Противірусні препарати для лікування герпесвірусних інфекцій. Що має знати фармацевт?

Клієнти часто звертаються в аптеки за консультацією з приводу захворювань, викликаних різними типами вірусу герпесу. І хоча фармацевт самостійно не призначає противірусного лікування, важливо знати, які основні типи герпесвірусних інфекцій існують та які противірусні засоби є в арсеналі аптеки.

Проблема вірусних інфекцій та їхнього лікування набуває дедалі більшої актуальності в сучасному світі. З’являються щораз нові види вірусів, постійні мутації збільшують їхню стійкість до противірусних препаратів. Згідно з оцінками ВООЗ^[1], 3,8 млрд людей у світі (64 %) інфіковані вірусом простого герпесу першого типу (оральний герпес), а 520 млн (13%) – вірусом простого герпесу другого типу (генітальний герпес).

Принциповою особливістю вірусів є їхня будова. Вірус – це неклітинна форма життя, що складається з нуклеїнової кислоти (ДНК чи РНК) та білкової оболонки навколо неї. Саме така спрощена будова вірусу призводить до того, що він не здатен розмножуватися самостійно. Для цього йому потрібні певні види клітин людського організму. Потрапивши в клітину, вірус починає розмножуватися, використовуючи генетичний матеріал клітини господаря та її метаболізм.

Сімейство герпесвірусів нараховує близько 100 типів, з яких людину уражає приблизно вісім. Особливістю будови вірусу герпесу є двониткова ДНК, вкрита двадцятигранним нуклеокапсидом. Важливою особливістю функціонування є здатність герпесвірусів до персистування в організмі людини після первинного інфікування.

Головна складність лікування вірусних інфекцій полягає в тому, що лікарський препарат має потрапити всередину клітини людського організму і знищити там вірус, не ушкодивши при цьому саму клітину. Це складне завдання, саме тому більшість препаратів, що здатні знешкоджувати вірус в лабораторних умовах, не можуть бути застосовані в організмі через ушкодження клітини-господаря. Тому список ефективних і водночас безпечних лікарських засобів невеликий.

Препарати, що застосовуються для лікування герпетичних інфекцій, діють за принципом блокування синтезу вірусної ДНК, не ушкоджуючи при цьому саму клітину. Противірусні препарати діють виключно на віруси, що перебувають у фазі розмноження. Віруси в латентному «сплячому» стані «дістати» противірусними препаратами неможливо. Оскільки препарат блокує тільки розмноження вірусу, то вірус герпесу продовжує персистувати в організмі навіть після лікування, через те, що імунітет не може повністю знищити вірус герпесу, який «ховається» від імунних клітин.

На сьогодні вивчено близько восьми типів герпесвірусної інфекції.

1. Вірус простого герпесу першого типу (ВПГ І), або лабіальний герпес, герпес на губах. Основний шлях передачі – контактний. Найчастіше уражає шкіру кайми губ, може викликати вірусний гінгівіт, стоматит, фарингіт, тонзиліт, має здатність уражати стравохід, а за наявності імунодефіцитів − оболонки та речовину мозку.

2. Вірус простого герпесу другого типу (ВПГ ІІ), або генітальний герпес. Передається під час статевого контакту. Викликає ураження зовнішніх статевих органів, шкіри, прямої кишки, оболонок головного мозку тощо.
3. Вірус герпесу третього типу під час первинного інфікуванні викликає вітряну віспу (вітрянку). Коли людина хворіє на вітряну віспу (це найчастіше трапляється в дитинстві), вірус не зникає з організму повністю. Він «ховається» в нервових вузлах і може залишатися там роками у сплячому стані. Проте коли імунітет слабшає через стрес, хворобу чи інші причини, вірус «прокидається». Він починає рухатися вздовж нерва і викликає болючий висип на шкірі. Цей висип з’являється не хаотично, а чітко в тій зоні, яку обслуговує уражений нерв. Таку ділянку шкіри називають дерматомом.

Цей стан називається «оперізуючий герпес» («оперізуючий лишай», herpes zoster). Особливо небезпечні такі висипи в ділянці голови, наприклад, на місці трійчастого нерва. Оперізуючий герпес найчастіше виникає в літніх людей та людей з ослабленим імунітетом. Таке захворювання є небезпечним своїми ускладненнями, серед яких – постгерпетична невралгія – стан, що викликає виражений і тривалий больовий синдром, деколи протягом декількох років.

4. Четвертий тип – вірус Епштейна – Барр. У гострих випадках викликає інфекційний мононуклеоз, але дуже часто присутній в організмі в безсимптомній формі.
5. П’ятий тип – цитомегаловірус (ЦМВ), теж дуже часто присутній безсимптомно.
6. Шостий тип є збудником дитячої розеоли (раптова екзантемна інфекція).
7. ,8. Сьомий і восьмий типи герпесу ще мало вивчені. Вважається, що вони можуть викликати синдром хронічної втоми та деякі онкологічні захворювання.

Для лікування герпетичних інфекцій використовуються препарати, що порушують синтез вірусної ДНК: ацикловір, валацикловір, пенцикловір, фамцикловір, ганцикловір.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю in vivo та in vitro щодо вірусу герпесу людини, що включає вірус простого герпесу І та ІІ типу, вірус вітряної віспи й оперізуючого герпесу, вірус Епштейна – Барр і цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір становить найбільшу активність проти вірусу простого герпесу I типу і далі, за зменшенням активності, проти вірусу простого герпесу II типу, вірусу вітряної віспи та оперізуючого герпесу, вірусу Епштейна – Барр і цитомегаловірусу. Може використовуватися в таблетованій, ін’єкційній та зовнішніх формах.

Валацикловір в організмі перетворюється на ацикловір. На відміну від ацикловіру, в нього більша біодоступність та триваліший період дії.

Пенцикловір має невелику біодоступність (близько 5 %), тому застосовується переважно місцево, у вигляді кремів.

Фамцикловір – це модифікований пенцикловір, з біодоступністю близько 65 %, використовується для лікування ВПГ І та ВПГ ІІ, вітряної віспи та оперізуючого герпесу.

Ганцикловір доволі ефективний, але має високу токсичність, тому його використовують переважно для лікування цитомегаловірусної інфекції.

Герпес губ або слизової оболонки ротової порожнини та горла (ВПГ 1) лікують перорально у випадку значної динаміки та інтенсивності, а також у осіб зі зниженим імунітетом. Лікування противірусними препаратами призначає лікар!

Для лікування використовують ацикловір 200-400 мг кожні 4-5 годин протягом 5 днів; або валацикловір по 500 мг кожні 12 годин протягом 3 днів; або по 1000 мг кожні 24 години протягом 5 днів^[2]. Зовнішньо використовують крем з ацикловіром або пенцикловіром.

У ВІЛ-інфікованих осіб застосовують також фамцикловір по 500 мг кожні 12 годин протягом 7 днів^[2].

Під час генітального герпесу (ВПГ ІІ) пацієнтам із клінічними проявами протягом перших 5 днів призначають такі препарати^[3]:

• ацикловір 400 мг тричі на добу;
• ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
• фамцикловір 250 мг тричі на добу;
• валацикловір 500 мг два рази на добу протягом 5-10 днів.

Провокуючими факторами оперізуючого герпесу є^[4]: вік після 50 років, ВІЛ-інфекція, хіміотерапія, онкологічні захворювання, лікування імуносупресивними препаратами. Висипанню передує продромальний період з болями або порушенням чутливості відповідно до дерматому. Потім на шкірі по ходу розгалуження нерва з’являється подібний до вітрянки везикульозний висип, що найчастіше супроводжується сильними болями.

Під час оперізуючого герпесу противірусне лікування в осіб старше 50 років з нормальним імунітетом і болями включає^[5]: ацикловір по 800 мг 5 разів на день протягом 7-10 днів; або валацикловір по 1000 мг кожні 8 годин протягом 7 днів. У хворих з порушенням імунітету ацикловір вводиться внутрішньовенно. Додатково призначають знеболювальні препарати, місцеве лікування.

Таким чином, герпесвірусні інфекції залишаються надзвичайно поширеною проблемою в сучасному світі, уражаючи мільярди людей. Особлива підступність цих вірусів полягає в їхній здатності «ховатися» в організмі та активуватися під час зниження імунітету. На сьогодні медицина має обмежений, але ефективний арсенал противірусних препаратів для боротьби з різними типами герпесу – від ацикловіру до ганцикловіру. Важливо пам’ятати, що лікування противірусними препаратами має призначатися лікарем з урахуванням типу вірусу, локалізації ураження та стану імунної системи пацієнта. За своєчасного та правильного лікування можна значно полегшити перебіг захворювання й запобігти можливим ускладненням.

---