випадкових покупців. Проте в цьому є й плюси: коли до нас заходить людина, я вже знаю, з якою проблемою вона прийшла, на що хворіє, які має фінансові можливості, і можу швидко щось порадити, враховуючи її потреби. Мабуть, у таких населених пунктах, як Романів, аптека набуває сімейного або сусідського формату. До того ж до нас часто звертаються люди, які не можуть потрапити до лікаря через те, що автобус ходить лише на вихідних. Тож вони встигають тільки заїхати до аптеки і спитати в нас, які ліки їм краще купувати. У таких випадках намагаємося бути дуже обережними, пильно дотримуємося рамок фармопіки.
«Важливо створити атмосферу в колективі»
Звичайно, мені хотілося професійного зростання. І пройшовши шлях від фармацевта до заступника завідувача, мене нарешті запросили на посаду завідувача. Проте навіть зараз у моїй роботі змішані обов’язки. З одного боку, я керівник, а з другого, – як і раніше, відпускаю ліки за першим столом. Взагалі я ніколи не відходила далеко від ліків. Люблю читати інструкції до медичного застосування, слухати відгуки про препарати – це допомагає залишатися в тонусі й не втрачати кваліфікацію. Щодо роботи керівника можу сказати, що головне завдання тут – це створити належну атмосферу в колективі, зробити так, щоб працівники мене чули. Однак атмосфера, мабуть, найголовніше, адже людина більшу частину життя проводить на роботі, тож їй повинно бути комфортно на робочому місці. Здебільшого я лояльний керівник, але можу бути жорсткою, коли це потрібно.
Читайте також:«Первоцвіт-фарм» – соціальна мережа аптек у Житомирі та області. Головними принципами колективу товариства є милосердя, гуманність, людяність і допомога нужденним. Дотримуючись цих принципів, ТОВ «Первоцвіт-фарм» відкрило низку соціальних аптек, які пропонують широкий спектр лікарських засобів за зниженими цінами та зі знижками для найбільш незахищених верств населення – ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, дітей війни та ін. У 2011 році аптека «Первоцвітфарм» у Житомирі увійшла до ТОП25 аптек України. У лютому 2015 року мережа здобула перемогу як представник середнього бізнесу на регіональному конкурсі «Благодійна Житомирщина». У березні 2015 року мережа посіла 1 місце на національному конкурсі «Благодійна Україна». Директор ТОВ «Первоцвіт-фарм» Микола Поліщук нагороджений Святійшим патріархом Філаретом медаллю «За жертовність та любов до України». Мережа аптек ТОВ «Первоцвітфарм» нараховує 32 аптеки та аптечні пункти в Житомирській області. Більшість аптек зосереджено в районних центрах, де є велика потреба в забезпеченні лікарськими засобами.
«Фармацевт у нас – це наполовину лікар»
Звичайно, в аптеках сьогодні гостро стоїть питання браку кадрів. Освіта є у всіх, але не кожен має необхідні навички для роботи в аптеці, особливо в сільській місцевості. Тому ми намагаємося зростити власні кадри. Колектив у нас молодий, мабуть, це навіть краще, оскільки людину без досвіду можна навчити так, як я вважаю за потрібне. І я завжди знаю, що мої фармацевти добре виконують свої обов’язки. Навіть якщо з якихось причин я відсутня на роботі, не сумніваюся, що в аптеці все під контролем, і мені не буде соромно за наших провізорів.
У цілому я вважаю, що в навчання обов’язково потрібно вкладати кошти.
Сьогодні ніхто не готує фармацевтів до реальної практики, кілька років тому у вишах взагалі не навчали психологічних основ комунікації з клієнтами. Проте через особливості місцевості так склалося, що ми наполовину лікарі, повинні розуміти біль людей, знаходити для них розраду. Люди в аптеку приходять хворі, знервовані, зараз до цього додався ще й великий соціальний тягар. І кожного потрібно вислухати. Я вважаю це необхідним. Навіть якщо людина прийшла виговоритись і за фактом нічого не купувала, не слід думати, що ми програли. Найімовірніше, вона знову прийде до нас, і неодноразово, оскільки знайшла тут розуміння. Стосовно власне продажів: звичайно, заклад не повинен нести збитки, головне для нас – продажі, але треба й зайвого людині не «напхати».
Для вдалих продажів важливе значення мають курси, тренінги. І наша компанія постійно турбується про підвищення кваліфікації працівників, організовує дистанційне навчання, тренінги для аптечних працівників. Результати після такого навчання справді надихають. Дуже допомагає нашим фармацевтам і журнал «Рецепты аптечных продаж»: я сама бачу, що наші працівники його читають, навіть беруть додому, а потім на практиці застосовують прийоми, які були описані на сторінках видання. На мою думку, це завдяки тому, що ви пишете про все просто і доступно. Ви робите дуже корисну справу. Наша аптека розташована при лікарні, що, звичайно, накладає свою специфіку на заклад. Відмінність насамперед в асортименті: у нас багато рецептурних препаратів, розчинів, перелік ліків адаптовано під потреби пацієнтів. Люди здебільшого приходять уже з рецептом лікаря, тож найчастіше наше завдання не в тому, щоб переконати клієнта купити той або інший препарат, а в необхідності роз’яснити, як його правильно приймати. Дуже великий відсоток людей, які приходять до нас, вже у віці, вони можуть недочувати, недобачати. Часто нам доводиться самим підніматися до лікаря й уточнювати в нього, який препарат потрібний пацієнтові. Крім того, багато людей просять підібрати щось дешевше, тож потрібно дуже добре знати асортимент і можливі варіанти заміни.
«Не слід перекладати весь тягар людського болю на себе»
Для молодого спеціаліста важливим є бажання зростати, хоча б мінімальне знання інструкцій. Асортимент потрібно постійно вчити, це основа нашої роботи. Також важливо уважно слухати покупців, але водночас – не приймати їхні слова дуже близько до серця, щоб не перекладати весь тягар людського болю на себе. Десь усередині себе потрібно ставити стіну. Я цю стіну будувала не один рік. Людина приходить виговоритись, їй стає легше, а що відчуває фармацевт? Я спостерігала, як іноді люди вигорали. Тому десь повинна проходити межа.
Також треба вміти згладжувати конфлікти. Їх поява в аптеці є неминучою, і потрібно налаштовувати себе на те, що людина хвора, не можна сприймати її слова за образу, слід вибачити. Коли вибачаєш, працювати стає набагато легше. Це мій головний рецепт роботи.
Читайте також:
