Сьогодні:26 September, 2021
професійне вигорання

Коли свіча більше не горить: синдром професійного вигорання у медиків

Медичні працівники, так само як і працівники будь-яких інших професій, стикаються з таким явищем, як «синдром професійного вигорання». Але саме від медиків люди найчастіше очікують емпатії, адже звертаються до них у несприятливих для себе умовах. Оцінка пацієнтами якості наданих їм медичних послуг напряму залежить від наявності емпатії в медичних працівників.

Які чинники впливають на виникнення синдрому професійного вигорання медичних працівників та як із цим боротися?

Чутливість та емпатичність медичних працівників – важлива компетенція та суть професії. Адже медики – це люди, які працюють для людей. Можна багато говорити про медреформи, які мають покращити якість надання медичних послуг, але вона залишатиметься низькою, якщо медичні працівники не транслюватимуть назовні якості, направлені на створення відчуття емоційного комфорту для пацієнтів.

Психологи стверджують, що проявляти емпатію та підтримку можуть лише люди, які самі почуваються добре, в яких є емоційний надлишок. Чи є він у лікарів та медичних працівників і де його взяти?

Юрій Чертков, директор компанії «Агентство Медичного Маркетингу» та бізнес-тренер, нагадує, що ще в XVII ст. голландський медик Ван Туль-Пси запропонував використовувати як символ медичної практики свічу, що горить, нагадуючи про те, що професія вимагає служіння та самовідданості.

Тобто передбачається, що люди, які обирають професію, пов’язану з медичною діяльністю, від початку готові до випробувань та важких рішень. Але як насправді?

Що таке професійне вигорання

Вперше про синдром емоційного вигорання заявив американський психіатр Фрейденберг у 1974 році. Він описував цей стан як «виснаження, що відбувається з людиною внаслідок завищених вимог до власних ресурсів і сил» [1].

як упізнати професійне вигорання

Згідно з визначенням ВООЗ, синдром професійного вигорання – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі [2].

У 2019 році синдром професійного вигорання увійшов до Міжнародної класифікації хвороб як явище, що виникло внаслідок хронічного стресу на роботі. Згідно з цією класифікацією, професійне вигорання характеризується такими проявами:

🔹 дратівливість;
🔹 відчуття хронічної втоми;
🔹 безсоння;
🔹 апатія;
🔹 депресія;
🔹 суїцидальні думки.

Тяжкі прояви вигорання на робочому місці супроводжуються ознаками, серед яких:

🔹 нехтування сімейним життям та відпочинком;
🔹 схильність до соматичних захворювань;
🔹 зловживання психоактивними речовинами та алкоголем, які вживають для зниження рівня стресу;
🔹 набуття нездорових залежностей.

«Існує низка спеціальностей, де людина починає відчувати внутрішню емоційну спустошеність через постійний контакт з іншими людьми. Медичні працівники (лікарі, медсестри, фармацевти – одна з таких професій, адже вони стикаються не просто з людьми, а з хворими людьми. Поширеність синдрому професійного вигорання серед медиків становить 9,3 %, тоді як окремі ознаки професійного вигорання можуть бути виявлені в 59,3 % випадків. Найбільшу вираженість синдрому емоційного вигорання виявлено у медиків віком до 35 років», – розповів Юрій Чертков.

Це свідчить про справді високий рівень професійної психологічної напруги у медиків.

Медики від початку перебувають у групі ризику, адже не лише працюють з іншими людьми, але й стикаються з ними в особливо важких ситуаціях – коли люди хворіють. А у хворобливому стані люди можуть мати неадекватні емоційні реакції, бути агресивними, більш вимогливими та нетерплячими.

У 2019 році National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine провела опитування серед лікарів у США й отримала такі дані:

🔹 44 % лікарів мали синдром професійного вигорання;
🔹 15 % перебувають у стані депресії та думають про суїцид;
🔹 щодня у США один лікар на день добровільно вкорочує собі віку.

Цей показник вищий, ніж у представників будь-яких інших професій [3].

ознаки професійного вигорання

На жаль, в Україні про синдром вигорання медичних працівників почали говорити не так давно. Першими на нього звернули увагу громадські та пацієнтські організації.

«Українські реалії є такими, що медичні працівники працюють у стані перманентного напруження і майже всі перебувають у стані емоційного вигорання. Це не лише супроводжується фізичним та нервовим виснаженням, підвищеною дратівливістю, а й збільшує ризик лікарської помилки. На жаль, в Україні немає статистики ані щодо кількості лікарів, які переживають емоційне та професійне вигорання, ані щодо впливу цих станів на належне виконання медиками їхньої роботи. Але очевидно, що від емоційного стану лікаря залежать його компетентні медичні рішення», –розповіла Ольга Шемет, керівниця освітньої програми для лікарів та медсестер Благодійного фонду «Таблеточки».

«Чим важчий діагноз у пацієнта, тим більший вплив емоційного вигорання в медичних працівників на якість їхньої медичної допомоги».

Ольга Шемет

Причини синдрому вигорання в медичних працівників

У професійного вигорання зазвичай є декілька причин, але в його основі лежить один механізм: стрес на робочому місці призводить до зростання емоційного напруження, а емоційне напруження, яке не змінюється розслабленням, призводить до стресу.

На зростання емоційного напруження впливають як зовнішні чинники, так і внутрішні.

Серед внутрішніх спеціалісти називають:
🔹 необхідність емоційно стримувати себе;
🔹 підвищена відповідальність;
🔹 етичні дилеми;
🔹 слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності.

стомлений лікар

Розвиток синдрому вигорання багато в чому визначається особистісними характеристиками медичного працівника. У медиків із синдромом вигорання в різних його стадіях були проявлені з високими показниками такі особистісні тенденції, як «інтроверсія», «сенситивність» та «емоційна лабільність». У медиків у стані професійного стресу та синдрому вигорання виявлено дисгармонійність, структура якої характеризується використанням стратегії «втеча-уникнення», що трапляється у 45,3 % лікарів. Ця стратегія робить людей занадто чутливими та вразливими [4].

Серед зовнішніх чинників Національна академія наук, інженерії та медицини виявила 5 основних, які ведуть до емоційного вигорання лікарів:
🔹 занадто велика кількість адміністративних завдань;
🔹 тривале перебування на робочому місці;
🔹 необхідність розвивати нові компетенції у зв’язку із впровадженням електронної документації;
🔹 недостатня матеріальна компенсація;
🔹 відчуття того, що робота не приносить визнання.

В українських реаліях зовнішніх чинників, які негативно впливають на емоційний стан медиків, значно більше.

Юлія Брикульська, голова ГО «Медичні лідери», лікарка-терапевт, консультантка Українського центру охорони здоров’я, серед причин, які ведуть до хронічного стресу та професійного вигорання, називає такі:

🔹 ненормований робочий день;
🔹 велика кількість пацієнтів на прийомі;
🔹 емоційне напруження через страх зробити помилку та тиск відповідальності;
🔹 втрата мотивації через рутинність праці.

лікар та пацієнт

«Сьогодні лікарі, особливо сімейні, зіткнулись із проблемою, що пацієнти потребують уваги навіть у неробочий час. Це означає, що в той час, коли лікарі мали б бути із сім’єю або відпочивати, вони продовжують працювати: відповідати на дзвінки та повідомлення у месенджерах. Таким чином, вони не мають повноцінного відпочинку і перебувають у стані хронічного напруження», – поділилася пані Юлія.

За словами Юлії Брикульської, консультативний прийом теж може стати рутиною для лікаря. В середньому лікарі втрачають мотивацію і радість від роботи через 5-7 років після інтернатури. Багатьох лікарів професійне вигорання спонукає до пошуку шляхів переформатування своєї роботи, розширення компетенцій, опанування нових методик та спеціалізацій. Але деяких змушує йти з практичної медицини. Водночас у пошуках нових сенсів досвідчені лікарі зі стажем роботи 10-15 років йдуть у менеджмент, обіймають керівні посади в державних та приватних медичних закладах. Для них це можливість змінити функціонал, але залишитися в професії.

Ольга Шемет, керівниця освітньої програми для лікарів та медсестер Благодійного фонду «Таблеточки», до перелічених причин професійного вигорання медичних працівників додає такі:

🔹 брак медичного персоналу, особливо середнього та молодшого, що призводить до фізичного виснаження медичних працівників;
🔹 погані умови праці (в багатьох відділеннях немає навіть сестринських кімнат для їхнього короткого відпочинку під час 24-годинної зміни);
🔹 пострадянський бекграунд у культурі спілкування, коли не прийнято хвалити, дякувати, запитувати як справи або просто бути ввічливими, домінує зверхнє ставлення до працівників нижчої ланки.

«Пострадянська культура не передбачає можливості для створення сприятливого середовища та зниження ризику розвитку професійного вигорання».

Ольга Шемет

«У таких умовах замість емпатичних лікарів та чуйних медсестер ми часто отримуємо виснажених, різких та часом роздратованих медичних працівників. При цьому, чим вище людина за ієрархією, тим нижчий у неї рівень емпатії. В результаті маємо замкнене коло: в нашій культурі не прийнято, щоб керівник запитував про самопочуття та цікавився психологічним станом співробітника. Відповідно, створене на робочому місці середовище не сприяє тому, щоб підлеглі просили про допомогу або говорили про те, що мають надто багато завдань. У таких умовах побачити вчасно професійне вигорання і вжити заходів для його профілактики – неможливо. Та й будьмо відвертими, більшість співробітників молодшої та середньої ланки навіть терміну такого не знають, щоб вчасно почати бити на сполох. Проте нас дуже вражає та мотивує те, що в підопічних дитячих онкологічних відділеннях нашого фонду ми працюємо з дуже чуйними медсестрами та лікарями, які переживають за маленьких пацієнтів, як за рідних. Це схиляє до думки, що емпатію можна зберегти та примножити навіть у складних умовах, якщо ти справді любиш свою роботу», – поділилася пані Ольга.

лікарі в умовах епідемії

Як запобігти професійному вигоранню медичних працівників

Згідно з даними досліджень, які проводились у різних країнах світу, синдром емоційного вигорання починає формуватися вже у студентів-медиків старших курсів. Робота в медичній сфері ставить перед людиною багато різних, часто незвичайних вимог [2].

Національна академія наук, інженерії та медицини розробила шість стратегій, спрямованих на запобігання та зниження рівня професійного вигорання серед клініцистів, а також заходи щодо поліпшення стану їхнього здоров’я.

1. Створення позитивної атмосфери на робочому місці.
2. Забезпечення сприятливих умов у медичних навчальних закладах.
3. Удосконалення технологій у сфері охорони здоров’я.
4. Зниження адміністративного тягаря.
5. Надання підтримки лікарям і студентам-медикам.
6. Інвестування в дослідження з вивчення професійного вигорання.

До кінця 2020 року у США мають намір розробити програму досліджень, спрямовану на детальне вивчення синдрому професійного вигорання лікарів, визначення його причин та наслідків.

Що робиться в Україні?

«На жаль, жоден український медичний виш або коледж не дають знань про те, як розпізнати професійне вигорання та як йому запобігти. При цьому це проблема не лише медичної освіти, це наша загальна проблема. Коли ми розробляли програми для лікарів та медичних сестер, то зрозуміли, що найбільший запит у медиків саме на отримання знань, як спілкуватися з пацієнтами, з колегами, з керівником, як взаємодіяти з іншими людьми, які опинились у складних обставинах», – розповіла Ольга Шемет.

У рекомендаціях міжнародних експертів щодо профілактики професійного вигорання в медичних працівників значиться необхідність правильно організувати робочий процес, у якому має бути можливість делегувати адміністративні функції найманому персоналу, звільнивши час лікарів для виконання їхньої безпосередньої лікарської діяльності, а також можливість побудувати робочу структуру, в якій є місце для відпочинку [5].

«Це велика проблема для наших державних закладів, де погано організовано бізнес-процеси. Лікарі виконують багато адміністративних функцій, не притаманних професії. Водночас у приватних медичних закладах робота чітко розділена, і адміністративні функції бере на себе ресепшн, кол-центр або менеджмент. Лікарі лише лікують», – поділилася Юлія Брикульська.
Також важливими чинниками, які мають сприяти подоланню професійного вигорання, є створення позитивної атмосфери на роботі, уважне ставлення до колег і турбота про власне здоров’я.

як потистояти професійному вигоранню

Головна проблема професійного вигорання – воно розвивається поступово, і найчастіше сама людина не здатна адекватно оцінити свій стан. Тому в профілактиці емоційного вигорання важливу роль відіграє самоаналіз, практики саморегуляції, створення довірливих та відкритих відносин у межах колективу та розвиток звички турбуватися про себе. Турбота про себе – те, чому необхідно навчити всіх медичних працівників для того, щоб пацієнти могли отримувати якісну медичну допомогу.

У відповідь на запит медичних працівників Благодійний фонд «Таблеточки» розробив низку навчальних програм для лікарів та медичних сестер, які охоплюють знання, що допоможуть знизити ризики розвитку професійного вигорання. Серед них:

🔹 що таке емпатія, основні принципи її проявлення;
🔹 комунікація: методики встановлення психологічного контакту з пацієнтом;
🔹 як заспокоїти пацієнта: типи проблемних пацієнтів, методика роботи із запереченнями;
🔹 позитивна робота зі стресом (природа стресу, чинники, які його викликають, внутрішні установки та принципи роботи з ними);
🔹 лідерство, як управляти командою.

На жаль, такі тренінги та програми від громадських організацій та благодійних фондів – мало не єдина можливість для медичного персоналу отримати знання про професійне вигорання та його наслідки, а також отримати знання про боротьбу зі стресом на робочому місці.

Психоемоційний стан лікарів та медичних сестер зазвичай мало цікавить керівництво медичних закладів. Нині підтримку, за словами Юлії Брикульської, медики отримують на якісних заходах. Це конференції, семінари, відвідування успішних закладів та групи рівних, де крім здобуття знань для підвищення своїх основних компетенцій, лікарі можуть дізнатися про нові методи роботи, отримати мотивацію та віднайти нові напрямки для свого розвитку та сили рухатися далі в професії.

надія на майбутнє

Очевидно, що в умовах, які існують на сьогодні, вимагати емпатії від лікарів без системного підходу до турботи про їхній психоемоційний стан та здоров’я видається місією нездійсненною.

1. Особливості синдрому емоційного вигорання у медичних працівників.
Т. М. Драга, О. П. Мялюк, І. Я. Криницька.
2. Поширеність синдрому емоційного вигорання у медичного персоналу і фактори, які спричиняють його розвиток.
Х. В. Голо­венко, О. М. Сопель
3. National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine (2019) Taking Action Against Clinician Burnout: A Systems Approach to Professional Well-Being. Washington, DC: The National Academies Press (https://doi.org/10.17226/25521).
4. Юрій Чертков, директор компанії «Агентство Медичного Маркетингу” та бізнес-тренер.
5. Профілактика синдрому вигорання у медичних працівників методами психологічної саморегуляції. Шелков В. Ю. https://www.umj.com.ua/article/2707/profilaktika-sindromu-vigorannya-u-medichnix-pracivnikiv-metodami-psixologichnoi-samoregulyacii.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook