У той час, як розповіді про західну фармацію вже стали частиною державної політики (складно порахувати, скільки разів на місяць ми чуємо про європейські стандарти), країни Сходу залишаються оповитими вуаллю загадковості. Це і не дивно – відмінності у ментальності обов’язково позначаються на аптечній діяльності. Щоб у цьому переконатись, достатньо придивитися до аптек Японії.
Аптеки Японії: класика по-східному
Віконце фармацевта, великі вітрини, лікарські засоби в яскравих упаковках – це ж вона, класична аптека! Тільки не для японця. В країні Сонця, що сходить, класика сягає корінням у народну китайську медицину, тож традиційними вважаються аптеки кампо, які пропонують терапію на основі настоїв і відварів з трав, ягід, плодів і мінеральних домішок. І лише в XIX столітті на додаток до кампо в країні з’явилися аптеки європейського формату. При цьому чіткої межі між західною та східною медициною не утворилося: мешканці Японії знайшли розумний баланс, і сьогодні близько 70% лікарів поряд з ліками, виготовленими за західними технологіями, виписують хворим кампояку (засоби лікування за методами кампо). На законодавчому рівні вони прирівнюються до звичайних препаратів та регулюються тими самими нормативними документами. Вартість східної фітотерапії покривається за рахунок національного чи добровільного медичного страхування. До речі, кампояку належать до рецептурної групи лікарських засобів, оскільки застосування їхніх компонентів у неправильно підібраних дозах може бути небезпечним для життя. На поточний момент у Японії реалізується 210 офіційно апробованих кампояку в готовій формі або виготовлених на замовлення за рецептом. Щорічно кількість визнаних засобів кампо збільшується на 15%, чимало з них постачає Китай.
Фармацевт в Японії: шана та скромність
«Не забувайте, що фармацевт – лише помічник лікаря!» – знайома фраза, чи не так? І це знову не про Японію. Статус аптекарів тут завжди був вищим, ніж статус будь-якого іншого фахівця зі сфери охорони здоров’я. Мабуть тому професія фармацевта і сьогодні залишається однією з найбільш популярних, про що свідчить величезний конкурс у профільних вишах. Щороку 46 університетів випускають 8 тис. дипломованих фахівців. Навчання триває від 4 до 6 років, з обов’язковою практикою в аптеках та шпиталях. Загалом у країні працюють понад 300 тис. фармацевтів. Цікаво, що японські аптекарі, крім своїх класичних обов’язків, здійснюють контроль гігієнічного стану закріплених за ними шкіл. Вони стежать за якістю води, повітря, рівнем шуму, і якщо знаходять відхилення від норми, видають школі спеціальний припис щодо усунення недоліків.
Працівники першого столу зобов’язані здійснювати фармацевтичну опіку пацієнтів та докладно пояснювати їм особливості застосування лікарських засобів. Звичайно, це забирає багато часу і ускладнює їхню роботу. Впоратися з навантаженням японському фармацевту вдається завдяки тому, що практично всі процеси в аптеках автоматизовані. На кожного пацієнта заводять персональні файли – аналоги медичних карт, у яких зазначено, які препарати відвідувач приймав, чи були побічні ефекти, як реагував організм на лікування тощо. Кошти, витрачені аптекою на складання та зберігання такого досьє, частково покриває обов’язкове медичне страхування. У Японії дуже розвинений взаємозв’язок між аптеками та лікарями, тому фармацевти не витрачають час на ведення зайвої документації.
Незважаючи на те, що професію фармацевта є надзвичайно шанованою, робітники аптек отримують досить скромну за японськими мірками зарплату – в середньому не більше $45 тис. на рік. Для порівняння: лікар-терапевт заробляє близько $150 тис. на рік, а гінеколог – близько $245 тис.
Особливості японської фармації
Одна з особливостей японської фармації – це суворий поділ аптек на рецептурні та безрецептурні. З 45 тис. аптечних установ, які обслуговують у середньому по 2800 осіб, 30 тис. є пунктами рецептурного відпуску. Заходити туди, попередньо не відвідавши лікаря, просто не має сенсу. Але в цьому є свій плюс: до 70% вартості витрат на рецептурні ліки компенсує медичне страхування. Жодних особливих розпізнавальних знаків на пунктах рецептурного відпуску немає, і знайти таку аптеку, не знаючи точної адреси, – справа нелегка. Зазвичай ці загадкові установи ховаються у невеликих вуличках поруч із клінікою або кабінетом лікаря і виглядають, як маленьке віконце в глухій стіні, що майже виключає зоровий контакт. Пацієнт простягає бланк рецепту – натомість отримує пакунок із ліками. Важливо: рецепт діє протягом 4-х днів з моменту виписки, а потім вважається протермінованим. Повторне використання рецептів також неможливе – щоб отримати чергову «порцію» медикаментів доведеться йти до лікаря по «свіжий» рецепт.
Читайте також:Безрецептурні аптеки – це фармамаркети з широким асортиментом товарів парафармацевтичної групи. В цих закладах продають косметичні засоби, трав’яні збори та навіть деякі продукти та напої. Безрецептурна аптека справляє враження своєрідного магазину, яке посилюється ще й від того, що тут немає не тільки віконця фармацевта, а й навіть дверей. Є лише захисні жалюзі, що опускаються після закінчення роботи. Вартість ліків, придбаних у безрецептурній аптеці, повністю сплачує покупець – страховка на такі установи не поширюється.
Більшість японських аптек працює за сталим розкладом: з 8.00 до 18.00. Цілодобових аптек у звичному для нас сенсі, в країні немає. У вихідні та в нічний час рецептурні аптеки працюють по черзі, і дізнатися, яка з них сьогодні на чергуванні, можна лише з місцевої преси або з Інтернету.
Японські аптеки – на благо родини
Як і в інших розвинених країнах, де діє система реімбурсації, в Японії заборонена реклама лікарських засобів. Лікування дітей в країні суворо регулюється. Усі препарати дитячої групи відпускаються лише за рецептом і, на відміну від «дорослих» ліків, витрати на них повністю компенсує держава. Це правило поширюються не лише на японських дітей, а й на тих, що приїхали. Його сенс – звести нанівець самолікування, яким, до прикладу, часто зловживають українські батьки. Крім того, у багатьох регіонах Японії діє програма «Аптека для всієї родини» – згідно з нею кожен осередок суспільства може мати не лише свого сімейного лікаря, а й фармацевта, який знатиме історію призначень ліків у конкретній сім’ї. Звісно, такий підхід вимагає підвищення кваліфікації фармацевтів, тому програма їхнього навчання постійно вдосконалюється. Загалом можна сказати, що, незважаючи на високу зарегульованість аптечного ринку, і аптекар, і споживач ліків у Японії почуваються доволі захищеними.
Історичний факт про фармацію в Японії
У 1872 р. спадковий аптекар Юшин Фукухара заснував у Токіо аптеку європейського зразка Fukuhara Shiseido. Це стало справжньою сенсацією для Японії. Заклад Фукухари швидко набув популярності –першій японській аптеці західного формату була притаманна клієнт-орієнтованість: на її території працював фонтан із содовою водою, відвідувачам пропонували чай, вхід був прикрашений квітами. Незабаром косметичний відділ аптеки переріс у окремий магазин, а в інших приміщеннях розмістили модний центр краси. І з часом Shiseido стала найвідомішою косметичною компанією Японії.
Раніше ми писали, чим здивують аптеки Австралії.
Читайте також:
