Симптоматичне лікування похмільного синдрому та алкогольної інтоксикації

Питання «Пити чи не пити?» – не в компетенції провізора. Цю дилему кожен вирішує для себе сам. Однак у ситуації «після вчорашнього» може опинитися будь-хто, навіть затятий прихильник тверезості. Свята, пам’ятні дати, наполегливість друзів і, як наслідок, – «Мені погано, допоможіть!» Тож залишимо без відповіді запитання «Хто винен?» і перейдемо до більш практичного «Що робити?».

Медицина для працівника першого столу

П’янкі напої відомі людству з первісних часів. Першим алкоголем, вочевидь, було вино, його виготовляли у Давньому Єгипті ще VII–III ст. до н. е. Надалі виноробство поширилося в усіх країнах, де міг зростати виноград. Уже тоді з надмірним вживанням алкоголю намагалися боротися, вирубуючи, як у Стародавній Спарті, зайві, на їхню думку, виноградники. Відкриття технології виготовлення спирту (у ІХ ст. в Аравії) значно поглибило проблему, адже міцність алкогольних напоїв суттєво зросла. Минали століття, змінювалися цивілізації, і кожна з них як могла боролася із «зеленим змієм». А що ми знаємо про нього?

Алкоголь – речовина, що поєднує в собі властивості природного метаболіту організму людини, харчового продукту, токсичного ксенобіотика, медичного препарату та аліментарного фактора, здатного суттєво впливати на ефективність лікарських засобів. Отруєння алкоголем є причиною величезної кількості смертей. Зловживання алкоголем – часта причина уражень печінки, серцево-судинної та нервової систем і, на жаль, серйозна соціальна проблема.

Клініко-фармакологічна характеристика етилового спирту

Етанол (спирт етиловий, винний спирт) – прозора, безбарвна, летюча і легко займиста рідина, що має характерний запах та є пекучою на смак. У будь-яких співвідношеннях поєднується з водою.

Всмоктування етанолу починається в порожнині рота та стравоходу, приблизно 20 % абсорбується у шлунку, а решта 80 % – у дванадцятипалій кишці. Швидкість всмоктування залежить від концентрації, за підвищення до 30 % – збільшується, а при 40 % і вище – уповільнюється. Це пов’язано з додатковим утворенням слизу в шлунково-кишковому тракті, в’яжучою дією висококонцентрованого розчину етанолу, місцевим звуженням судин та порушенням евакуації вмісту шлунка. Після прийому етанолу натще його концентрація в крові сягає максимального рівня через 30 хвилин.

Харчові продукти з обволікаючими властивостями (вершкове масло, картопля, каша тощо) значно уповільнюють всмоктування алкоголю. Гальмують надходження етанолу в кров цукор та дубильні речовини, що містяться в солодких винах. Напої з вуглекислим газом, навпаки, суттєво підвищують всмоктування етилового спирту, оскільки стимулюють кровообіг у кишківнику.

Концентрацію етанолу в крові (у ‰) можна розрахувати шляхом множення кількості (мл) випитого спиртного (у перерахунку на 40 %) на коефіцієнт 0,0064. Якщо відома концентрація етанолу в крові (‰), то, помноживши її на коефіцієнт 156, можна визначити кількість випитого. У разі вживання алкоголю за кілька годин до визначення варто врахувати також швидкість його біотрансформації (25 мл/год для здорової людини масою 70 кг).

Пари етанолу можуть всмоктуватися і в легенях. Розподіл етанолу відбувається швидко, і рівень у крові й тканинах стає приблизно однаковим. У тканини та рідкі середовища організму етанол потрапляє з крові шляхом пасивної дифузії. Етанолу притаманна виражена органотропність – його концентрація в мозку перевищує вміст у крові! Високі концентрації етанолу спостерігаються також у секреті простати, яєчках та спермі, спричиняючи токсичний вплив на статеві клітини. Етанол дуже легко проходить через плаценту, проникає в материнське молоко.

Біотрансформація етанолу відбувається переважно в печінці та здійснюється у два етапи.

Перший етап – окислення етанолу до ацетальдегіду (оцтового альдегіду). У нормі ця реакція каталізується трьома різними ферментними системами.

1. Головний шлях окислення етанолу пов’язаний з алкогольдегідрогеназою (АДГ). У чоловіків значна частина етанолу метаболізується АДГ шлунка, тому за перорального прийому рівних доз рівень алкоголю в крові у жінок суттєво вищий, ніж у чоловіків; при внутрішньовенному введенні етанолу статеві відмінності нівелюються.

Активність різних ізоформ АДГ має чітко виражені відмінності у представників різних рас, тому для деяких народів алкоголь є справжньою отрутою.

2. Мікросомальна етанолокислювальна система (МЕОС) окислює етанол за участю цитохромів Р-450. Система включається в окислення етанолу тільки у випадках, коли його концентрація в крові перевищує 0,1 ‰. У цій ситуації АДГ недостатньо. Під час систематичного вживання етилового спирту цитохроми Р-450 піддаються індукції (стимуляції), унаслідок чого відбувається прискорення біотрансформації етанолу. Одночасно пришвидшується біотрансформація багатьох інших речовин, зокрема ліків.

3. Каталазний шлях. Окислення за допомогою каталази, оксидаз та пероксидаз тканин. Цим шляхом окислюється приблизно 10 % етанолу. У разі хронічного вживання етанолу роль цього шляху зростає. Каталаза активніша за АДГ у 4–5 разів.
За окислення етанолу другим і третім шляхом утворюється значна кількість вільних радикалів та перекисних продуктів, які підвищують рівень перекисного окислення ліпідів і призводять до ще більшого порушення функції ліпідних мембран. Ось чому вживання алкоголю у великих кількостях призводить до ураження різних органів та систем організму.

Другий етап – окислення ацетальдегіду (оцтового альдегіду) в оцтову кислоту. Надалі оцтова кислота, перетворившись на ацетил-Ко-А, окислюється до вуглекислого газу та води з утворенням енергії.

Хронічне споживання етанолу призводить до зниження швидкості окислення ацетальдегіду. Усі основні симптоми абстиненції, яку в побуті називають похміллям, пов’язані насамперед із накопиченням ацетальдегіду.

• В осіб, які систематично вживають алкоголь, рівень його біотрансформації підвищується в 1,5–2 рази (унаслідок явища індукції (стимуляції) мікросомальних ферментів печінки).
• Однак у разі порушення функціонального стану печінки біотрансформація алкоголю суттєво знижується.
• Зрештою, 90 % алкоголю біотрансформується, 10 % – виводиться у незміненому вигляді, головним чином легенями, у невеликій кількості – нирками та потовими залозами, а також із молоком (у жінок у період лактації). Співвідношення концентрації етанолу в крові і молоці в жінки, яка годує, однакові.

Дія етанолу

Подразнювальний ефект. Етанол подразнює чутливі нервові закінчення, викликає відчуття печіння та поколювання, а також гіперемію.

Ця дія етанолу використовується:

• при простудних захворюваннях (розтирання грудної клітки, рефлекторне зниження кашльового рефлексу);
• при обмороженні (покращується циркуляція крові у верхніх шарах шкіри);
• при суглобових болях, забитих місцях, м’язових болях, радикуліті.

В’яжуча дія етанолу зумовлена його здатністю спричиняти денатурацію білків тканин. Дубляча дія спирту на шкіру знижує її чутливість, сприяє зниженню больових відчуттів, сверблячки. Ця властивість використовується:

• для профілактики пролежнів;
• для запобігання утворенню бульбашок при опіках.

Антисептичний ефект. Етанол здатен проникати через епідерміс до глибоких шарів дерми. Бактерицидна дія проявляється у концентрації 70 %. Використовується для:

• обробки рук хірурга та операційного поля, місць ін’єкцій;
• лікування початкових стадій місцевих гнійних уражень (панарицій, пароніхій, фурункул тощо).

Резорбтивна дія. З медичною метою використовується вкрай рідко, переважно у разі отруєння метанолом.

На органному рівні резорбтивна дія етанолу здебільшого спрямована на центральну нервову систему та проходить низку стадій.

Стадія збудження (концентрація етанолу – приблизно 1,5 ‰).

Результат – пригнічення гальмівних механізмів мозку. Спостерігається ейфорія, підвищується настрій, людина стає надмірно товариською та балакучою. Страждає адекватна оцінка навколишнього середовища, самоконтроль і самооцінка, критичне ставлення до власних вчинків. Ейфорія може перейти в агресію.

За подальшого підвищенні концентрації алкоголю у крові розвивається стадія сну (2–3 ‰). В основі алкогольного сну лежить придушення етанолом як збудливого, так і гальмівного процесів у корі головного мозку та підкіркових утвореннях. Під час алкогольного сну суттєво порушується фазова структура сну, відсутнє чергування періодів швидкого та повільного сну. Сон після алкогольного сп’яніння не приносить відчуття відпочинку.

Подальше підвищення концентрації спирту у крові веде до зниження функціональної активності нейронів як головного, так і спинного мозку, і розвивається стадія хірургічного наркозу (3 ‰). Рефлекси, які замикаються лише на рівні задніх і передніх рогів спинного мозку, пригнічуються і поступово згасають. Істотно знижується м’язовий тонус. Стадія може перейти до агональної. Смертельною вважають концентрацію від 3,5 ‰ і вище.

Зазвичай перша та друга стадії алкогольної інтоксикації характеризуються такими симптомами:

• сильний головний біль (алкоголь розширює кровоносні судини, унаслідок чого в мозок починає надходити етанол у величезних кількостях);
• запаморочення – алкоголь інтенсивно впливає на центр координації;
• нудота і блювання – природна реакція на отруйні речовини, організм у такий спосіб намагається звільнити травний тракт від присутніх у ньому токсинів;
• сильна спрага – з’являється вранці після вживання алкоголю, оскільки він знижує синтез антидіуретичного гормону, у результаті чого посилюється сечовиділення та організм втрачає велику кількість рідини.

Стадія хірургічного наркозу характеризується такими «загрозливими» симптомами:

• людина повністю перестає контролювати своє тіло, їй навіть сидіти важко;
• зіниці очей сильно звужуються;
• шкіра стає прохолодною та липкою на дотик;
• виразна мова відсутня.

У разі настання третьої стадії алкогольної інтоксикації без медичної допомоги не обійтися. Чекаючи лікарів, потрібно закутати п’яну людину в ковдру, оскільки через розширені судини втрачається дуже багато тепла й можливе переохолодження. Якщо людина притомна, доцільно спробувати викликати в неї блювоту, щоб шлунок самостійно очистився від алкоголю. У непритомної людини стимулювати блювоту не можна, оскільки вона може захлинутися блювотними масами або бронхіальним слизом.

З такими пацієнтами співробітнику аптеки, на щастя, доводиться стикатися дуже рідко. Набагато частіше по допомогу звертається той, хто в добрій компанії «забув» про свою норму або лише збирається на вечірку і хоче уникнути неприємних наслідків.

Раціональна фармакотерапія

Для полегшення похмільного синдрому можна рекомендувати такі засоби.

1. Багато пити. Прийом алкоголю спричиняє не лише зневоднення, а й порушення водно-сольового балансу. З цими порушеннями найкраще впорається мінеральна вода, яка нормалізує об’єм циркулюючої крові та відновлює водно-сольовий баланс, допомагає позбутися набряків. Традиційний розсіл для цього використовувати не варто, оскільки сіль притягує воду та сприяє збільшенню набряків.

2. Адсорбенти. Властивість поглинати алкоголь зі шлунка та кишечника притаманна адсорбентам, прийом цих засобів до, під час або одразу після вживання алкоголю допомагає зменшити симптоми похмілля.

3. НПЗЗ та антациди. Допомагають від головного та м’язового болю, позбавляють нудоти та болю у шлунку.

Приклади: поєднання ацетилсаліцилової кислоти (НПЗЗ) та гідрокарбонату натрію (антацидний засіб).

• Дорослим у разовій дозі – 1–2 таблетки; максимальна добова доза – 8 таблеток.
• При похміллі не варто приймати препарати з парацетамолом, оскільки його поєднання з алкоголем є гепатотоксичним.
• НПЗЗ протипоказані під час ерозивно-виразкових уражень ШКТ, особливо у стадії загострення, при порушенні зсідання крові.
• Антациди можна використовувати будь-які.

4. Гомеопатичні засоби. Зменшують вираженість як психічних симптомів (збудження, дратівливість, агресивність), так і неврологічних (головний біль, запаморочення), а також симптомів, пов’язаних зі зміною ОЦК (прискорення пульсу, пітливість, артеріальна гіпертензія).

5. Комплексні препарати з рослинними компонентами.
Приклади
А) комплексний препарат:

• бурштинова кислота;
• екстракт зеленого чаю;
• екстракт кореня солодки;
• екстракт левзеї;
• екстракт елеутерококу;
• екстракт родіоли рожевої.

Стимулює вироблення ендорфінів у нервових клітинах, знижуючи фізичну залежність від алкоголю та полегшує відмову від нього. Посилює біотрансформацію етилового спирту, ліквідує функціональні порушення, спричинені отруєнням алкоголем.

Б) Бурштинова кислота + лимонна кислота.

Має метаболічні, антигіпоксичні та антиоксидантні властивості, підвищує апетит, зменшує токсичну дію алкоголю.

Препарати з лимонною та бурштиновою кислотою не приймають при:

• артеріальній гіпертензії;
• ІХС;
• глаукомі;
• виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

Ці засоби можуть спричинити підвищення артеріального тиску у схильних осіб, послабити дію барбітуратів, транквілізаторів.

6. Антиоксиданти.
А) Глюкоза, форміат натрію та полівідон низькомолекулярний медичний.

Б) Методоксин.
Дезінтоксикаційний, гепатопротективний засіб, що стимулює розпад етанолу та прискорення його елімінації. Застосовується в разі хронічного алкоголізму та в комплексній терапії захворювань печінки, особливо алкогольної етіології.

7. Амінокислоти.
А) Треонін + піридоксин.
Б) Гліцин.

Механізм антитоксичної дії гліцину ґрунтується на його здатності взаємодіяти з різними хімічними речовинами, які токсично впливають на організм людини, зокрема з ацетальдегідом. Унаслідок хімічних реакцій утворюються безпечні для організму сполуки. Гліцин входить до складу комплексних препаратів.

8. Вітаміни групи В.
Алкогольні напої виводять з організму вітаміни групи В. Організм людини особливо потребує цих вітамінів в умовах стресу, тож коли організм перевантажений великою кількістю спиртного, це кваліфікується як стрес. Препарати вітамінів групи В допоможуть скоротити тривалість похмілля.

9. Антидоти.
Унітіол + кальцію пантотенат.

Після перорального прийому унітіол потрапляє до печінки, з портальним кровотоком і швидко зв’язується з ацетальдегідом. Кальція пантотенат, що всмоктується в кишечнику, розщеплюється з вивільненням пантотенової кислоти, яка бере участь у жировому та вуглеводному обміні.

10. Гепатопротектори.
Оскільки біотрансформація алкоголю (90 %) відбувається в печінці, гепатопротектори здатні:

• зменшити шкідливий вплив алкоголю, його метаболітів і домішок, що містяться в алкогольних напоях, на печінку та жовчовивідні шляхи;
• поліпшити умови для відновлення пошкоджених та заміщення загиблих печінкових клітин;
• поліпшити умови для переробки алкоголю, його метаболітів та домішок.

Залежність від алкоголю (алкоголізм) виліковна, її лікують шляхом створення обґрунтованого страху перед його вживанням (збільшуючи сенсибілізацію, тобто чутливість до етилового спирту). Більшість ліків, що використовуються для лікування хронічного алкоголізму, ґрунтуються на дії сполуки дисульфірам. Таке лікування проводиться лікарями-наркологами у спеціалізованих установах.

Ну і нарешті варто нагадати ще про один важливий аспект, що стосується алкоголю. Більшість із нас змушені періодично приймати ті чи інші ліки. Яким чином алкоголь може вплинути на поведінку медичного препарату в організмі? Та як завгодно! Потенціювати (підсилювати) дію, інгібувати (зменшувати) або взагалі перекручувати її до невпізнання, надаючи медикаменту абсолютно непритаманні йому властивості. Провізору слід про це знати і завжди попереджати пацієнта про небезпеку такої взаємодії. Адже з більшістю ліків алкоголь несумісний!

Взаємодія етанолу з деякими лікарськими засобами

---