Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.
Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.
Медичний психолог та травмотерапевт Оксана Степанюк поділилася ефективними способами подолання синдрому відкладеного життя у телеграм-каналі “Психологічна підтримка”.
«Якщо ви розумієте, що схильні до синдрому відкладеного життя, запитайте себе: “Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати”», – радить психолог.
Часто після такого самоаналізу люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.
Психолог також навела умовні ситуації, які виникають у людей з синдромом відкладеного життя:
Читайте також:«Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують». Психолог радить у цій ситуації зменшити спілкування з людиною, що засуджує вас та поспілкуватися з тою людиною, хто навпаки підтримає. Також ви можете уявити, що ви знаходитеся в коконі. І всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
«Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя». Психолог радить у цій ситуації відбудувати лінію часу та поставити нові цілі. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.
«Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна». У такому стані люди агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення. У таких людей, скоріш за все, є порушення роботи нейромедіаторів мозку. Їм потрібна допомога сімейного лікаря чи терапевта.
Раніше ми писали, кожна людина може прокинутись від нічного кошмару. Читайте, як позбутися нічних жахіть.
Джерело: Кременчуцька газета
Читайте також:Чому думка інших іноді болить більше, ніж своя – психологи пояснили, як потрібно діяти
