«У руках невігласа ліки – отрута і за своєю дією можуть бути прирівняні до ножа, вогню чи світла. А в руках людей обізнаних вони стають напоєм безсмертя»
Аюрведа.
Ця думка червоною ниткою проходить крізь усю історію фармації та організації фармацевтичної справи. Якщо Греція є батьківщиною лікарської етики, то етика фармацевта, поза сумнівом, зародилася в Індії.
Ця загадкова країна з її буянням трав та ароматів – справжній клондайк лікарських засобів рослинного та тваринного походження, а самобутній світогляд її мешканців перетворює їхнє використання з практики та науки на філософію й мистецтво.
Ровесники Шумеру та Єгипту
Історія Індії розпочалася з виникнення Хараппської цивілізації, що зародилася в долині річки Інд. Її розквіт припав на ІІІ тис. до н. е. Населення місцевості в цей період налічувало понад 5 млн осіб. Відомі міські центри – Хараппа, Лотхал та Мохенджо-Даро – відрізнялися майже ідеальним плануванням, наявністю складних іригаційних та культових споруд.
Серед інших будівель привертають увагу великий міський басейн (можливо, для ритуальних обмивань) площею 83 м² і піднесена «цитадель» (яка, мабуть, призначалася для захисту від повеней). Розкопки цієї протоіндійської цивілізації почалися лише у 20-х роках минулого століття, і її писемність досі не розшифрована. Але з упевненістю можна сказати, що гігієні та профілактиці захворювань тут приділяли велику увагу.
Міста були забезпечені каналізацією та туалетами; ймовірно, існували й міські лікарні. Харапська цивілізація припинила своє існування приблизно в середині II тис. до н. е. після нашестя аріїв – кочових племен скотарів. Центр розвитку індійської культури перемістився до долини Гангу.
Небесні лікарі
Поява індоарійських народів є важливою подією в історії Стародавньої Індії. З нею пов’язане створення Вед – великої пам’ятки індійської літератури, що містить міфи про походження світу, релігійні гімни та співи. У ведійських текстах представлені епічні розповіді про подвиги богів, давніх героїв і мудреців, і навіть вчення, які вони принесли людям, зокрема й медичні знання.
Священні ведійські тексти рекомендували хворим чи пораненим звертатися до небесних лікарів. Це Індра – бог грози, що дарує дощ; Рудра – владика лікарських трав; близнюки Ашвіни – боги-лікарі; Агні – бог вогню і життя, що відроджується.
Особливе місце в цьому списку посідає Варуна – володар вод. Саме він був «охоронцем небесної рівноваги та порядку» і карав хворобами за порушення цього порядку не тільки людей, а й тварин та рослини. З водою пов’язували уявлення про очищення, внутрішнє та зовнішнє. Вода була універсальними ліками, особливо дощова вода та роса, які вважалися такими, що прийшли з неба. Омивання водами річок було частиною священного ритуалу та будь-якого курсу лікування.
Вважалося, що демони, вторгненням яких в людську психіку індуси пояснювали психічні захворювання та душевні розлади (депресії), після одужання людини йдуть у воду. Згідно з індуїстськими уявленнями, води священної річки Ганг очищують від гріхів і позбавляють від хвороб. Жертвоприношення Варуні, магічні заклинання та виконання «гімнів зцілення» сприяють одужанню. Ось фрагмент одного з них: «Сто, тисяча ліків є у тебе, о царю. У водах твоїх нектар безсмертя, у них – могутня сила зцілення».
Аюрведа – наука про довголіття
У ведійську еру було створено Аюрведу – «науку про довголіття». Її автором вважається Брахма – бог-творець. Охоронцями знань про довге життя, позбавлене страждань, були члени вищої варни (касти) індуїстського суспільства – жерці брахмани (або браміни). Давньоіндійські міфи розповідають про золотий вік, коли люди жили нескінченно довго і не харчувалися земною їжею. Але один чоловік з’їв речовину, що виступала з поверхні землі, і захворів. Почувши його стогнання, Брахма порадив йому випити води – і чоловік вилікувався. З того часу Брахму вважають першим лікарем, а воду – першими ліками.
Аюрведична система медичних знань ділилася на вісім головних розділів, а саме:
Читайте також:- лікування ран;
- лікування хвороб голови;
- лікування хвороб, що охоплюють весь організм;
- лікування душевних хвороб та психічних розладів, які приписували дії злих духів.
У особливий розділ виділяли вчення про протиотрути.
Аюрведа містить опис безлічі обрядів магічного лікування, заклинань проти злих духів і демонів, які приносять хвороби. Стародавніх лікарів називали «тими, що виганяють демонів». З іншого боку, відповідно до релігійно-філософських вчень індусів, здоров’я людини пов’язували з гармонійним поєднанням трьох основних субстанцій організму – повітря, вогню та води. Ведійські тексти згадують ще про дві стихії – землю та простір (ефір).
Різні комбінації цих елементів призвели до виникнення людини та Всесвіту. Відповідно до натурфілософського вчення індусів, всі три елементи мають як органічний, так і космічний аспект. Наприклад, вітер у природі – носій світла, прохолоди; невидимий, в ньому приховані могутні таємні сили. В організмі людини вітер співвідноситься із системами, пов’язаними з рухом: це насамперед нервова система, а також кровообіг, травлення, виділення та обмін речовин. Жовч представлена в природі вогнем, в організмі вона регулює «природне тепло», підтримує постійну температуру тіла і забезпечує діяльність серця – головного джерела “природної теплоти”, або “теплоти всередині тіла”. Так називали тепло, яке утворюється в процесі травлення та правильного обміну речовин.
Давньоіндійські ліки – молоко, продукти бджільництва, рослини
Його джерело – «живильні соки», які отримують з їжею. Флегма в природі людини асоціюється з м’якими речовинами і вважається подібною до мастила, що вкриває тверді субстанції. У вченні про «живильні соки», що підтримують теплоту тіла, вказується на кровотворну функцію селезінки: ці соки, проходячи печінку та селезінку, забарвлюються у червоний колір і перетворюються на кров. З крові виникають п’ять основ організму – плоть, жир, кістки, кістковий мозок та сім’я. Ведійські тексти містять згадки про різноманітні захворювання очей, вух, серця, шлунка, легень, шкіри, м’язів та нервової системи. Аюрведа нараховує близько трьохсот різних частин та органів людського тіла. Велике значення надається дієті, особливе місце у дієтичних приписах займають молоко, мед та рис. У більш пізніх медичних твора молоко називали священним напоєм, що зберігав силу і розум людини та захищав від хвороб.
Мед традиційно входив до складу великої кількості рецептів. Він вважався основним антидотом проти мінеральних, рослинних та тваринних отрут. У міфології Стародавньої Індії бджоли займали почесне місце, оскільки бога Вішну, який уособлює небо і Всесвіт, часто зображували у вигляді маленької бжоли, що відпочиває у квітці лотоса.
Загалом мед у медицині різних народів вважався універсальним лікарським засобом. Наприклад, папірус Еберса рекомендував застосовувати його як внутрішньо, так і зовні, для лікування ран і очних хвороб. Гіппократ успішно використовував мед при лікуванні багатьох захворювань та радив постійно вживати його для збереження здоров’я. Про користь меду в мистецтві лікування писали Пліній і Діоскорид, Гален та Авіценна, європейські лікарі середньовіччя та епохи Відродження.
Втім в Індії був відомий не лише бджолиний мед, а й бджолина отрута – надзвичайно ефективний лікарський засіб. Процес «видобування» цієї речовини був доволі складним: бджіл висушували і розстирали повністю, щоб потім підмішувати отриманий порошок до напоїв.
Давньоіндійські лікарі використовували лікарські засоби рослинного, тваринного та мінерального походження в різних формах: порошки, пігулки, настоянки, відвари, мазі. Але все, чим вони користувалися, незмінно мало глибший зміст, ніж просте споживання дарів природи. Частини рослин співвідносилися із трьома стихіями. Так, стебла та гілки відповідали воді, оскільки через них проходять рідкі соки, квіти – вогню, якому притаманні світло та колір, листя – повітрю, що рухає рослину.
Цілющі властивості індійських ліків, приготовлених на основі рослин, були відомі далеко за межами Стародавньої Індії: морськими та сухопутними торговельними шляхами їх везли до Середземномор’я, Середньої Азії, Китаю та багатьох інших країн Стародавнього світу. Легендарний лікар Стародавньої Індії Сушрута залишив по собі описи більш ніж 650 лікарських рослин і деякі з них досі не вивчені.
Фармація Індії – лідерство та традиції
Цікаво, що сучасна Індія є одним зі світових лідерів з виробництва фармацевтичної продукції. Понад 3500 індійських виробників експортують ліки до більш ніж 100 країн світу, зокрема до США та ЕС. При цьому обсяги виробництва зростають надзвичайно швидко – в країні створено 19 вільних фармацевтичних економічних зон. Країна забезпечує понад 50% світового попиту на вакцини та понад 20% світового експорту генериків. Однак, місцеве населення залишається вірним давнім традиціям. За даними дослідницького центру Clеveland Clinic, 80% населення Індії (1,2 мільярда осіб) використовують ту або іншу форму аюрведичної медицини.
В Індії відкриті державні та приватні аюрведичні медичні школи та клініки. Щороку для проходження терапії за аюрведою до Індії приїжджають пацієнти з Європи, Америки та Азії, зокрема й всесвітньо відомі зірки. Основні практики, які включені до сучасної оздоровчої системи – це рекомендації, зафіксовані в текстах стародавніх індійських трактатів (датованих 700 р. до н. е. – 1 століттям н. е.). Таким чином, послідовники давньоіндійського вчення спираються на справжні знання з аюрведи, адаптовані під вимоги сучасних пацієнтів. Співіснування сучасності та традицій робить індійську медицину популярною в цілому світі й щорічно ця популярність зростає. Побачимо, що буде далі…
Раніше ми писали, чим здивують аптеки Швеції.
Читайте також:
