Що варто знати про хворобу Лайма

Хвороба Лайма (бореліоз) – одна з найпідступніших інфекцій, які передаються через укуси кліщів. Вона починається з непомітного контакту з паразитом, а згодом може призвести до серйозних ускладнень – від ураження суглобів до порушень роботи серця та нервової системи. Розповідаємо, як розпізнати бореліоз на ранніх стадіях, які наслідки він може мати та чому так важливо не зволікати з лікуванням.

Усе почалося 1975 року в американському містечку Олд-Лайм, штату Коннектикут. Місцеві лікарі були збентежені. До них почали масово звертатися батьки дітей зі скаргами на болі в суглобах. Спершу медики запідозрили ювенільний ревматоїдний артрит. Але від цього діагнозу швидко відмовилися. Ревматоїдний артрит у дітей – явище доволі рідкісне. Воно трапляється із частотою 2-20 на 100 тисяч населення. У містечку Олд-Лайм проживає трохи більше семи тисяч мешканців, а кількість звернень батьків до лікарів перевалила за дві сотні, що статистично неможливо.

Розмах захворюваності свідчив про те, що це інфекція. Урешті-решт з’ясувалося, що майже всіх дітей перед появою симптомів кусали кліщі. Це стало першим кроком до відкриття нової хвороби. Дослідження паразитів у цьому регіоні розпочали одразу кілька наукових груп. Один із дослідників – Віллі Бургдорфер – витратив сім років, щоб знайти збудника. Ним виявилася бактерія роду Borrelia, яка передається людині з укусами іксодових кліщів. Відтоді хворобу називають «бореліозом», або хворобою Лайма, а саму бактерію – Borrelia burgdorferi, на честь ученого, який її відкрив.

У Північній Америці поширений саме цей вид борелій, тоді як у Європі й Азії частіше трапляється Borrelia afzelii та Borrelia garinii. Навіть більше, генетичні дослідження доводять, що борелії існували вже понад п’ять тисяч років тому. Відповідну ДНК виявили в рештках людини, знайдених в Альпах.

Цікаво, що хворіють на бореліоз і тварини, зокрема домашні, але від них людина не заражається. Для інфікування потрібен безпосередній контакт з кров’ю – саме тому кліщі є ключовою ланкою передачі інфекції. Вони заражаються бореліями, коли п’ють кров хворих тварин, і вже потім, під час наступного укусу, передають бактерії людині.

Кліщі – переносники інфекції

Науці відомо щонайменше чотири види кліщів, здатних переносити борелії, – збудників хвороби Лайма. У Північній Америці це Ixodes scapularis, який мешкає на північному сході США, та Ixodes pacificus – типовий для західних регіонів. У Європі найпоширенішим є Ixodes ricinus, а в Азії – Ixodes persulcatus. Усі ці види полюбляють вологі, затінені місця з густою рослинністю – парки, ліси, чагарники, луки.

Навіть якщо кліщ потрапив на тіло людини, він не кусає її одразу. Спершу він шукає зручне місце, де капіляри розташовані близько до поверхні шкіри. Це шия, груди, пахова зона та область під пахвами. У дітей його часто знаходять на голові – особливо в ділянці за вухами та на волосяній частині. Цей пошук може тривати від кількох хвилин до кількох годин.

Виникає логічне питання – чому ми зазвичай навіть не помічаємо укусів кліщів? Адже це мало б бути хоч трохи боляче. Відповідь – у надзвичайно складному складі кліщової слини. Це справжній біохімічний коктейль, який містить понад 3000 різних речовин. Серед них – анестетики, що блокують біль, антигістамінні сполуки, які не дозволяють імунній системі розпізнати атаку, а також антикоагулянти, які не дають крові згортатися. У результаті людина не відчуває нічого. Це майстерне маскування – одна з головних причин, чому хвороба Лайма часто лишається непоміченою на ранніх стадіях.

Важливо в разі укусу кліща – виграти час

Інфікування бореліями не відбувається миттєво. Усе залежить від того, де саме в тілі кліща міститься бактерії. Якщо вони вже перебувають у слинних залозах паразита, зараження може відбутися в перші години після присмоктування. Але частіше борелії «живуть» у кишківнику кліща, і для їхньої міграції до слини потрібно більше часу – зазвичай від 24 до 48 годин. Саме тому швидке виявлення й видалення кліща – найбільш ефективна профілактика хвороби Лайма.

Проте існують і винятки. У рідкісних випадках борелії можуть потрапити в організм людини через фекалії кліща, які опиняються на шкірі. Якщо на тілі є мікропошкодження – тріщини, подряпини, рани, бактерії можуть проникнути всередину. Після інфікування збудник поширюється лімфатичною та кровоносною системою по всьому тілу, уражаючи найрізноманітніші органи – суглоби, лімфатичні вузли, серце, головний мозок.

Є й альтернативні шляхи передачі бореліозу. Один із них – аліментарний, тобто через їжу. Наприклад, інфекція може передатися в разі вживання непастеризованого козячого молока, якщо тварина була інфікована. Ще один шлях – внутрішньоутробний, коли інфекція передається від матері до дитини під час вагітності.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Перші симптоми зазвичай з’являються через 7–14 днів після укусу кліща, хоча в окремих випадках інкубаційний період може бути коротшим або довшим. Перебіг захворювання умовно поділяють на три стадії, кожна з яких має свої особливості.

Перша стадія

Найхарактерніший симптом на цьому етапі – мігруюча еритема. Вона виникає у більшості хворих (до 80 %) на 3–32 день після укусу. Зазвичай почервоніння з’являється в місці укусу, але із часом може виникати і в інших частинах тіла – на стегнах, під пахвами, на сідницях.

Розміри еритеми дуже варіюють – від кількох сантиметрів до пів метра в діаметрі.

Крім еритеми, можуть з’явитися:

• підвищена температура та озноб;
• головний біль, запаморочення;
• нудота або навіть блювання;
• напруження м’язів, особливо в потиличній ділянці.

Друга стадія

На цьому етапі інфекція поширюється організмом – і з’являються множинні вогнища ураження. Висип має округлу форму і менші розміри, ніж первинна еритема.

Симптоми другої стадії включають:

• головний біль, що пульсує;
• розлади сну та пам’яті;
• підвищену втомлюваність;
• біль у м’язах і суглобах;
• парези та паралічі черепних нервів;
• задишку, серцебиття;
• підвищення температури;
• дерматози;
• радикулопатії.

У 12–15 % пацієнтів спостерігаються неврологічні прояви – неврити, параліч лицьового нерва, порушення чутливості. Близько 8 % хворих мають кардіологічні ускладнення.

Третя стадія

Через 6–24 місяці після зараження можуть розвинутися тяжкі ураження внутрішніх органів. Серед проявів цієї стадії:

• виражений артрит із сильним болем у суглобах;
• м’язові спазми;
• менінгеальні симптоми;
• атрофічні зміни шкіри;
• вузлові утворення;
• серйозні когнітивні порушення;
• епілептичні напади.

Оскільки борелії можуть проникати В різні органи й тканини, клінічна картина хвороби Лайма дуже варіативна. Найчастіше страждають шкіра, суглоби та нервова система – саме на ці симптоми варто звертати найбільшу увагу.

Коли звертатися до лікаря в разі укусу кліща

Хворобою Лайма займається лікар-інфекціоніст. Звертатися до нього варто за появи будь-якого з описаних вище симптомів. Але ще важливіше не зволікати, якщо вас вкусив кліщ, навіть якщо ви почуваєтеся добре. У цьому випадку не варто чекати появи ознак хвороби – профілактичний візит до лікаря може вберегти від серйозних наслідків.

Якщо вам вдалося зняти кліща, не знищуйте його. Помістіть паразита в щільно закриту баночку або контейнер і віднесіть до лабораторії. Там проведуть аналіз і визначать, чи є цей кліщ переносником інфекцій.

Як встановлюють діагноз

Діагностика хвороби Лайма починається з опитування та огляду пацієнта. Лікар звертає увагу на такі фактори:

• наявність типових симптомів, особливо мігруючої еритеми;
• факт укусу кліща або підозра на нього (навіть якщо пацієнт не впевнений);
• епідеміологічна ситуація – наприклад, перебування в регіоні з активністю кліщів;
• динаміка розвитку симптомів, характерна саме для бореліозу;
• результати лабораторних аналізів.

Після первинного огляду лікар призначає спеціальні дослідження, зокрема:

• ІФА (імуноферментний аналіз) – дозволяє визначити наявність антитіл IgM та IgG до борелій, що вказує на гостру або перенесену інфекцію;
• дослідження самого кліща, якщо він збережений – можна ідентифікувати, чи містить він борелії;
• додаткові методи обстеження (УЗД, рентген, ЕКГ, МРТ) – залежать від того, які органи і системи підозрюють в ураженні.

Що раніше буде поставлений діагноз, то простіше й ефективніше лікування.

Лікування хвороби Лайма

Основна мета лікування хвороби Лайма – знищити збудника. Для цього застосовують антибіотики, які підбирає лікар залежно від стадії хвороби, клінічної картини та даних лабораторної діагностики. Найкращих результатів вдається досягти саме на ранніх етапах захворювання, тому важливо не зволікати з візитом до лікаря після укусу кліща.

Лікування зазвичай проводять у стаціонарі інфекційного відділення, де можна постійно стежити за перебігом хвороби та коригувати терапію.

Проте навіть після завершення курсу антибіотиків деякі пацієнти, особливо у випадку пізніх стадій бореліозу, ще місяцями або навіть роками можуть відчувати болі в суглобах. Причини такого явища до кінця не з’ясовані. Є припущення, що тривалий постінфекційний синдром пов’язаний із генетичною схильністю.

Для полегшення симптомів також застосовують:

• нестероїдні протизапальні препарати;
• засоби для дезінтоксикації;
• ліки для підтримки серцево-судинної системи.

У поодиноких випадках, у разі значних уражень серця, може знадобитися встановлення кардіостимулятора.

Профілактика

Основна мета профілактики – не допустити контакту з кліщем. Ось, що варто робити:

• не сходьте з доріжок у лісах і парках;
• заправляйте штани в шкарпетки або черевики;
• одягайте одяг із довгими рукавами;
• використовуйте репеленти проти кліщів.

Якщо кліщ таки присмоктався, важливо діяти правильно:

• акуратно захопіть кліща пінцетом або пальцями якомога ближче до хоботка;
• поверніть його навколо осі й повільно витягніть (головне – не розчавити);
• обробіть місце укусу антисептиком – спиртом або йодом;
• покладіть кліща в контейнер (баночку, коробочку) і зверніться до лікаря.

Варто памʼятати, що хвороба Лайма – це не лише місцева проблема, а глобальне явище, яке трапляється на різних континентах. Тому важливо бути обізнаним щодо її симптомів, методів діагностики та лікування. Своєчасне звернення до лікаря після укусу кліща, навіть за відсутності симптомів, може запобігти розвитку серйозних ускладнень та забезпечити повне одужання.

---