Подорож із дозиметром

Людмила Мойсеєнко14.07.20210

Численні фільми про події квітня 1986 року, зокрема гучна прем’єра британо-американського мінісеріалу «Чорнобиль», надихнули на дещо незвичайну подорож – до Зони відчуження. Правду кажучи, приїхати сюди кортіло завжди, але зупиняв інстинкт самозбереження – здавалося, що під час такої поїздки обов’язково отримаєш шалену дозу радіації!

Справді, радіаційний фон на цій території підвищений, тому їхати сюди «сталкером»-нелегалом вкрай небажано. Але проблему вирішити просто – купуйте офіційні тури. Гіди з турагенцій розробили безпечні маршрути, де рівень опромінення подібний або навіть нижчий за київський. Знайти цікаві тури можна на сайтах:

За одноденний тур із 8 ранку до 8 вечора доведеться сплатити 1200-1300 грн з людини. У вартість входять: трансфер, страховка, повний пакет документів, що дозволяють відвідати Зону відчуження, та послуги гіда. Їхати буде зручно, адже вас везтиме комфортабельний автобус, а групи зазвичай набирають невеликі – приблизно 20 туристів. Якоїсь особливої підготовки така поїздка не потребує, слід просто вбратися в зручний закритий (навіть у спеку!) одяг та взуття, щоб захистити себе від комах та подряпин, адже ви ходитимете лісовими хащами, а тутешня природа – не міський парк, а справжнісінькі українські джунглі! Їжу можна взяти із собою, але на відкритому просторі їсти й пити не дозволять – лише в автобусі або в декількох їдальнях на території. Дозиметр купувати не варто – вони є у гідів, а якщо дуже хочеться потримати лічильник Гейгера у власних руках, за додаткову сплату його можна взяти в оренду. Тож поїхали!

Дещо з історії

Розпочнемо нашу подорож із невеликого екскурсу в історію, коли Україна була частиною Радянського Союзу. В ті часи економіка була не ринковою, а плановою. Існували плани п’ятирічні, річні, квартальні, місячні і кожен – обов’язковий до виконання. Наприкінці квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали відбутися безпекові випробування 4-го реактора, тож 25 квітня денна зміна збиралася зменшити його потужність. Але ж був кінець місяця, коли підприємства потребували енергії, оскільки посилено працювали заради виконання плану. І керівництво ЧАЕС, не маючи бажання псувати стосунки з партійними функціонерами та чиновниками, перенесло випробування на нічну зміну. Це рішення було початком ланцюга фатальних помилок, які призвели до аварії на станції. Під час нічних робіт потужність реактора впала до критичних значень, але випробування не припинили, оскільки це означало порушення наказу, за що в Радянському Союзі по голівці не гладили. Наслідки всім відомі: два вибухи на четвертому реакторі ЧАЕС та масштабні викиди радіоактивних речовин – ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134 й 137 та стронцію-90. Сталася катастрофа, яку вважають найбільшою в історії ядерних електростанцій та, за деякими версіями, навіть причиною розпаду СРСР.

Після аварії керівництво Радянського Союзу декілька днів приховувало правду від світу. Але забруднення атмосфери радіоактивними речовинами помітили аж у Швеції, за 1100 кілометрів від місця вибухів. Тож саме завдяки розголосу, який абсолютно справедливо зчинили шведи, СРСР був змушений визнати факт катастрофи. Із 27 квітня розпочалася евакуація населення з міста Прип’ять, а потім з інших сіл та містечок прилеглої 30-кілометрової зони, що стала непридатною для життя. Проте, забрудненою виявилася неспівмірно більша територія – Білорусь, Україна, Болгарія, Греція, Румунія, Литва, Естонія, Латвія – загалом, понад 220 тисяч квадратних кілометрів!

Але час минає, і сьогодні Зона відчуження є не лише нагадуванням про жахливу трагедію на станції, але й об’єктом, який щорічно відвідують тисячі туристів.

В гостях у дикої природи

Свої таємниці ця територія відкриває поступово. Спочатку мандрівка нагадує звичайну поїздку. Але вже перша зупинка, контрольно-пропускний пункт «Дитятки» на кордоні із 30-кілометровою зоною, нагадує про те, куди саме ми прямуємо. Тут у туристів перевіряють паспорти, тож якщо ви забули документ вдома, на вас чекає розчарування – до Зони забудькуватих гостей не пускають. Неподалік пункту пропуску розташовані інформаційні стенди з мапою забруднень, а за кілька метрів від них – жовті кіоски з типовою сувенірною продукцію. Посмішку викликає напис на холодильній камері з морозивом: «Життя коротке, їжте чорнобильське морозиво!» Купуємо і прямуємо далі.

До речі, Чорнобиль лише здається заповідником минулого. Тут можна побачити чимало маркерів ХХІ століття – пластикові пляшки з-під напоїв, цукеркові обгортки та навіть коробки від феєрверків. Гід сміється: так, тут зустрічали Новий рік!

Містечко Чорнобиль не справляє негативного враження. На території діє жіночий монастир, є обжиті будинки із сучасними пластиковими вікнами, у місцевому магазині – звичайний київський асортимент продуктів. Є алея з табличками, на яких зазначені назви сіл, що вже не існують, їх зрівняли із землею. Але залишилися деякі, так би мовити, рештки – гід пропонує здалеку подивитися на поодинокі хати, що визирають з-поміж диких хащ. Природа тут неймовірна. Саме вона справляє найбільше враження. Деякі відвідувачі, які вже бували в Зоні (а є й такі!), розповідають, що бачили в лісі лося. Такого звіра нам зустріти не довелося, але риба в річці, вздовж якої ми йшли, жадібно хапала запропонований туристами хліб і, здається, була готова вистрибнути з води заради смаколиків. Жодного страху до людини! Цікаво, що вода в річці абсолютно прозора та бірюзова за кольором, ніби на рекламній картинці.

Прогулянка мертвим містом

Щоб подивитися на місто-привид Прип’ять, проїжджаємо КПП «Лелів», що всередині Зони відчуження є межею ще більш небезпечної 10-кілометрової «підзони» навколо ЧАЕС. Гід каже, що радіаційний фон тут значно вищий і для більшої переконливості демонструє дозиметр, який несамовито пищить.

Читайте також:
Шедевр по сусідству, або Подорож без ночівлі

Проїздимо повз стелу з написом «Прип’ять». Місто, яке покинули люди понад тридцять років тому, на час катастрофи налічувало приблизно 45 000 жителів і активно розвивалося. Тут працювало 5 середніх шкіл, 10 спортивних залів, 2 стадіони, величезний кінотеатр і, на радість дорослим і дітям, побудували парк атракціонів, якому так і не судилося запрацювати. Мертве місто наганяє жаху, ніби ти перебуваєш всередині страшного фільму. Школа, крізь підлогу якої проростає ліс, велетенське заіржавіле оглядове колесо, що видає звуки, подібні до плачу, занедбана лікарня, де навесні 1986 року рятували перших ліквідаторів. Багатоповерхівки з потрощеними шибками споглядають за туристами очима напіврозбитих вікон. Заходити до будівель не дозволяють, адже час їх руйнує, а реставраційні роботи в зоні відчуження проводити неможливо. Відвідувачі пересуваються містом, дотримуючись певних маршрутів. Здебільшого це асфальтовані доріжки, які постійно дезактивують, тож якщо дотримуватися правил, опромінення туристам не загрожує. За екскурсію гість Зони отримує приблизно ту саму дозу радіації, що і за годину перебування в літаку.

Пам’ятник Холодній війні

Під час туру вам обов’язково покажуть ще одне вражаюче місце – радіолокаційну станцію «Дуга-3», яка розташовується в межах так званого об’єкта «Чорнобиль-2». Цю станцію можна сміливо назвати перлиною космічної розвідки. Вона випромінювала сигнал, який міг бути почутий короткохвильовими радіоприймачами в усьому світі, в період із липня 1976 року по грудень 1989 року. Загалом у Радянському Союзі було три такі станції. Згодом дві з них демонтували, а чорнобильська залишилася пам’ятником епосі Холодної війни між СРСР та Заходом. «Дуга-3» була секретним об’єктом, що входив до складу Радянської системи протиракетної оборони (ПРО). Її основним призначенням було відстежування міжконтинентальних балістичних ракет над територією Європи та США. Розміри станції та розповідь про неї надихають, тому біля Дуги завжди купа охочих зробити незабутні фото.

Гості із задоволенням фотографуються і на оглядовому майданчику Чорнобильської АЕС, звідки можна детально розглянути саркофаг, який накриває будівлю четвертого енергоблоку. Унікальна споруда заввишки 108 метрів убезпечує навколишню територію від радіоактивних речовин. A ще ви матимете нагоду познайомитися з найбільшим прісноводним хижаком цих місць – сомом. Зазвичай ці величезні риби ховаються на дні річок, проте в каналі охолодження ЧАЕС їх можна не тільки побачити, а й погодувати. Це ще одна туристична фішка Зони відчуження. Взагалі-то їх тут багато – деякі тури пропонують відвідини самої станції, деякі запрошують до прогулянки руїнами вантажного порту на річці Прип’ять, інші – зазирнути до уцілілої будівлі дитячого садка в селі Копачі.

Але будь-яка з екскурсій залишає по собі подвійні враження: ви задовольняєте власну цікавість та водночас відчуваєте свою частку провини за шкоду, яку людина завдала планеті. І сумуєте, оскільки більшість із нас навіть не замислюється про наслідки людської зневаги до природи. Однак такі тури є дуже корисними – коли на власні очі бачиш результати цієї зневаги, світогляд змінюється. Можливо, саме оглядини наслідків Чорнобильської трагедії стануть на заваді майбутньому руйнуванню нашого крихкого світу. Тому їдьте і дивіться!

Бюджет поїздки на дві людини: