Біль у спині, або дорсопатію, ускладнену больовим синдромом, хоча б раз у житті відчувала кожна людина. За даними статистики, від болю в спині страждає до 80 % населення земної кулі. Приблизно у 30 % серед них такий біль виникає періодично, інші протягом життя мають хоча б один подібний епізод. То чому біль у спині трапляється так часто? Виявляється, вся справа в анатомії.
Медицина для працівника першого столу
Хребет – основна частина осьового скелета людини. Саме він бере на себе всі навантаження: завдяки хребту ми можемо ходити, рухати руками та ногами, виконувати повороти голови, нахили тощо. Нести на собі практично всю вагу людського тіла і при цьому правильно функціонувати хребту дозволяють особливості будови. Хребетний стовп людини складається із 32–34 хребців. У ньому виділяють п’ять відділів: шийний налічує 7 хребців, грудний – 12, поперековий – 5, крижовий – 5, а куприк може мати від 3 до 5 хребців, що зрослися. Розміри хребців сильно відрізняються: чим нижчим є відділ, тим масивнішими стають хребці. Найбільші з них – поперекові – несуть найбільше навантаження. Кожен хребець – це унікальний за будовою та міцністю елемент, у якому розрізняють тіло, дуги та відростки. Міцність забезпечує губчаста речовина, яка є в тілі кожного хребця. Там же міститься й червоний кістковий мозок, що бере участь у кровотворенні. Між тілами і дугами хребців розташовані отвори, які утворюють хребетний канал. Крізь нього проходить спинний мозок. До остистих (задніх) та поперечних відростків хребців кріпляться зв’язки, м’язи та сухожилля, до суглобових відростків – ребра. Через отвори між відростками проходять кровоносні судини та корінці спинномозкових нервів. Вони дають початок нервовим волокнам, які контролюють роботу всього людського тіла.
Між хребцями розташовані міжхребцеві диски. Ці волокнисто-хрящові структури утворені гелеподібним ядром, здатним вбирати воду, та навколишнім фіброзним кільцем. Воно складається з волокон колагену, які не дозволяють ядру розтікатися. Основна функція дисків – амортизація. Працює це так: коли людина піднімає щось важке, хребці притискаються один до одного, але цьому протистоїть ядро. Воно втрачає частину своєї рідини і стає більш пласким, однак лише до розмірів, обмежених фіброзним кільцем. Зі зменшенням навантаження ядро починає активно вбирати воду і відновлює колишню форму та пружність. Висота міжхребцевих дисків різна: найбільша – у поперековому відділі, найменша – у грудному. У шийному та поперековому відділах передня частина диску вища, ніж задня, в грудному – навпаки. На відміну від тварин, хребет людини має вигини, що надають йому форму латинської літери S. Така конфігурація покращує амортизацію хребта у вертикальному положенні. Вигини, спрямовані вперед, називаються лордозами (шийний та поперековий), а назад – кіфозами (грудний та крижовий). Лордози та кіфози формуються в ранньому дитинстві, коли дитина починає тримати голову, а потім ходити. Коли ми стоїмо, на поперекові хребці припадає навантаження близько 80 кг. Таке навантаження є нормальним для хребта і не веде до негативних наслідків. Але варто нам сісти – воно збільшується до 180 кг, а якщо при цьому ще й нахилитися вперед, може перевищити 300 кг.
Дегенеративно-дистрофічний процес у суглобовому хрящі та підлеглій кістковій тканині хребта називається остеохондрозом. Його спричиняють внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні) чинники. До ендогенних причин зараховують порушення внутрішньоутробного розвитку хребта, спадкову схильність та вікові зміни хрящової тканини. Основною екзогенною причиною остеохондрозу є неправильний розподіл навантаження на хребет. Спровокувати хворобу можуть травми, інфекції, слабкі м’язи спини, сутулість та бічне S-подібне викривлення хребта (сколіоз). Як наслідок, знижується гідрофільність пульпозного ядра, з’являються тріщини у фіброзному кільці, зменшується висота міжхребцевого диску, порушуються його амортизаційні властивості. Такі зміни можуть відбуватися без симптомів, однак найчастіше все ж супроводжуються болем. Остеохондроз може вражати будь-який відділ хребта, але найбільш поширеними є нижня поперекова, нижня шийна та верхня грудна локалізації. Велика кількість нервових закінчень у диску є причиною того, що за певних змін у ньому людина страждає від постійних больових відчуттів. Тривалий «ниючий» біль у попереково-крижовій ділянці називається «люмбалгією», а гострий – «люмбаго» або «прострілом». Поява люмбаго зазвичай свідчить про зміщення міжхребцевого диску. Згодом, через зменшення висоти диску, точки прикріплення м’язів і зв’язок двох сусідніх хребців зближуються, і виникає надмірна рухливість двох хребців один щодо одного.
Зміщення хребців один відносно одного має назву спондилолістез. Йому притаманні: помірний або виражений біль у попереку, крижах, ділянці куприка та нижніх кінцівках, зниження амплітуди рухів нижньої частини спини. У деяких пацієнтів може з’явитися оніміння, поколювання або слабкість у ногах унаслідок стискання нервів. Сильне стискання здатне спричинити втрату контролю над роботою кишківника або/і сечового міхура.
У разі розриві фіброзного кільця частина пульпозного ядра може виходити в хребетний канал. Так формується кила (грижа) диску. Її клінічні прояви можуть варіювати від безсимптомного перебігу до вираженого болю в кінцівках та порушення функцій тазових органів. Біль у нозі (ішіалгія, або ішіас) або руці гострий, схожий на «простріл», іррадіює в пальці, супроводжується порушенням чутливості та сили м’язів. Кила нерідко спричиняє радикулярний (корінцевий) синдром.
Запалення корінців спинномозкових нервів називається радикулітом. Залежно від локалізації розрізняють шийний, грудний та попереково-крижовий радикуліт. Надалі з обох боків хребців, між якими розташований пошкоджений диск, утворюються кісткові нарости – остеофіти (спондильоз). Вони можуть сягати значних розмірів, іноді спричиняють зрощення тіл суміжних хребців. Остеофіти звужують хребетний канал і чинять тиск на нервові корінці. Поява таких виростів є захисною реакцією організму на дегенерацію міжхребцевого диску. Крім того, у разі зменшення висоти дисків зростає тиск на суглобові поверхні міжхребцевих (фасеткових) суглобів, з’являються ознаки їхньої нестабільності під час рухів (нахилів та поворотів). Надмірне навантаження на фасеткові суглоби сприяє передчасному зносу гіалінового хряща, деформації суглобових поверхонь та розвитку реактивного запалення (спондилоартроз, або фасеткова артропатія). Біль виникає під час русу, зміни пози, посилюється при нахилі корпусу і проходить у стані спокою. У міру того, як прогресує захворювання, розвивається ранкова скутість, що триває 20-60 хвилин. Виражена гіпертрофія суглобів і наявність остеофітів можуть спричинити розвиток стенозу хребетного каналу, стискання спинного мозку і нервових корінців, що відходять від нього. Патології притаманні судоми, біль чи оніміння в ногах, шиї, плечах чи руках, втрата чутливості кінцівок та подекуди проблеми в роботі сечового міхура та/або кишківника.
Отже, причин болю у спині чимало. Часом вони навіть не пов’язані безпосередньо з хребтом, джерелом болю може бути будь-який внутрішній орган (серце, нирки тощо). Залежно від причин, біль у спині поділяють на специфічний та неспецифічний. Специфічний біль зумовлений специфічною патологією (інфекцією, переламами, ревматологічними захворюваннями, пухлиною, патологією внутрішніх органів з іррадіацією в спину тощо) – 8 % випадків. Специфічні компресійні болі пов’язані зі стисненням спинного мозку та його корінців (кила диску, звуження спинномозкового каналу тощо) – 7 % випадків.
Інші 85 % больових синдромів є неспецифічними і найчастіше пов’язані з ураженням м’язів, зв’язок, міжхребцевих суглобів. Таким чином, щоб надати допомогу людині, яка звернулася до аптеки з болем у спині, необхідно виключити специфічну причину болю.
Специфічному болю притаманні «загрозливі» симптоми:
- немеханічний характер болю (біль не зменшується в стані спокою, у певних позах);
- зв’язок болю із травмою;
- посилення болю із часом попри застосування протизапальних засобів та анальгетиків;
- наявність онкологічного захворювання в анамнезі;
- виникнення болю на тлі лихоманки (без ГРВІ), зниження маси тіла;
- гострий біль у спині супроводжується болем у грудній клітці та іррадіює під лопатку;
- скарги на нерегулярну роботу кишківника, сечового міхура;
- скарги на печіння під час сечовипускання, кров у сечі;
- скарги на неможливість поворухнути рукою чи ногою, біль супроводжується поколюванням у кінцівці та її онімінням;
- біль у верхніх відділах спини, що віддає в живіт, посилюється піл час глибокого дихання, особливо під час вдиху;
- біль триває понад 5–7 днів і віддає в ногу;
- біль супроводжується змінами в аналізах сечі, крові.
Основною причиною неспецифічного болю у спині в більшості випадків вважають дегенеративно-дистрофічні зміни хребта (міжхребцевих дисків та дуговідросткових суглобів) із подальшим залученням до процесу зв’язок, м’язів, сухожиль і фасцій. До факторів ризику розвитку неспецифічного болю у спині належать:
- працездатний вік (період інтенсивного робочого навантаження на хребет);
- зайва вага;
- професійні фактори (важка фізична праця, нерухоме статичне навантаження на хребет, вібрації, монотонна фізична праця);
- аномалії розвитку скелета (асиметрія тіла, спондилоліз, люмбалізація).
Здебільшого неспецифічний біль у спині має доброякісний характер і пов’язаний з «механічною» причиною. Це результат впливу перевантажень на зв’язки, м’язи, міжхребцеві диски та суглоби хребта.
Механізм виникнення неспецифічного болю в спині полягає в активації спеціальних рецепторів (ноцицепторів) – тобто вільних нервових закінчень у пошкоджених структурах хребта.
Найчастіше під час неспецифічного болю в спині спостерігаються такі синдроми:
- М’язово-тонічний (рефлекторний). М’язова напруга, біль у м’язах та обмеження руху у відповідному сегменті хребта. Під час нахилів у передньо-задньому або бічному напрямках больові відчуття можуть посилюватися. Полегшення болю відзначається в положенні лежачи на боці із зігнутими в колінних та тазостегнових суглобах ногами.
- Міофасціальний. Пальпований м’яз відчувається спазмованим, у вигляді тугого тяжа. У м’язі виявляються болючі ущільнення (тригерні зони), тиск на які спричиняє біль. Неврологічні порушення не притаманні.
- Артропатичний. Біль у міжхребцевих суглобах або навколосуглобовій ділянці посилюється під час навантажень, наприклад, нахилів.
Лабораторний лікнеп
У діагностиці патології спини набагато важливішими є безпосереднє фізикальне обстеження та інструментальні методи (комп’ютерна томографія, магнітно-ядерний резонанс, рентгенологічне дослідження), утім лабораторні дослідження також потрібні. Діагностичне обстеження хребта обов’язкове у випадках, коли біль:
Читайте також:- не вщухає під час руху;
- посилюється ночами;
- має високу інтенсивність;
- з’явився вперше.
Крім того, про необхідність терміново відвідати лікаря сигналізує:
- нетримання калу та сечі;
- нещодавні травми;
- онкологічний анамнез.
Що дає лабораторне дослідження?
Аналіз сечі клінічний – наявність еритроцитів, лейкоцитів у сечі – дозволяє запідозрити ниркову коліку, яка може провокувати біль у спині.
Аналіз крові клінічний – формула крові та ШОЕ – у разі лейкоцитозу та підвищеного показника ШОЕ можна запідозрити запальні захворювання, не пов’язані з патологією спини.
Біохімічні дослідження крові
Ревмопроби – це поняття поєднує кілька різних біохімічних аналізів, які дозволяють побачити ознаки системного ревматологічного захворювання. Найчастіше група ревмопроб об’єднує такі дослідження:
- С-реактивний протеїн – білок плазми з групи білків гострої фази, концентрація яких підвищується у разі запалення. Відіграє захисну роль, зв’язуючи бактеріальний полісахарид Streptococcus pneumoniae. С-реактивний білок використовується у клінічній діагностиці поряд із визначенням ШОЕ як індикатор запалення;
- ревматоїдний фактор – сукупність аутоантитіл класів М, A, G, E, D, які синтезуються клітинами внутрішньої оболонки суглоба. Коли із синовіальної оболонки ревматоїдний фактор потрапляє у кров, він реагує з нормальними антитілами – імуноглобулінами G (IgG). Утворюється імунний комплекс – патологічне антитіло + здорове антитіло, що ушкоджує суглоби та стінки судин;
- антистрептолізин-О (АСЛ-О) – важливий діагностичний маркер гострої ревматичної лихоманки та перенесеної стрептококової інфекції. У цьому випадку біль у спині та суглобах виникає після перенесеної стрептококової інфекції (ангіна, біль у горлі).
Раціональна фармакотерапія
За відсутності «загрозливих» симптомів біль у спині вважається неспецифічним. При цьому пацієнту можуть бути надані такі рекомендації:
- якщо біль спровокований незручним рухом, підняттям важких речей, фізичним чи спортивним навантаженням, пацієнту має бути забезпечений спокій мінімум протягом двох діб. Надалі варто уникати навантажень і тривалого перебування в одному положенні;
- холод на хворе місце (одразу після появи гострого болю) сприяє зниженню інтенсивності больового синдрому;
- для усунення болю рекомендують анальгетики-антипіретики та НПЗЗ. Лікування починають із використання нестероїдних протизапальних засобів для місцевого застосування. Вони зменшують вираженість запальної реакції, усувають набряк навколосуглобових тканин, чинять знеболювальну дію.
Поряд із клінічною ефективністю НПЗЗ можуть спричинити низку небажаних побічних ефектів. За тривалого застосуванні цієї групи препаратів хворі спочатку відзначають полегшення стану, а потім погіршення функції суглобів, пов’язане з руйнуванням суглобового хряща під дією НПЗЗ. Найбільшу шкідливу дію на хрящ мають ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам, фенілбутазон. Диклофенак має хондронейтральну дію, ібупрофен і кетопрофен – слабко виражену хондропротективну дію, парацетамол – помірну хондропротективну дію.
Особливості лікарських форм місцевого застосування під час болю в спині
| Переваги | Недоліки |
|---|---|
| Мазі | |
|
|
| Гелі | |
|
|
| Креми | |
|
|
| Натирання | |
|
|
| Пластири | |
|
|
Нестероїдні протизапальні препарати, які часто використовують для місцевого застосування (активні речовини)
| Активний інгредієнт | Лікарська форма | Характерні особливості |
|---|---|---|
| Диклофенак | Гель |
|
| Ібупрофен | Гель, крем |
|
| Піроксикам | Мазь |
|
| Гель |
|
|
| Кеторолак | Гель |
|
| Кетопрофен | Гель, крем |
|
| Етофенамат | Гель |
|
| Фенілбутазон | Мазь |
|
| Кислота ніфлумова | Гель, крем |
|
| Індометацин | Мазь, гель |
|
| Німесулид | Гель |
|
| Ацеклофенак | Крем |
|
| Напроксен | Гель |
|
НПЗЗ застосовують місцево, як у вигляді монопрепаратів, так і у складі комбінованих лікарських засобів. Комплексні препарати, крім того чи іншого НПЗЗ, можуть містити метилсаліцилат, ментол, капсаїцин (алкалоїд стручкового перцю), олію насіння льону та інші компоненти. Особливості застосування комбінованих препаратів такі самі, як і монокомпонентних місцевих НПЗЗ.
Для симптоматичного лікування неспецифічного болю в спині використовують також безрецептурні препарати місцевої подразнювальні дії. Вони чинять:
- локальну подразнювальну дію;
- відволікаючу дію;
- знеболювальну дію (як результат поєднання двох названих вище дій);
- розширюють судини, покращують кровообіг у місці нанесення.
У складі таких препаратів найчастіше містяться: камфора, олія евкаліптова, олія гвоздична, олія м’ятна, бджолина отрута, нонівамід, нікобоксил, отрута гадюки звичайної тощо. Як місцеві подразнювальні засоби використовують також препарати перцю стручкового, камфорний і мурашиний спирт.
Раціональним є чергування м’яких лікарських форм на основі НПЗЗ та засобів місцевої подразнювальної дії.
- Якщо ефект від місцевих препаратів для лікування болю в спині недостатньо виражений, можна рекомендувати пероральні безрецептурні засоби з групи анальгетиків-антипіретиків, що містять парацетамол (монопрепарати та різні комбінації).
- Можливе застосування препаратів ацетилсаліцилової кислоти та метамізолу натрію (монопрепаратів і різних комбінацій). Рекомендуючи ці препарати, потрібно пам’ятати про чималу кількість побічних ефектів, які можуть спричинити ці ліки. Такі засоби не варто приймати тривалий час.
- З пероральних НПЗЗ для лікування болю в спині можна рекомендувати ібупрофен, напроксен та препарати мефенамінової кислоти безрецептурного відпуску.
- Потрібно попередити відвідувача, що якщо за 3 дні вираженість больового синдрому не зменшиться (або посилиться), необхідно звернутися до лікаря. Більшість нестероїдних протизапальних засобів для внутрішнього прийому призначає лікар! Він також підбирає інші засоби (міорелаксанти, вітаміни, седативні препарати) кожному пацієнту індивідуально. Не намагайтеся робити це в аптеці!
Увага!!!
- Мазі, креми та гелі, що містять НПЗЗ, потрібно наносити тільки на неушкоджені ділянки шкіри.
- Мазі, креми та гелі з НПЗЗ не варто наносити під повітронепроникні пов’язки.
- Необхідно уникати потрапляння гелів та мазей на слизову оболонку очей, інші слизові оболонки та на ділянки шкіри, уражені екземою.
- У разі виникнення контактного дерматиту (свербіж, гіперемія, набряклість шкіри, висип тощо) потрібно негайно припинити використання препарату.
- Не можна поєднувати мазі, гелі та креми, що надають зігрівальну дію, з використанням грілок, повітронепроникних пов’язок та еластичних бинтів.
- У разі розвитку явищ непереносимості (підвищеної чутливості) або симптомів передозування (неприємні відчуття в епігастрії, нудота, головний біль, запаморочення) потрібно негайно змити препарат теплою водою.
- У разі травми в гострий період мазь, крем, гель потрібно не втирати, а накладати на шкіру.
- Анальгетики-антипіретики та пероральні НПЗЗ приймають після їди.
- НПЗЗ місцевої дії є препаратами вибору для пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, а також для літніх людей.
- Метамізол, бутадіон, тіапрофенова кислота, кетопрофен, фенілбутазон потрібно з особливою обережністю поєднувати з антикоагулянтами, сульфаніламідними препаратами, пероральними цукрознижувальними засобами, оскільки ці речовини підсилюють дію один одного і, відповідно, їхні побічні ефекти посилюються.
- Якщо біль у спині виник під час вагітності, пацієнтку потрібно скерувати до лікаря.
- Рекомендувати місцеве НПЗЗ дітям потрібно відповідно до вікових обмежень, зазначених в інструкції.
- Під час застосування фенілбутазону варто обмежити споживання кухонної солі.
- Усі нестероїдні протизапальні засоби та анальгетики-антипіретики не рекомендовано поєднувати з алкоголем, оскільки різко зростає небезпека ульцерогенної дії, шлункової кровотечі, а також небажаних ефектів з боку ЦНС.
Алгоритм бесіди спілкування з пацієнтом з болем у спині
Читайте також:
