Травма свідка – це реакція на травматичну подію, яку людина побачила на відео чи світлинах, або почула від когось, але безпосереднім учасником якої не була. Таку реакцію ще називають травмою вторинного травматичного стресу (далі – ВТС).
Про симптоми ВТС та способи самодопомоги розповіла Тетяна Сіренко, травматерапевтка, експертка з роботи з постраждалими від тортур, заступниця директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України.
Симптоми травми свідка
Прояви вторинного травматичного стресу можуть імітувати симптоми посттравматичного стресового розладу (далі – ПТСР). Проте, вважається, що у людей, які не були свідками травматичних подій безпосередньо, а спостерігали, наприклад, в ЗМІ чи соцмережах, ПТСР не розвивається.
Винятком можуть бути представники деяких професій, які дотичні до свідчення подій: журналісти, психологи, лікарі, волонтери тощо. Фахівці, які працюють із постраждалими від травм, зазнають вторинного травматичного стресу через роботу, що виконують (наприклад, слухають історії про травми та автоматично стають свідками болю, страху і жаху, які пережили постраждалі).
Симптоми травми свідка можуть бути наступні стани та реакції:
- відчуття повного безсилля,
- переживання неймовірної провини та сорому за те, що ви в безпеці,
- відчуття тривоги та страху;
- навіть із часом спогади не зменшують інтенсивність реакції,
- надзвичайна складність говорити про побачене,
- оніміння, ніби у вас відібрало мову,
- моторошні сни (в тому числі з сюжетом події, свідком якої ви стали),
- поява панічних атак,
- порушення сну, безсоння,
- дратівливість, вибухові реакції,
- розлади харчової поведінки,
- нав’язливе бажання переглядати жахливі відео знову і знову.
Симптоми ВТС можуть тривати кілька днів, тижнів або місяців. Якщо минуло понад два тижні з моменту травми свідка, а ваші симптоми не знижуються, а можливо, й погіршуються, – це є сигналом, що вам варто звернутись за допомогою до фахівця – психолога чи психотерапевта.
Читайте також:Як собі допомогти?
У першу чергу слід подбати про інформаційну гігієну: за можливості обмежте канали сприйняття інформації про травматичну подію, і загалом зменшіть інтенсивність інформації (слід тільки читати новини або тільки слухати, проте не переглядати відео).
Подбайте про базові потреби: відповідне харчування протягом дня, достатню кількість води, повноцінний сон.
Піклуйтеся про тіло: допоможуть дихальні вправи, йога, будь-які усвідомлені фізичні навантаження.
Спробуйте знайти людину, з якою можете проговорити подію, яка вас вразила, – це дуже важливо. Якщо вам складно говорити про це з рідними, можна звернутися до психолога, зателефонувати на лінію психологічної кризової допомоги. Називайте свій стан, проговорюйте почуття.
Джерело: МОЗ України
Читайте також:
