Порушення пам’яті та уваги

Пам’ять є однією з найважливіших функцій людського мозку, з якою неподільно пов’язані психічна діяльність, інтелектуальні та розумові здібності, набуття нових знань тощо. Пам’ять необхідна для накопичення, відтворення та використання в повсякденній діяльності одержаної інформації. Увага – вибіркова спрямованість сприйняття на той чи інший об’єкт. Вона не є самостійним психічним процесом, оскільки не може проявлятися поза іншими процесами. Людина уважно чи неуважно слухає, дивиться, думає, робить. Таким чином, увага є лише властивістю різних психічних процесів. Але пам’ять та увага взаємопов’язані, вони є невід’ємною частиною життя будь-якої людини.

Медицина для працівника першого столу

Порушення пам’яті та уваги, розумової працездатності та інших вищих психічних функцій є одними з найбільш частих неврологічних порушень і спостерігаються не тільки в літніх, а й у молодих людей. А з пришвидшенням ритму життя та зростанням інформаційного потоку частота таких порушень лише зростає.

Пам’ять

Психічна функція, що забезпечує фіксацію, збереження та відтворення різних вражень і подій, можливість накопичувати дані та використовувати раніше набутий досвід, називається «пам’яттю».

Виокремлюють декілька різновидів пам’яті:

1. Образна пам’ять являє собою вміння запам’ятовувати різні образи.
2. Рухова визначає вміння запам’ятовувати послідовність та конфігурацію рухів.
3. Словесно-логічна пам’ять є для людини специфічною. За допомогою цього різновиду пізнавального психічного процесу суб’єкти запам’ятовують слова, думки та ідеї (логічне запам’ятовування).
4. Емоційна пам’ять – це пам’ять на пережиті раніше емоції та почуття. Переживання можуть спровокувати нас на дії чи активність, а можуть утримати від них
5. Короткочасна пам’ять полягає в закарбовуванні в пам’яті великого обсягу інформації, що регулярно надходить, на короткий час. Надалі така інформація ліквідується або відкладається в слот довгострокового запам’ятовування.
6. З вибірковим збереженням на тривалий час найбільш значущої для індивідуума інформації пов’язана довготривала пам’ять.
7. Обсяг оперативної пам’яті складається з актуальної на цей момент інформації.
8. Крім цього, розрізняють мимовільну пам’ять і довільне запам’ятовування. Мимовільне запам’ятовування супроводжує звичну діяльність особистості. Воно не пов’язане з наміром щось зафіксувати.

Довільний пізнавальний психічний процес пов’язаний з попередньою вказівкою на запам’ятовування. Цей вид найбільш продуктивний і є базисом навчання, проте вимагає дотримання особливих умов (осмислення матеріалу, що запам’ятовується, максимальна увага та концентрація).

9. Здатність запам’ятовувати дані такими, якими вони є насправді, без створення логічних зв’язків, називається механічною пам’яттю. Такий різновид пізнавального психічного процесу не вважається фундаментом інтелекту. За допомогою механічної пам’яті запам’ятовуються переважно власні назви та числа.
10. Осмислена пам’ять передбачає осмислення запам’ятовуваного матеріалу, яке ґрунтується на розумінні внутрішніх логічних зв’язків між його частинами. Осмислене запам’ятовування є більш дієвим, оскільки потребує від людини менше зусиль та часу. Запам’ятовування відбувається за допомогою створення логічних зв’язків за участю асоціативної пам’яті. У процесі запам’ятовування дані зіставляються та узагальнюються, аналізуються та систематизуються.

Причини порушення пам’яті

Людина сприймає пам’ять як щось абсолютно очевидне, допоки не зіткнеться з проблемою забудькуватості. Видів порушення пам’яті багато, і безліч факторів впливає на цей процес. Розлади пам’яті частіше трапляються в літніх людей унаслідок вікових змін та захворювань, однак вони можуть виникати і в молодому віці – зазвичай у сукупності з погіршенням концентрації уваги. Причин погіршення пам’яті надзвичайно багато. Нижче розглянемо основні з них, через які в різних вікових груп пацієнтів можуть виникати подібні розлади.

• Судинні патології: артеріальна гіпертензія, порушення кровообігу мозку (ішемія головного мозку), атеросклероз судин різної локалізації, інсульт (гостре порушення мозкового кровообігу), цукровий діабет.
• Розлади функціонування нервової системи, наприклад, після енцефаліту або внаслідок хвороби Паркінсона.
• Хвороба Альцгеймера.
• Вікові зміни головного мозку.
• Травми чи пухлини головного мозку.
• Патологія функціонування щитоподібної залози та дефіцит йоду в організмі.
• Захворювання психіки, шизофренія.
• Неврози.
• Патологічні розлади сну.
• Наркоманія та алкоголізм.
• Дефіцит або незасвоєння деяких вітамінів, наприклад В12.
• Отруєння та побічні ефекти від прийому деяких лікарських засобів.
• Інфекційні та вірусні захворювання, зокрема менінгіт.
• Тривалі стресові ситуації.
• Депресія.
• Втома.
• Важкі емоційні потрясіння.

Нормальний процес старіння вже передбачає певне зниження інтелектуальних здібностей: з’являється забудькуватість, запам’ятовування дається не так легко, падає концентрація уваги, особливо якщо піднявся тиск. Зазвичай за природного процесу старіння в літніх людей віком старше 65–70 років зниження пам’яті відбувається доволі повільно. Спочатку стає складніше згадати події, які сталися щойно. Потім забуваються багато моментів із минулого або звичні дії, які людина регулярно виконувала раніше. Так чи інакше, на погіршення пам’яті скаржаться близько 50–75 % людей літнього віку. Однак подібні симптоми не надто впливають на поведінку в побуті та не призводять до серйозних проблем або значного погіршення якості життя. У літніх людей практично всі порушення пам’яті пов’язані з погіршенням мозкового кровообігу внаслідок вікових змін у судинах. З віком у нервових клітинах змінюються обмінні процеси. Такі порушення можуть спостерігатися у разі артеріальної гіпертензії, атеросклерозу судин головного мозку, цукрового діабету, захворювань серця. Однак часом зміни можуть набувати важких форм, коли пам’ять починає стрімко погіршуватися. Якщо в цьому випадку не вдатися до лікування, то в пацієнта розвивається стареча деменція – недоумство. Окремою причиною порушень пам’яті в літніх пацієнтів є хвороба Альцгеймера.

Важливо розрізняти проблеми умовно здорових літніх людей віком старше 65–70 років, коли проблеми з пам’яттю, увагою, здатністю концентруватися виникають внаслідок фізіологічного «нормального» старіння без патологічних діагнозів, та пацієнтів, у яких у будь-якому віці проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги можуть бути спровоковані погіршенням мозкового кровообігу або зміною обмінних процесів. Люди середнього віку (40–50 років) також починають звертати увагу на зниження працездатності, пам’яті та уваги. Найчастіше це буває пов’язане з розвитком у них серцево-судинних захворювань. Такі хвороби призводять до браку постачання крові до мозку, погіршення роботи нервових клітин, їхнього пошкодження та загибелі. Однак причинами проблем із пам’яттю можуть стати й певні психологічні порушення, які є результатом відповіді захисних механізмів нервової системи на психологічний вплив ззовні. Напружена робота, неправильний спосіб життя, стреси, неврози, депресія, хронічне безсоння, які останніми десятиліттями дедалі частіше трапляються в людей середнього віку, – усе це може призвести до порушень пам’яті, уваги та погіршення якості життя у працездатної частини населення. Отже, очевидною є важливість своєчасного виявлення причин та симптомів різноманітних порушень когнітивних функцій та якісного підходу до їхньої профілактики та лікування.

Види розладу пам’яті

Розрізняють два основні різновиди порушень пам’яті в людини:

• якісні розлади функції пам’яті – дисмнезії;
• кількісні розлади – парамнезії.

Дисмнезії – це зміни безпосередньо пам’яті. Проявляються виникненням хибних спогадів, плутаниною явищ дійсності, випадків з минулого та уявних ситуацій. До них належать: гіпермнезія, гіпомнезія, амнезія.

• Гіпермнезії притаманні: мимовільний наплив спогадів минулого, підвищена здатність до закарбовування, тривалого утримання інформації та легкого її відтворення. Людина й сама не знає, навіщо їй потрібно зберігати все в голові, проте деякі давно минулі події може відтворити до дрібниць. Наприклад, з легкістю може описати в деталях (аж до одягу вчителя) окремі уроки в школі. Їй не важко згадати й інші подробиці, які стосуються навчання в інституті, професійної діяльності або подій у сім’ї. Гіпермнезія, наявна у здорової людини за відсутності інших клінічних проявів, хворобою не вважається, скоріше навпаки, це саме той випадок, коли говорять про феноменальну пам’ять генія.
• Гіпомнезія – ослаблення пам’яті з труднощами запам’ятовування, утримання та відтворення. Така забудькуватість і розсіяність спостерігається під час астенічного синдрому, для якого, крім проблем із пам’яттю, характерні й інші симптоми:
  • підвищена стомлюваність;
  • нервозність, дратівливість, поганий настрій;
  • головні болі та метеозалежність;
  • сонливість вдень та безсоння вночі;
  • перепади АТ, порушення серцевого ритму;
  • хронічна втома, слабкість.

Причиною гіпомнезії найчастіше є судинна патологія мозку, зокрема атеросклероз, артеріальна гіпертензія, перенесена черепно-мозкова травма, початкова стадія шизофренії. Однак варто знати й про існування функціональної гіпомнезії, наприклад, під час перевтома та депресії.

• Амнезія – випадання з пізнавального психічного процесу різних відомостей, навичок на деякий часовий проміжок. Як приклад амнезії, хочеться згадати епізод з кінофільму «Джентльмени удачі» – «Тут пам’ятаю – тут не пам’ятаю». Однак не всі амнезії є такими, як у відомій кінокартині. Є більш серйозні випадки, коли пам’ять втрачається суттєво та надовго або назавжди. Особливий вид втрати пам’яті, з яким неможливо впоратися, – прогресуюча амнезія, що являє собою послідовну втрату пам’яті від сьогодення до минулого. Причиною руйнування пам’яті у подібних випадках є атрофія головного мозку, яка трапляється під час хвороби Альцгеймера та судинної деменції (недоумство).

Парамнезії – це спотворення спогадів. Їм притаманні ослаблення, випадання або посилене відображення подій у пам’яті. Парамнезії бувають такими:

• Конфабуляція – заміщення ділянок втраченої пам’яті фантазіями або фантастичними маячними побудовами (конфабуляторна мана). У цих випадках пацієнт розповідає про нібито скоєні ним у минулому подвиги та досягнення, про своє багатство чи злочини.
• Псевдоремінісценції – заміщення ділянок порушеної пам’яті фрагментом з іншої ділянки минулого, яке реально відбувалося з пацієнтом. Зазначений спогад нагадує плутанину дат.
• Криптомнезії – пацієнти приписують собі спогади та відомості, отримані від інших осіб, із літературних джерел.
• Ехомнезії – відчуття, що те, що відбувається, раніше відбувалося у минулому чи бачилося у сновидіннях і тепер повторюється. У народі таке явище називають «дежавю». Зазвичай таким подіям надається надцінне значення. Як правило, всі перелічені вище симптоми за патологічних станів супроводжуються іншими клінічними проявами, тому, помітивши ознаки «дежавю», не варто одразу встановлювати діагноз – таке буває і у здорових людей.

Порушення пам’яті під час різних захворювань

Важливим чинником, який впливає на здатність запам’ятовувати, є соматичні захворювання, під час перебігу яких відбувається пошкодження судин головного мозку і, як наслідок, порушення мозкового кровообігу.

Атеросклероз судин головного мозку та артеріальна гіпертензія – за наявності цих захворювань страждають судини головного мозку. Унаслідок зменшення припливу крові до всіх відділів, порушуються основні функціональні можливості мозку. Оскільки разом із током крові до тканин доставляється кисень, то першою на нестачу кровообігу реагує нервова тканина. Нервові клітини зазнають структурних змін, у них порушується метаболізм та починають переважати деструктивні процеси. Усе це спричиняє поступове відмирання клітин у тих ділянках, які відповідають за когнітивні функції мозку. Загибель навіть поодиноких клітин у таких частинах мозку може призвести до втрати пам’яті. Відомо, що за відсутності кисню протягом 30 секунд нервові клітини починають активно гинути. Некроз у цьому випадку називається «ішемічним».

Ішемія головного мозку – це захворювання, яке розвивається у відповідь на кисневе голодування внаслідок недостатності мозкового кровообігу. Основними чинниками розвитку ішемії вважають атеросклероз та артеріальну гіпертензію. Додаткові чинники ішемії головного мозку представлені: серцево-судинними захворюваннями, порушеннями серцевого ритму, аномаліями судин або спадковими ангіопатіями, венозною патологією, цукровим діабетом.

Початкові стадії ішемії головного мозку проявляються порушенням роботи нервової системи, швидкою стомлюваністю, значним погіршенням пам’яті і, внаслідок цього, зниженням працездатності. Також до симптомів порушення мозкового кровообігу на ранніх етапах зараховують різкі перепади настрою, дратівливість, нервове збудження, порушення сну. Посилення кисневого голодування мозку спричиняє головний біль, раптові перепади артеріального тиску, сильне запаморочення, нудоту, блювоту, непритомність, розлади чутливості, мовні та зорові порушення, загальну слабкість.

Цукровий діабет. Одним із грізних його ускладнень є ангіопатія (ураження судин), за якої відзначається потовщення судинної стінки та закриття дрібних судин. Це спричиняє порушення кровообігу всіх органів, зокрема й головного мозку та, відповідно, різні види порушень пам’яті.

Черепно-мозкові травми (ЧМТ). Під час них практично завжди з’являються скарги на погіршення пам’яті, до того ж тим більш серйозні, чим серйозніша травма. ЧМТ також притаманні явища амнезії. Іноді на цьому тлі з’являються конфабуляції та галюцинації.

Менінгіт (запалення оболонок мозку) та енцефаліт (запалення речовини мозку) накладають відбиток на роботу всього органу в цілому. Найчастіше їх викликають нейротропні (ті, що уражають нервову систему) бактерії та віруси. На щастя, ці захворювання добре лікуються за умови своєчасного звернення до лікаря.

Хвороба Альцгеймера. Вона характеризується поступовим та неухильним зниженням пам’яті та інтелекту аж до втрати орієнтації в навколишньому оточенні та неможливості самообслуговування. Це захворювання найчастіше відзначається в пацієнтів віком 70–80 років. Починається воно поступово та непомітно, утім, першою його ознакою є зниження пам’яті та уваги. Людина легко забуває останні події, часто підміняючи їх спогадами про минуле. Надалі, за відсутності лікування, пацієнт повністю втрачає орієнтацію у просторі та часі, не може назвати сьогоднішнє число, губиться у знайомому місці, вважає себе маленькою дитиною, не розуміє, де він перебуває, не впізнає близьких людей. Вважається, що до хвороби Альцгеймера існує спадкова схильність.

Погіршення пам’яті може бути першою ознакою захворювань щитоподібної залози, пов’язаних з недостатньою продукцією її гормонів (гіпотиреоз). Останні на 65 % складаються з йоду. Зниження пам’яті в цьому випадку поєднується з підвищенням маси тіла, дратівливістю, появою депресії, апатії, набряків, слабкості м’язів.

Увага

Увага – це спрямованість і ступінь зосередженості на об’єкті та діяльності.

Види уваги

1. Мимовільна увага. Мимовільною називається увага, яка спрямована на даний об’єкт без свідомого наміру та зусиль. Мимовільна увага реагує на всі значущі зовнішні обставини. Вона сформувалася в процесі еволюції і дбає про наше виживання. Приклад: Несподівано в тиші хруснула гілочка: увага! Може, це хижак? А може, це наша здобич, яка намагається від нас сховатися? Мимовільна увага реагує зазвичай на три речі:
   • на сильні подразники;
   • на все нове;
   • на рух.

Сильний запах, яскраве світло чи забарвлення, гучний звук, взагалі все яскраве і гучне миттєво привертають нашу увагу. Утім, важлива не лише абсолютна, а й відносна сила подразника, його співвідношення з іншими подразниками, зокрема контраст між подразниками (за формою, величиною, кольором тощо). Наприклад, маленький предмет легше помічається серед великих, цифра – серед букв тощо

2. Довільна увага. Довільна увага відрізняється від мимовільної тим, що вона спрямовується на об’єкт під впливом прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і, отже, потребує вольових зусиль. Природно, що без достатньо організованої довільної уваги неможливо здійснювати тривалу та планомірну діяльність. Тобто довільна увага спрямована на те, що ми обрали самі.

Властивості уваги

Зазвичай прийнято розрізняти такі властивості уваги: концентрація (або зосередженість), обсяг, розподіл, переключення та стійкість.

• Концентрація (зосередженість) уваги – це вміння зосереджуватися на основному завданні та здатність відволікатися від цілої низки другорядних подразників, які лежать поза основною діяльністю.
• Обсяг уваги. Під обсягом уваги розуміють кількість об’єктів, які можуть бути одночасно охоплені нашою свідомістю. Найважливішим засобом для збільшення обсягу уваги є вироблення вміння сприймати предмети комплексами, а саме, бачити групу предметів як єдине ціле. На підставі численних експериментальних даних встановлено, що людина здатна одночасно сприймати від чотирьох до шести об’єктів. Це залежить від досвіду у сприйнятті та від того, наскільки об’єкти пов’язані між собою.
• Розподіл уваги – одночасне зосередження уваги на двох або кількох об’єктах та пов’язаних із ними діях. Розподіл уваги тісно пов’язаний з наявністю добре організованих навичок, а також звичок, матеріальною основою яких є різного роду динамічні стереотипи. І. П. Павлов писав, що ми, зайняті однією справою, однією думкою, можемо одночасно виконувати іншу справу, дуже звичну для нас. Людина не зможе одночасно виконувати дві справи, якщо вона жодної з них не вміє робити добре, якщо кожна потребує від неї обмірковування та уваги до всіх найдрібніших деталей.
• Переключення уваги. Переміщення уваги з одного об’єкта на інший називається «переключенням уваги». Його швидкість безпосередньо залежить від рухливості нервових процесів.
• Стійкість уваги. Стійкою називають таку увагу, яка здатна протягом порівняно тривалого часу залишатися безперервно зосередженою на тому чи іншому об’єкті. Ця властивість уваги виступає як одна з найбільш суттєвих та основних, оскільки створює людині можливість детально досліджувати ті чи інші об’єкти. Станом, протилежним до стійкості, є коливання – тобто періодичні відволікання чи ослаблення уваги.

До патології уваги зараховують:

• Нестійкість уваги, яка характеризується швидким переключенням фіксації уваги, відволіканням, нездатністю довго зосереджуватися на якійсь справі. Типова під час синдромів розгальмованості у дітей, гіпоманії та гебефреній.
• Уповільнення переключення (ригідність), за якої пацієнт не може відволіктися від обраної теми, застрягає, знову і знову повертається до неї.

• Недостатня концентрація притаманна астенічним станам та втомі, мінімальним розладам свідомості. Увага має «плаваючий» характер, тривала фіксація відсутня, людина є розсіяною.

Люди з проблемами пам’яті та уваги нерідко навіть не здогадуються про них, тому ці проблеми зазвичай уперше виявляють родичі або оточення (сусіди, колеги тощо). З іншого боку, схильні до тривожності та депресії люди можуть зациклюватися на своїх помилках. Часто вони переоцінюють свою забудькуватість, вважають, що в них щось не так з пам’яттю, але це не завжди правда. Короткочасні епізоди втрати пам’яті не означають, що йдеться про серйозні патологічні стани, як-от хвороба Альцгеймера. Усі ми щось забуваємо час від часу, і це абсолютно нормально. Утім, якщо в людини проблеми під час виконання повсякденних завдань або вона здається збентеженою та дезорієнтованою, настав час йти до лікаря. Варто фіксувати всю інформацію про перебіг порушень: коли почалися розлади пам’яті, які спостерігалися погіршення, який тип інформації забувається, як це впливає на повсякденне, суспільне та трудове життя. Ці записи стануть у пригоді під час звернення до фахівця. Існує низка «загрозливих» симптомів, які дозволяють запідозрити серйозне захворювання:

• часта втрата особистих речей;
• труднощі під час добору потрібних слів;
• повторювані питання під час розмови або переказування кілька разів однієї і тієї ж історії;
• забудькуватість у питаннях про те, чи зробила людина щось чи ні, наприклад, чи прийняла ліки;
• дезорієнтація у знайомих місцях;
• плутанина в роках чи днях тижня;
• труднощі в ухваленні рішень або дотриманні інструкцій.

У разі, якщо до аптеки звертається людина з такими симптомами, необхідно терміново скерувати її до лікаря. Фахівець встановить точний діагноз і визначить, чи дійсно пацієнт має проблеми з пам’яттю, і якщо це так, то призначить відповідне лікування.

Профілактика порушень пам’яті та уваги

Проблем з пам’яттю та увагою легше уникнути, аніж їх лікувати. Навіть у літніх людей порушення пам’яті та уваги можуть бути значно відстрочені за умови дотримання певних рекомендацій щодо їхньої профілактики. По-перше, варто приділити увагу здоровому харчуванню, правильному сну та регулярним фізичним навантаженням. По-друге, необхідно відмовитися від шкідливих звичок (куріння, алкоголь) та не вживати жодних лікарських засобів без призначення лікаря. По-третє, можна проводити регулярні тренування пам’яті за допомогою спеціальних вправ. Постійні вправи сприяють мінімізації ризику розвитку порушень, запобігаючи захворюванням судин, які провокують погіршення пам’яті. Це можуть бути будь-які настільні ігри, шахи або шашки, вивчення віршів та уривків із прози, розгадування сканвордів, тестів, кросвордів, ребусів, вивчення іноземних мов, читання статей та пізнавальної літератури на теми, що раніше не цікавили тощо. Корисно виконувати звичні повсякденні дії із заплющеними очима.

Лікування порушень пам’яті та уваги

Лікування порушень пам’яті та уваги варто починати з виявлення та усунення чинників, що сприяють зниженню пам’яті. Лікарські засоби для лікування проблем із пам’яттю мають призначатися лікарем на підставі причини, що призвела до розладу пам’яті. Більшість лікарських засобів є рецептурними, тому перед їхнім застосуванням пацієнту потрібно проконсультуватися з лікарем. Медикаментозне лікування погіршення пам’яті зазвичай включає лікарські засоби, дія яких спрямована на покращення розумових процесів та концентрації уваги. Поряд із цим існують лікарські засоби для покращення функцій пам’яті, які можуть застосовуватися за будь-якої форми порушень, незалежно від причин та механізмів їхнього розвитку.

1. Ноотропні лікарські засоби

Термін «ноотропні засоби» походить від двох грецьких слів: noos – розум, мислення та tropos – прагнення. Таким чином, у назві відображена спрямованість дії лікарських засобів цієї групи на вищі інтегративні функції головного мозку: інтелектуальні та мнестичні. Ці засоби застосовуються найбільш широко. За визначенням ВООЗ, до групи ноотропних лікарських засобів рекомендовано зараховувати лікарські засоби, здатні чинити прямий активуючий вплив на процеси навчання, покращувати пам’ять та розумову діяльність, а також підвищувати стійкість мозку до агресивних впливів. Ноотропи чинять первинну дію, що полягає у безпосередньому впливі на структури нервової системи, і вторинну дію, спрямовану на покращення мікроциркуляції у головному мозку, профілактику тромбозів та гіпоксії. Ноотропні засоби стимулюють обмінні процеси в нервовій тканині та нормалізують їх під час ішемії, отруєнь та травматичного пошкодження.

Механізми дії ноотропів:

• мембраностабілізуючий;
• антиоксидантний;
• антигіпоксичний;
• нейропротективний.

Унаслідок курсового застосування ноотропних засобів поліпшуються розумові та пізнавальні процеси, підвищується інтелект, активізується метаболізм у нервовій тканині, підвищується резистентність головного мозку до негативного впливу ендогенних та екзогенних факторів.

Основні ефекти ноотропів:

• Психостимулюючий – стимуляція функцій головного мозку у психічно інертних осіб, які страждають на гіпобулію, апатію, психомоторну загальмованість.
• Антигіпоксичний – формування стійкості клітин мозку до дефіциту кисню.
• Седативний – заспокійлива, гальмівна дія.
• Антиастенічний – усунення проявів астенічного синдрому.
• Антидепресивний – боротьба з депресією.
• Протиепілептичний – запобігання судомам, втраті та сплутаності свідомості, поведінковим та вегетативним розладам.
• Ноотропний – стимуляція пізнавальної діяльності.
• Адаптогенний – вироблення резистентності організму до впливу негативних факторів.
• Вазовегетативний – прискорення мозкового кровотоку та усунення основних симптомів нейроциркуляторної дистонії.

Вінпоцетин – сприятливо впливає на метаболізм головного мозку та його кровопостачання. Виявляє нейропротективні ефекти, покращуючи мікроциркуляцію в головному мозку, підвищує стійкість до гіпоксії, селективно збільшує кровотік, за рахунок чого покращується надходження крові до ішемічно пошкоджених (але ще не некротизованих) ділянок мозку. Вінпоцетин призначений для ефективного лікування недостатності мозкового кровообігу, зменшення неврологічних та психологічних симптомів церебральної ішемії, а саме:

• • неврологічних:
    • головний біль;
    • запаморочення;
    • порушення координації;
    • шум у вухах;
  • психічних:
    • порушення пам’яті;
    • порушення уваги;
    • лабільність психіки;
    • пригніченість.

2. Засоби на рослинній основі

Засоби на основі гінкго двулопастного (Ginkgo biloba L). Екстракт гінкго білоба впливає на процеси обміну речовин у клітинах, реологічні властивості крові, мікроциркуляцію. Він поліпшує мозковий кровообіг, збагачує мозок киснем і глюкозою, нормалізує метаболічні процеси, чинить антигіпоксичну дію, запобігає утворенню вільних радикалів. Сприяє розширенню дрібних артрій, нормалізує тонус вен, зменшує проникність судинної стінки, чинить протинабрякову дію, стабілізує мембрани тромбоцитів і еритроцитів, володіє антиагрегантними властивостями. Фармацевтичні лікарські засоби на основі гінкго білоба показані за проявів церебрального атеросклерозу. Екстрат позитивно впливає на організм літньої людини, зокрема на розлади поведінки та психоемоційні порушення, які супроводжують хронічну судинно-мозкову недостатність.

3. Вітаміни та БАДи

Вітамінні комплекси

Комплекс вітамінів групи В (для перорального застосування) необхідний для нормального метаболізму амінокислот, жирів та вуглеводів. Підсилює тканинне дихання, покращує надходження кисню в клітини, бере участь у синтезі та трофіці мієлінової оболонки периферичних нервів та аксонів. Показаний під час різних захворювань нервової системи (неврити, поліневрити, невралгії), у стресових ситуаціях, за тривожних та депресивних станів, для підвищення розумової працездатності та поліпшення пам’яті.

---