Дисбактеріоз (дисбіоз) кишківника – порушення кількісного балансу між корисними та патогенними мікроорганізмами в кишківнику. При цьому чисельність необхідних для здорового травлення бактерій зменшується, а кількість патогенних – зростає. Отже, якісні властивості кишкової мікрофлори також змінюються: її корисні функції слабшають, а токсичність істотно посилюється.
Які чинники призводять до порушення балансу мікрофлори кишківника?
- інфекційні захворювання;
- стрес;
- неінфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту (патологія кишківника та жовчного міхура, виразкова хвороба шлунка; хірургічні втручання на органах шлунково-кишкового тракту;
- хронічні захворювання: цукровий діабет, аутоімунні хвороби;
- голодування; нераціональне харчування, а також різкі зміни в раціоні; літній та старечий вік;
- неконтрольований прийом лікарських засобів;
- тривала антибіотикотерапія, зокрема й необхідна, призначена за медичними показаннями;
- вплив токсинів, зокрема промислових;
- порушення санітарно-гігієнічних норм у побуті та на виробництві.
Які симптоми притаманні дисбактеріозу кишківника?
Клінічні прояви дисбактеріозу різноманітні і значною мірою визначаються ступенем дисбалансу мікрофлори. Іноді дисбактеріоз може протікати безсимптомно, однак здебільшого він супроводжується такими симптомами, як:
- закреп, пронос або чергування закрепів та проносів;
- здуття живота;
- біль у нижній частині живота, який слабшає після відходження газів;
- нудота, відрижка, гіркота у роті
Унаслідок тривалого дисбактеріозу розвивається низка патологічних станів, а саме:
- астеноневротичний синдром (зумовлений гіповітамінозом та інтоксикацією);
- анемія;
- зниження маси тіла;
- гіповітамінози з відповідною симптоматикою – дратівливість, стомлюваність, заїди в куточках рота, сухість шкіри та слизових оболонок, запальні процеси в порожнині рота та на язиці; запальні процеси на шкірі, порушення зовнішнього вигляду волосся та нігтів;
- алергічні реакції.
У дітей раннього віку під час дисбактеріозу спостерігається відрижка, блювота, уповільнення темпу набору маси тіла, неспокій, порушення сну. Стілець може бути рясним, рідким або кашкоподібним, пінистим, зеленуватим, із кислим або гнилим запахом.
Що може рекомендувати фармацевт під час дисбактеріозу?
Рекомендації мають бути комплексними. Мета – усунення причин дисбактеріозу, знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і відновлення нормальної мікрофлори товстої кишки. Рекомендації варто починати з немедикаментозних методів.
А. Немедикаментозні методи відновлення балансу кишкової мікрофлори
Харчування має бути повноцінним, а їжа – хімічно, механічно та термічно щадною.
- Важливо вживати продукти, що містять харчові волокна, насамперед овочі. Корисними будуть хліб з висівками, овочеві вінегрети, гречана каша, кефір, сирі овочі та соки, кислі фрукти, високо мінералізовані мінеральні води.
- У разі вираженого метеоризму обмежують вживання бобових, капусти та продуктів з високим вмістом глюкози (меду, варення, цукерок, винограду). Кількість відвареного м’яса та риби в раціоні варто збільшити.
Для харчування дітей до року доцільно використовувати спеціальні адаптовані кисломолочні суміші, за хімічним складом наближені до жіночого молока.
Б. Які препарати може рекомендувати фармацевт під час дисбактеріозу?
Для нормалізації мікрофлори і пригнічення росту патогенних та умовно-патогенних мікробів використовують препарати-пробіотики.
- Пробіотики (еубіотики)– ліофільно висушені живі ослаблені штами нормальної кишкової мікрофлори, які після прийому всередину оживають, активно розмножуються та заселяють кишківник.
Як діють пробіотики?
Читайте також:- Продукують оцтову та молочну кислоти, створюючи кисле середовище, що пригнічує гнильні та газоутворювальні мікроорганізми (клостридії, протей, бактероїди).
- Синтезують антибактеріальні речовини, що гальмують розмноження умовно-патогенних бактерій та збудників кишкових інфекцій (сальмонели, шигели тощо).
Види пробіотиків:
- Препарати на основі лактобактерій.
- Препарати на основі біфідобактерій.
- Самоелімінуючі антагоністи – мікроорганізми, які не є представниками нормальної кишкової мікрофлори, але чинять виражений антагонізм щодо патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, оскільки виділяють речовини, що пригнічують їхнє зростання. Після застосування самостійно виводяться (елімінуються) з організму.
Приклад: висушені штами роду Bacillus: B. Subtilis і B. Licheniformis.
- Багатокомпонентні пробіотики (містять кілька штамів мікроорганізмів).
- Сахароміцети буларді (S. boulardii) – ліофілізований штам непатогенних дріжджових грибків, отриманих із тропічних рослин. Створюють сприятливі умови для розвитку нормальної флори та пригнічують зростання патогенної, чинять протидіарейну дію.
- Комбінації пробіотиків з іншими речовинами.
Приклад: фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти.
- Пребіотики– компоненти їжі, які не перетравлюються і не засвоюються у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, але ферментуються мікрофлорою товстого кишківнка людини і стимулюють її зростання та життєдіяльність.
Види пребіотиків:
- Лактулоза.
- Продукти життєдіяльності бактерій (лактобактерій, ешеріхій тощо).
Під час застосування пробіотиків разом з лактулозою корисна флора розвивається краще, а патогенна гине швидше.
Важливі застереження під час рекомендації пробіотиків та пребіотиків
Пробіотики не можна запивати гарячими напоями або розчиняти в гарячій воді.
Неприпустимим є одночасний прийом пробіотиків з антацидами, ферментними препаратами, а також лікарськими засобами лужної природи.
Препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів, не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями.
Якщо пробіотик у капсулі необхідно дати дитині, капсулу можна розкрити та змішати її вміст із невеликою кількістю рідини (із грудним молоком, кип’яченою водою, чаєм). Отримана суміш не підлягає зберіганню.
Читайте також:
