Чоловіків ми традиційно вважаємо сильною статтю. Однак у кожного сильного є свої слабкості. Чоловіча слабинка нерідко прихована в сечостатевій системі – за статистикою, з проблемами в цій частині організму доводиться стикатися кожному другому чоловікові. Провідні позиції в рейтингу чоловічих захворювань традиційно посідають простатит та доброякісна гіперплазія (аденома) простати, а також такий вкрай неприємний для сильної статі діагноз, як еректильна дисфункція. Спробуймо розібратися, чому відбувається саме так.
Медицина для працівника першого столу
Передміхурова залоза – непарний орган чоловічої статевої системи, який виробляє секрет, що міститься в складі сперми. Простата забезпечує рух сперматозоїдів сім’явивідними протоками, еякуляцію, а також бере участь у формуванні лібідо та оргазму.
Передміхурова залоза розташована в малому тазі між сечовим міхуром та прямою кишкою. Через неї проходить уретра (сечовивідний канал). Простата має праву й ліву частки та перешийок; складається із залозистої та гладком’язової тканин і зовні вкрита щільною сполучнотканинною капсулою. Залозиста тканина органу представлена безліччю дрібних залоз, кожна з яких має свою вивідну протоку. Протоки зливаються, утворюючи більші за розміром. Як у дрібних, так і у великих протоках є розширення – синуси, в яких накопичується секрет (простатичний сік). Це каламутна рідина білого кольору, яка бере участь у розрідженні сперми та активізує рух сперматозоїдів. Водночас секрет простати є живильним середовищем для бактерій, а клітини, якими вкриті синуси – субстратом для життєдіяльності збудників внутрішньоклітинних статевих інфекцій (хламідій, мікоплазм, уреаплазм, вірусів).
Передміхурова залоза не має власних магістральних кровоносних судин, тож кровопостачається з декількох дрібних. Тому швидкість кровотоку в передміхуровій залозі низька, і це є однією з причин інфікування та формування застійних (конгестивних) змін у самій тканині простати.
Утім, безпосереднє потрапляння інфекції в простату зовсім не означає розвитку запального процесу – простатиту. Щоб чоловік захворів, необхідний також вплив певних факторів. Про які саме фактори йдеться?
- Сильне загальне переохолодження організму.
- Часті та болючі закрепи. Епізодичні закрепи здебільшого не впливають на роботу передміхурової залози.
- Тривала «сидяча» робота. Медики переконані, що ризик виникнення простатиту є особливо актуальним для тих, хто протягом робочого дня не має можливості (або просто лінується) підвестися на декілька хвилин та розім’ятися.
- Тривала статева стриманість або неконтрольована статева активність. І те й інше однаково шкідливе для чоловічого організму в цілому та для здоров’я простати зокрема.
- Хронічні запальні захворювання (наприклад, хронічний бронхіт, тонзиліт, каріозні зуби).
- Раніше перенесені венеричні чи урологічні захворювання.
- Гормональні порушення (абсолютна чи відносна андрогенна недостатність).
- Пригнічення імунної системи, спричинене недосипанням, неповноцінним харчуванням, надто інтенсивними заняттями спортом, хронічним стресом тощо.
Вплив зазначених факторів спричиняє погіршення кровопостачання простати, розвиток застійних явищ у малому тазі, а в разі потрапляння інфекції – до активного розмноження бактерій та запалення залози.
Розрізняють 4 основні форми простатиту:
- гострий бактеріальний простатит;
- хронічний бактеріальний простатит;
- хронічний абактеріальний простатит – синдром хронічного тазового болю (СХТБ) запального або незапального характеру;
- безсимптомний простатит (гістологічний).
Симптоми гострого бактеріального простатиту:
- Висока температура.
- Сильні болі в промежині, у пахвинній ділянці, над лобком.
- Біль під час сечовипускання; утруднене сечовипускання, слабкий потік сечі.
- Кров у спермі.
- Погане загальне самопочуття.
- Зниження лібідо та потенції.
Під час хронічного бактеріального простатиту (коли захворювання триває понад 3 місяці) клінічна картина частіше буває стертою. Симптоми можуть бути відсутніми. Дуже часто виникають проблеми з потенцією та статевим актом, які списують на загальну втому, психологічне навантаження, відсутність відпочинку, тож людина просто не розуміє, що вона хвора.
Симптоми хронічного простатиту:
- Біль у промежині, пахвинній ділянці, який виникає раптово та доволі швидко минає.
- Зниження статевого потягу.
- Зміна тривалості статевого акту (в окремих випадках – швидка еякуляція, в інших – значне подовження статевого акту).
- Зміна характеру сексуальних відчуттів (зниження яскравості оргазму).
- Поява виділень із сечівника, особливо вранці (простаторея).
Неінфекційний, або абактеріальний, простатит може бути запальним або незапальним. У першому випадку в чоловіка будуть ті самі симптоми, що і за хронічного бактеріального захворювання простати, а в лабораторних аналізах секрету передміхурової залози буде виявлено підвищену кількість лейкоцитів. У другому випадку рівень лейкоцитів зазвичай відповідає нормі.
Причинами неінфекційного простатиту можуть бути різні захворювання, наприклад, захворювання нирок та сечового міхура, ШКТ, судинні розлади, неврологічні захворювання. Після лікування основного захворювання ці симптоми минають. Скеровуйте таких пацієнтів до лікаря!
Якщо ж ідеться про доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ, аденома простати), то причини її розвитку мають гормональний характер. У клітинах передміхурової залози є специфічні рецептори до однієї з активних форм гормону тестостерону – дегідротестостерону. З віком загальний рівень тестостерону знижується, а рівень одного з його ізомерів залишається незмінним. Клітини простати реагують на рівень цього ізомеру, синтезуючи фактори зростання. При цьому процес загибелі (апоптозу) старих, зношених клітин сповільнюється, а нові інтенсивно зростають. Унаслідок цих процесів залоза збільшується та змінює свою структуру. Оскільки простата розташована в ділянці верхнього відділу уретри, її збільшення провокує розвиток стенозу уретри та порушення відтоку сечі.
Аденома простати – дуже поширене захворювання, за статистикою, її симптоми є в кожного четвертого чоловіка після 40 років і в кожного другого чоловіка після 60 років.
Чинники, що збільшують ризик розвитку ДГПЗ:
- Вік старше 40 років.
- Генетична схильність.
- Цукровий діабет.
- Серцево-судинна патологія.
- Ожиріння.
- Малорухливий спосіб життя.
Симптоми ДГПЗ:
- Труднощі під час сечовипускання, млявий струмінь сечі.
- Необхідність зробити зусилля для початку сечовипускання.
- Відчуття неповного випорожнення сечового міхура.
- Часті, наполегливі позиви до сечовипускання, зокрема вночі.
- Порушення сексуальної функції.
Симптоми простатиту й аденоми простати схожі. Відмінність полягає в тому, що в разі простатиту на перший план виходять симптоми запалення: біль, а в гострих випадках – температура та інші прояви інтоксикації; під час ДГПЗ основними симптомами є розлади сечовипускання. Цей симптомокомплекс у медицині навіть отримав спеціальну назву – «симптоми нижніх сечових шляхів» (СНСШ).
Урологам добре відомо, що рівень вираженості СНСШ не корелює з розмірами простати. Невелике збільшення може супроводжуватися вираженою симптоматикою і навпаки, велика передміхурова залоза може не спричиняти яскравої клінічної картини. Характерними є часті позиви до сечовипускання, зокрема в нічний час, зумовлені не механічною перешкодою струму сечі, а зменшенням природного блокатора альфа-адренорецепторів у шийці сечового міхура та в уретрі. Розуміння цього механізму сприяло створенню лікарських засобів альфа-адреноблокаторів, які розслаблюють гладку мускулатуру уретри та шийки сечового міхура.
Фармацевтові важливо знати, що як простатит, так і аденома простати – це захворювання, що потребують спостереження та лікування у фахівця-уролога. Відсутність точного діагнозу та самолікування можуть спричинити небезпечні ускладнення на кшталт пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, чоловічого безпліддя, абсцесу простати та навіть онкологічного захворювання. Під час здійснення рекомендації завжди скеровуйте таких пацієнтів до лікаря!
Профілактика простатиту та ДГПЗ:
- Не допускати переохолодження організму, уникати сидіння на холодних поверхнях.
- Дотримуватися щадної дієти (виключення алкоголю, гострої, смаженої та консервованої їжі).
- Регулярне статеве життя також є способом профілактики простатиту (оскільки один із провокуючих факторів – це застій сперми та часті ерекції без наступної еякуляції).
- Важлива профілактика захворювань, які поширюються статевим шляхом.
- У віці 60+ кожен чоловік має регулярно, щонайменше 1 раз на рік, обстежуватися в уролога. Після перенесеного простатиту необхідно превентивне амбулаторне лікування щонайменше двічі на рік.
Еректильна дисфункція
Невдачі в інтимному житті чоловіка нерідко називають «імпотенцією». Однак це твердження не зовсім правильне. Якщо бути точними, то імпотенція – це стан, за якого чоловік не має змоги здійснити статевий акт за жодних умов.
На щастя, такі випадки трапляються не надто часто. А для проблем з ерекцією, які періодично або раптово виникають, існує окремий термін – статева, або еректильна, дисфункція. Симптоми еректильної дисфункції миттєво помічає будь-який чоловік і здебільшого вони є виліковними. Еректильна дисфункція (ЕД) – це різноманітні порушення, які заважають досягати чи підтримувати потенцію, необхідну для повноцінного статевого акту.
Механізм ерекції
Стовбур статевого члена чоловіка утворений двома печеристими (кавернозними) та губчастими тілами, що містять велику кількість заглиблень (лакун), які легко заповнюються кров’ю. Це спричиняє набухання та напругу статевого органу – ерекцію. Можна провести аналогію з ємністю та двома трубами: по одній трубі в ємність кров притікає (артеріальні судини), по іншій трубі (вени) – витікає. Під час ерекції приплив крові високий, а відтік повністю припиняється. Процес регулюється нервовою системою. На цьому прикладі стає зрозумілим, що проблеми можуть бути спричинені порушеннями як регуляції, так і припливу або відтоку крові.
Звісно, існує ще й ендокринна система, гормони якої регулюють статеву поведінку, впливають на нервовий компонент ерекції, а також на судинні взаємодії. Під час порушення продукції певних гормонів також виникає еректильна дисфункція.
Отже, причини ЕД:
Медичні:
- цукровий діабет та його ускладнення;
- гормональні проблеми, такі як нестача тестостерону;
- порушення діяльності серцево-судинної системи (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ІХС тощо);
- захворювання периферичних нервів, головного та спинного мозку, травми;
- хвороби печінки та нирок;
- стан після операцій на сечовому міхурі, простаті, нижніх відділах кишківника, на хребті;
- травми статевих органів;
- надмірне захоплення сигаретами та алкоголем;
- прийом деяких ліків (седативних, транквілізаторів, діуретиків, гіпотензивних тощо).
Психологічні:
- стрес або зміна способу життя;
- перевтома;
- проблеми у взаєминах партнерів.
Профілактика еректильної дисфункції
Існує цілий комплекс профілактичних заходів, що знижують імовірність виникнення еректильної дисфункції. Вони актуальні вже для 30-40-річних чоловіків.
- Збалансоване харчування.
У раціоні має бути достатньо джерел білка – яєць, м’яса. Корисно вживати кисломолочні продукти, зелень, фрукти, овочі, горіхи та мед. Варто відмовитися від важкої жирної їжі.
- Відмова від шкідливих звичок.
- Регулярне статеве життя із застосуванням контрацептивів (часті перервані статеві акти можуть призвести до розвитку еректильної дисфункції).
- Регулярне відвідування уролога сприяє своєчасному виявленню хвороб статевої системи (наприклад, аденоми простати) та успішному лікуванню.
- Нормалізація способу життя: 8-годинний сон, помірні фізичні навантаження, уникнення напруги та стресу.
Раціональна фармакотерапія
Групи препаратів, які застосовуються для лікування простатиту та ДГПЗ:
- Антибактеріальні препарати.
- НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби).
- Альфа-адреноблокатори.
- Інгібітори тестостерон-5-альфа-редуктази.
- Спазмолітики.
- М-холіноблокатори.
- Десмопресини.
- Біорегуляторні пептиди.
- Фітотерапевтичні препарати.
Антибактеріальні препарати спрямовані на усунення бактеріальної інфекції, якщо лікар встановив діагноз бактеріального простатиту. Виокремлюють кілька груп антибіотиків, які призначаються під час гострого або хронічного захворювання:
- Захищені пеніциліни – амоксицилін + клавуланова кислота;
- Цефалоспорини III-IV поколінь;
- Аміноглікозиди;
- Фторхінолони II та III покоління;
- Макроліди.
Курс лікування індивідуальний, у середньому від 5 до 14 днів.
Можливе використання інших антибактеріальних засобів, які призначить лікар.
НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби) призначаються з метою усунення больового синдрому та зниження запального процесу в простаті. Для цього використовують:
- Диклофенак внутрішньом’язово;
- Мелоксикам внутрішньом’язово;
- Німесулід у таблетках.
Курс лікування індивідуальний, у середньому від 5 до 7 днів.
Альфа-адреноблокатори (тамсулозин, альфузозин, силодозин, теразозин) – група препаратів, яка розслаблює гладку мускулатуру уретри та шийки сечового міхура, тим самим сприяючи кращому відтоку сечі.
Дія альфа-блокаторів спрямована на усунення симптомів нижніх сечових шляхів:
- як симптомів накопичення (почастішання сечовипускань у денний час, ноктурія, ургентні позиви до сечовипускання, нетримання сечі);
- так і спорожнення (утруднений початок сечовипускання, уривчасте, слабке виділення сечі, поділ струменя, розбризкування сечі, необхідність у напруженні, краплинне виділення сечі наприкінці сечовипускання).
Інгібітори тестостерон-5-альфа-редуктази застосовуються під час доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Лікування веде до зменшення розмірів (регресії) збільшеної залози, запобігає її подальшому зростанню та прогресуванню ДГПЗ. Зазвичай застосовують фінастерид та дутастерид. Ефект дії препаратів відстрочений у часі і проявляється не раніше ніж через 6-12 місяців.
Побічний ефект: знижують лібідо та потенцію.
Спазмолітики
Препарати призначені для розслаблення гладкої мускулатури судин, що сприяє поліпшенню мікроциркуляції, усуненню больового синдрому та нормалізації відтоку секрету передміхурової залози. Дротаверин у таблетках, призначають коротким курсом у 2-5 днів.
Читайте також:М-холіноблокатори: оксибутинін, троспіум, соліфенацин та інші. Застосовуються для усунення раптових, термінових (ургентних) позивів до сечовипускання за гіперактивного сечового міхура.
Десмопресин – структурний аналог природного антидіуретичного гормону організму людини (вазопресину). Уповільнює вироблення сечі, знижує частоту сечовипускання; зменшує ноктурію – необхідність прокидатися через позиви на сечовипускання. Засіб приймають перед сном.
Усі описані вище засоби призначаються лікарем після оцінки стану пацієнта та вираженості в нього тих чи інших симптомів.
Безрецептурні засоби
Біорегуляторні пептиди (аміни)
Препарати на основі передміхурової залози великої рогатої худоби застосовуються з метою нормалізації обмінних процесів у залозі та стимулюють її регенерацію (оновлення). Надають простатопротекторний ефект, зменшують набряк та лейкоцитарну інфільтрацію передміхурової залози, покращують процеси мікроциркуляції, позитивно впливають на функціональну активність сперматозоїдів. Також стимулюють активність гуморальної ланки імунітету та деяких факторів резистентності організму, антимікробну активність.
Впливають на тонус м’язів сечового міхура, насамперед тонус детрузора. Препарати біогенних пептидів найчастіше випускаються у свічках. Їх можна використовувати як доповнення до основного курсу (антибіотики, НПЗЗ, спазмолітики тощо), для реабілітації після закінчення основного курсу та для профілактики.
Фітотерапевтичні препарати, переважно відвари чи настої зі збору трав, квітів, шишок чи коренів.
Для лікування можна використовувати: квітки пижма, листя звіробою, деревію, полину, череди, чистотілу, корінь оману і левзеї, шишки хмелю. З рослин у рівних пропорціях готують суміш, заливають окропом і приймають по 1/3 склянки 3 рази на день. Курс лікування – 6-8 місяців.
Подібним чином можна приготувати й іншу суміш:
Трава хвоща польового, череди, листя малини, брусниці, кропиви, шишки хмелю, корінь лепехи, бадану, алтею, квіти ромашки змішати в рівних пропорціях і подрібнити. Курс лікування – 4-8 місяців.
Для зручності можна використовувати готові фітопрепарати в капсулах або розчинах, наприклад:
- Капсули з екстрактом плодів пальми Сабаль.
- Таблетки з екстрактами трави звіробою, золотарника канадського, кореня солодки та ехінацеї.
- Капсули, що містять олію насіння гарбуза.
Існують інші комбінації лікарських рослин для лікування зазначеної патології у вигляді готових препаратів. Фітопрепарати знижують утворення медіаторів запалення, що сприяє зменшенню набряку за рахунок впливу на проникність судинної стінки. Підвищують тонус сечового міхура, зменшують вираженість дизуричних розладів, а також запобігають деструктивним процесам за рахунок підсилення антиоксидантного захисту. Крім того, рослинні препарати поліпшують сперматогенез та посилюють статевий потяг.
Зазвичай тривалість курсу лікування рослинними препаратами розраховується індивідуально з урахуванням супутньої терапії та стану пацієнта. За потреби проводять кілька курсів з інтервалами 1-3 місяці. Рослинні препарати можна застосовувати з профілактичною метою.
Лікування еректильної дисфункції
Для лікування еректильної дисфункції застосовують кілька груп лікарських засобів
- Селективні інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ5): силденафіл, тадалафіл, варденафіл
Інгібітори фосфодіестерази є препаратами першої лінії для лікування ЕД. Механізм дії препаратів цієї групи аналогічний: вони мають дуже делікатну дію на статеву систему, вибірково пригнічуючи активність ферменту ФДЕ5, відповідального за розпад енергетичних сполук у кавернозних тілах статевого члена.
Під час сексуальної стимуляції відбувається виділення молекул оксиду азоту у кавернозних тілах статевого члена. Це спричиняє розслаблення м’яза, що стримує надходження крові до кавернозних тіл. Кровотік у статевому члені збільшується і виникає ерекція.
Препарати безпосередньо не впливають на розслаблення м’язової тканини кавернозних тіл, це відбувається за рахунок блокади ферменту-ФДЕ5, що призводить до посилення розслаблюючої дії оксиду азоту.
Початок дії препаратів приблизно однаковий (через 30–60 хв), проте тривалість суттєво відрізняється: силденафіл та варденафіл діють до 5 годин, тадалафіл – до 36 годин. Ефект настає лише під час сексуального збудження.
Кому показані селективні інгібітори фосфодіестерази
Дорослим чоловікам будь-якого віку під час:
- еректильної дисфункції;
- ДГПЗ (тадалафіл).
Не слід приймати препарати інгібітори ФДЕ5 одночасно з нітратами; за наявності тяжких серцево-судинних захворювань, таких як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня, після нещодавно перенесених інсульту або інфаркту міокарда, під час тяжких захворювань печінки, втрати зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва.
- Селективні альфа2-адреноблокатори
Йохімбіна гідрохлорид – індоловий алколоід, який отримують із кори дерева Йохімбе. Засіб помірно посилює кровоток у статевому члені та зменшує компонент тривоги, у зв’язку з чим препарат найбільш ефективний під час психогенної еректильної дисфункції.
- Неселективні альфа-блокатори
Фентоламін. Основний механізм дії – неселективна блокада постсинаптичних альфа1-адренорецепторів, що призводить до порушення передачі судинозвужувальних імпульсів.
- Аналоги простагландину Є
Алпростадил. Під час інтракавернозного або інтрауретального введення чинить розслаблювальну дію на гладку мускулатуру кавернозних тіл, сприяє збільшенню кровотоку та поліпшенню мікроциркуляції, що призводить до адекватної ерекції.
- Андрогени
Тестостерон, його препарати застосовуються для замісної терапії. Існують як ін’єкційні форми, так і пероральні.
- Міотропні спазмолітики
Папаверин застосовується для інтракавернозних ін’єкцій; використовують високі концентрації, за яких проявляється подвійний гемодинамічний ефект – розширення пенільних артерій та звуження вен.
Безрецептурні засоби
Лікарські засоби та біологічно активні добавки натурального походження.
Вони мають різні механізми дії: активні речовини, що входять до їхнього складу (фітостероли, біостимуліни, натуральні токофероли), надають загальнозміцнювальну, стимулюючу та тонізуючу дію. Ці засоби мають проандрогенну активність, стимулюють сперматогенез, знижують в’язкість сперми, мають протизапальну та протимікробну дію. Впливаючи на центральні механізми ерекції та на яєчка, відновлюють/підвищують лібідо, сексуальну задоволеність, вироблення повноцінної сперми.
Поліпшують фізичну та розумову працездатність, усувають перевтому, мають слабку седативну дію. За місцевого застосування ці засоби посилюють ерекцію за рахунок підвищення кровонаповнення печеристих тіл статевого члена. Призначають їх зазвичай курсами; відпускають без рецепта, ці засоби можуть бути рекомендовані провізором.
Адаптогени рослинного походження: родіола рожева, женьшень, елеутерокок, аралія, астрагал, золототисячник, лимонник.
Тваринного походження: засоби, приготовані на основі пантів північного оленя, продуктів бджільництва;
В основі загальної тонізуючої дії лежить активація метаболізму, ендокринної та вегетативної регуляції. Тонізуюча дія супроводжується посиленням апетиту, відновленням зниженого судинного тонусу. Крім загальної тонізуючої дії, препаратам цієї групи притаманний ефект психостимуляції, що проявляється в поліпшення працездатності (фізичної та психічної), зменшенні ознак астенії та втоми, підвищенні лібідо.
Безрецептурні седативні препарати можуть бути рекомендовані під час еректильної дисфункції, що протікає на тлі стресу (препарати валеріани, собачої кропиви, пасифлори інкарнатної, півонії, звіробою).
Читайте також:
