ВІТАМІНИ

Довідник «PharmContinuum»20.10.202302 824

Раціональне харчування – найважливіша умова збереження здоров’я, нормального розвитку та функціонування організму людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), стан здоров’я людини лише на 15 % залежить від організації медичної служби, на стільки ж – від генетичних особливостей, а на 70 % – від способу життя та харчування. Сьогодні не викликає сумніву, що повноцінне харчування визначається не лише енергетичною цінністю продуктів, а й збалансованістю раціону за білками, жирами та вуглеводами, а також забезпеченістю вітамінами, мікроелементами та мінералами.

МЕДИЦИНА ДЛЯ ПРАЦІВНИКА ПЕРШОГО СТОЛУ

Вітаміни – це незамінні чинники харчування, які необхідні для зростання, розвитку та життєдіяльності людини, втім, їхній синтез в організмі обмежений або неможливий. Численні дослідження довели, що вітаміни є біологічними каталізаторами. Вони беруть участь в обміні речовин і забезпечують захист від несприятливих впливів довкілля. Вітаміни необхідні організму в дуже невеликих кількостях – від кількох мікрограмів до кількох десятків міліграмів на день.
На перший погляд здається, що симптоми дефіциту вітамінів не становлять небезпеки: швидка стомлюваність, зниження працездатності, ламкість волосся, сухість шкіри. Вугрі, кровоточивість ясен, погіршення гостроти зору й часті застуди також можуть бути «масками» нестачі вітамінів. Проте це серйозні ознаки порушення роботи організму.
Основним джерелом вітамінів для людини є їжа (табл. 1). Вміст вітамінів у харчовому раціоні може змінюватись і залежить від різних чинників: сорту та виду продуктів, способів і термінів їхнього зберігання, характеру обробки й харчових звичок споживача. Важливу роль відіграє склад їжі.

Таблиця 1. Основні джерела вітамінів
Вітамін	Джерела
B₁ (тіамін)	Нежирне м’ясо, зернові, бобові, риба, печінка, яйця, зелень, чорний хліб, паростки пшениці, сухі пивні дріжджі
B₂ (рибофлавін)	Молочні продукти, м’ясо, риба, зернові, овочі, печінка, яйця, бобові
B₃ (ніацин, нікотинамід, РР)	Горіхи, насіння, печінка, м’ясо птиці, дріжджі, свинина та яловичина, борошно, яйця, нешліфований рис, риба, сир
B₅ (пантотенова кислота)	Печінка, дріжджі, горіхи, риба, бобові, гриби, яйця, м’ясо птиці
B₆ (піридоксин)	Зернові, овочі, м’ясо, риба, банани, картопля, помідори, шпинат
B₉ (B_с, фолієва кислота)	Темно-зелені овочі, горіхи, авокадо, бобові, дріжджі, печінка, апельсиновий сік, телятина, яйця, зернові
B₁₂ (ціанокобаламін)	Печінка, м’ясо, риба, молоко, сир, яйця, морські водорості
H (біотин)	Бобові, овочі, печінка, яєчний жовток, горіхи
C (аскорбінова кислота)	Фрукти, зокрема цитрусові, ягоди, томати, молода картопля, зелень, капуста (всі види)
A (ретинол)	Яєчні жовтки, печінка, вершкове масло, риба (жир).Джерела провітаміну A (β-каротину): червоні, помаранчеві, жовті і темно-зелені овочі
D (кальциферол)	Вітамін D₃ формується у шкірі під впливом ультрафіолетового випромінювання.Джерелами вітаміну D є риб’ячий жир, жирні сорти риби, печінка тріски, яєчні жовтки, молоко
E (токофероли)	Зародки пшениці, рослинні олії, горіхи, злаки, темно-зелені листкові овочі
K (нафтохінони)	Темно-зелені листкові овочі, качанна капуста, броколі, цвітна капуста, крупи з цільного зерна

Жирним курсивом виділені жиророзчинні вітаміни

Потреба людини у вітамінах формувалася в ті далекі часи, коли нашим предкам, щоб вижити, було необхідно багато енергії, яку могла дати їжа в 3500–4000 калорій.
Сьогодні людині, яка не зайнята важкою фізичною працею, достатньо приблизно 2500 калорій, інакше вона ризикує отримати ожиріння. Однак, обмежуючи себе в енергії, ми недоотримуємо вітамінів.
Крім того, сучасні продукти за складом вітамінів та мікроелементів уже не ті, що раніше. Втручання людини в природу змінило нутрієнтний склад овочів та фруктів. Дослідження, проведені японськими вченими, продемонстрували, що в сучасних сортах яблук та апельсинів вітаміну С у 10–20 разів менше, ніж у дичках. У результаті селекції фрукти та овочі стали великими, морозостійкими, довше зберігаються та краще транспортуються, але вони, на жаль, бідні на вітаміни.
Розвиток промисловості спричинив збільшення частки рафінованих і консервованих продуктів у раціоні людини, а така обробка позбавляє їжу вітамінів. До прикладу, під час виготовлення борошна вищих сортів з висівками губиться до 80-90 % усіх вітамінів. У процесі освітлення рослинних олій руйнуються жиророзчинні вітаміни та вітамін С.

Основні причини зниження вмісту вітамінів у продуктах

Вживання високорафінованих продуктів (просіяне біле борошно, білий рис, цукор тощо).
Вживання консервованих продуктів.
Термічна обробка. Під час термічної обробки їжі втрачається 25-100 % вітамінів. До прикладу, у разі кип’ятіння молока кількість вітамінів, що містяться в ньому, значно знижується.
Вживання овочів, вирощених у теплицях. Такі продукти мають нижчий вміст вітамінів порівняно з овочами з відкритого ґрунту.
Тривале зберігання. Після трьох днів зберігання продуктів у холодильнику втрачається приблизно 30 % вітаміну С, за кімнатної температури – 50 %.
Руйнація вітамінів під дією світла (вітамін B2 – дуже активно, вітамін А також чутливий до впливу ультрафіолетових променів).
Висушування, заморожування, механічна обробка, зберігання у металевому посуді, пастеризація знижують вміст вітамінів у продуктах.
Вміст вітамінів в овочах та фруктах широко варіює залежно від сезону.

Сучасні методи ведення комерційного сільського господарства призвели до того, що в багатьох овочевих культурах кількість вітамінів А, В1, В2 і С скоротилася на 30 %.
Французькі дієтологи з’ясували, що не існує такого меню, яке б задовольняло потребу людини у вітамінах на 100 %! Дослідження довели, що навіть ідеально збалансований раціон дорослих, розрахований на 2500 ккал на день, є дефіцитним за більшістю вітамінів, принаймні на 20 %. Саме тому навіть за умови раціонального харчування та вживання якісних продуктів людина не може повністю забезпечити себе необхідною кількістю вітамінів та мікроелементів.

Дефіцит вітамінів

Залежно від вираженості виокремлюють дві форми вітамінної недостатності:

авітаміноз – стан майже повного виснаження вітамінних ресурсів організму. Він проявляється захворюванням, характерним для дефіциту певного вітаміну (до прикладу, цинга, пелагра тощо). Авітаміноз може спричинити загибель людини;
гіповітаміноз – стан зниження запасів вітамінів в організмі, що призводить до появи низки неяскравих клінічних симптомів, однакових для різних видів гіповітамінозів (до прикладу, зниження апетиту та працездатності, швидка стомлюваність).

Якщо основною причиною гіпо- та авітамінозів є недостатнє надходження вітамінів з їжею, то йдеться про екзогенну вітамінну недостатність. Водночас дефіцит вітамінів може розвинутись і в разі порушення метаболічних процесів або різкого підвищення потреби у вітамінах. Такі гіпо- та авітамінози називаються «вторинними», або «ендогенними».
Важливим є той факт, що дефіцит вітамінів майже завжди буває множинним, тобто брак якогось одного вітаміну має місце на тлі нестачі інших. Тому більш обґрунтованим є використання терміну «полігіповітаміноз».

Причини полігіповітамінозів у дорослих:

недостатньо насичене вітамінами та мікроелементами харчування;
різноманітні захворювання: часті застуди, хвороби шлунково-кишкового тракту та дисбактеріоз, цукровий діабет, стан післяоперативного втручання;
прийом лікарських засобів (протитуберкульозних, антидепресантів, сульфаніламідів, сечогінних, протиракових);
збільшення потреби у вітамінах під час фізичних та розумових навантажень, у період інтенсивного росту, у разі вагітності, під час старіння;
вплив небезпечних чинників на роботі (дія іонізуючого випромінювання, гарячі цехи тощо);
стрес;
вплив шкідливих звичок (алкоголь руйнує вітамін А, вітаміни групи В, знижує вміст кальцію, цинку, калію, магнію та заліза; нікотин руйнує вітаміни А, С, Р та знижує вміст селену; кофеїн руйнує вітаміни групи В, РР, знижує вміст заліза, калію, цинку, кальцію в організмі);
недостатня інсоляція (невелика кількість сонячних днів на рік сприяє розвитку дефіциту вітаміну D у населення).

Полігіповітаміноз зменшує активність імунної системи, прискорює старіння, збільшує частоту розвитку злоякісних пухлин, скорочує тривалість життя.
Під час вагітності потреба у вітамінах та мінералах зростає до 185 %. Це відбувається внаслідок фізіологічної перебудови організму майбутньої матері, більш високої інтенсивності метаболізму, споживання плодом необхідних для зростання та розвитку елементів. З іншого боку, навіть на тлі кращого, ніж у популяції в цілому, харчування вагітної жінки стан гіповітамінозу може виникнути через зниження апетиту, блювання, зміни харчових уподобань. А недостатнє надходження необхідних елементів та вітамінів може призводити як до погіршення здоров’я самої жінки (анемія, ускладнення вагітності), так і до формування вад розвитку в дитини ще в утробі матері.
Гіповітаміноз у дитини погіршує витривалість, фізичну та розумову працездатність, посилює негативний вплив несприятливих екологічних чинників на дитячий організм. Початок навчального року, шкільні стреси, пов’язані з підготовкою до іспитів, додаткові навантаження (відвідування гуртків, секцій) потребують не лише збалансованого харчування, а й вітамінної підтримки. Прийом вітамінів допомагає послабити нервову напругу і робить дитину сильнішою і витривалішою.

Основні причини полігіповітамінозів у дітей:

штучне вигодовування неадаптованими сумішами та коров’ячим молоком на першому році життя;
нтенсивне зростання;
надмірна завантаженість;
проживання в екологічно несприятливих районах;
стресові ситуації в сім’ї, дитячому колективі;
період сезонного дефіциту овочів та фруктів;
часті застудні захворювання.

У зимово-весняний період зростає ризик розвитку сезонних гіповітамінозів. У більшості країн світу практикується прийом полівітамінів протягом 6-9 місяців на рік, а американські вітамінологи вважають за необхідне вживати вітаміни цілий рік.

Таблиця 2. Функції вітамінів та прояви їхнього дефіциту
Вітамін	Біологічні функції	Симптоми дефіциту
B₁ (тіамін)	Попередник коферменту тіамінпірофосфату (ТПФ), що використовується для відщеплення CO2 від органічних сполук. Бере участь у клітинному диханні, синтезі пентоз і ацетилхоліну, окисненні алкоголю	Бері-бері (розлад нервової системи, порушення зору, нестійкість під час ходьби, розгубленість, втрата пам’яті, виснаження, втрата апетиту, анемія, збільшення серця, тахікардія)
B₂ (рибофлавін)	Попередник двох коферментів – ФАД і ФМН, що слугують акцепторами атомів гідрогену, також компонент оксидаз амінокислот	Дерматити, тріскання губ у куточках, губи і язик стають пурпурово-червоними і блискучими. Надмірна світлочутливість, розмитість зору. Один з найпоширеніших гіповітамінозів
B₃ (ніацин, нікотинамід, РР)	Попередник коферментів НАД і НАДФ, що є переносниками електронів і беруть участь у гліколізі, окисному фосфорилюванні, окисненні жирів, репарації ДНК, регуляції транскрипції тощо	Пелагра(виникає після кількох місяців нестачі). Ранні ознаки: млявість, головний біль, втрата апетиту; пізніше: сухість у роті, нудота, блювання, діарея, суха шкіра з виразками, неврологічні симптоми. Три основні симптоми пізніх стадій (3Д) – діарея, деменція і дерматит. Тривалий дефіцит може призвести до смерті
B₅ (пантотенова кислота)	Попередник коферменту А, що бере участь у клітинному диханні, синтезі й окисненні жирних кислот, також задіяний у синтезі стероїдів і гему гемоглобіну	Дефіцит рідкісний, проявляється втратою апетиту, болем у животі, руках і ногах, депресією, спазмами, нейро-м’язовою дегенерацією (нейропатію в алкоголіків пов’язують з нестачею вітаміну B5)
B₆ (піридоксин)	Попередник кількох коферментів, зокрема піридоксальфосфату, що беруть участь в обміні амінокислот. Потрібний для перетворення триптофану в ніацин, глікогенолізу, формування антитіл і гемоглобіну, руйнування гомоцистеїну	У дітей: дратівливість, конвульсії, анемія, блювання, слабкість, біль у животі. У дорослих: себорейні ушкодження навколо очей і рота, підвищена ймовірність серцевих захворювань
B₉ (B_с, фолієва кислота)	Попередник коферментів, що беруть участь у метаболізмі амінокислот і нуклеїнових кислот, холіну. Необхідний для формування еритроцитів і нормального розвитку нервової трубки зародка, бере участь у розпаді гомоцистеїну	Макроцитарна або мегалобластна анемія, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея. У новонароджених: підвищений ризик розщеплення хребта і неврологічних розладів
B₁₂ (ціанокобаламін)	Кофермент, потрібний для синтезу нуклеїнових кислот. Особливо важливий у травній і нервовій системах і червоному кістковому мозку. Необхідний для дозрівання червоних кров’яних тілець, за його нестачі попередники еритроцитів не діляться але продовжують рости. Також бере участь у синтезі метіоніну і холіну	Перніціозна анемія, що проявляється блідістю, анорексією, втратою ваги, задишкою; неврологічні розлади, у більшості випадків виникає внаслідок поганого всмоктування, а не дефіциту в раціоні
H (біотин)	Кофермент у реакціях метаболізму амінокислот і жирів, зокрема необхідний для проходження циклу Кребса, формування пуринів, замінних амінокислот, використання амінокислот як джерела енергії	Сухість шкіри, біль у м’язах, блідість, анорексія, нудота, стомлюваність, збільшений вміст холестеролу в крові
C (аскорбінова кислота)	Антиоксидант, необхідний для синтезу колагену, перетворення триптофану на серотонін і холестеролу у жовчні кислоти, покращує всмоктування іонів заліза, потрібний для активації фолієвої кислоти	Цинга: порушення формування міжклітинного матриксу, болі в суглобах, хвороби зубів, порушення росту кісток, загоєння ран, кровоточивість ясен, анемія, схильність до інфекційних захворювань, втрата ваги, дегенерація м’язів і хрящів
A (ретинол)	Потрібний для синтезу зорових пігментів, підтримання цілісності шкіри і слизових оболонок, нормального розвитку зубів і кісток, забезпечення репродуктивних функцій, антиоксидант	Куряча сліпота, сухість шкіри і волосся, порушення цілісності шкіри і слизових оболонок, збільшення ймовірності інфекційних захворювань дихальної, травної і видільної систем, висихання кон’юктиви, помутніння рогівки, у вагітних жінок – дефекти у розвитку плоду
D (кальциферол)	За функціями схожий до гормонів: сприяє всмоктуванню кальцію у ШКТ, разом з паратгормоном мобілізує кальцій з кісток. Обидва механізми необхідні для підтримання сталої концентрації кальцію в крові, що своєю чергою потрібно для нормальної роботи нервової системи, скорочення м’язів, зсідання крові, формування кісток і зубів	У дітей – рахіт, у дорослих – остеомаляція; порушення мінералізації кісток і зубів, знижений тонус м’язів, слабкість у ногах, неспокій, дратівливість
E (токофероли)	Антиоксидант, допомагає запобігти окисненню ненасичених жирних кислот і холестеролу, зокрема у клітинних мембранах, перешкоджає розвитку атеросклерозу	Дуже рідко, точні симптоми не до кінця з’ясовані: можливе зменшення тривалості життя еритроцитів і гемоліз, ламкість капілярів, дегенерація спинного мозку
K (нафтохінони)	Необхідний для синтезу печінкою факторів зсідання крові і деяких інших білків. Бере участь в окисному фосфорилюванні у всіх клітинах організму	Порушення зсідання крові, тривалі кровотечі, швидке формування синців

Жирним курсивом виділені жиророзчинні вітаміни

Клінічна картина полігіповітамінозів

Вітамінна недостатність може проявлятися «неспецифічною» симптоматикою, властивою дефіциту більшості вітамінів. Це:

загальна слабкість;
швидка стомлюваність, зниження фізичної та емоційної активності, погіршення пам’яті;
висока сприйнятливість до інфекційних захворювань;
затяжний перебіг захворювань;
сухість і лущення шкіри, «заїди» в куточках губ, ламкість нігтів, випадіння волосся.

Утім, існують специфічні ознаки дефіциту вітамінів, зумовлені участю кожного конкретного вітаміну в певних біохімічних процесах.

Читайте також:
Вчені визначили нову ціль для лікування основної причини сліпоти

Важливо знати і про «загрозливі симптоми», які потребують негайного звернення до лікаря в разі полігіповітамінозу:

виражена слабкість, порушення сну та апетиту, зниження маси тіла;
часті носові кровотечі, кровоточивість ясен, спонтанні крововиливи на шкірі;
біль у м’язах та суглобах, судоми, парестезії;
зниження гостроти зору, куряча сліпота, сухість кон’юнктиви;
швидко прогресуючий карієс у дорослих, часті переломи;
зроговіння шкіри: шорстка, «гусяча» шкіра;
диспептичні явища.

Дефіцит мінеральних речовин

Мінеральні речовини є такими ж незамінними компонентами їжі, як і вітаміни. Зазвичай організм сучасної людини відчуває дефіцит не окремих вітамінів або мінералів, а певних поєднань. Найчастіше це поєднання синергічно діючих мікронутрієнтів, коли здійснення функції вітамінів без мінералів неможливе.
Функції мінеральних речовин:

Побудова скелета, передача нервових імпульсів (кальцій, фосфор, марганець).
Кровотворення, синтез АТФ та ДНК (залізо, мідь, молібден).
Кардіопротекція, судинорозширювальна та антистресова дія (магній).
Противірусний захист, нормалізація роботи ЦНС, участь у синтезі ДНК та РНК (цинк).
Участь у роботі репродуктивної системи (марганець, цинк).

РАЦІОНАЛЬНА ФАРМАКОТЕРАПІЯ

Задовольнити потребу у вітамінах та мінералах можна шляхом застосування:

лікарських засобів, які містять терапевтичні дози вітамінів;
біологічно активних добавок до їжі (БАД) для профілактики гіповітамінозу.

Синтетичні вітаміни повністю ідентичні натуральним і випускаються у формі, в який організм може їх легко засвоїти. В полівітамінних комплексах вітаміни перебувають у вигляді готових молекул, на відміну від продуктів, з яких організм повинен їх виділити та вбудувати у власні білки. Це потребує часу, за який їжа з частиною вітамінів виводиться з організму. Дозування готових вітамінів завжди відповідає потребам організму людини.
Лікарські засоби та БАДи можуть бути як моно-, так і полікомпонентними; містити тільки жиророзчинні вітаміни або жиророзчинні + водорозчинні вітаміни або ж поєднуватися з мінералами.
Монокомпонентні засоби містять лише один вітамін. Здебільшого їх призначає лікар у разі вираженої нестачі певного вітаміну в організмі. Окремими вітамінами або мінералами збагачують деякі продукти (йодована сіль).
Однак вітаміни та мінерали з «односкладових» засобів засвоюються на 30–50 % гірше, ніж із полікомпонентних та комплексних препаратів.
Полікомпонентні засоби містять набір вітамінів. Часто вони збагачені макро- та мікроелементами й призначені для щоденного доповнення раціону найважливішими нутрієнтами.

Основні напрямки вітамінотерапії
Профілактика та лікування гіповітамінозів – може рекомендувати фармацевт.
Використання в клініці внутрішніх хвороб для патогенетичної та симптоматичної терапії – за призначенням лікаря (приклад – застосування комплексу вітамінів групи В у високих дозах у разі захворювань нервової системи).

Розрізняють такі види вітамінотерапії:

замісна – застосування вітамінних засобів у дозах, що не перевищують добову потребу (лікування гіпо- та авітамінозів);
адаптаційна – вітамінні засоби застосовуються в дозах, що перевищують добову фізіологічну потребу у 2–3 рази. Це стимулює адаптаційні реакції організму;
фармакодинамічна – монотерапія вітамінами в дозах, які в десятки разів перевищують добову норму (для лікування певних захворювань, що не належать до гіпо- або авітамінозів).

З лікувальною метою переважно застосовують монокомпонентні лікарські засоби, а також комплекси вітамінів (з мінералами) у дозах, які суттєво перевищують профілактичні, однак без перевищення верхньої допустимої межі (згідно з Європейськими нормами). Кожен комплекс має свої характерні особливості складу та застосування (табл. 3).
Наявність у вітамінів метаболічних та функціональних взаємозв’язків дозволяє застосовувати їх комплексно. Під час створення збалансованих полівітамінних комплексів враховується як можливість синергізму й антагонізму компонентів, що входять до їхнього складу, так і фізіологічні зв’язки вітамінів і мінералів між собою. Важливо, щоб кожен із компонентів засвоювався повною мірою і чинив необхідну дію.

Отже, обираючи вітамінний засіб, слід звернути увагу на:

наявність у складі всіх життєво важливих вітамінів та мінералів;
дози складових – вони мають відповідати добовим потребам організму, але не бути надмірними;
біодоступність компонентів, якої досягають різними методами (мікрогрануляція, роздільний прийом вітамінів та мінералів тощо).

Таблиця 3. Характерні риси різних груп полівітамінних комплексів
Склад	Особливості
Полівітамінні комплекси без добавок	Комбінація жиророзчинних або жиро- та водорозчинних вітамінів у добових дозах
В-комплекси	Для профілактики та лікування захворювань центральної / периферичної нервової системи
Полівітамінні комплекси з мінералами	Створені з урахуванням метаболічного синергізму і добових потреб людини в нутрієнтах
Полівітамінні комплекси для вагітних	Застосовуються під час планування вагітності, безпосередньо під час вагітності та вигодовування дитини
Полівітамінні комплекси для дітей	Призначені для профілактики та лікування гіповітамінозів у дітей у період інтенсивного зростання та фізичної активності
Полівітаміни для літніх людей	Комплекси, адаптовані до потреб людей старшого віку
Полівітаміни, що використовуються за спеціальним призначенням	для профілактики та лікування залізодефіцитних станів; для відновлення здорового стану волос та нігтів; у разі дефіциті вітаміну D; для кардіопротекції та захисту від стресу; у комплексі з екстрактами рослин для енерготонізації

Деякі особливості застосування вітамінних комплексів для лікування полігіповітамінозів

Вітамінні засоби краще приймати під час або після їди, бажано в першій половині дня, оскільки вони мають тонізуючу дію.
Одночасний прийом кількох полівітамінних комплексів неприпустимий.
Полівітаміни, що містять мінерали, не варто запивати чаєм, кавою чи молоком – їхні компоненти можуть ускладнювати абсорбцію (всмоктування) внаслідок утворення складних комплексів.
Залізовмісні вітамінні комплекси можуть забарвлювати кал у чорний колір, спричиняти закреп.
Забарвлення сечі в яскраво-жовтий колір під час прийому полівітамінів абсолютно безпечне і зумовлене наявністю вітаміну В₆.
Щоб вітамінотерапія була ефективною, потрібно налагодити повноцінне, багате на білки харчування, оскільки «білки – якір для вітамінів».

Біологічно активні добавки до їжі застосовуються тільки з профілактичною метою і рекомендуються виключно як додаткові джерела тих або інших вітамінів і мінералів.

Немедикаментозні заходи щодо профілактики полігіповітамінозів

Варто дотримуватися здорового способу життя, бути фізично активними, відмовитися від шкідливих звичок.
Бажано уникати стресових ситуацій.
Щоденний раціон має містити їжу як рослинного, так і тваринного походження.
Щоб зменшити руйнування вітамінів під час приготування їжі, рекомендується дотримуватись оптимального часу термічної обробки.