Сьогодні:30 September, 2020
Житомир

Місто на Тетереві

Все, що має початок, колись неодмінно має закінчитися. Тож і тривалий карантин, що змусив навіть затятих поціновувачів подорожей зачинитись у власній домівці, добігає завершення. І ми знову складаємо валізи, щоб милуватися нашою дивовижною країною. Зараз вони будуть маленькими, адже поїдемо ми недалеко. Принаймні, для киян ця подорож триватиме лише один день – ночувати ми плануємо вдома. А тим, хто живе далеко від столиці, теж варто в майбутньому здійснити таку мандрівку, оскільки місто, куди ми прямуємо, – одне з найдавніших в Україні. Цього року воно святкуватиме свій 1136-й день народження. І це – Житомир.

Легенди та історія

За місцевою легендою, місто було започатковане близько 884 року. Його заснував Житомир, руський дружинник київських князів Аскольда і Діра. Він нібито відмовився служити князеві Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі біля злиття рік Кам’янки і Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 м) урвищем над Кам’янкою збудували дерев’яний замок. Надалі землі, що називають древлянськими, увійшли до складу Київської Русі, а пізніше були захоплені монголо-татарами. Деякі історики вважають, що саме Житомирщину загарбники не руйнували, а навпаки, посилювали тут свої укріплення, і залишки валів, що досі височіють над Кам’янкою, мають татарське походження. 

В історичних документах Житомирський замок уперше згадується у зв’язку з подіями, пов’язаними з експансією Великого князівства Литовського. Літопис стверджує, що 1320 року литовський князь Гедимінас звільнив Житомир від панування Золотої Орди. Місцеві мешканці, які спочатку чинили литовцям опір, згодом вирішили, що європейська влада краща за ординську, та власноруч відчинили Гедимінасу ворота своєї фортеці. Тож відбудований Житомир став одним із найбільших міст князівства і 1444 року отримав Магдебурзьке право – місцеве самоврядування, що проіснувало з незначними змінами до 1837 року. У другій половині ХVІ ст. місто потрапило під владу Речі Посполитої, а 1793 року увійшло до складу Російської Імперії. житомир

Отже, історія Житомира пов’язана з різними країнами та культурами, кожна з яких залишила на «обличчі міста» власний слід. Але безжальний час та війни знищили чимало історичних пам’яток, і щоб побачити ті, що залишилися, доведеться чимало походити. Але побачене варте ваших зусиль. Вперед!

Найзручніший спосіб дістатися Житомира – власний автомобіль. Півтори години гарною дорогою – і ви на місці. Доволі просто доїхати сюди маршрутним таксі або автобусом. Вони вирушають від метро «Житомирська» майже що пів години. Ціна питання – 100 грн з людини в один бік.Тетерів

На в’їзді до міста з боку Києва першою цікавинкою, яку може побачити турист, будуть Вхідні Ворота ВДНГ. Виставку, що мала символізувати небувалий розквіт сільського господарства і промисловості області, будо відкрито 1954 року. Однак місцеве населення ставилося до демонстрації неіснуючих досягнень негативно – у ті часи Житомирщина ще не відновилася після війни і більшість колгоспів були вкрай бідними. Тож у 60-х роках виставку закрили, на місці колишніх павільйонів збудували багатоповерхівки, а Ворота, прикрашені ліпним орнаментом з дарами колгоспних ланів, залишилися… До речі, майже навпроти воріт розташований величезний ТРЦ «ГлобалUA» – якщо ви зголодніли, тут є чимало кав’ярень. Але все ж краще не витрачати на них дорогоцінний час – у центрі такі заклади більш креативні.

Це просто Космос!

Насамперед на нас чекає локація, яку відвідують усі гості Житомира. Прямуємо Київською, потім повертаємо ліворуч, на вулицю Небесної Сотні і дістаємося Дмитрівської, де розташовані два музейні комплекси: Дім-музей Корольова (у будинку народився та виріс учений) та Музей космонавтики. У першому можна подивитися на речі, які належали Корольову, походити його домівкою та почути цікаві факти з біографії конструктора. У другому – переглянути експозицію, яка сподобається і дітям, і дорослим: скафандри, макети супутників, місяцехід та обладнання, яке побувало в Космосі. Захоп­лює, чи не так? Вхід до комплексу платний, ціна квитка коливається від 10 до 80 гривень, залежно від вашого бажання оглянути експозицію самостійно чи з досвідченим екскурсоводом. Зовсім поруч є Музей Пожежної охорони, у якому можна побачити знаряддя для гасіння пожеж від XIX ст. до наших днів. Маєте час – можете відвідати.  музей космоса Житомир

Неподалік Музею космонавтики розташований парк імені барона де Шодуара – найпопулярніше місце відпочинку житомирян. Закладений ще в позаминулому столітті відомим місцевим меценатом, парк засаджений більш ніж 80 видами рослин, завезених з різних частин світу. У 1980 році центральну алею прикрасили надзвичайно гарним каскадом з фонтанів. За фонтанами – оглядові майданчики і спуск до річки Тетерів. Помилуватися природою можна з підвісного Пішохідного мосту. Споруда заввишки 43 м утримується металевими конструкціями на двох 70-метрових пілонах і вважається одним з найвищих мостів України.Житомир

Прогулянка парком пробуджує апетит, тож перш ніж повернутися до центру міста, завітаймо до ресторації «Фамілія», що на Бердичівській. Авторські страви, вишукані десерти – тут насолоду отримає не лише шлунок, але й очі. Але, смакуючи віденським еклером під шоколадним соусом, не забувайте – нам ще багато чого варто побачити.

Церкви Житомира

Михайлівська? Дві – церква та вулиця!

Тож вертаймося до центру. Зазирнемо до Михайлівської церкви на розі вулиць Київської та Михайлівської – вона чи не найдавніша в місті, і саме в ній хрестили відомого на весь світ піаніста Святослава Ріхтера. Храм діє і належить Православній Церкві України. На виході із собору озернімося навколо – Михайлівська вулиця є головним місцевим променадом. Майже кожна будівля тут є історичною і пов’язана з іменами видатних українців – Бориса Лятошинського, Івана Кочерги, Амвросія Бучми, Максиміліана Волошина, Лесі Українки. Про історію вулиці варто дізнатися тут: moemisto.ua/zt/blog/istoriya-pishohidnoyi-vulitsi-mihaylivskoyi-v-zhitomiri-288.html, тоді гуляти буде цікавіше.Михайлівська церква

Сьогодні на Михайлівській можна пройтися магазинами, випити кави, смачно поїсти (в неймовірному «Домі Трібеля» або в затишних «Житомирських стравах») та побачити відому інсталяцію «Парасольки», що поєднує обидва боки вулиці, як і в одеській Аркадії. Не впевнена, яке саме місто першим створило в себе таку цікавинку. Можливо, це був Житомир?Зонтики через улицу

Між двома конфесіями

Від Михайлівської крокуймо пішки до майдану Перемоги. Навколо цієї площі зосереджена більшість локацій, які ми плануємо оглянути. Але будьте обережні, тут є не лише історичні пам’ятки, але й чимало пабів, кафе та інших гастрономічних спокус, що можуть втрутитись у ваші плани! Тож, оминаючи смачні пропозиції, йдемо до Кафедрального костьолу святої Софії. Дивовижна, схожа на казковий будиночок споруда, що постала в місті 1765 року, за два з половиною століття існування не зазнала руйнувань та жодного разу не була використана не за призначенням! Неподалік можна побачити пам’ятку архітектури національного значення – Семінарський костел Святого Іоанна з Дуклі. Цей святий вважався одним із покровителів Польщі та Литви, під владою яких тривалий час перебував Житомир. За радянських часів тут була обласна філармонія, потім – музей природи, а з 1997 року – діючий католицький костел. Поруч зі старовинними католицькими храмами височіє православний Хрестовоздвиженський собор. Будівля справді висока – чотириярусна дзвіниця здіймається аж на 53 м! Якщо знати розклад служінь, тут ви зможете почути єдиний у Житомирі неперевершений суто чоловічий хор.

Плаский будинок

Просто навпроти головного входу до собору розташувалося чергове житомирське диво – Плаский будинок. Його незвична архітектура відповідає давньому плануванню міста. У позаминулому столітті тут було перехрестя з дуже гострим кутом, і архітектор, щоб максимально використати відведену під будівництво ділянку, створив дім, що повторював обриси перехрестя. Таким чином, під час погляду з певного ракурсу створюється ілюзія, що в будинку є лише фасад з вікнами, а інших стін немає. Тож Житомир і в цьому нагадує Одесу – там теж є плаский дім, який зветься Відьминим.

Житомир цікавий ще й тим, що в місті жив відомий письменник Володимир Галактіонович Короленко. У дитинстві всі читали «Діти підземелля», чи не так? То хіба ж можна бути в Житомирі і не завітати до музею Короленка? Невеликий будиночок легко знайти на мапі неподалік Плаского будинку (вул. Короленка, 1).

Голова Чацького

А взагалі головною дивовижею міста є не церкви, не підвісний міст чи плаский будинок. Символом міста вважається унікальна пам’ятка природи на лівому березі річки Тетерів. На висоті 30 м над рівнем Житомирського водосховища за багато тисячоліть до появи самого міста утворилася величезна скеля, вершина якої має форму голови людини. Її навіть звуть «Голова Чацького». Але ж хто такий цей Чацький? За однією з легенд, це був переслідуваний поляками козак, що стрибнув зі скелі, уникаючи полону. Якщо ж вірити іншій оповідці, то був батько красивої дівчини, яку хотів викрасти багатій. Захищаючи доньку, чоловік зійшовся з нахабою у двобої та, на жаль, зірвався зі скелі в річку. Якою б не була правда, це неймовірне місце варто побачити! Хоча майже нереально встигнути все за один день – скеля розташована поблизу Житомирської дамби, що доволі далеко від місць, де ми побували. Власна машина тут буде великою перевагою, але навколишньою природою хочеться милуватися якнайдовше, тож ідеальна подорож до Житомира має бути дводенною. Погоджуєтеся?голова Чацкого

Бюджет поїздки на дві людини (без ночівлі):

Пальне для автомобіля – 600 грн

Харчування, вхід до музеїв – 400 грн

Разом: 1000 грн


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook