Красені та красуні з ідеальною оксамитовою шкірою дивляться на нас із рекламних буклетів, змушуючи прискіпливо вдивлятися у власне відображення в дзеркалі. А те, що ми там бачимо, не завжди схоже на відретушовану картинку. Насправді шкіра людини далека від вигаданого ідеалу і має безліч індивідуальних особливостей. Утім, якщо з дзеркала на вас дивиться обличчя, вкрите висипом, привід для занепокоєння дійсно є.
Медицина для працівника першого столу
За статистичними даними, у понад 80 % людей віком 20–30 років та в переважної більшості підлітків (90 % і більше) наявні ті або інші прояви вугрової хвороби – одного з найбільш поширених захворювань шкіри. Із частотою 5 осіб на 1000 захворювання має важкий перебіг, якому притаманні виражені косметичні вади. До вугрової хвороби схильні як дівчата, так і юнаки, однак у хлопців захворювання розвивається частіше, а його перебіг є більш важким. У людей 12-24 років вугрова хвороба має назву acne vulgaris, або вугрі звичайні. Якщо вона набуває хронічного рецидивуючого характеру, то у віці 30–40 років можуть сформуватися «пізні акне», або acne tarda, що більш характерне для жінок.
Акне не становлять серйозної загрози життю чи працездатності хворого, але за відсутності лікування або за неправильного лікування вугрова хвороба спричиняє чимало проблем. У разі ускладненого перебігу на спині, грудях, обличчі з’являються великі (1,5-2 см у діаметрі) вузли яскраво-червоного та червоно-синього кольору, вкрай болючі та розташовані глибоко в шкірі. Якщо вузли зливаються, вони утворюють конгломерати, в яких виникає запалення, а згодом – виразки, що довго не гояться і залишають по собі грубі рубці. Косметичний недолік негативно впливає на людину, сприяє розвитку депресивних станів, погіршує якість життя. Щоб такого не трапилося, вугровий висип необхідно вчасно лікувати. Ліки потрібно підбирати індивідуально, з урахуванням особливостей перебігу захворювання, а також віку та статі пацієнта. Це набагато легше зробити, якщо знати будову шкіри й причини розвитку вугрової хвороби.
Шкіра складається з епідермісу, дерми та підшкірно-жирової клітковини (гіподерми).
Епідерміс, або зовнішній шар шкіри, містить п’ять прошарків епідермальних клітин. Його товщина становить від 0,03 мм до 1 мм, однак на ділянках, що піддаються частому механічному впливу, тобто на долонях, ліктях, колінах та стопах, товщина зовнішнього прошарку може перевищувати середню у 20–30 разів. Клітини епідермісу постійно оновлюються. Загиблі клітини поверхні шкіри формують роговий шар, що захищає живі тканини від пересихання та впливу зовнішнього середовища. У найглибшому прошарку епідермісу містяться меланоцити – клітини, які виробляють пігмент меланін. Від кількості цього пігменту залежить колір шкіри – що його більше, тим вона темніша. Утворення меланіну посилюється під дією ультрафіолетового проміння, тобто збільшення кількості меланіну зумовлює потемніння шкіри – засмагу.
Дерма являє собою сполучну тканину і складається з двох шарів – сосочкового, в якому розташовані численні поверхневі капіляри і нервові закінчення, і сітчастого, що містить кровоносні та лімфатичні судини, нерви, а також еластичні, колагенові і гладком’язові волокна, що надають шкірі міцності й пружності. У цьому ж шарі розташовані волосяні фолікули та сальні залози, вивідні протоки яких здебільшого відкриваються безпосередньо у волосяні фолікули. Шкірне сало – це суміш ліпідів з безліччю корисних функцій. Воно посилює бар’єрні та антимікробні властивості шкіри, слугує жировим мастилом для волосся та епідермісу, пом’якшує шкіру, надає їй еластичності.
Підшкірна жирова клітковина складається зі сполучної та жирової тканин, крізь які проходять кровоносні судини й нервові волокна. Товщина цього шару може сильно варіювати залежно від місця розташування та стану організму. Гіподерма відіграє роль накопичувача енергії, бере участь у терморегуляції, допомагає захистити внутрішні органи від ушкоджень. Головними «винуватцями» вугрової хвороби є саме сальні залози та волосяні фолікули, оскільки запальний процес розвивається безпосередньо в них.
Шкіра – це не просто покрив тіла людини, а дуже важливий і багатофункціональний, до того ж найбільший в організмі орган. Площа шкіри дорослої людини сягає 1,5–2,3 м², а маса (разом із підшкірною жировою клітковиною) – 16–17 % від загальної маси тіла. Шкіра – наш «прикордонник», вона пом’якшує удари під час травм, захищає внутрішнє середовище організму від сонячних променів, хімічних речовин, вірусів та бактерій, підтримує постійну температуру тіла. Крім того, шкіра виконує дихальну функцію, бере участь у водно-сольовому обміні, здатна синтезувати вітамін D та деякі гормони і є невід’ємною частиною системи імунітету. У шкірі розташована величезна кількість рецепторів, завдяки яким забезпечується зв’язок організму із зовнішнім середовищем.
Основні фактори, що сприяють виникненню та розвитку вугрової хвороби:
- генетична схильність – кількість, розмір сальних залоз та їхня чутливість до рівня андрогенів (чоловічих статевих гормонів);
- підвищена секреція андрогенів у період статевого дозрівання, що сприяє гіперпродукції секрету сальними залозами;
- гормональні зміни в організмі жінок у передменструальний період або під час вагітності;
- фолікулярний гіперкератоз – надмірний розвиток епітеліальних клітин у ділянці волосяного фолікула;
- гідроліз шкірного сала та активне розмноження сапрофітної флори сально-волосяних фолікулів (Propionibacterium acne, Staphylococcus epidermidis та інших коків, ліпофільних дріжджів роду Pityrosporum (P. ovale et orbiculare));
- розвиток запальної реакції у волосяному фолікулі.
Як це відбувається?
Під впливом гормонів сальна залоза збільшується у розмірах та продукує надмірну кількість шкірного сала. Водночас клітини вивідної протоки сальної залози відмирають і відлущуються швидше, ніж зазвичай, просвіт протоки звужується, утворюються затори, що перешкоджають виходу шкірного сала назовні. Тому воно накопичується в порожнині сальної залози та розтягує її (гіпертрофія). Суміш шкірного сала й відмерлих клітин є сприятливим середовищем для росту та розмноження бактерій. Вони і спричиняють запальний процес, який супроводжується почервонінням шкіри, утворенням елементів висипу, їхнім подальшим нагноєнням, болем – тобто всім тим, що ми називаєм «вуграми».
Додатково появі та розвитку вугрової хвороби сприяють:
- робота в умовах підвищеної вологості та температури, що стимулює потовиділення (відбувається повна закупорка й запалення проток сальних залоз);
- контакт з оліями, нафтопродуктами, хімічними речовинами;
- застосування косметичних засобів з високим вмістом ланоліну, парафіну, мінеральних олій;
- приймання низки лікарських засобів, зокрема контрацептивів з високим вмістом прогестинів, стероїдних препаратів, препаратів літію, протисудомних засобів;
- грубе видавлювання гнійників або «чорних крапок»;
- носіння тісних головних уборів та одягу, наприклад, сорочок із туго застебнутими комірцями (призводить до підвищеної пітливості);
- порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту (гастрити, ДЖВП, закрепи тощо), ендокринна патологія, наявність в організмі хронічних осередків інфекції (пародонтоз, каріозні зуби, тонзиліти, синусити);
- тривалий і частий стрес;
- незбалансоване харчування (надлишок простих вуглеводів у раціоні);
- шкідливі звички (куріння, алкоголізм).
Нерідко жирна шкіра, розширені пори, вугрі з’являються під час демодекозу – ураження шкіри, спричиненого мікроскопічним кліщем Demodex. Кліщ найчастіше «мешкає» в сальних залозах, у фолікулах волосся в області повік, надбрівних дуг, чола, носогубних складок, підборіддя, зовнішнього слухового проходу. При цьому пацієнт відзначає сильний свербіж, відчуття повзання та випадіння волосся на уражених ділянках. За підозри на демодекоз потрібно скерувати пацієнта до лікаря. Для полегшення стану можна використовувати місцеві антисептичні засоби.
Клінічні форми акне:
- комедони – дрібні крапочки, що утворюються внаслідок закупорки сальних залоз. Бувають відкритими (множинні чорні крапки в розширених гирлах сальної залози) та закритими (множинні білі просовидні підшкірні вузлики);
- папульозні вугрі – поверхневі запальні вузлики (від лат. рapula – вузлик, прищ) рожевого або синюшно-червоного кольору, завбільшки до дрібної горошини;
- пустульозні вугрі – папульозні вугрі з пустулою (від лат. рustula – гнійник) у центрі;
- індуративні вугрі – великі, глибокі, щільні синюшні папульозні або папуло-пустульозні елементи;
- флегмонозні вугрі – м’які, сплощені, яскраво-червоні хворобливі утворення діаметром до 1 см. Після їхнього розпаду виділяється велика кількість гною;
- конглобатні (зливні) вугрі – результат злиття кількох вугрів;
- келоїдні вугрі – частіше локалізуються в ділянці надпліч. При цьому в шкірі утворюються рубці.
Перші три види вугрів є поверхневими, решта – глибокими.
Ступені важкості вугрової хвороби (класифікація Американської академії дерматології):
- I ступінь – наявність комедонів та одиничних папул;
- II ступінь – папульозний висип та незначна кількість пустул;
- III ступінь – поряд з вираженим папуло-пустульозним висипом виявляють до 3-5 вузлів;
- IV ступінь – виражена запальна реакція у глибоких шарах дерми з формуванням множинних болючих вузлів та кіст.
Хоча, як уже було зазначено, акне не становлять загрози життю пацієнта, вони можуть негативно вплинути на його здоров’я.
Загрозливими симптомами, що потребують обов’язкового звернення до лікаря за вугрової хвороби є:
- ураження вугровим висипом великих ділянок шкіри;
- одночасне виникнення великої кількості вугрів, що супроводжується підвищенням температури тіла;
- великі (розміром з вишню) та/або болючі вугрі;
- вугрі, що поєднуються з болючістю регіональних лімфатичних вузлів (шийних, підщелепних, вушних тощо);
- вугровий висип, що залишає рубці;
- депресивний стан пацієнта, спричинений вугровою хворобою.
Лабораторний лікнеп від «СИНЕВО»
Вугровий висип зазвичай зумовлений надлишковим синтезом чоловічих статевих гормонів або підвищеною чутливістю рецепторів сальних залоз до їхньої біологічної дії. Факторами, що підтримують запалення, можуть бути:
- вуглеводна їжа;
- порушення функції внутрішніх органів та мікрофлори товстого кишківника;
- неправильний догляд за шкірою
Для виявлення причин акне потрібно зробити певні аналізи (для жінок важливою умовою є виконання аналізів на третій-п’ятий день менструального циклу).
Аналіз крові на гормони:
- оцінка андрогенної функції – найбільш показовим є дослідження тестостерону – основного «чоловічого гормону». Тестостерон має анаболічні ефекти на м’язову тканину, сприяє дозріванню кісткової тканини, стимулює утворення шкірного сала залозами шкіри, бере участь у регуляції синтезу ліпопротеїдів печінкою, модулює синтез b-ендорфінів («гормонів радості»), інсуліну. У чоловіків забезпечує формування статевої системи за чоловічим типом, розвиток чоловічих вторинних статевих ознак у пубертатному періоді, активує статевий потяг, сперматогенез та потенцію, відповідає за психофізіологічні особливості статевої поведінки. У жінок бере участь у механізмі регресії фолікула в яєчниках та в регуляції рівня гонадотропних гормонів гіпофіза;
- оцінка гіпофізарно-наднирникової системи – дослідження кортизолу як регулятора вуглеводного, білкового та жирового обміну.
Біохімічний аналіз крові
Читайте також:Визначаються:
- рівень глюкози у крові;
- загальний білок та білкові фракції;
- пігменти (білірубін);
- ліпіди;
- сечовина та креатинін;
- АсАт та АлАт.
Аналіз калу на дисбактеріоз
Дослідження калу дозволяє діагностувати порушення кислотоутворювальної та ферментативної функції шлунка, ферментативної функції підшлункової залози, функції печінки, а також запідозрити наявність дисбактеріозу – стану, за якого змінюється склад мікроорганізмів, якими заселений кишківник (корисних мікроорганізмів стає менше, а шкідливих більшає); що спричиняє порушення роботи шлунково-кишкового тракту.
Важливо! У разі виникнення вугрового висипу рекомендується звернутися до лікаря-дерматолога, який правильно трактуватиме результати аналізів і призначить лікування.
Раціональна фармакотерапія
Якщо «загрозливих» симптомів у відвідувача немає, йому може допомогти провізор. Однак під час підбору ліків не варто забувати про загальні рекомендації. Ефективність лікування багато в чому залежатиме від них.
Пацієнту з вугровою хворобою необхідно:
- утримувати шкіру в чистоті, але не зловживати використанням мила (пінки та гелі для вмивання кращі за звичайне мило);
- уникати надмірної дії ультрафіолетових променів;
- збалансувати раціон харчування. Борошно, жирні, солодкі та гострі страви, прянощі, міцний чай, кава, газовані та алкогольні напої потрібно виключити, а споживання йодовмісних продуктів (морепродукти, йодована сіль) зменшити. Корисними будуть овочі, гречана каша, чорний хліб, варене м’ясо та риба (нежирні сорти), сир, яблука, кефір, а також інша їжа, багата на вітаміни А, В, С;
- уникати видавлювання прищів та «чорних крапок» самостійно – існує висока ймовірність вдавлювання вмісту глибоко в шкіру, а не на поверхню, що призводить до нагноєння глибших тканин та утворення рубців, що створюватимуть косметичні проблеми;
- не використовувати жирні креми, лосьйони; декоративна косметика має бути некомедогенною;
- не зловживати відвідуванням сауни.
Медикаментозна терапія
Для успішного лікування акне легкого та середнього ступеня важкості цілком достатньо місцевої терапії. Системна терапія призначається хворим з помірним або тяжким перебігом акне, особливо в разі утворення рубців, а також за вираженої депресії, відсутності ефекту від зовнішньої терапії. Системну терапію призначає виключно лікар-дерматолог.
Для місцевого лікування використовують кератолітичні та антимікробні засоби.
Кератолітики розм’якшують роговий шар шкіри, сприяють її швидкому відлущуванню разом з роговими пробками, що закупорюють гирла сальних залоз. Більшість препаратів цієї групи мають також антибактеріальну активність, що підвищує їхню клінічну ефективність. Кератолітики можуть бути у складі косметичних засобів для вмивання, лосьйонів для очищення шкіри.
| Міжнародна назва | Особливості та побічні ефекти |
| Саліцилова кислота |
|
| Сірка осаджена |
|
| Бензоїл пероксид |
|
| Резорцинол |
|
| Ретиноїди: третиноїн, ізотретиноїн, адапален |
|
| Калію гідрохінолін |
|
Під час лікування кератолітиками протягом перших двох тижнів терапії виникає період уявного первинного погіршення, що характеризується посиленням висипу, про який потрібно заздалегідь попередити пацієнта. У цей час не можна переривати або змінювати призначене лікування.
У період уявного погіршення необхідно вжити заходів для мінімізації ризику розвитку подразнення шкіри:
а) уникати впливу сонячного світла після нанесення препаратів;
б) не вмиватися гарячою водою безпосередньо перед нанесенням препаратів;
в) не наносити препарати на вологу шкіру.
- Під час застосування препаратів бензоїл пероксиду та ретинолу може виникнути відчуття поколювання, за тривалого використання – почервоніння або лущення, що свідчать про дію препарату. Якщо реакція надмірна, потрібно зменшити частоту застосування препарату.
- Третиноїн покращує ефект бензоїлу пероксиду за комбінованого використання третиноїну вранці, а бензоїл пероксиду ввечері.
- У разі лікування ретиноїдами часте вмивання посилює місцевоподразнювальну дію препаратів на шкіру.
- Місцеве застосування препаратів саліцилової кислоти не варто поєднувати з пероральним прийомом препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, та інших нестероїдних протизапальних засобів.
- Резорцин може спричинити знебарвлення шкіри у смаглявих пацієнтів.
- Калію гідрохінолін може викликати виражену сухість шкіри.
- Після застосування будь-яких препаратів для лікування вугрів потрібно ретельно вимити руки.
- Потрібно уникати потрапляння препаратів у вічі.
Антибактеріальні препарати використовуються для зміни мікрофлори шкіри. Можуть входити до складу косметичних засобів.
- Триклозан має антибактеріальну та дезінфікуючу дією, усуває надмірну сальність шкіри, зменшує почуття сверіння; Не рекомендується застосовувати дітям до 3 років.
- Азелаїнова кислота виявляє протимікробну активність щодо пропіонобактерій акне. Чинить кератолітичний ефект. Знижує вміст вільних жирних кислот у ліпідах шкіри.
- Етилактат гідролізується з утворенням етанолу та молочної кислоти. Етанол надає антимікробної дії, молочна кислота знижує рН шкіри і створює середовище, менш сприятливе для зростання пропіонобактерій. Під час застосування азелаїнової кислоти часто виникає період уявного первинного погіршення.
- Курс лікування азелаїновою кислотою – не менше 4-6 місяців. Під час лікування азелаїновою кислотою потрібно уникати перебування на сонці, оскільки ці препарати збільшують чутливість шкіри до ультрафіолетового опромінення.
- Для зовнішньої терапії нині також застосовуються антибіотики (тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди). З місцевих монокомпонентних антибіотиків найчастіше призначають кліндаміцин та еритроміцин, рідше – меклоциклін і тетрациклін. Кліндаміцин – один з найбільш широко застосовуваних топічних антибіотиків для лікування акне. Він належить до групи лінкозамідних антибіотиків з бактеріостатичною дією щодо грампозитивних аеробних мікроорганізмів та широкого спектру анаеробних бактерій. Випускається у вигляді 1 % гелю; наноситься тонким шаром двічі на добу. Протипоказанням до призначення є наявність в анамнезі коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків.
- Еритроміцинова мазь (10 000 ОД/г) наноситься двічі на добу; тривалість застосування не має перевищувати п’яти тижнів через ризик розвитку резистентності мікрофлори.
Згідно з Європейськими рекомендаціями щодо лікування вугрів, у разі зовнішньої терапії максимальний вплив на патогенез вугрової хвороби та найбільш широкий терапевтичний ефект забезпечують комбіновані лікарські препарати. Вони дозволяють покращити переносимість окремих компонентів комбінації, зменшити стійкість мікроорганізмів до антимікробних препаратів, зменшити термін лікування акне. Найчастіше використовуються такі комбінації:
- топічний ретиноїд ізотретиноїн (0,05 %) + топічний антибіотик еритроміцин (2 %) у формі гелю;
- топічний ретиноїд адапален (0,1 %) + топічний антибіотик кліндаміцин (1 %) у формі гелю;
- топічний антибіотик еритроміцин + цинку ацетат у формі порошку для приготування розчину для зовнішнього застосування;
- топічний антибіотик кліндаміцин (1 %) + бензоїл пероксид (5 %) у формі гелю.
У разі важкого та середньої важкості перебігу акне на додаток до місцевого лікування рекомендовані системні антибактеріальні препарати. У цьому разі не обійтися без лікаря-дерматолога, адже неправильний підбір препаратів може призвести до серйозних косметичних дефектів. Поясніть пацієнтові всю серйозність ситуації і не намагайтеся лікувати тяжкий ступінь вугрової хвороби методом спроб і помилок.
Алгоритм бесіди з пацієнтом зі скаргами на прояви вугрової хвороби
Скрипти ініціативних продажів
У скриптах передбачене обов’язкове запитання «Для кого купуєте?». Якщо для дитини, необхідно уточнити вік. Також важливі уточнювальні запитання: яка доза, розмір упаковки тощо. В одному запиті можлива комбінація різних скриптів, тобто після першого запиту можна спробувати доповнити рекомендацію корисними продуктами залежно від реакції, платоспроможності та готовності споживача придбати додаткові товари. Варто зауважити, що за рекомендації більш ніж двох додаткових препаратів увага споживача може розсіюватися. Крім того, можливість комплексного аптечного продажу існує як під час закритого запиту: «Дайте це», так і за відкритого: «Дайте щось від…»
Відкритий запит «Дайте щось від…»
Читайте також:
