Сьогодні: 4 December, 2020
Коростишів

Маршрут  вихідного дня – Діснейленд, каньйон, фортеця та Бальзак

Справжні мандрівники не знають обмежень – ані за сезоном, ані за напрямками. Навіть коли бракує часу або коштів на далекі країни, рідна земля дарує безліч можливостей для подорожей. Придивіться до місць, де ви живете, – чи добре ви знаєте все, що розташоване майже поруч? І вирушайте в дорогу, осінні вихідні – найкращий час для недалеких мандрівок. Оберемо цікавий, але доволі короткий автомобільний маршрут, лише 185 кілометрів в один бік. Стартуємо в напрямку Житомира. Поїхали!

Перша зупинка – Діснейленд!

Неподалік столиці, в селі Гурівщина розташувалася одна з найбільших в Україні кіностудій – Victoria Films Studio. Її територія чимала, майже 36 гектарів. Тут споруджено 10 знімальних павільйонів та кілька натурних майданчиків – «Село», «Старе місто», «Тюрма», «Озеро», «Одеський двір», «Поле». Але справа не в них – головну будівлю студії видно з траси і її незвичний вигляд вабить до себе кожного, хто їде повз. Адже це справжній казковий замок, ніби змальований із заставки кінокомпанії Walt Disney! Тому не відмовляймо собі в задоволенні роздивитися його зблизька. На жаль, всередину туристів не пускають і екскурсій не пропонують, але й охочих глянути на місцевий «Діснейленд» охорона не ганяє, тож тут можна прогулятись і зробити фото на згадку. Видаватиметься, ніби ви таки у Діснейленді! Замок не бутафорський, його побудовано зі справжнього каміння, металу та дерева. На вході гостей зустрічають триметрові скульптури Хижака та Чужого з однойменних фільмів, на стіні стоїть Бетмен, а перед замком встановили Залізний трон з популярного серіалу «Гра престолів». Отже, дивовижне часом не так далеко, як здається. Іноді зовсім поруч, за декілька кілометрів від Києва! Подобається? Victoria film studio

Поліські каньйони

Що ж, вертаймося на трасу та поїхали! Наша М06 – автомобільна дорога міжнародного значення Київ-Чоп. Її якісно відремонтували до Євро-2012, тож, на відміну від багатьох інших, ані мороз, ані дощі дороги не зіпсували – подорожуватимете із задоволенням. Тримаймо курс на Коростишів. Безпосередньо перед містечком велика траса повертає праворуч, але ми з вами – шукачі мальовничих краєвидів, отже, рішуче обираємо менш привабливу дорогу ліворуч, там на нас чекає диво природи та людських рук – Коростишівські кар’єри. Коли під’їжджатимете до міста, Гугл-мапа почне переконувати, що з обох боків дороги, якою ви їдете, є водойми. Гугл, як відомо, не помиляється – їх тут цілих чотири, три штучні, пов’язані із видобутком граніту, та одне природне озеро. Граніт під Коростишевом знайшли ще в середині XIX ст. і відтоді маленьке містечко та його каменярські майстерні стали відомими на всю Російську Імперію, а потім і Радянський Союз. З коростишівського граніту побудовано мавзолей Леніна в Москві та відновлено центр Києва, що зазнав руйнувань під час Другої Світової війни. У дев’яностих роках старі кар’єри були закриті та затоплені – так на околиці міста утворилися красиві штучні ставки. Граніт у Коростишеві видобувають й обробляють і сьогодні, але вже в інших родовищах. А озера стали туристичною принадою міста. Найбільший став, розташований праворуч дороги, власне, і є Коростишівським кар’єром. Тут справді неймовірна природа – високі скелі, вкриті соснами, мальовничі урвища та блакитна прозора вода, у якій подекуди можна побачити розпливчасті силуети затоплених дерев. Улітку в озері купаються, але пляжна ділянка, де вхід у воду безпечний, зовсім маленька. На протилежному боці дороги є інший, менший кар’єр, який називають Коростишівським каньйоном. Став і справді схожий на каньйон – вузький, оточений крутими скелями, що спадають у бірюзову прірву. Тут знімали сцени з фільмів «Сторожова застава», «Слуга народу», «Відьма», «Нюхач», а також безліч телепрограм. Біля озера облаштований невеликий пляж, альтанки для відпочинку та кафе. Але це влітку, восени та взимку можна лише милуватися природою та фотографуватися – картинка варта того, щоб увічнити її на знімках.Коростышевский карьер

Але час рухатися далі. Поїдемо через Коростишів – у місті варто зупинитися на пів години, щоб побачити Костел Різдва Пресвятої Богородиці, збудований у 1776–1779 роках шляхетською родиною Олізарів, яка в ті часи володіла містом. Білий зовні і всередині, затишний костел стоїть поруч із міським парком, у якому збереглися залишки колишнього палацу Олізарів – купальня та напівзруйнована колонада. Власне, парк теж вартий уваги, але ми прямуємо до чергового пункту нашої подорожі – старовинного міста Бердичів. Коростишівський каньйон

Двічі коронована

Колись Бердичів був найбільш єврейським містом Російської імперії. Уявіть собі, не Умань і не Одеса, хоча в це зараз важко повірити, – під час Другої Світової і взагалі за радянських часів єврейські будівлі безжально знищувалися. Залишилися лише три синагоги, декілька колоритних дворів та музей єврейства, який можна відвідати у вільний час. І старовинне кладовище з усипальницею одного з відомих хасидських цадиків, Леві Іцхака Бердичівського. Але Бердичів – ще й польське місто. Саме тут розташований легендарний монастир, де зберігається коронована Ватиканом ікона Божої Матері, одна з найбільш шанованих ікон католицького світу. Йдеться про гордість та окрасу міста – Монастир Босих Кармелітів. Бердичів

Заснований 1627 року генеральним старостою Київщини Янушем Тишкевичем, храм згодом перетворився на фортецю, яка майже два століття вважалася наймогутнішою в регіоні. Подейкують, що Тишкевич, перебуваючи у монголо-татарському полоні, побачив дивний сон: ченці невідомого ордену в каплиці молили Божу Матір про його визволення. Коли звільнитися таки вдалося, пан Януш на власні очі побачив тих самих ченців у храмі Кармелітів у Любліні. Тому після закінчення будівництва Тишкевич відписав новенький, власним коштом профінансований монастир ордену Кармелітів. На урочистому відкритті та освяченні храму воєвода подарував ченцям ікону Діви Марії, яку вважали символом його роду (до речі, деякі дослідники кажуть, що ікона мала православне походження!) На поклоніння святині сходилися тисячі прочан з усієї тодішньої Польщі, а 1756 року ікону коронував особисто Папа Римський.Бердичев

З тих часів монастир зазнавав безліч руйнувань – від козаків та гайдамаків, Російської імперії, нацистів і комуністів. Чудодійну ікону переховували в інших містах та знову повертали до Бердичева. Зрештою, вона загинула нібито у пожежі монастиря, яка сталась у червні 1941 року під час наступу німецьких військ. Хто спалив костел – німці чи совєти – залишається загадкою. Після війни храм частково відновили, створивши тут музей, але 1992 року монастир було передано католицькій громаді. Краківська художниця Божена Мусі-Совінська створила копію загиблої ікони, а Папа Іван-Павло ІІ знову коронував її в липні 1998 року. Отже, ходімо дивитися, це вражає!

Польсько-український англієць

Ви бачили фільм Френсіса Копполи «Апокаліпсис сьогодні»? А відомий блокбастер «Тарзан. Легенда»? Та чи знаєте ви, що вони були зняті за мотивами творів Джозефа Конрада, видатного британського письменника, одного із зачинателів жанру шпигунського роману в англійській літературі. А насправді – Теодора Юзефа Конрад Коженьовського, поляка, який народився в українському Бердичеві, в 17 років переїхав до Марселю, де перетворився на авантюриста, контрабандиста і капітана корабля. І лише згодом прийняв британське громадянство та почав писати. Ознайомитись зі сповненою пригод історією життя Юзефа – Джозефа можна в одній із будівель монастиря Кармелітів, де створено чудовий, абсолютно сучасний, інтерактивний музей Конрада. Оминути його неможливо – таким музеєм не кожне багате західне місто здатне похизуватися!музей Джозефа Конрада

До речі, вийдете з музею – завітайте до «Філіжанки». Маленька кав’ярня дуже атмосферна, тут готують непогану каву і смачнющі десерти.Джозеф Конрад

Якщо йти або їхати далі, у напрямку костелу Святої Варвари, на вуличках, прилеглих до великої вулиці Вінницької, ви знайдете чимало закладів, де можна швидко і смачно поїсти – кафе «777 Delivery» (суші, піца), ресторан «Sushi Shop» (суші), затишний «Золотий Лев» (європейська кухня, відоме на всю Україну Бердичівське пиво), біля самого костелу – ресторан «Чикаго», з інтер’єром на кшталт американського. Тож у Бердичеві, як і в більшості українських міст, важко залишитися голодним.кафе Бердичев

Пів року щастя

Але після гастрономічних задоволень повернімося до їжі духовної – йдемо до храму Святої Варвари. Його знають усі, адже саме тут 4 березня 1850 року великий французький романіст Оноре де Бальзак вінчався зі своєю коханою графинею Евеліною Ганською. Історія любові цих двох і сама варта роману – між їхнім знайомством та омріяним шлюбом минуло вісімнадцять років поневірянь. Освічена красуня Евеліна захоплювалася творами Бальзака і, як було заведено в ті часи, надсилала письменнику листи. Та чи знала вона, починаючи листування, які наслідки матиме цей крок? На третій лист графині письменник відповів саме так, як вона просила, – надрукував у «Котід’єн», єдиній французькій газеті, яку було дозволено завозити до Російської імперії, коротеньке повідомлення: «Пан де Б. отримав адресоване йому послання…» Це було 1832 року. Таємне листування тривало рік, доки письменник та заміжня красуня не зустрілись у Швейцарії. Згодом Бальзак познайомився і з чоловіком Евеліни, Вацлавом Ганським, і навіть потоваришував із ним. Але між французом та графинею була вже далеко не дружба… Вони зустрічалася та розходилися, пережили народження мертвої дитини, юридичні перепони, громадський осуд і поєдналися лише після смерті Вацлава Ганського, коли обом було за 50… Але законне щастя було коротким – за пів року після одруження письменник помер. Не витримало серце…Оноре де Бальзак

А костел стоїть. Понівечений у радянські часи, нині він відремонтований і належить католицькій громаді міста. Цікаво, що саме у цьому храмі вчився грати на органі юний Шопен (на жаль, орган не зберігся) та був охрещений той самий Джозеф Конрад! І ви все ще вважаєте, що Бердичів є непримітною сірою плямою на туристичній мапі України? Якщо ні – приїздіть та огляньте місто!Храм Святой Варвары

До речі, якщо виїхати зі столиці на світанку, ввечері можна повернутися додому. Але справжні мандрівники надають перевагу неквапливим подорожам, коли є час і на відвідування історичних пам’яток, і на кав’ярні, і на прогулянки з фотографуванням. Тож у місті варто зупинитися на ніч. Квартиру в Бердичеві можна орендувати від 300 грн на добу на сайтах: dom.ria.com, oneday.ua, flatfy.lun.ua

У центрі міста є симпатичний готель «Дежа Вю», що пропонує номери зі сніданком (однокімнатний на двох – 800 грн). Отже, є із чого обирати. Вдалої вам подорожі! 

Бюджет поїздки на дві людини (два дні, одна ніч):

Пальне для авто (з Києва, в обидва боки): 1000 грн

Проживання в орендованій квартирі (одна ніч, всі вигоди, не святкові дні): 400 грн

Харчування, 2 дні: 500 грн

________________________________

Разом: 1900 грн


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook