макияж и мода 20 века

Помада з комахами, накладні плечі та мобільність

На початку XX сторіччя панував стиль ар-нуво, відомий також як модерн: знамениті вигнуті лінії вгадувалися рішуче у всіх жанрах. Дами епохи ар-нуво намагалися ліпити із себе справжній витвір мистецтва, не шкодуючи на це ні часу, ні сил. Усього кілька років відділяли томні 10-ті від бурхливих 20-х. І саме звідси можна починати відлік сучасних косметичних засобів. Хоча деякі примхи тогочасної моди все ще вкрай дивують.

Свобода з обмовками

1900–1920-ті роки – це епоха здобуття жінками нової свободи в плані пересування – наприклад, маркіза Казаті носилася околицями на роллс-ройсі. На зміну статичному і скромному вікторіанському ідеалу «янгол в оселі» приходить образ спортивної мобільної жінки, яка виходить із дому й активно освоює нові простори. Якщо раніше жінка могла дозволити собі хіба що верхову їзду, та й то сидячи боком у незручній амазонці, то тепер вона з легкістю пересувається на високих швидкостях, використовуючи різні види техніки. У книзі «Уміння добре одягатися» (1914) дано вражаючий перелік костюмів для швидкісних видів спорту: «Відважних жінок, здатних піднятися на дирижаблі або аероплані, ще поки мало; ті ж, які на це ризикнуть, повинні одягнути спідницю кюлотт, дуже вузьку, щоб вітер не міг роздувати її, пальто із драпу або шкіри і м’який капелюх або капор; щільно прив’язаний вуаль, обмотаний на шиї, щоб він не майорів».

Саме в цей час популярності набули велосипедні прогулянки, що зробило революцію в дамській моді. Традиційний жіночий наряд був мало пристосований для їзди на велосипеді: поділ чіплявся за колесо, жорсткий корсет впивався в ребра. Поступово для таких поїздок почав з’являтися спеціальний одяг – спідниці з довгими розрізами спереду і ззаду, які надягали поверх бриджів. Але жінок у «непристойних» костюмах публічно ображали, а іноді не пускали в громадські заклади.

Рецепт косметичної ванни від актриси Сари Бернар

Сара Бернар

Інгредієнти:

  • 2 фунти ячменю
  • 1 фунт рису
  • 6 фунтів пшеничних висівок
  • 2 фунти вівсяної муки
  • ¼ фунта лаванди

Кип’ятити зазначену суміш протягом години в 2 літрах води, отриманий відвар процідити. Додати трохи питної соди (не більш як чайну ложку) і щіпку бури.

Ситуація стабілізувалася у 1914 ро­ці – жінки на велосипеді перестали викликати роздратування і нападки, а велосипедний костюм став сприйматися як варіант спортивної моди: «Необхідна коротка, по коліно, спідниця, що закриває панталони, зроблені з тієї ж матерії: взимку – із синього або сірого сукна або саржі, влітку – з альпага. Коротка жакетка в талію або болеро, гладка сорочечка, канотьє без обробки або капелюх з м’якого фетру; вуаль, жовті черевики, такі ж панчохи і замшеві рукавички».

одяг у 1910

Правила макіяжу 1910-х

  • Для створення основи на обличчя накладали трохи зволожуючого крему, пудру, рум’яна і знову пудру.
  • Щоб підкреслити очі, слід тонким шаром нанести на повіки трохи пасти сірого, коричневого або лимонного відтінку.
  • Губи дозволялося фарбувати виключно неяскравими кольорами. Кожній жінці відома хитрість: коли помади немає під рукою, а губи потрібно зробити більш яскравими, їх слід покусати, аби кров прилила до тканин. Отже, відтінок губ пристойної жінки на початку минулого сторіччя не міг бути більш насиченим, ніж цей рожевий відтінок.

макияж в 1910

Скромність прикрашає

Аристократична блідість усе ще залишалася в моді. Тому знатні пані усіма способами уникали сонця, ретельно доглядали за шкірою обличчя, намагаючись зберегти її м’якою, гладкою і білосніжною. Надмірний макіяж вважався поганим тоном і був доречним лише в актрис або в жінок легкої поведінки. Усе, що могли собі дозволити на той час модниці, – це кілька баночок рум’ян для щік, повік і губ, а також лимонний сік і пудра для надання шкірі бажаної білизни.

Головна особливість макіяжу на початку минулого сторіччя полягала в тому, що фарбуватися дозволялося так, аби це було непомітно. Тяжіння до природної краси, притаманне ХІХ сторіччю, продовжувало домінувати.

Але все швидко змінилося завдяки… Голлівуду! Актриси з персон третього сорту перетворилися на зірок, їхній підхід до макіяжу воліли переймати тисячі жінок. Ефект був настільки сильним, що реклама нових косметичних засобів спочатку з’являлася в журналах, у яких писали про кіно (наприклад, Photoplay) і лише потім – у жіночих виданнях.

Первый макияж в Голливуде

Завдяки голлівудським фільмам почали з’являтися відомі косметичні бренди. Наприклад, Макс Фактор, засновник величезної косметичної компанії, був візажистом Теди Бари, актриси, яка грала Клеопатру в однойменному фільмі 1917 року. Після виходу стрічки всі жінки мріяли мати такий вигляд, як Клеопатра. Тож тіні з ефектом хни від візажиста актриси закономірно мали успіх.

Не відставали і конкуренти. Приблизно у той самий час Maybelline випустила першу брускову туш для вій. До речі, компанія зобов’язана своєю назвою імені молодшої сестри її засновника Тома Вільямса – Мейбел. Одного разу він помітив, що сестра фарбує вії сумішшю вазеліну і вугільного пилу. Це надихнуло його створити особливий вид туші на основі стеарату натрію.

Косметика в 1910

Досі історики сперечаються про те, коли саме з’явилася губна помада в тюбиках. За однією з версій, класичну упаковку придумав у 1915 році Моріс Леві, але явних доказів цьому немає. За іншою – винахідником міг бути Вільям Кенделл, який виготовляв металеві упаковки для торгової марки Mary Garden, але й це достеменно невідомо. У будь-якому випадку до Першої світової війни помада випускалася в маленьких тюбиках або у формі паличок, замотаних у папір. Відтінок був єдиним – кармін, який отримували з кошенілі – особливого різновиду комах.

Парфуми під колір волосся

Автор керівництва з хорошого тону «Жінка вдома і в суспільстві» зауважує, що у 1910–1920 роках перевага віддається парфумам, що мають запах однієї квітки. Змішані запахи – скажімо, фіалка і троянда – менш затребувані. Популярні парфуми цієї епохи – «Японськи бузок», «Конвалія», «Амо». Вибір марки залежить від обставин: «Для вечірніх виїздів на бали і в театр вживають парфуми «Японський бузок» або ж «Альпійська конвалія». Для концертів, лекцій, зборів – «Цикламен білий», «Альпійська фіалка», «Ідеал», «Тамариск», «Семіс-де-Флер». Для домашнього прийому і ділових відвідувань рекомендуються парфуми «Пасифлора», «Брюер».

Духи в 1910

Вибір парфумів залежав від кольору волосся їхньої господині: «Блондинки використовують більше запах фіалок, конвалій, гіацинта, тоді як брюнетки віддають перевагу запахам троянди, цикламена, жасмину, хризантеми».

Воскові плечі бабусь

Декольтовані сукні були в моді, і тому жінки дуже ретельно підходили до вибору форми декольте залежно від типу обличчя і фігури. Говорили, що глибоке декольте личить лише жінкам з високими грудьми і довгим овалом обличчя. Невелике кругле декольте, навпаки, радили маленьким жінкам з бешкетним, лукавим личком. Загострена форма вирізу вважалася універсальною.

Оскільки груди були на виду, жінкам рекомендували спеціальні заходи з догляду за бюстом і гримування: «Перш ніж приступити до гримування бюста, спину і плечі ретельно вимивають, витирають насухо і, залежно від якості шкіри, втирають відповідний крем. Коли крем втерто, весь надлишок його видаляється ватою або рушником, і дають шкірі відпочити пів години для того, щоб почервоніння від втирання зникло. Потім приступають до наведення на верхній частині грудних залоз жилок, відповідних природному напрямку поверхневих шкірних вен. Для наведення вищезазначених жилок використовується «Крейон Нереїд» № 121.

Жилки повинні наводитися дуже делікатно і в невеликій кількості. Після закінчення цієї маніпуляції приступають до накладання білил або накладення пудри. З пудр рекомендується пудра «Лакто» № 35, з білил – лосьйон «Аріадна» № 52. Як пудру, так і білила накладають рівномірним шаром на груди, плечі і спину таким чином, щоб усе це зливалося з кольором шиї та обличчя і становило єдине ціле», – радили тодішні експерти з краси.

Літнім жінкам часом доводилося вдаватися до хитрощів, адже декольте було обов’язковим елементом туалету на придворних балах.

«Стара імператриця Німеччини Августа, дружина Вільгельма I, змушена була вдатися до гриму і веліла зробити собі воскові плечі, які й носила, прикріплюючи їх до шиї за допомогою кольє. Звичайно, цією дотепною ідеєю відразу скористалися в Європі, і в результаті на імператорських, королівських і великокнязівських прийомах справжні мармурові плечі молодих жінок опинилися по сусідству… з восковими плечима їхніх бабусь».

мода 20 века

Існує теорія, що кожна епоха має Zeitgeist – дух часу, що створює характерну впізнавану естетику в найрізноманітніших галузях, від високого мистецтва до побутових звичок. Початок XX сторіччя, безумовно, мав такий дух. Він підняв перед жінкою, яка жила під тягарем заборон, завісу, дозволив ступити далі, ніж попередні сторіччя. І дуже скоро жінки скористалися своєю свободою, крок за кроком позбавляючись будь-яких обмовок.

Продовження – у наступному номері.

  1. Аляб’єва Л. Як виховати «організатора бездоганного будинку і майбутню матір міцних і красивих дітей»: дискусії про жінку у спорті в вікторіанській Англії. Новий Літературний Огляд, № 70, 2004, с. 94–128.
  2. Бруард К. Модний Лондон. Одяг та сучасний мегаполіс. М., 2016.
  3. Уміння добре вдягатися. Пер. з франц. О. А. Кудрявцевої. М., 1914.
  4. Жінка вдома і в суспільстві. Видання товариства провізора А. М. Остроумова. М., 1912.
  5. Ribeiro A. Facing Beauty. Painted Women and Cosmetic Art. New Haven and London, 2011.

Повний список джерел знаходиться в редакції.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook