Конфлікти в сім’ї та на роботі

Колеги, якщо ви по-справжньому щасливі, вам не потрібно читати цю статтю. Однак якщо ви часто нервуєте, конфліктуєте та дратуєтеся з будь-якої причини – наш матеріал може стати вам у пригоді.

У цій публікації я хочу зупинитися на прийомі психологічної амортизації. Цю методику успішно застосовують на тренінгах, багато хто використовує її на практиці та отримує чудові результати. Справа в тому, що коли ми чуємо заперечення, зауваження чи репліку, яка може потенційно перетворитися на конфлікт, ми не намагаємося боротися з цим, а просто «амортизуємо» неприємну фразу.

Психологічна амортизація: як з’явилася і для чого потрібна?

Психологи вважають, що метод амортизації вигадав не хто інший, як бравий вояк Швейк із відомого твору Ярослава Гашека. Швейк постійно погоджувався з образами на свою адресу:

− Швейк, ви ідіот?
− Так точно, дозвольте доповісти, ідіот!

Моя думка: психологічна амортизація здатна позбавити людей багатьох проблем. І цьому можна навчитися, головне – мати бажання. Щоправда, для цього замало просто прочитати статтю – потрібно постійно тренуватися, шліфуючи методику, допоки вона не перетвориться на стійку навичку.

Пошук крайніх

Щоразу, коли ви з кимось конфліктуєте, поміркуйте про причину, через яку це сталося, і яким чином сварки можна було уникнути. Думки про те, хто кому яку гидоту сказав і хто кого більше образив, варто відганяти. Вони негативні й притягують до вас нові конфлікти. Людям майже завжди здається, що проблема – не в них, а в оточенні.

Проведімо невеликий тест: як ви вважаєте, у скількох відсотках ваших конфліктів винні особисто ви, а в скількох – інші люди?

Гадаю, що всередині себе ви відповіли: приблизно у 80 % винні інші. Людина так влаштована, що завжди знаходить собі виправдання. Навіть злодії та шахраї кажуть: «А що мені було робити, у мене не було виходу».

Один мій знайомий уже другий рік шукає роботу й не може її знайти. Він одружений, і його дружина утримує сім’ю з трьох осіб. Щоб полегшити пошуки вакансій, жінка купила знайомому дорогий комп’ютер. Однак робота все не знаходилася: то сам кандидат не відповідав запитам компанії, то компанія не надавала йому бажаних умов. Одного разу дружина повернулася пізно та побачила, що чоловік замість пошуку роботи «зависає» на еротичному сайті. Звісно, жінка вибухнула: «Ти тут бозна-чим займаєшся, а я працюю з ранку до ночі!» Він спокійно подивився на неї та ввічливо відповів: «Сонечко, з таким настроєм ми кризу не подолаємо!».

Коментарі, як-то кажуть, зайві.

Небезпечні імпульси

Біблійна цитата: Увійдіть тісними воротами, бо просторими є ті ворота й широкою є та дорога, що веде до погибелі, і нею багато хто ходить. А тісними є ворота, і вузькою є дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» Так, нам легше реагувати на неприємну репліку в стилі «сам дурень», але це – «широкі ворота», так чинить більшість, і від цього всі страждають.

Якщо уважно читати цитату з Біблії, легко помітити її подібність до головного правила бізнесу – правила сегментації: не можна займатися всім і бути фахівцем у всьому, потрібно концентрувати зусилля на стратегічному напрямку.

Отже, заглиблюючись у психологічну суперечку, ми приймаємо всю інерцію конфліктної хвилі на себе. А якщо амортизуємо спробу конфлікту – просто пом’якшуємо наслідки.

Взагалі все, що ми робимо імпульсивно, найчастіше є неправильним. Наприклад, собака кусає за руку – ми намагаємось її висмикнути. А насправді потрібно, навпаки, просунути руку глибше, щоб собака сам розімкнув щелепи. У разі поранення холодною зброєю людина витягає її з тіла, завдаючи собі додаткових пошкоджень, тоді як потрібно забинтувати рану й знайти хірурга. Коли нас «заносить» на автомобілі, ми крутимо кермо в протилежний бік, хоча потрібно – у бік заносу. На перших хвилинах ранкової пробіжки дуже хочеться зупинитися, а треба певний час бігти «через не можу» – тоді згодом рухатися буде легше. Спортсменів спеціально вчать амортизації: боксери приймають удари, пом’якшуючи їхню силу, коли відхиляються в тому ж напрямку; борець падає туди, куди його штовхає супротивник – щоб потягнути його за собою й залишитися зверху.

Таким чином, сила амортизації  є універсальною, а в людських стосунках – це просто щаслива знахідка.

Приклади

► Діалог із клієнтом:

− Чому ви так довго обслуговуєте, черга стоїть?!
− Так, справді довго, адже в аптеці не можна припуститися помилки.

► Керівник пропонує вам підвищення, якого ви не хочете (зарплата не набагато вища, а роботи та відповідальності побільшає):

− Ми вирішили запропонувати вам посаду завідувачки аптеки.
− Дякую за таку цікаву пропозицію, я мушу подумати та все зважити (потім можна знайти пояснення, наприклад, рішення «сімейної ради»).

► Конфлікт між колегами:

− Ти що, дурепа?!
− Як ти швидко здогадалася, що я «дурепа»! Я так вправно це приховувала, але ти дійсно прониклива. Дивно, що керівництво тебе належним чином не цінує.

Що таке профілактична амортизація?

Це спеціальна форма амортизації, яка використовується у спілкуванні з керівництвом.

Припустімо, щоразу, коли ви помиляєтеся, керівник висловлює своє невдоволення приблизно так: «Ну що це за безлад, я що, сам маю за всім стежити? Мабуть, ви хочете штраф!»

Тож коли вас вчергове викликали «на килим», можна застосувати профілактичну амортизацію:

«Я припустилася помилки, це виглядає як безвідповідальність, ви ж не зобов’язані все контролювати самостійно. Я, мабуть, заслуговую на штраф, але повірте, я зробила висновки і цього більше не станеться».

Звісно, цим методом не можна зловживати. У мене був один співробітник-діловод, який часто припускався помилок. І щоразу він повторював свою мантру: «Вибачте, будь ласка, цього більше ніколи не трапиться». Місяці три це сходило йому з рук, але одного разу колеги перед черговою доганою попередили чоловіка: «Тільки не треба говорити свою чарівну фразу». Вони, до речі, теж застосовували профілактичну амортизацію – тільки на випередження.

У Карнегі є цитата: «Скажіть про себе все те, що збирається сказати ваш обвинувач, і ви позбавите його зброї». Український аналог: «Повинну голову меч не січе».

Три частини цілого

Дуже важливими для розуміння суті конфліктів є праці Еріка Берна. Він описав три Я-стани, притаманні кожній людині: «Батько», «Дорослий», «Дитя».

«Дитя» – джерело наших бажань, фантазій і потягів. «Дитя» робить те, що Хоче.

«Дорослий» – це власне ми. «Дорослий» робить те, що має робити – працює, відпочиває, займається спортом, лікується тощо. Його девіз – Треба.

«Батько» – це дії «на автопілоті», лише тому, що «так прийнято». «Батько» вмикається, коли «Дорослому» не потрібно щось вирішувати. Він оберігає нас від спонтанних, небезпечних рішень. Девіз «Батька» – Мусиш, Повинен.

Чудово, коли «Дорослий», «Батько» та «Дитя» прагнуть одного й того самого. Візьмімо, наприклад, братів Кличків, для зручності саме Віталія Кличка. Із раннього дитинства йому подобалися єдиноборства, його внутрішня дитина хотіла бути боксером. «Дорослий» підтримав це бажання і зрозумів, що для цього потрібно багато тренуватися, а коли Віталій виходив на ринг, його «Батько» наполягав на виступі лише під українським прапором та вимагав перемог.

Коли всі три «Я» спрямовані в один бік – ми отримуємо чудові результати.

Паралелі спілкування

У спілкуванні ми ніби звертаємося один до одного з огляду на свої внутрішні три «Я»: «Дитя», «Дорослий» або «Батько».

Стимул і відповідь називаються трансакцією, або просто – одиницею спілкування.

Приклади:

− Ти не підкажеш, хто завтра чергує?
− Завтра чергую я.

(«Дорослий» до «Дорослого»).

− Останнім часом пацієнти часто скандалять і скаржаться!
− Так, раніше з людьми було простіше!

(«Батько» до «Батька»).

− А давай пожартуємо над Оленою, скажемо, що її розшукував високий гарний блондин.
− Давай!

(«Дитя» до «Дитяти»).

Усі ці трансакції паралельні – тому конфлікти не виникають. Ситуація ускладнюється, коли трансакції непаралельні – наприклад, керівник («Батько») менторським тоном звертається до підлеглого (чим ставить його в позицію «Дитяти»). Підлеглому це може не сподобається, адже він і сам здатний відповісти в стилі «Дорослого» чи «Батька». Відбувається це непомітно. Часто люди «заводяться» лише через неповажний тон, який є найсильнішим конфліктогеном.

До речі, у вихованні дітей не можна весь час спілкуватися в стилі «Батько» – «Дитя». Це рабська комунікація. Раб не мріє про свободу – він частіше сам хоче стати тираном. У багатосерійному фільмі «Спартак» раби-втікачі часто не ладнали між собою: більшість із них не прагнули свободи, вони хотіли самі поневолювати інших.

І навіть у побуті…

Приклад від Еріка Берна:

Чоловік: Люба, не підкажеш, де мої запонки? («Дорослий» до «Дорослого»)
Дружина: Ти вже не маленький, маєш сам знати, де вони. Напевно там, де ти їх залишив! («Батько» до «Дитяти»)

Трансакція стала непаралельною – можливий конфлікт. Ось так він міг би розвиватися:

Негативний розвиток

Чоловік: Якби в домі був порядок, я б завжди все знаходив! («Батько» – «Дитя»)
Дружина: Був би порядок, якби тебе твоя мама привчила! («Батько» – «Дитя»)
Чоловік: Я тобі сто разів казав – не чіпай мою маму! («Батько» – «Дитя»)
Дружина: Та й навіщо вона мені, від неї жодної користі! («Батько» – «Дитя»)

Спробуймо змоделювати позитивний сценарій амортизації:

Чоловік: Люба, не підкажеш, де мої запонки? («Дорослий» до «Дорослого»)
Дружина: Ти вже не маленький, маєш сам знати, де вони. Напевно там, де ти їх залишив! («Батько» до «Дитини»)
Чоловік: Ну, ти ж знаєш, що я без тебе пропав би. Ти ж у мене найкраща господарочка, допоможи знайти запонки. («Дитя» до «Батька»)

Отже, комунікація стала паралельною, а це – спосіб уникнути конфлікту. До речі, жити за законами амортизації досить просто – почув, розслабився, відбив. Однак у житті ця навичка виробляється доволі важко. Натомість і винагорода чимала! Навички амортизації в конфліктних ситуаціях допомагають суттєво покращити життя. І часу на відпрацювання потрібно небагато – достатньо лише захотіти.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook