Акредитація аптечних закладів: подвійна очистка, але за власні кошти

Чого чекати аптекам від постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765» від 17.12.2012 року № 1216 (Постанова № 1216)?

При висвітленні мотивів прийняття Постанови № 1216 в офіційних документах стверджується про її соціальну направленість. Згідно п. 1 пояснювальної записки до проекту Постанови № 1216, обґрунтуванням її прийняття зазначалось «удосконалення механізму акредитації закладів охорони здоров’я усіх форм власності, а також для можливості ефективного використання результатів акредитації на шляху реалізації реформи медичного обслуговування». Та чи відповідають заявлені цілі дійсності?

Згідно Порядку акредитації закладу охорони здоров’я, викладеного в новій редакції Постановою № 1216, акредитації підлягають всі заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності. Перша акредитація закладу має бути проведена через 2 роки від початку здійснення діяльності, а наступні – кожні 3 роки (у випадку здійснення закладом безперервної діяльності). У випадку тимчасового припинення діяльності акредитованим закладом на строк понад 1 рік його наступна акредитація проводиться через 2 роки з моменту поновлення діяльності у сфері охорони здоров’я.
Для проходження акредитації заклад подає заяву та документи згідно з переліком обов’язкових документів, що додаються до заяви. Протягом 2-х років після набрання чинності Постановою № 1216 (а саме з 15.01.2013 р. по 15.01.2015 р.), акредитація фармацевтичних (аптечних) закладів здійснюється на добровільних засадах за поданою ними заявою.
Незважаючи на формулювання «добровільність», ми маємо місце з певною проблемою (так званою «прогалиною» у законі). Лист Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо нарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посадах провізорів, фармацевтів у недержавних аптеках» від 10.02.2004 р. № 03-2/18-02-6 містить положення, які мають пряме відношення до проведення акредитації аптечного закладу.
пенсія
Так, згідно п. “е” ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров’я при наявності спеціального стажу роботи. Перелік закладів і установ охорони здоров’я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою КМУ від 4 листопада 1993 року № 909, згідно якого до спеціального стажу зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Але необхідною умовою створення закладів охорони здоров’я є їх державна реєстрація та акредитація, порядок якої визначається актами законодавства України.
Юридично аптечний заклад може не проводити акредитацію, однак можливими наслідками в такому випадку є неврахування вказаного періоду до спеціального стажу роботи працівників. В якому форматі буде вирішуватись подібний конфлікт інтересів між працівниками та власником бізнесу, зараз сказати важко. Цілком ймовірно, що ця проблема пройде непоміченою для більшості працівників сьогодні, але стане значною в майбутньому, і вирішити її оперативно вже буде неможливо – доведеться «відпрацьовувати».
Основною проблемою є те, що аптечні заклади, діяльність яких ліцензується, додатково мають проходити акредитацію. Однак і ліцензування, і проходження акредитації мають одну і ту ж мету – підтвердження відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам, а аптек – встановленим законодавством вимогам. Очевидно, що згадані процеси дублюються. І оцінка правової природи взаємодії ліцензування та акредитації давалась ще в 2000 році, але до цього часу в питанні не поставлена крапка.
Цей процес подібний до багаторазового очищення і так чистої води, причому за цю додаткову очистку ви будете платити велику ціну. А у випадку виникнення проблем в процесі надання подібних «послуг», вам доведеться за них відповідати. Отже, це і ризик виникнення додаткового контролю над аптечним працівником.
Для розуміння мети Постанови № 1216 важливо також ознайомитись із п. 4. Фінансово-економічне обґрунтування пояснювальної записки до проекту Постанови № 1216: «Реалізація проекту акта потребує додаткових фінансових витрат суб’єктів господарювання у зв’язку з встановленням реєстраційного збору за акредитацію закладу, що вноситься до державного бюджету». Не виключено, що це є основною причиною внесення відповідних змін.
При цьому в п. 7. «Запобігання корупції» пояснювальної записки до проекту Постанови № 1216 сміливо і без варіантів заявлено: «У проекті акта немає правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень». На мою думку, подібна впевненість в даному випадку дещо завчасна. Існування будь-яких механізмів регулювання діяльності суб’єктів господарювання є потенційним ризиком корупційних правопорушень. З урахуванням Стандартів державної акредитації лікувально-профілактичних закладів, затверджених наказом МОЗ від 14.03.2011 р. № 142, проходження акредитації не виглядає формальним. Окремо слід розглядати і питання, коли аптечний заклад не отримає позитивний висновок за процедурою проходження акредитації.
Всі ці обставини примушують в цілому насторожено сприймати постанову КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765» від 17.12.2012 року № 1216.
Однак спроб ввести в Україні обов’язкову акредитацію закладів охорони здоров’я (аптек) було багато, та вони періодично змінювались скасуванням таких вимог із різних мотивів. Можливість подібного вирішення ситуації існує і станом на середину 2013 року.
Зокрема, рішенням ситуації може стати законопроект № 2226 «Про внесення зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо акредитації аптечних закладів)», зареєстрований ВРУ 07.02.2013 р. Ним було запропоновано скасувати проведення акредитації аптечних закладів, що здійснюють господарську діяльність на підставі ліцензії (а це, власне, абсолютна більшість аптечних закладів).
Фактично доповнення частини п’ятої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я реченням наступного змісту: “Не підлягають акредитації аптечні заклади, які здійснюють діяльність на підставі відповідної ліцензії” призвело б до зменшення бюрократичного тиску на аптечні заклади, спрощення (а точніше – недопущення збільшення) загальної кількості процедур контролю за діяльністю аптек, та – на виконання духу ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» – до зменшення ситуацій, що можуть провокувати корупційні правопорушення.
Подібні зміни також підкріпили б тенденцію дій влади останніх років щодо дерегуляції підприємницької діяльності. Це не лише орієнтувало б фармацевтичний ринок до європейських стандартів державного управління, але й дозволило б не «перегрівати» і так складну ситуацію на ринку.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook