переїдання

Компульсивне переїдання у дітей

Дар'я Туркова психолог

Дарʼя Туркова,

практичний психолог,

кандидат психологічних наук

За даними ВООЗ [8], з 1975 по 2016 рік поширеність ожиріння в усьому світі зросла майже втричі. Колись це вважалося проблемою країн з високим рівнем доходу, проте зараз у всьому світі людей з ожирінням більше, ніж з недостатньою вагою – це трапляється в усіх регіонах, крім частин Африки на південь від Сахари та Азії. Кількість смертей з цих причин більша, ніж повʼязаних з недостатньою вагою. І проблеми цього типу значно помолодшали. Так, у 2019 році приблизно 38,2 мільйона дітей у віці до 5 років мали надлишкову вагу або ожиріння. Поширеність надмірної ваги та ожиріння серед дітей і підлітків у віці 5-19 років різко зросла з 4 % у 1975 році до трохи більш ніж 18 % у 2016 році. Зростання відбувалося однаково як серед хлопчиків, так і серед дівчат [8].

Мало що відомо про вплив колективного карантину через епідемію COVID-19 на ожиріння, хоча всі погоджуються, що це відповідає періоду сильного стресу, який може бути пов’язаний з підвищеним ризиком ожиріння. Одним з наслідків карантинного стресу є зміна способу життя та харчових звичок [9].

Наразі можемо зустріти з ожирінням не лише підлітків, а й молодших школярів і навіть дошкільнят.

Пропоную виділити дві великі групи причин, що до цього призводять:

1. Порушення культури харчової поведінки (дієти, режими вживання їжі);

2. Компульсивне (неконтрольоване) зловживання їжею.

Перша група причин має зовнішню обумовленість і коригується легше порівняно з другою. Збалансоване правильне харчування, режим активності-відпочинку мають цю ситуацію виправити доволі швидко. Чим меншою є за віком дитина, тим більше виникає питань до батьків, чому так сталося, що виникли такі порушення і дитина набрала зайву вагу. Зазвичай дитина не має вільного доступу до їжі – це забезпечують батьки безпосереднім приготуванням їжі чи фінансуванням її придбання. Варто зазначити, що дитина може набирати зайві кілограми на абсолютно правильному харчуванні! Не обовʼязково їсти фастфуд чи різноманітні снеки (чіпси, сухарики, цукерки тощо), щоб отримати ожиріння. Дитина може їсти абсолютно здорову їжу, але споживати її більше, ніж витрачає (низька фізична активність), або харчування незбалансоване та низька кількість води, недостатньо якісний та пізній сон тощо.

Друга група складніша, адже має внутрішню (психологічну) обумовленість. Психогенне (компульсивне) переїдання – це прагнення до споживання їжі з нехарчовою метою [4]. Вирішувати проблеми, повʼязані з компульсивним переїданням, значно важче, і якість цього процесу покращиться у разі вчасного звернення до психолога. Також фактором, який утруднює, є те, що такого типу переїдання є симптомом різноманітних негараздів із психологічним станом дитини, а не причиною. Це верхівка айсберга. Тож починати коригувальні дії потрібно з виявлення психологічних причин цієї ситуації і їхнього виправлення (усунення), а не саджати дитину на жорстку дієту, яка просто не працюватиме.   

Види переїдання

До речі, відрізнити першу групу причин зайвої ваги від другої доволі легко – це наявність позитивної динаміки змін у дитини. Зазвичай у буденному житті ми йдемо найпростішим шляхом: обмеження їжі (жорстка дієта) та фізична активність. Хоча більшість все ж таки просто обмежує харчування дитини. Наразі не йдеться про те, правильно це чи ні, ми розглядаємо спроби батьків власноруч виправити ситуацію. Отже, якщо дитина почала помітно втрачати вагу, її тіло реагує доволі швидко на зміни в харчуванні чи додавання активності – це перша група причин. Звичайно, дитина не відразу радітиме від таких новацій і треба буде її якось мотивувати, вмовляти, але результат стане помітним. Полегшити процес стабілізації ваги і створення збалансованого раціону харчування та спрямувати його у лагідному режимі (або порадами) допоможуть фахівці – дієтолог та професійний тренер. Але коли, вживаючи багато заходів для зменшення ваги, результату немає – це проблема другої групи. Можуть утворюватися так звані «гойдалки», коли дитина трохи худне і знов набирає, трохи походила на спортивні секції – і залишила, тиждень дотримувалася дієти (правильного харчування) – і покинула. Результат слабо помітний чи нульовий.

Наслідки переїдання

Причини компульсивного переїдання

  1. Емоційні проблеми в дітей (тривожність, невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття провини, почуття меншовартості, комплекс неповноцінності, дитячі страхи, емоційні травми (розлучення батьків, втрата близької людини чи домашнього улюбленця), ревнощі, конфліктні переживання, обумовлена любов з боку батьків, відсутність рівноправних взаємин між братами та сестрами, неспокійна ситуація в родині тощо).
  2. Проблеми, повʼязані з дитячо-батьківськими стосунками (гіперопіка чи гіпоопіка, надання переваги чоловічим чи жіночим якостям дитини (хотіли дівчинку – народився хлопчик чи навпаки), стилі батьківського виховання (авторитарний або стиль потурання), порушення взаємодії між учасниками виховного процесу (наприклад, те що дозволено з бабусею, забороняється з мамою, але можна з батьком, якщо попросити чи поскиглити), маніпулятивна поведінка з боку дитини, харчове підкріплення дитини (ти сьогодні молодець – тримай цукерку) тощо).
  3. Дисгармонія між подружжям. Дитина виступає у такій ситуації «лакмусовим папірцем» і не усвідомлює, що робить. Наприклад, жінка, яка не задоволена своїм чоловіком, виховує хлопчика, який (як наслідок) не хоче бути як батько, бо мати перестане його теж любити: «Стану товстим і не схожим на батька». Або дівчинка, що не бачить любові та поваги батька до матері (яка гарна і доглянута), не бачить сенсу бути такою, як мати, адже це не працює – все одно не люблять.
  4. Емоційні або психологічні проблеми референтної особи (головної, значущої для дитини, зазвичай матері або особи, що її заміняє), які транслюються (переносяться) на дитину. Наприклад, мати у навʼязливій формі стежить за своєю фігурою і контролює усю родину. Дитина намагається наїстися «поганих» продуктів, коли мати не бачить чи не може проконтролювати.
  5. «Ритуальне» вживання їжі дитиною, або їсти, щоб щось не робити. «Я не можу зараз робити (домашнє завдання, прибирати тощо), бо я їм». Або дзеркальна ситуація, коли батьки створюють такий ритуал: «краще нехай вона спокійно їсть, аби не бігала тут (чи поводилася слухняно, чи щоб не гратися з нею, чи істерику не чинила тощо)».
  6. Оральна фіксація. Оральна фаза розвитку за З. Фройдом [5] триває від народження протягом першого року життя і за неуспішного її проходження виникають прояви характеру, узалежнені від оральних стимулів. Надмірне вживання їжі  як варіант, адже ерогенною зоною за оральної стадії є рот. Тому будь-яка стимуляція цієї зони викликає задоволення, в тому числі гризіння нігтів, постійне вживання жувальної гумки чи желеподібних цукерок, будь-чого, що робить рот «постійно зайнятим».
  7. Частина сімейного міфу. Наприклад, «коли дитина багато їсть – це добре» або «в нашій родині у тарілці нічого не залишається», «їж зараз, бо більше не буде» тощо.

Родинні звички

Варіації на тему переїдання

Дослідження Н. Бородіної [1] свідчить, що проблема розладів харчової поведінки у ХХ ст. пов’язана з культурним міфом, що створив феномен Вінні Пуха. Персонажу Вінні завжди вдається тримати рівновагу та контроль над своїми емоціями, завжди бути позитивним саме через те, що він заїдає стрес та їсть навіть тоді, коли він не голодний. До того ж він не може зупинитися, доки не з’їсть усе смачненьке. Саме це отримало назву «синдром Вінні Пуха». На думку автора, найбільше схильні до цього синдрому люди з перфекціонізмом, занадто низькою самооцінкою, з негнучкою лінією поведінки, які не здатні вигадати для себе більш вагомі стимули схвалення, ніж цукерки, як у дитинстві. Також вагому роль відіграє негативний соціальний досвід, буллінг або дитяча травма.

Компульсивна гіперфагія (збільшення апетиту). У цьому випадку діти без видимих причин або, принаймні, з причин, ними не усвідомлених, споживають велику кількість їжі, частіше солодку та жирну у вигляді закусок (снеків), як додаткових прийомів їжі, не пов’язаних з основним [3].

Нічна гіперфагія  підвищення апетиту у вечірній і нічний час, що потребує беззастережного підпорядкування [3].

Вуглеводна спрага  харчова жадібність, для задоволення якої потрібна їжа, одночасно солодка і жирна (шоколад, морозиво, крем тощо) [3].

дитина їсть багато солодощів

Також виокремлюють «атипове компульсивне переїдання» як несистематичне вживання особою їжі в обсягах, що перевищують її потреби в харчових речовинах, і яке призводить до ожиріння, за відсутності дивних харчових звичок чи особливого ставлення до процесу споживання їжі [2].

Чому складно контролювати прийоми їжі?

Ожиріння і залежність не є тотожними, проте дослідження канадських вчених засвідчило, що компульсивне переїдання має переконливу схожість зі звичайною наркоманією [6]. Про те саме говорить і Т. В. Сорокман [3], коли у випадку з вуглеводною спрагою їжа (зазвичай солодка та жирна) схожа за ефектом на наркотик. За його відсутності в людини розвивається тяжкий депресивний стан, що чимось нагадує абстиненцію, тоді як, з’ївши солодощі, ці явища минають.

За даними американської дослідниці К. Міллер [7], компульсивне переїдання  це поведінка, яка використовується для того, щоб заглушити або змінити почуття, які викликають стан занепокоєння в людини. Таким чином, емоційні стани стабілізуються вживанням їжі.

Існує одноразове та багаторазове переїдання [4]. У першому випадку організм відчуває одноразовий стрес, органи на той момент не виснажені постійним надмірним надходженням їжі, тому відновлення відбувається швидко. У разі надання правильної першої допомоги наступного дня людський організм відчуває істотне поліпшення. В другому випадку (багаторазове переїдання) таке переїдання негативно впливає на всі органи, які беруть участь у процесі споживання та перетравлювання їжі [4].

Лікування компульсивного переїдання покликане врегулювати внутрішні, біологічні причини голоду та насичення, водночас дозволяючи почуттям вийти на поверхню та з ними впоратися [7].

причини переїдання у дітей

Отже, компульсивне переїдання у дітей – це серйозна проблема психогенного походження, яка призводить до розладу роботи організму й виникненню серйозних захворювань унаслідок неконтрольованого зловживання їжею. У дитини організм розвивається, і якщо в неї виникає ожиріння в дошкільному або молодшому шкільному віці, це негативно впливає на розвиток ендокринної системи та функціонування гормонів, що може створювати несприятливі прогнози для підліткового віку, коли відбувається активний розвиток статевої системи. Також дитина опиняється під загрозою розвитку діабету, проблем функціонування серцево-судинної системи, травної та видільної систем. Як ми вже зʼясували, саме через психологічні причини, що обумовлюють компульсивне переїдання, виправляти ситуацію  це доволі складний і тривалий процес, що потребує допомоги психолога і подальшої комплексної роботи з дієтологом та спортивним тренером. Краще запобігти виникненню цієї проблеми. Бути уважними до емоційного й психологічного благополуччя дитини. Неконтрольоване переїдання слугує індикатором негараздів, з якими зіштовхнулася дитина і з якими не може впоратися самотужки. Якщо ви помітили передвісників систематичного переїдання, спробуйте довірливо поговорити з дитиною, розрадити її, допомогти впоратися зі стресом, щоб небажана поведінка не закріпилася.

Джерела:

  1. Бородіна Н. (2019). Вінні-Пух та розлади харчової поведінки. Докса. Вип. 1 (31). С. 144-154.https://doi.org/10.18524/2410-2601.2019.1(31).186376
  2. Лимар Л. (2018). Психологічні аспекти атипового компульсивного переїдання. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології». (42). С. 93–113.
  3. Сорокман Т. В. (2015). Розлади харчової поведінки як предиктори розвитку ожиріння в дітей. Міжнародний ендокринологічний журнал. № 5. С.174-177.
  4. Сухомлінова Ж. В., Демочко Г. Л. (2020). Психогенне (компульсивне) переїдання: причини, наслідки та критерії діагностики. Prospects for the development of modern science and practice : Abstracts of XVI international scientific and practical conference, Graz, Austria, 11-12 May. Р.363–366.
  5. Фрейд З. (2021). Три очерка по теории сексуальности. Полное собрание сочинений в 26 томах. Том 7. Санкт-Петербург: ВЕИП. 224 с.
  6. Davis C., Carter J. C. (2009). Compulsive overeating as an addiction disorder. A review of theory and evidence. Appetite. Volume 53. Issue 1. P.1-8.
  7. Miller K. D. (1991). Compulsive overeating. Nurs Clin North Am. Sep;26(3). P.699-705.
  8. Obesity and overweight. World Health Organization. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight?fbclid=IwAR37q2b3D3CeSsQGZy0gF8p5_dzjbZvdQmK3CzutlZtpa3V5VEA0sOC1rhw#:~:text=The%20prevalence%20of%20overweight%20and,19%25%20of%20boys%20were%20overweight.
  9. Obesity risk during collective quarantine for the COVID-19 epidemic. US National Library of Medicine National Institute of Health. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7282788/?fbclid=IwAR0zJcyd8rcPkX8DacdaLhFt90YUZRKIL3rzCYZAsYfn_aUir_b0afZCptk.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook