«От якби він перестав мене мучити… А якби вона була хорошою господинею… Ось коли він почне заробляти більше… Якби ж вона не виводила мене із себе…» Якщо ваше щастя, спокій, достаток, умиротворення, благополуччя, радість залежать від дій іншого, вітаємо, ви співзалежні! Хто такі співзалежні та за якими ознаками можна виявити таку деструктивну модель поведінки, відносин, дій? Давайте розбиратися.
Анна Ямненко, практикуюча психологиня
Хто такі співзалежні та що таке співзалежність?
Співзалежні – це абсолютно звичайні люди з різними талантами і здібностями, різним достатком і соціальним статусом, різного віку, але всі вони схожі в одному – страждають на співзалежність (або не страждають). Розумна «Вікіпедія» визначає співзалежність як патологічний стан, що характеризується глибоким поглинанням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю, прив’язаністю від/до іншої людини. Таке визначення правильне, але є один нюанс. Міра поглинання й емоційної залежності може бути різною – від тотальної, що виявляється скрізь і завжди, до тонкої, майстерно прихованої.
Один з яскравих проявів співзалежності – це орієнтація на іншого і перекладання відповідальності за власне щастя в руки партнера, чоловіка/дружини, начальника і навіть дитини (хоча вони, до речі, про це не просили). Лакмусовий папірець у цьому процесі – класичні фрази «якби він, якби вона…».
Ось, наприклад: «Якби чоловік кинув пити…»; «Якби він заробляв більше грошей, а не лежав на дивані…»; «Або знайшов роботу краще…»; «Якби вона добре мене розуміла, співчувала…»; «Якби мій начальник почав мене цінувати і сам підвищив зарплатню…»; «Якщо мій син був би розумніший, талановитіший, активніший…»
Цей список можна продовжувати до нескінченності. Парадокс у тому, що співзалежному справді здається, що якщо його партнер зміниться, то він стане щасливішим. Тому всі свої дії співзалежні зазвичай направляють на те, щоб змінити іншого. Фокус уваги виключно на своєму ближньому. На себе, звісно, бракує часу, грошей та інших ресурсів.
Ти впізнаєш її… за ознаками
Співзалежність різноманітна, різнобарвна. Утім, і вона має певні ознаки. Розглянемо деякі з них.
На мені все тримається. Взагалі, одна з невід’ємних ознак співзалежності – це стійке відчуття, усвідомлення ніби все тримається саме на вас, і якщо вас не буде поруч, то близькі пропадуть. Якби ж не ви… скільки б біди трапилося з тими, кого любите. На жаль, але дуже типовими для багатьох жінок є слова: «Якщо я піду від нього, він же продовжить пити і помре». Такий собі спосіб задовольнити власні базові потреби у відчутті цінності та любові за рахунок іншого. І з цього випливає ще одна ознака співзалежності.
Контролююча поведінка. У родині, де є залежний, контроль від іншого вважається благом. Така поведінка виправдана тим, що ваші «рятувальні» дії ніби спрямовані на добро своїх близьких. Тому співзалежні дружини контролюють на повну: скільки випив, коли і куди пішов, з ким говорив, де був, що робив на роботі тощо. Співзалежні в курсі всіх подій і завжди в тонусі. Контроль неодмінно поширюється і на дітей.
Чому ж це не є благом насправді? Контроль – це нав’язування своєї волі іншим! Спроба «ощасливити проти бажання» (цитата з фільму «Покровські ворота»). Контроль дозволяє людині також реалізувати ще одну зі своїх базових потреб – відчувати силу.
Читайте також:Я не відповідаю за власні почуття – ще одна ознака співзалежності. Напевно, ви чули щось подібне, а ймовірно і самі тисячу разів казали таке: «Ти мене дістав», «Він зробив моє життя нестерпним», «Ти довів мене до сказу», «Ти винен у тому, що в мене зіпсувався настрій». Співзалежні не беруть відповідальності за власні почуття. Часто очікують, що хтось прийде і зробить їм добре. У їхній реальності не вбудована модель обирати самостійно як реагувати на обставини або слова іншого, що відчувати при цьому.
Міфологічне мислення. Найбільш «романтичні» й казково налаштовані люди – це співзалежні. Звучить іронічно, але це не скасовує повної відповідності реаліям життя. Співзалежні весь час чекають чогось нереального: «А раптом він (чоловік) завтра не нап’ється?», «А може, з нового року він таки кине пити, як обіцяв, або програвати всі гроші?», «А якщо він у понеділок таки влаштується на цю роботу і почне забезпечувати сім’ю, замість того, щоб цілодобово грати в стрілялки?», «А раптом він все ж зрозуміє, що мені боляче, і перестане бити…» У подібних ілюзіях співзалежні живуть роками, а то й усе життя – у надії на краще, при цьому продовжуючи робити звичне.
Хворий на залежність завжди є гіпофункціональним.
Співзалежний – гіперфункціональним.
І це далеко не всі ознаки співзалежності які проявляються в стосунках з іншими людьми. А от як виявити свою схильність до повного занурення в чуже життя, не маючи при цьому реального партнера? З цим питанням ми звернулися до психологині Анни Ямненко і попросили вибрати ТОП-5 найбільш яскравих проявів цієї «недуги».
ТОП-5 яскравих проявів співзалежності
- Куріння, алкоголь, зокрема і в невеличких дозах з метою розслабитися. Неможливість відмовитися від певного продукту або напою, якщо це тільки не лікарські рекомендації. «За залежністю від зовнішніх чинників можна відстежити свою схильність до залежності у відносинах. Бажання змінити стан, настрій, розслабитися штучним чином сигналізує про труднощі впливати на себе самостійно», – конкретизує наша експертка.
- Різні обов’язкові ритуальні дії, без яких здається, що задумана справа не вдасться або вийде дуже погано. Людина так намагається убезпечити себе, але при цьому формується залежність однієї дії від іншої. Таким чином, людина самостійно заганяє себе в пастку залежності. Якщо ви виявили в себе подібну звичку, схильність, то можна з упевненістю сказати, що і в стосунках у вас багато умовностей і відсутня свобода.
- Внутрішні діалоги з людьми, що продовжуються після завершення спілкування. Зі словами, які так і не будуть промовлені в реальності. І тривають подібні «розмови» в голові інколи годинами і навіть роками. На той час ми немов випадаємо з реальності і насправді не вирішуємо проблему. Наша свідомість та емоції підпорядковані тому, що вже відбулося в минулому і зараз коїться в нашій голові.
- Залежність думок/емоцій/дій від вчинків іншого. Спочатку виникають думки про те, що інші скажуть, і лише потім (інколи і цього не трапляється) виникає питання, що я сам(а) про це думаю. Неприємна розмова «вибиває» на день і більше, уводить від особистих справ, змінює плани і подальші дії. Ще один варіант «Якщо він/вона не робить чогось, то і я не буду або навпаки».
- Важко сказати «ні». Відмовити комусь, якщо розмова чи дія не вигідні, не цікаві вам або ви не хочете цього. Погоджуючись, людина прирікає себе робити те, що їй не потрібно. І водночас не робить того, що могла б для себе зробити. Часто виникає відчуття використання і втоми.
А може, це любов?
Дивно, але факт: співзалежність дуже легко сплутати з любов’ю. Багато з нас так і розуміють це світле почуття. Якщо він/вона без мене не може жити – мабуть, любить несамовито! Чому ж ми так часто плутаємо любов і співзалежність?
«Звичка бути відповідним комусь, вгадувати думки, дії, бажання інших практикується не одним поколінням, – пояснює психологиня Анна Ямненко. – І ця звичка призвела до того, що ми чекаємо від партнера бажаних дій, не кажучи йому ані слова, ні про що не домовляючись. І при цьому активно даємо (майже примусово) своєму партнерові те, що самі хочемо мати. А інша людина – вона все-таки інша, зі своїми думками, емоціями й потребами, і цілком можливо, що дає вам саме те, чого хоче вона. У підсумку виходить, що ніхто так і не отримує бажаного. У гонитві вгадати потреби й радості іншого, ми припиняємо усвідомлювати чого хочемо самі. У таких відносинах зростає незадоволеність і нерозуміння. І навпаки – у стосунках, де є інтерес до іншого і при цьому чітке розуміння власних бажань, практикується говорити про них прямо і вчасно, там зростає розуміння і взаємна повага».
По суті співзалежні відносини – завжди деструктивні. Визначити це можна за результатами – що виходить із цього. «У співзалежних відносинах відсутня гнучкість. І це єдиний спосіб зберегти хоча б зовнішній порядок, – конкретизує Анна. – Виникає втома один від одного. З’являється скритність, недомовленість. Відсутня свобода, оскільки дії одного залежать від реакції та дій іншого. Варіативність і нововведення сприймаються як небезпека, а при цьому життя так чи інакше змінюється, і співзалежні партнери гальмують розвиток один одного».
Зцілитися на самоті
Обговорюючи цю актуальну тему, завжди виникає одне концептуальне питання: чи може людина самостійно вийти зі співзалежності та що для цього можна зробити?
За словами нашої експертки, зазвичай це відбувається тоді, коли чаша терпіння переповнена і людина просто тікає з відносин. Правда, це не можна назвати виходом зі співзалежності або зціленням, бо в інших (нових) відносинах будуть встановлені такі самі зв’язки. Але ж для того, щоб навчитися новому, дуже бажано знайти тих, хто це вже вміє і зможе показати, як у них вийшло. Тобто звернутися по допомогу. Це найбільш ефективний і простий спосіб отримати бажану свободу. І тут виявляється найбільший парадокс життя. Ми біжимо від хворобливих (співзалежних) відносин, а вихід можемо знайти тільки разом з іншими. Хоча це дуже логічно: адже якщо проблеми в стосунках, то саме ними має сенс займатися. І це можливо тільки з людьми.
Читайте також:
