COVID-19 сезон 2025: нові субваріанти та фармацевтична опіка

В Україну приходить осінь. А разом з нею – новий епідемічний сезон, у якому на нас чекають нові та вже відомі субваріанти коронавірусу. Про коронавірусну інфекцію за останні роки написано настільки багато, що в цьому океані можна потонути. Рекомендації, які втратили актуальність, але не втратили чинність; нові рекомендації, що спростовуються новими дослідженнями; нові удачі і невдачі.

У цій статті ми хочемо ознайомити вас, дорогі фармацевти, з новими субваріантами SARS-CoV-2 поточного сезону й загальними рекомендаціями з ведення та оцінки стану амбулаторних хворих на коронавірусну інфекцію, і загальними підходами до їхнього лікування на амбулаторному етапі. Тобто тими питаннями, з якими ви маєте справу в своїй повсякденній практиці. Для фармацевтів досі є чинним «Стандарт фармацевтичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)»» від 28.03.2020^[1] , а відтоді, погодьтеся, багато рекомендацій і підходів до лікування було переглянуто. Крім того, цей стандарт містить мало практичних рекомендацій, на які можна було б спиратися під час роботи з ковідними хворими.

Отже, почнімо з нових викликів цього сезону. В Україні нині офіційно підтверджено два нові субваріанти штаму Омікрон Nimbus та Stratus. Ці самі субваріанти зараз домінують і в усьому світі як варіанти мутації штаму Омікрон. Уперше субваріант Nimbus (NB.1.8.1) у світі зафіксували в січні 2025 року, в Україні – у серпні 2025 року на Вінниччині. Субваріант Stratus (XFG) виявлено наприкінці січня 2025 року^[2]. Він виник у результаті обміну генетичним матеріалом між субваріантами LF.7 та LP.8.1.2. Цей процес відбувається з вірусом постійно. Мутації стаються в шиповидному білку вірусу, який відповідає за його зв’язування з клітинами людини. Завдяки таким мутаціям вірусу вдається уникати вже сформованої імунної відповіді організму, в тому числі набутої в результаті вакцинації. Це сприяє швидкому розповсюдженню субваріанта Stratus та більш тяжкому його перебігу^[3].

Загалом обидва віруси мають схожу клінічну картину^[2]: підвищення температури тіла, головний біль, нежить, кашель, утома, біль у м’язах, втрата нюху та смаку. Обидва визначаються за допомогою стандартних тестів, хоч і не у всіх випадках, тому навіть за наявності негативного тесту на ковід варто враховувати також симптоми захворювання.

Характерною ознакою субваріанта Stratus є охриплість голосу^{[2; 3]} і схильність до більш тяжкого перебігу, особливо у вразливих груп населення: дорослих і дітей з ослабленою імунною відповіддю та супутніми хронічними захворюваннями; вагітних; людей старше 60 років; представників ризикованих професій (військові, медичні працівники, вчителі, працівники сфери обслуговування).

Для субваріанта Nimbus^[2] характерний симптом – гострий біль у горлі, решта ж симптомів залишаються класичними: нежить, лихоманка, кашель, втрата смаку та нюху.

Як діяти, якщо звертається пацієнт із підтвердженою або вірогідною коронавірусною інфекцією? Звісно, лікуванням таких хворих займаються лікарі, але у випадку легкого перебігу хворі можуть до них і не звертатися. Та і не завжди є можливість у період епідемії потрапити на прийом вчасно. Аптеки ж доступні завжди. Тому важливо знати загальні підходи до визначення тяжкості стану пацієнта та медикаментозної допомоги йому на амбулаторному етапі.

Ознаки легкого перебігу захворювання:

• температура тіла до 38оС;
• головний біль, біль у м’язах;
• біль у горлі або охриплість голосу;
• нежить;
• кашель;
• можуть бути нудота, блювання чи діарея, але без ознак зневоднення;
• відсутність симптомів дихальної недостатності, таких як утруднене дихання, збільшення частоти дихання (ЧД) або кровохаркання;
• може простежуватися втрата нюху та смаку;
• відсутність змін психічного стану та свідомості.

Загальні принципи лікування в цьому випадку^{[4; 5]}:

1. Регідратація відповідно до потреб.
2. Симптоматичне лікування жарознижувальними засобами (парацетамол, ібупрофен тощо) у разі підвищеної температури тіла.
3. Противірусні препарати прямої дії з першого дня (призначає лікар) для груп ризику:
   • вік старше 65 років;
   • наявність супутніх патологій у стадії декомпенсації: цукровий діабет, імуносупресія, дихальна, серцева та ниркова недостатність.

4. Якщо хворий лежить – кращим вважається положення «лежачи на животі».

Що важливо знати^[5]:

• доза парацетамолу не має перевищувати 1 г на прийом і не більше 3 г на добу, варто звернути увагу пацієнта на наявність парацетамолу майже в усіх комбінованих жарознижувальних засобах;
• варто уникати високих доз ібупрофену (понад 2400 мг на добу) у пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією і хронічною хворобою нирок. За доз нижче 1200 мг на добу ускладнень у цих групах не спостерігається.

Ознаки середнього за важкістю перебігу^[4]:

• клінічні ознаки пневмонії (гарячка, кашель, утруднене та прискорене дихання). Прискореним вважається дихання:
  • • до 2 місяців – ЧД більше 60 за хвилину;
    • 2-11 місяців – ЧД більше 50 за хвилину;
    • від 1 до 5 років – ЧД більше 40 за хвилину;
    • у дорослих – ЧД більше 20 за хвилину.
• сатурація під час вимірювання пульсоксиметром не менше 92 %.

Лікуванням таких хворих займаються виключно лікарі.

Дуже важливо знати ознаки, за яких пацієнт потребує термінової госпіталізації, можливо, навіть «швидкою», бо сатурація може стрімко знижуватися іноді протягом 1-2 годин.

Критерії до термінової госпіталізації (ознаки погіршення стану)^{[4; 5]}:

• ЧД у дорослого 30 і більше за хвилину;
• сатурація під час вимірювання пульсоксиметром менше або дорівнює 92 %;
• порушення свідомості;
• пацієнт із перебігом середньої тяжкості, але декомпенсованою супутньою патологією;
• пацієнт середньої тяжкості старше 60 років.

---