Закреп. Про цю проблему рідко говорять вголос, настільки вона делікатна. Водночас від нього страждає до 20 % жителів планети, зокрема близько половини населення розвинених країн.
Медицина для працівника першого столу
Запор (obstipatio, соnstipatio) – нерегулярна, утруднена або систематично недостатня дефекація (випорожнення кишківника). Збільшеним вважається інтервал між актами дефекації, що перевищує індивідуальну фізіологічну норму на 48+ годин. Регулярне спорожнення кишківника 1 раз на 2–3 доби є одним із варіантів фізіологічної норми, тож такий режим випорожнень не становить загрози для організму і не є закрепом.
Нормальна дефекація – це показник здоров’я.
- У здорової людини випорожнення відбувається від трьох разів на добу до трьох разів на тиждень.
- Кількість калових мас становить від 100 г до 200 г на добу, мінімальна норма – 40 г.
- Форма калу – ковбасоподібна, консистенція – м’яка.
Під час закрепу:
- Акт дефекації відбувається рідше трьох разів на сім днів.
- Супроводжується натужуванням та закінчується виділенням невеликих щільних шматочків калу круглої форми.
- Об’єм калу менше 40 г.
- В окремих випадках стілець можливий після примусового спорожнення прямої кишки.
- Є суб’єктивне відчуття часткового спорожнення кишківника після дефекації.
- Присутнє відчуття закупорки (пробки) у прямій кишці після дефекації.
Іноді закрепи мають короткочасний характер. Але якщо виявляються дві або більше зазначених вище ознак, а протягом шести місяців симптоми тривають не менш ніж дванадцять тижнів, чергуючись із короткими періодами нормальної дефекації, закреп вважається істинним (хронічним).
Людей, які страждають на закреп, непокоїть поганий апетит, відрижка, неприємний присмак у роті, іноді нудота. Пацієнти відчувають тяжкість, переповнення в животі, у них випадає та січеться волосся. У зв’язку з постійною інтоксикацією розвивається слабкість, головний біль, псується настрій та погіршується працездатність, сон і пам’ять.
Хронічний закреп сприяє розвитку вторинних ентероколітів, геморою, анальних тріщин. Уповільнене спорожнення кишківника спричиняє підвищення концентрації різних токсинів (зокрема й канцерогенних речовин) у крові та лімфі. Тому хронічний закреп потребує обов’язкового лікування.
Чому виникають закрепи?
Зазвичай це відбувається, коли товста кишка не може впоратися зі своїми обов’язками – забирати вологу з калових мас та нормально скорочуватися, просуваючи кал до прямої кишки. Причин порушень роботи товстого кишківника безліч, утім, їх можна поділити на кілька груп.
Функціональні порушення:
- Аліментарний закреп виникає внаслідок незбалансованого харчування. Якщо в раціоні людини обмаль рослинної їжі, вітамінів, солей кальцію, натомість переважає борошняна та солодка їжа, вона цілком може стати жертвою закрепу.
- Особливе значення має вода. Нормальний стілець на 70 % складається із води. Якщо в організмі її бракує, вміст кишківника стає сухішим, а це ускладнює процес дефекації. Проблеми виникають у тих, хто п’є менше 1,5 л рідини на день, а також у тих, хто налягає на каву або алкоголь – вони сприяють зневодненню.
- Психогенний закреп трапляється доволі часто. Він виникає через порушення регуляції моторики (скорочення) кишківника. Цей тип ще називають «синдромом лінивої кишки». Буває так, що людина з тієї чи іншої причини пригнічує позиви до дефекації, внаслідок чого розвивається звичний закреп. Іноді позиви до дефекації пригнічуються під час тривалої поїздки, зміни звичного способу життя, коли немає можливості спокійно скористатися туалетом. Причиною психогенного закрепу може стати страх болючих відчуттів під час дефекації (наприклад, за наявності геморою або тріщин заднього проходу).
- Гіподинамічний закреп пов’язаний з малою фізичною активністю людини. Він виникає в людей, які ведуть сидячий спосіб життя, у лежачих хворих, літніх людей та вагітних жінок.
Закрепи органічного характеру:
- Медикаментозний закреп може бути спричинений прийомом певних ліків – знеболювальних, аспірину, антидепресантів, сечогінних, препаратів заліза, спазмолітиків, вісмуту та інших засобів. Деякі автори зараховують цей вид закрепів до функціональних.
- Токсичний закреп розвивається під час отруєнь свинцем, ртуттю, бензолом та іншими токсичними речовинами. Зазвичай це професійні отруєння. До речі, жертвами токсичного закрепу можуть стати курці, чий організм постійно отримує свою порцію нікотину. Токсичний закреп може бути спричинений отруєнням продуктами життєдіяльності гельмінтів. Гельмінтоз може тривалий час перебігати без будь-якої супутньої симптоматики, надалі в уражених гельмінтами людей з’являються біль у животі, нудота та закреп, який чергується з діареєю. Масивні глистяні інвазії можуть спричинити закреп механічного характеру (обтурацію певних відділів кишківника).
- Ендокринний закреп спостерігається в разі порушень роботи щитоподібної та паращитоподібної залоз, гіпофізарної недостатності, іноді під час цукрового діабету, а також у період клімаксу, коли змінюється гормональний статус усього організму.
- Проктогенний закреп трапляється за наявності парапроктиту, геморою, тріщин заднього проходу, у разі зниження чутливості прямої кишки та інших її захворювань.
- Можливі закрепи після операцій на жовчному міхурі, кишківнику.
- Закрепи під час загальних захворювань: серцево-судинних, ШКТ, ревматологічних.
- Неврогенний закреп. Виникає в разі захворювань і травм спинного мозку в ділянці крижового та поперекового відділів хребта.
- Закреп, пов’язаний з аномаліями розвитку товстого кишківника, як уродженими так і набутими (долихоколон – подовжена ободова кишка, долихосигма – подовження сигмовидного відділу ободової кишки, колоноптоз – опущення ободової кишки, мегаколон – розширення ободової кишки).
- Механічний закреп виникає в онкохворих (пухлини кишківника), у разі механічного здавлення прямої кишки ззовні, рубцевих змін товстої кишки.
Отже, причини закрепів різноманітні і далеко не завжди потрібно лікувати запор проносним. Іноді достатньо припинити вплив токсичних речовин або ліків, звернутися до лікаря для терапії ендокринної чи іншої патології – і проблему буде вирішено. А оскільки запор може бути ознакою серйозного захворювання, фармацевту необхідно пам’ятати про «загрозливі» симптоми і вчасно скерувати пацієнта до лікаря.
«Загрозливі» симптоми під час закрепу
- підвищення температури;
- сліди крові в стільці;
- сильний біль у животі;
- різке здуття живота;
- блювота;
- втрата ваги;
- зв’язок закрепу із прийомом того чи іншого лікарського препарату.
Захворювання, які можуть супроводжуватися закрепом із кровотечами:
- виразковий коліт і гастрит;
- новоутворення кишечника;
- тріщини ануса та геморой;
- запалення прямої кишки;
- кишкові інфекції;
- дивертикули товстого відділу кишківника;
- рани кишківника.
Функціональні закрепи, залежно від моторної функції товстого кишківника, поділяються на атонічні та спастичні.
Під час атонічного закрепу тонус гладкої мускулатури кишківника знижений, перистальтика в’яла, тому калові маси просуваються дуже повільно, дефекація відбувається важко, з болем; іноді з краплинками крові внаслідок мікротріщин ануса; калові маси мають щільну консистенцію.
Атонічні закрепи часто розвиваються в осіб розумової праці, за малорухомого способу життя, в людей з нерегулярним харчуванням, а також в осіб похилого віку.
Читайте також:Спастичні запори виникають через підвищений тонус кишківника або анального сфінктера. На окремих ділянках кишки розвиваються спазми мускулатури, через що калові маси опиняються в затисненому стані та не можуть просуватися. При цьому типі запорів часто виникають здуття живота, кольки, відчуття скупчення газів. Болю під час дефекації зазвичай, немає, але випорожнення виходять невеликими порціями на кшталт «овечого» калу.
Знати тип закрепу необхідно для того, щоб правильно підібрати пацієнтові ліки, адже механізм розвитку кожного з типів суттєво відрізняється від іншого, а отже, і лікування буде різним.
Проте, як ми вже переконалися, чимало причин закрепу пов’язані зі способом життя. Такий пацієнт потребує не лише медикаментозного лікування, а й правильних рекомендацій щодо корекції способу життя.
Загальні рекомендації для пацієнтів щодо немедикаментозних методів нормалізації функції кишківника
- Слід вживати їжу, багату на харчову клітковину, насамперед пектин і харчові волокна: буряк, яблука, сливи, вівсяну та гречану каші, а також листові овочі, капусту, висівки, хліб грубого помелу, кисломолочні продукти.
- Варто зменшити споживання тваринних жирів. Необхідно вживати щонайменше 1,5 л рідини щодня.
- За наявності метеоризму потрібно обмежити споживання бобових продуктів та їжі з високим вмістом глюкози (мед, варення, цукерки, виноград).
- Якщо необхідно приймати препарати заліза або кальцію, перевагу варто віддати вітамінно-мінеральним комплексам.
- Потрібно збільшити фізичну активність.
- Дефекацію необхідно здійснювати не поспішаючи, у спокійній обстановці, яка сприяє релаксації.
- За наявності геморою або тріщини заднього проходу варто особливо ретельно ставитися до гігієни заднього проходу, використовувати пом’якшувальні засоби та креми.
- Не можна зловживати очисними клізмами та проносними засобами, які стимулюють перистальтику.
Раціональна фармакотерапія
Якщо заходи щодо нормалізації рухово-евакуаторної функції кишечника фізіологічними немедикаментозними методами не мають успіху, до терапії закрепу включають препарати з групи проносних засобів
Терапія порушень моторної функції товстої кишки
Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування закрепу
1. Контактні проносні засоби:
2. Засоби, що збільшують обсяг кишкового вмісту:
3. Осмотичні проносні засоби:
4. Комбіновані проносні засоби:
- Крушина + деревій + кропива.
- Подорожник яйцеподібний + сена + солодка + терміналія хебула + троянди пелюстки + фенхель.
- Сена + ревінь + вугілля медичне активоване + сірка.
5. Для місцевого полегшення симптомів короткочасного та епізодичного закрепу використовуються мікроклізми.
Одноразова клізма – це невелика кількість спеціального розчину в зручному одноразовому тюбику з подовженим накінечником для ректального застосування. Компоненти розчину сприяють розм’якшенню калових мас та швидкому й м’якому випорожненню кишківника. У цієї лікарської форми багато переваг:
- зручна форма;
- безболісна дія, відсутність спазмів;
- швидка дія (результат через 5-15 хвилин після постановки, що вкрай важливо, коли потрібно швидко очистити кишківник);
- мінімальна кількість протипоказань, оскільки препарат не всмоктується в кров, а відразу виводиться разом із вмістом кишківника;
- цінова доступність, тому що можна придбати навіть одну мікроклізму, якщо більше не потрібно.
Мікроклізми не можна застосовувати часто та протягом тривалого часу, щоб не спровокувати розвиток атонії м’язів прямої кишки. Використання мікроклізм обмежене за наявності тріщин заднього проходу, геморою, запальних процесів, висипів, набряків, подразнення шкіри в ділянці анального отвору. До складу мікроклізм часто входять гліцерин, натрію докузат, целюлоза, сорбіт, деякі солі.
Рекомендувати мікроклізми можна лише в суворій відповідності до інструкції та з урахуванням протипоказань.
6. Протигельмінтні препарати
Під час запорів, спричинених гельмінтозами, призначають протигельмінтні засоби: левамізол, мебендазол, албендазол, пірантел, піперазин, бефеній гідроксинафтоат, мепакрин тощо. Вибір препарату залежить від етіології гельмінтозу, тому пацієнт має пройти всі необхідні обстеження. Скеруйте пацієнтів з підозрою на гельмінтоз до лікаря, він визначить обсяг обстежень та обере ефективний протигельмінтний препарат.
Особливості застосування лікарських засобів для симптоматичного лікування запору
- Проносні засоби бажано призначати натще.
- За тривалого прийому проносних може розвинутися гіпокаліємія, тому необхідно контролювати рівень калію та за необхідності приймати калієвмісні препарати.
- Проносні, що містять сену, жостер, ревінь (антраглікозиди), діють через 8–12 годин після прийому, тому їх варто приймати ввечері, перед сном.
- Проносні, що містять антраглікозиди, не застосовують під час спастичних закрепів, оскільки вони можуть спричинити біль у товстій кишці. Їх не рекомендовано приймати тривалий період, не можна призначати під час лактації, оскільки вони потрапляють у молоко.
- Осмотичні проносні засоби застосовуються зазвичай одноразово, коли потрібне швидке спорожнення кишківника. Ефект настає за 4-6 годин.
- Касторова олія та сольові проносні не можна рекомендувати вагітним.
- Під час лікування препаратами подорожника для запобігання зневодненню необхідно вживати достатню кількість рідини (2-2,5 л на добу).
- Препарати подорожника не призначають під час порушень водно-електролітного балансу, а також станів, що супроводжуються обмеженням споживання води, та дітям до 12 років.
- Препарати подорожника можуть зменшувати всмоктування інших препаратів (особливо засобів, що містять літій та залізо), тому проміжок між прийомами цих лікарських засобів має становити не менше 30-60 хвилин.
- Препарати лактулози можна призначати дітям молодшого та середнього віку, вагітним жінкам, але не можна пацієнтам із запальними захворюваннями кишківника.
Алгоритм бесіди з пацієнтом під час рекомендації лікарського засобу для симптоматичного лікування закрепів*
* Фармацевтическая опека : атлас / [Зупанец И. А., Черных В. П., Попов С. Б и др.] ; под ред. И. А. Зупанца, В. П. Черныха. – Киев : Фармацевт Практик, 2007. – 146 с.
Читайте також:
