Сьогодні:26 September, 2021
паника

Панічна атака чи ВСД: у чому відмінність?

«Дайте щось від нервів», «Щось заспокійливе порекомендуйте», «Є від стресу надійний засіб?» – в аптеці ми чуємо такі запити нерідко. Або й навіть лунають діагнози: «в мене вегетосудинна дистонія», «тривожний розлад». «Ой, у мене теж такий діагноз лікарка написала», – можуть додавати інші відвідувачі. «Та це всім таке пишуть, це все від нервів!» – дуже знайомі фрази, які чують працівники аптек.

Фармацевтам, які постійно контактують з пацієнтами, бути обізнаними й добре розбиратися в діагнозах – зараз є показником хорошого кваліфікаційного рівня. Адже клієнти довіряють і прислухаються до їхніх порад. І чого тут приховувати, нерідко люди приходять саме в аптеку за рекомендаціями, оминаючи консультації інших фахівців. Слід добре розуміти, коли можна рекомендувати певні варіанти для вирішення проблеми, а коли необхідно наполегливо радити пацієнтам звернутися за додатковою консультацією до лікаря.

Підміна понять

Розберімося, що ж це за такий популярний діагноз «вегетосудинна дистонія» (ВСД)? Багато хто може пригадати, як ще ексміністерка охорони здоров’я Уляна Супрун заявила, що такого діагнозу насправді не існує. І мабуть, однією з перших серед вітчизняних медиків зробила це публічно та відкрито.

Як пояснює спеціаліст, вегетосудинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) – не діагноз, а синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта. Під ним, як під парасолькою, ховається цілий комплекс симптомів. Найчастіше його ставлять, коли пацієнт:

  •  відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та «клубка в горлі», тремтять руки;
  • скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну ЕКГ;
  • має відчуття дискомфорту у ШКТ, закрепи, проноси, метеоризм або печію;
  • має запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає [3].мысли

Неправильне діагностування призводить до погіршення стану пацієнта і це закономірно. Люди ходять з невирішеною проблемою і це створює ще більшу стурбованість своїм станом.

Ця патологія не внесена в чинну Міжнародну класифікацію захворювань 10-го перегляду (МКХ-10) і не входитиме до її оновленої версії (МКХ-11). Термін ВСД не застосовується у світовій медицині й тільки в пострадянських країнах залишається популярним. Зокрема, в DSM-5 фігурує діагноз «панічний розлад», тотожний «нашій» ВСД [6].

Панічний розлад – захворювання, що проявляється виникненням панічних атак (ПА) з різною частотою та тривожним очікуванням цих атак у періоді між нападами [5].

Походження терміна «панічний розлад» пов’язують із давньогрецькою міфологією, а саме з Паном – козлоногою істотою, великим поціновувачем німф, сопілки й алкоголю. Пан активно займався тим, що нині називають «харасментом», але загалом був доволі миролюбним. Проте його незвичайний зовнішній вигляд і раптова поява часто спричиняли в інших напад страху. Власне, в оповідках про Пана древні греки першими описали феноменологічну техніку психовегетативних пароксизмів, які в наш час отримали назву «панічних атак» [2].

Панічні атаки – напади раптової тривоги, що проявляються низкою фізичних відчуттів і страхом втрати контро­лю над своїм станом, страхом втрати свідомості, страхом збожеволіти чи страхом смерті [5].

паническая атака

Відповідно до критеріїв DSM-5, панічний розлад передбачає виникнення протягом місяця одного або більше нападів, що супроводжуються чотирма або більше такими симптомами:

  • підвищення частоти серцевих скорочень;
  • пітливість;
  • тремор;
  • відчуття нестачі повітря;
  • задуха;
  • біль або дискомфорт у грудній клітці;
  • нудота чи дискомфорт у животі;
  • запаморочення, нестійкість, легкість у голові або непритомність;
  • дереалізація чи деперсоналізація;
  • страх втратити контроль або збожеволіти, страх смерті;
  • оніміння чи поколювання в кінцівках;
  • озноб чи жар (AmericanPsychiatricAssociation, 2013) [7].

Напад триває приблизно 10–30 хв, хоча може бути і довше. У період між нападами ознак захворювання немає.

«Основною ознакою панічного розладу, або епізодичної пароксизмальної тривоги, є повторні напади важкої тривоги (паніки), які не обмежуються певною ситуацією чи обставинами, а тому є непередбачуваними. Як і за інших тривожних розладів домінуючі симптоми варіюють у різних хворих, але загальними є несподіване серцебиття, болі в грудях, відчуття задухи, запаморочення і відчуття нереальності (деперсоналізація або дереалізація). Частою також є поява вторинного страху смерті, втрати самоконтролю чи страху божевілля. Під час панічної атаки хворі часто відчувають різко наростаючий страх і вегетативні симптоми, які призводять до того, що хворі квапливо покидають місце, в якому перебувають, наприклад, в автобусі, в натовпі, а згодом намагаються уникати таких ситуацій, хоча ПА при цьому не зникають. Часті й непередбачувані панічні атаки викликають страх залишатися на самоті або з’являтися в людних місцях», – доповнює доцент кафедри загальної та клінічної психології Прикарпатського національного університету, кандидат психологічних наук, психодинамічно орієнтований психотерапевт, Наталія Матейко.

Пацієнти з панічним розладом мають повторні епізоди паніки зі страхом повернення нападу, що призводить до серйозної зміни поведінки. Такі люди стають більш тривожними, пасивними, залежними та замкненими. І це погіршує їхні соціальні ролі, обмежує активності, сковує комунікації тощо.

Людина почувається, ніби ходить по замкненому колу (мал. 1). Велику тривогу викликає очікування – повторення неприємних симптомів та відчуттів, які сприймаються нею як щось надзвичайне.

страх при панической атаке

Малюнок 1.

Варто наголосити, що запускає цей механізм неправильна інтерпретація – трактування власного стану та думок. Якщо сприймати початкові симптоми як щось тимчасове, як ознаки тривоги і не більше, то тривога якийсь час буде присутньою (так – це є доволі неприємно), але вона мине, і таким чином людина не доведе себе до паніки.

В іншому випадку пацієнт трактує свої переживання (тривогу) як сигнали про те, що має відбутися щось катастрофічне: втрата свідомості, інфаркт тощо.

Чому взагалі виникають панічні атаки?

Поширеність психічних розладів наразі є дуже великою. За оцінками ВООЗ, у період з 1990-го по 2013 рік кількість людей, які страждають від депресії та/або тривожних розладів, зросла майже на 50 % – із 416 мільйонів до 615 мільйонів осіб. Приблизно 10 % населення світу страждає такими захворюваннями, а на психічні розлади припадає 30 % глобального тягаря несмертельних захворювань. Під час надзвичайних ситуацій від депресії і тривожних розладів страждає кожна п’ята людина [1].

Те, що зовнішні фактори провокують розвиток різних психічних захворювань, є очевидним. Це запускає та підсилює розвиток ПА (мал. 2).

Причини панічних атак

Варто також подивитися на причини виникнення ПА з точки зору психодинамічної теорії (психоаналіз), де фокусується увага саме на внутрішніх особистих глибинних переживаннях людини. Тут говориться, що в основі синдрому панічних атак лежать розлади особистості, що проявляються у складних взаємовідносинах з оточуючими, в нерозумінні своїх почуттів, у невирішених внутрішніх конфліктах, пов’язаних із сепарацією (психологічне відділення від батьків) та автономією (наслідок сепарації – самостійність).

причины панических атак

Малюнок 2.

У більшості пацієнтів з ПА можна побачити одночасно лють і любов до близьких людей. Вони мають невирішені конфлікти, пов’язані із сексуальністю. Все це підсилює особливу вразливість або психологічну нестабільність людей з ПА.

Несвідомі фантазії й афекти, які раптово звалюються на людину, сприймаються як вкрай небезпечні, що змушує її використовувати особливі психічні захисти. Захисні механізми вмикаються і діють несвідомо. Поява симптому тривоги та панічних атак свідчить про те, що захисні механізми, які зараз використовуються, вже не справляються. Причина в тому, що примітивні захисти мають на меті заперечення або маскування сильних емоцій, які в цей момент відчуває людина. Неадекватні захисти сприяють тому, щоб ще глибше заховати від усвідомлення неприємні почуття.

У пацієнтів з ПА негативні почуття часто підміняються занепокоєнням і стурбованістю про близьких, а також постійними спробами нав’язати допомогу іншим.

Використовуючи неадекватні захисти, людина починає уникати своїх справжніх емоцій, що призводить до виникнення симптомів [4].

тревожность

Як справлятися з панічними атаками?

Наталія Матейко зазначає, що самостійно вийти з такого стану людині дуже важко. «Важливо, щоб пацієнт за перших таких ознак звертався по допомогу до кваліфікованого спеціаліста – психотерапевта. Однак частіше люди звертаються до психіатрів, невропатологів за чудодійною таблеткою, яка б вирішила всі проблеми. Але препарати можуть знизити відчуття тривоги тільки на деякий час. Природа ПА – це важкі, нерозпізнані, недиференційовані емоційні переживання, які часто можуть виникати навіть без видимої на те причини. Це пов’язано з тим, що коріння ПА криється глибоко в позасвідомому, тому важливо налаштуватися саме на тривалу і глибинну психотерапевтичну роботу, щоб наблизитися до усвідомлення витіснених переживань. Таблетка знімає симптом на деякий час, але саму проблему вона не усуне, її треба вирішувати далі», − додає фахівчиня.

На сьогодні відомими є три способи допомоги людям з ПА, які можуть практикуватися як у комплексі, так і окремо:

1. Самодопомога – використовуючи різні техніки та методики. Нині відомі такі, як релаксація, контроль дихання, відволікання (дистракція), вирішення проблеми замість її ігнорування. Більш детально з методами самодопомоги можна ознайомитися у виданні Дейвіда Вестбрука «Подолати панічний розлад».

успокоение

2. Фармакотерапія – залежно від стану, лікар-невропатолог чи психіатр призначає відповідне медикаментозне лікування за визначеною схемою.

3. Психотерапія, зокрема такі її види, як когнітивно-поведінкова терапія, психоаналіз тощо.

Вибір того чи іншого способу залежить від багатьох чинників – наскільки давно тривають симптоми, вік особи, соціальні фактори, в яких перебуває особа тощо. Для зняття симптомів ПА, які явно погіршують рівень життя, доцільно використовувати всі способи в комплексі. Однак, щоб позбутися симптомів ПА, слід усвідомити, що ж це за захворювання, і навчитися застосовувати техніки самодопомоги. За умови частих і важких нападів варто звернутися до лікаря (невролог, психіатр тощо) для полегшення симптомів і одночасно ґрунтовно опрацьовувати причини появи уже в психотерапії. Варто розуміти, що тут потрібно набратися терпіння, бо зміни відбуваються не так швидко, як би цього хотілося. Але коли є налаштованість і усвідомлення власного стану, то вони точно відбуваються, що підтверджують безліч випадків успішної роботи з подолання нападів панічного розладу!

Подивитися своєму страху в очі – буде не що інше, як розпізнати власні приховані потяги, нездійснені, але такі потужні бажання, вибудувати свої межі і набути впевненості у власних вподобаннях, вчинках, переконаннях.

Джерела:
1. Бруниер Е. Инвестиции в лечение депрессии и тревожных расстройств окупаются в четырехкратном размере. – 13.04.2016. – Вашингтон, США. – Ресурс: https://www.who.int/ru/news/item/13-04-2016-investing-in-treatment-for-depression-and-anxiety-leads-to-fourfold-return. – Дата звернення на ресурс: 21.04.2021 р.
2. Головачева В. А., Парфенов В. А. Как помочь пациентам с диагнозом «вегетососудистая дистония»? ConsiliumMedicum. – 2017; 19. – (2.2. Неврология и Ревматология): 19–26 с.
3. Діагнозу Вегето-судинна дистонія не існує // 27.03.2018. – Ресурс: https://suprun.doctor/zdorovya/diagnozu-vegeto-sudinna-distoniya-ne-isnue.html?=page127. Дата звернення на ресурс 22.04.2021 р.
4. Карелина С. Психодинамический подход при лечении панических атак. – https://www.b17.ru/article/114049/. – Дата звернення на ресурс: 20.04.2021 р.
5. Мачерет Е. Л., Коркушко А. О. Вегетососудистая дистония и рефлексотерапия // Международный неврологический журнал. – 2009. – 8. – 55–63 с.
6. Орос М. М., Ємець О. Т., Махлинець В. Ю. та ін. Вегетосудинна дистонія чи панічний розлад: де істина? Кафедра неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. – Дата звернення на ресурс: 11.12.2020 р.
7. Орос М. М., Сабовчик А. Я. Панічний розлад: сучасні погляди на лікування // Український медичний часопис. – 2 (1) (130). – III/IV 2019 р. – Ресурс: https://www.umj.com.ua/article/140630/panichnij-rozlad-suchasni-poglyadi-na-likuvannya. – Дата звернення на ресурс: 19.04.2021 р.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook