Місцеві знеболювальні при травмах – у чому їхня перевага?

Забої, розтягнення, синці… Хто не стикався з такими проблемами? Часто це незначні травми, на які ми навіть не звертаємо уваги. Та бувають і такі, що викликають нестерпний біль. У таких ситуаціях на допомогу приходять знеболювальні. Розбираємося, чому місцеві препарати в таких випадках кращі за системні.

НПЗП – найпопулярніші засоби від болю

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – найпопулярніші знеболювальні засоби. Їх випускають у різних формах, а відпускають без рецепту. Саме тому вони мають таку популярність.

Механізм дії НПЗП ще не до кінця вивчено, але відомі основні патогенетичні ланки запального процесу, на які вони впливають. Так, за сучасними уявленнями, ключовий та найбільш загальний механізм дії НПЗП – це пригнічення ними біо­синтезу простагландинів. Це специфічні речовини, які синтезуються в організмі із жирних кислот, а точніше – з арахідонової кислоти.

Часто в ЗМІ йдеться про те, що простагландини є медіаторами болю. Але це не так. Ці речовини суттєво збільшують чутливість ноцицептивних рецепторів (які реагують на біль) до справжніх медіаторів болю та запалення, таких як гістамін чи брадикінін.

Утворення ж простагландинів в організмі здійснюється за рахунок ферменту циклооксигенази (ЦОГ). НПЗП пригнічують активність цього ферменту, і таким чином зупиняють або суттєво зменшують синтез простагландинів.

У чому перевага топічних (місцевих) форм?

НПЗП бувають системними і місцевими. Системні препарати – це ті лікарські засоби, які потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Наприклад, це таблетки, капсули, а також ін’єкційні форми.

Місцеві препарати діють локально. Зазвичай такі засоби випускають у вигляді мазей, гелів, кремів або розчинів для зовнішнього застосування.

Якщо ви отримали травму, і зона больових відчуттів обмежена лише певною ділянкою тіла (найчастіше це руки або ноги), то лікарі рекомендують саме місцеві препарати. Ось основні їхні переваги:

• вони доволі прості й безпечні у використанні;
• передозування неможливе, бо активні речовини майже не потраплять у кровотік (лише мізерна частка речовин може потрапити у кров при зовнішньому застосуванні);
• значно менш виражені побічні ефекти від таких препаратів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту (це один із найчастіших побічних ефектів системних НПЗП);
• можливість поєднувати одночасно декілька активних речовин в одному лікарському засобі, що дає змогу впливати одразу на кілька патогенетичних ланок.

Сьогодні в аптеках можна знайти декілька форм топічних препаратів – гелі, мазі, креми тощо. Яку ж обрати?

Чому саме гелі?

Гелеві форми місцевих НПЗП заслуговують окремої уваги. Порівняно з іншими видами топічних засобів, такі препарати мають неабиякі переваги, а саме:

• гелі – це м’яка лікарська формf, що являє собою одно- або багатофазну дисперсну систему (дисперсне середовище в них рідке, а структурно-механічні властивості визначаються специфічними гелеутворювачами, які наявні в препаратах у незначній концентрації);
• гелі не закупорюють пори шкіри, що зумовлено їхніми пластичними властивостями;
• на відміну від мазей, гелі глибше проникають у тканини;
• гелі не подразнюють шкіру і не утворюють плівки, яка сушить шкірні покриви;
• якщо гель раптом потрапив на одяг, то його легко змити, він не залишає плям.

«Кеторол гель» – швидка допомога від болю

Сьогодні до НПЗП входять чимало активно діючих речовин. Один із таких – це кеторолак, формулу якого було схвалено у 1989 році. Це відносно нова формула знеболення, з огляду на історію НПЗП, яка тягнеться ще з позаминулого століття.

За відносно короткий термін препарати з кеторолаком стали одними з найпопулярніших знеболювальних та протизапальних засобів. Так, у США кеторолак входить до 300 препаратів, якими найчастіше користуються американці.

Механізм дії кеторолаку також пов’язаний із пригніченням активності фермента циклооксигенази. Одним із місцевих препаратів з кеторолаком є «Кеторол гель».

Окрім власне кеторолаку, до складу «Кеторол гелю» входять речовини, які посилюють та пришвидшують транспорт активної речовини до вогнища болю. До таких речовин належать:

• димексид – пришвидшує транспорт кеторолаку через шкіру;
• етанол – підвищує пористість шкіри, що полегшує препарату шлях до уражених тканин;
• ізопропілміристат – компонент, що підсилює проникність кеторолаку крізь шкіру.

Саме тому завдяки такому складу «Кеторол гель» досягає «центру болю» та діє швидше за інші препарати. Окрім потужного знеболювального ефекту, «Кеторол гель» має ще одну перевагу. Це відсутність обмежень у тривалості застосування. Це доволі важливий момент, адже більшість НПЗП не можна використовувати довше 2 тижнів поспіль.

---