Приборкати тиск: як працюють антигіпертензивні препарати

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на гіпертонічну хворобу страждають майже 1,3 млрд населення планети^[1]. У 95 % випадках мова йде про есенціальну гіпертензію, причини якої невідомі. У такому разі пацієнтові призначають симптоматичне лікування – прийом антигіпертензивних препаратів. Наразі таких чимало. Це ліки різних груп, які через різні молекулярні механізми знижують артеріальний тиск. Розгляньмо найважливіші класи таких препаратів.

Діуретики – сечогінні препарати

Діуретики – це клас лікарських препаратів, призначених для збільшення виведення рідини з організму шляхом збільшення сечоутворення. Вони широко використовуються в медицині для лікування високого артеріального тиску, серцевої недостатності, набряків та інших станів, пов’язаних із затримкою рідини в організмі^[2].

Механізм дії діуретиків пов’язаний зі збільшенням виведення натрію та води через нирки. Вони впливають на різні компоненти ниркової системи, такі як канальці та судини, щоб посилити виділення рідини із сечею. Крім того, діуретики можуть знижувати обсяг циркулюючої крові, що призводить до зниження кров’яного тиску.

Діуретики зазвичай призначають для контролю кров’яного тиску в пацієнтів з гіпертонією або серцевою недостатністю. Вони можуть бути складовою комплексної терапії разом з іншими лікарськими засобами для досягнення оптимального контролю артеріального тиску.

Серед побічних ефектів діуретиків – дегідратація, дисбаланс електролітів (втрата калію), зниження функції нирок та можливі порушення роботи серцево-судинної системи.

Бета-блокатори

Бета-блокатори – лікарські препарати, що блокують дію адреналіну та норадреналіну на бета-адренорецептори. Це призводить до зниження серцевого ритму та сили скорочення серця^[3].

Бета-блокатори зменшують частоту та силу серцевих скорочень, що призводить до зниження кров’яного тиску. Вони також можуть зменшувати скоротливість міокарда та споживання кисню серцем. Це знижує навантаження на серце та покращує його функції.

Бета-блокатори широко застосовуються для лікування гіпертонії, особливо в пацієнтів з одночасними серцевими захворюваннями, такими як стенокардія. Їх також застосовують для профілактики серцевих ускладнень після інфаркту міокарда.

Серед можливих побічних ефектів бета-блокаторів можуть бути втома, зниження концентрації уваги, а також еректильна дисфункція.

Інгібітори АПФ

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) – це клас лікарських препаратів, що блокують фермент, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (який звужує судини).

Зниження рівня ангіотензину II у крові призводить до розширення кровоносних судин та зниження периферичного опору судин, що сприяє зниженню кров’яного тиску^[4]. Крім того, інгібітори АПФ знижують навантаження на серце та покращують його функцію.

Інгібітори АПФ часто призначають для лікування гіпертонії як монотерапію або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Їх застосовують і для лікування серцевої недостатності, особливо в пацієнтів зі зниженою фракцією викиду.

Серед побічних ефектів таких ліків можуть бути кашель, запаморочення, гіперкаліємія (підвищений рівень калію в крові) та ангіоневротичний набряк. Вони також можуть призводити до підвищення рівня креатиніну в крові та змін у функції нирок. Інгібітори АПФ зазвичай не рекомендуються для прийому під час вагітності через ризик пошкодження плода.

Блокатори рецепторів ангіотензину

Блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) – ще один клас лікарських препаратів, який пов’язаний із регуляцією ангіотензинової системи. БРА блокують рецептори, з якими зв’язується ангіотензин II. Це призводить до розширення кровоносних судин та зниження кров’яного тиску. Також блокатори рецепторів ангіотензину можуть зменшувати навантаження на серце й покращувати його функцію.

Препарати застосовують для лікування гіпертонії (як монотерапія або ж у складі комплексного лікування). Також ці ліки можуть призначати пацієнтам із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду.

Серед побічних ефектів блокаторів рецепторів ангіотензину можуть бути запаморочення, втома, гіперкаліємія та ангіоневротичний набряк. Вони також можуть призводити до змін у функції нирок та підвищення рівня креатиніну в крові.

Антагоністи кальцію

Антагоністи кальцію – лікарські препарати, що блокують канали кальцію типу L у м’язових клітинах серця та судин. Це перешкоджає проникненню кальцію в клітини, що призводить до розслаблення судинних стінок та зниження периферичного опору. Також антагоністи кальцію можуть знижувати частоту серцевих скорочень та зменшувати потребу міокарда в кисні.

Окрім гіпертонії, антагоністи кальцію також застосовують для лікування стенокардії, аритмій та інших серцево-судинних захворювань. Деякі антагоністи кальцію також призначають для лікування й профілактики мігрені.

Серед побічних ефектів антагоністів кальцію – запаморочення, втома, набряки кінцівок та головний біль.

Альфа-блокатори

Антигіпертензивна дія альфа-блокаторів реалізується через блокування альфа-1 та/або альфа-2-адренорецепторів. Блокада альфа-1 рецепторів призводить до розслаблення гладенької мускулатури судинних стінок, завдяки чому розширюються кровоносні судини та знижується периферичний опір. Блокада альфа-2 рецепторів може збільшити вивільнення норадреналіну, що може призвести до додаткового зниження кров’яного тиску.

Варто зауважити, що, окрім лікування артеріальної гіпертензії, альфа-блокатори також застосовують для покращення симптомів урологічних захворювань, зокрема доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). Це пов’язано з тим, що такі препарати розслаблюють м’язи простати та шийки сечового міхура. Таким чином, такі ліки особливо ефективні для чоловіків з артеріальною гіпертензією та аденомою простати.

Агоністи центральних альфа-2-адренорецепторів

Ці лікарські засоби стимулюють альфа-2-адренорецептори в мозку, що призводить до зниження вивільнення норадреналіну. Це своєю чергою призводить до зменшення симпатичної активності та судинного тонусу, що зрештою призводить до зниження кров’яного тиску. Ці препарати зазвичай використовують для лікування гіпертонії, особливо за недостатньої ефективності інших антигіпертензивних засобів.

Серед можливих побічних ефектів агоністів центральних альфа-2-адренорецепторів можуть бути сонливість, сухість у роті, втома, запаморочення та порушення ерекції. Вони також можуть викликати ортостатичну гіпотензію, тому необхідно використовувати їх з обережністю в пацієнтів з низьким артеріальним тиском або під час одночасного прийому інших антигіпертензивних препаратів.

---