Хвойні рослини і їхнє застосування у фітотерапії

Навіть у такі складні часи, як зараз, наближення Нового року нагадує нам дитинство з його відчуттям прийдешнього чуда, ялинкою і запахом хвої. Ялинка і сосна залишаються символами Нового року і казки. Але хвойні рослини – це не лише настрій, вічна зелень серед снігу та смолистий аромат. Це ще й скарбниця різноманітних речовин, що мають лікувальну дію і знайшли своє призначення у фармакології. Хвойні містять терпенові сполуки, такі як живиця, скипидар, каніфоль, камфора, ефірні олії ^[1]. Сосну, ялину, ялицю та інших представників голонасінних використовують для отримання дубильних речовин, активованого вугілля, вітамінів. Вони входять до складу комплексних фітопрепаратів для лікування ринітів, запальних захворювань сечовивідних шляхів та сечокам’яної хвороби, захворювань шкіри; бальзамів для лікування застуди. Ефірні олії використовують як для освіження і санації повітря в приміщеннях, так і для лікування захворювань дихальної та нервової систем ^[1].

Фітотерапія визнана ВООЗ в усьому світі як один з офіційних методів лікування, який до того ж є традиційним і доступним для більшості населення. Цей метод має свою нішу застосування і певні переваги ^[2]:

• безпечність під час тривалого застосування за рахунок меншої кількості побічних ефектів та м’яка дія. Це має особливе значення для вразливих категорій населення, таких як люди старшого віку;
• поліфункціональність фармакологічної дії;
• поступовий розвиток терапевтичного ефекту, накопичувальна дія;
• більша прихильність пацієнтів до традиційних методів лікування;
• менша вартість лікування.

Тому розглянемо окремі види хвойних рослин і варіанти їхнього застосування у фітотерапії різних захворювань.

Сосна звичайна (сосна лісова) ^{[1; 3; 4]}

У дикій природі вона росте в північній частині степової та лісостепової зони України та на Поліссі, а також культивується в лісогосподарствах.

В офіцинальному аптечному асортименті сосна представлена сушеними бруньками. Це молоді пагони 4–5 см завдовжки, розміщені «коронками» по 5–6 штук на верхівках гілок. Їх заготовляють до початку розпускання бруньок. Для медичних потреб також використовують живицю і продукти її переробки, а також хвою і деревину. Із живиці (терпентину) одержують скипидар і каніфоль, а із самої деревини – дьоготь і активоване вугілля.

У бруньках сосни міститься ефірна олія (до 0,36–1 %), дубильні речовини, смоли, аскорбінова кислота, каротин, пініпікрін, флавоноїди. У складі ефірної олії є пінен (до 40 %), лімонен (до 40 %), борнілацетат (до 10 %). Останній має антисептичну і муколітичну дію.

Бруньки сосни використовуються ^[3–5] для розрідження мокротиння, мають відхаркувальну дію. Смолисті кислоти і фітонциди діють як антисептики на слизових, посилюють дію антибіотиків під час пневмоній. Антиоксиданти і флавоноїди (кверцетин і кемпферол) зменшують проникність капілярів, стабілізують стінку судини і виявляють помірну протизапальну дію. За рахунок наявності калію і органічних кислот бруньки сосни звичайної мають ще й легкий сечогінний ефект, який використовується в комплексному лікуванні циститів і уретритів, а за рахунок компонентів, що покращують мікроциркуляцію – у комплексному лікуванні пієлонефритів та хронічного простатиту.

Відвар соснових бруньок можна також застосовувати у вигляді інгаляцій під час захворювань верхніх дихальних шляхів, у вигляді ванночок та спринцювань у разі кольпітів і вагінітів, а також у вигляді ванн під час дерматитів та реабілітації після травм. Полоскання відваром проводять у стоматології в разі стоматитів та гінгівітів.

Хвою сосни застосовують у вигляді настоїв як джерело вітаміну С для лікування цинги. Екстракт хвої використовують для приготування лікувальних ванн у разі шкірних захворювань, а також захворювань серцево-судинної і нервової систем ^{[4; 5]}.

Ефірну олію сосни звичайної додають у косметичні засоби для догляду за жирною і проблемною шкірою, а також засоби для зміцнення нігтів. Використовують її також для оздоровлення повітря в місцях великого скупчення людей, у складі аромакомпозицій для зняття втоми ^[3].

Дьоготь, що отримують із сосни, входить до складу мазі Вишневського та Вількінсона, застосовується також самостійно у лікуванні екземи, корости тощо ^[3].

Способи застосування сировини із сосни звичайної ^{[3; 5]}

Відвар: 1 столову ложку (10 г) сухих бруньок заливають 200–250 мл води, доводять до кипіння і тримають на вогні близько 10 хвилин. Проціджують і приймають по третині склянки 3 рази на день після їжі.

Настій: 1 столову ложку бруньок заливають водою температури 80–85°C і тримають у термосі близько 2 годин. У настої краще зберігається вміст вітаміну С.

Спиртова настоянка: бруньки свіжі або сухі заливають 40%-ним спиртом у співвідношенні 1:5, витримують 14 днів. Приймають по 15–20 крапель на 50 мл води тричі на день у разі запальних захворювань дихальних шляхів чи використовують зовнішньо для розтирання. Важливо не перевищувати дозу через високий вміст ефірних олій.

Сосновий «мед»: 1 частину свіжих бруньок заливають 2 частинами холодної води, доводять до кипіння, кип’ятять 15–20 хвилин, охолоджують, додають 2 частини цукру, знову доводять до кипіння. Приймають по 1 столовій ложці на прийом.

Сосновий сироп: свіжі бруньки пересипають із цукром у рівних частинах, ємність залишають на сонці на 7–10 днів, густий темний сік, що виділився, зливають і зберігають у холодильнику. Приймають по 1 чайній ложці 3 рази на день під час трахеобронхітів, затяжного кашлю.

Відвар для полоскання горла: 5 г сировини заливають 300 мл води, доводять до кипіння, охолоджують і використовують для полоскання під час тонзилітів, стоматитів і гінгівітів.

Хвойний відвар: 30 г свіжої хвої промивають водою, заливають 200 мл окропу, кип’ятять 20 хвилин, охолоджують. Цукор можна додавати за смаком. Відвар потрібно випити протягом дня.

Приготування ванн: 50 г сухих бруньок прокип’ятити 20 хвилин у 2 літрах води, процідити, додати у ванну об’ємом 200 літрів. Приймати ванну протягом 20 хвилин.

Протипоказання для застосування сосни звичайної і препаратів з неї ^[5]

Хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба, схильність до тромбозів, виразкова хвороба шлунка, серцева недостатність (можливе посилення тахікардії), діти до 3 років (із 3 років – тільки під наглядом лікаря).

Ялина європейська ^{[1; 3; 4]}

У природних умовах росте в Карпатах, Прикарпатті, на Поліссі, а культивується по всій Україні.

В аптечному офіцинальному асортименті безпосередньо ялини немає, але компоненти, що з неї отримують – терпентин, скипидар очищений, лінімент скипидарний, терпінгідрат, пінабін, каніфоль, дьоготь, активоване вугілля – широко представлені у складі багатьох лікарських препаратів.

У народній медицині використовують зелені нестиглі шишки, бруньки, хвою і живицю у вигляді відварів, настоїв, сиропів, витяжок і мазей.

У бруньках, хвої та зелених шишках містяться ефірні олії, дубильні речовини, смоли, каротин, аскорбінова кислота, солі заліза, марганцю, хрому, міді й алюмінію.

Відвар бруньок має відхаркувальну, дезінфікувальну, потогінну, жовчогінну та сечогінну дію, застосовується під час запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, бронхітів, запальних захворювань сечовивідних шляхів і шкіри. Способи застосування бруньок подібні до способів застосування бруньок сосни.

Ефірну олію ялини можна додавати в засоби для догляду за жирною і проблемною шкірою (2–5 крапель ефірної олії змішати з 10–15 мл основи – крему, тоніка, лосьйону, гелю, шампуню, бальзаму, маски). Вона також має антистресовий вплив на нервову систему, із цією метою ефірну олію ялини можна використовувати в аромалампах або ваннах (на наповнену ванну 37–38°C додати 3–7 крапель ефірної олії, попередньо змішаних із 1 столовою ложкою емульгатора (молока, меду, морської солі тощо).

Ялівець звичайний ^{[1; 3]}

Як офіцинальний препарат в аптеках можна придбати плоди ялівцю – шишко-ягоди. Їх заготовляють восени, продаються вони в сухому вигляді. Шишко-ягоди ялівцю містять ефірну олію (до 2 %), дубильні речовини, флавоноїди, смоли, оцтову, яблучну, мурашину і гліколеву кислоти, цукри, пектини, солі калію. Встановлено, що найактивнішим складником ефірної олії ялівцю є терпінол. Він збільшує фільтрацію в ниркових клубочках і гальмує зворотну реабсорбцію в проксимальних канальцях.

Препарати ялівцю застосовують як сечогінний засіб за наявності набряків, пов’язаних з нирковою та серцевою недостатністю; під час сечокам’яної хвороби, цистиів і пієлонефритів. Муколітичний ефект ялівцю сприяє розрідженню мокротиння і відхаркуванню у разі трахеїтів, ларингітів, бронхітів. Жовчогінний ефект і ефект стимуляції секреції використовуються для покращення апетиту, у разі застоїв жовчі. Також ялівець застосовують у гінекології під час кольпітів.

Способи застосування ^{[3; 4]}

Настій шишко-ягід: 10 г або 1 столову ложку сировини залити 200 мл окропу, настояти, пити по 1 столовій ложці 3–4 рази на день після їжі.

Настоянка з плодів: готують у співвідношенні 1,5:10, приймають по 10–15 крапель тричі на день.

Приготування ванн: 100–200 г сухих плодів варять в 1 л води близько 20 хвилин, додають до ванни об’ємом 200 літрів. Ванни застосовуються під час лікування подагри, ревматизму, екземи, шкірних висипів.

Відвар для спринцювання: 20 г сухих плодів заливають 1 л окропу, кип’ятять 5 хвилин, охолоджують і проціджують.

Ефірна олія ялівцю під час вдихання знімає втому, використовується в косметичних засобах для зміцнення нігтів, засобах для догляду за жирною і проблемною шкірою.

Окремо хочеться згадати ялівець козацький. Його сировини немає в аптечному асортименті, але він цікавий тим, що містить токсичний дитерпеноїд таксол ^[1], який має цитостатичні властивості і застосовується в хіміотерапевтичних препаратах для лікування раку легень, молочної залози, прямої кишки та шкіри. Але саме через вміст таксолу застосовувати його самостійно або як препарат народної медицини не рекомендується.

Крім вищеперелічених, в аптеках також можна натрапити на ефірні олії з хвойних рослин, такі як кедрова олія та ялицева олія (догляд за жирною і проблемною шкірою, звуження пор, догляд за жирним волоссям, додавання в засоби для нігтів).

Ось такі звичайні для нас, але дуже корисні ялинки і сосни. Хвойні рослини дарують нам різноманітні компоненти, що вже дуже давно застосовуються в фармакології і виробництві ліків, можуть використовуватися в порядку самолікування та традиційної терапії, мають приємні органолептичні властивості, освіжають повітря, покращують настрій і взагалі роблять життя кращим. Уже тільки це варте того, щоб дізнатися про них побільше і рекомендувати клієнтам у цей холодний зимовий час.

---