Європейська демократія та Олімпійські ігри, філософія та театр, мистецтво війни та мистецтво лікування – все це спадщина легендарної Еллади. Асклепій і Гігієя, Гіппократ та перші аптеки овіяні не меншою кількістю міфів та легенд, ніж Троянська війна. А корінням ці міфи сягають у далеке минуле. У часи, коли розгорталися героїчні події «Іліади» та «Одіссеї», в грецькому війську вже працювали професійні медики, які успішно лікували рани і добре знали властивості цілющих рослин: «Вартий багатьох людей один лікар майстерний: / Виріже він і стрілу, і рану присипле ліками». Можливо, і грецький бог лікування Асклепій практикувався на ветеранах війни.
Легендарний Асклепій – фундатор медицини Стародавньої Греції
Культ Асклепія сформувався у VII ст. до н. е. Прообразом бога, ймовірно, став відомий лікар, голова сімейної медичної школи часів Троянської війни (XIII-XII ст. до н.е.) – цар Фессалії Асклепій. Перша згадка про нього та його синів («славні обидва лікарі, Асклепія мудрі діти») зустрічається в «Іліаді».
У грецькій міфології Асклепій – син Аполлона (бога сонячного світла, музики та поезії, якого шанували також як лікаря богів) та німфи Короніди, що загинула від руки ревнивого чоловіка. Коли тіло Короніди вже горіло на похоронному вогнищі, Аполлон витяг з її утроби немовля, зробивши перший відомий в історії кесарів розтин. Врятовану дитину назвали Асклепієм («Розкритий») і віддали мудрому кентавру Хірону, який навчав вихованця мистецтву лікування. Асклепій став настільки великим лікарем, що навчився оживляти мертвих, і на Землі перестали помирати. Тоді бог царства мертвих Аїд, втративши здобич, поскаржився Зевсу на зухвальця, що порушував світовий порядок, і Громовержець вразив лікаря блискавкою. Але, за волею богині долі Мойр, Асклепій повернувся з царства Аїда і став богом лікування.
Асклепій
Легендарний Асклепій, як і його прообраз, заснував медичну школу. Найбільш відомими його дітьми вважаються: Гігія – богиня здоров’я (юна красуня, що годує змію з чаші, пізніше зникла з кадру, залишивши свої символи медикам і фармацевтам), вселікуюча Панакея (Панацея) – покровителька лікування за допомогою ліків, Махаон, який став знаменитим військовим хірургом та Подалірій, що прославився лікуванням внутрішніх хвороб. Багато лікарських сімей у Стародавній Греції вели свій рід від Асклепія. Зокрема, його нащадками вважали себе Гіппократ та Аристотель. У середньовіччі Асклепій був покровителем лікарів та аптекарів. Його зображення часто зустрічалися у медичних трактатах. Грецького бога уявляли таким, що сидить в аптеці серед пляшок та флаконів з ліками.
Одного разу Асклепій ішов, спираючись на посох, до палацу критського царя Міноса, який покликав його воскресити померлого сина. Дорогою палицю обвила змія, і Асклепій убив її. Потім з’явилася друга змія, з травою в роті, за допомогою якої вона воскресила першу. Асклепій знайшов цю траву й почав використовувати її, щоб оживляти мертвих. З того часу на зображеннях Асклепія його посох обвиває змія.
Давньогрецькі боги та медицина
Серед богів олімпійського пантеону було чимало таких, хто мав відношення до лікування. Так, Гера, дружина Зевса, вважалася богинею шлюбу та земної родючості. Артеміда – сестра-близнючка Аполлона, богиня полювання і володарка звірів – також була покровителькою породіль, захисницею дітей та жіночої цнотливості.
Гера
Гестія – богиня домівки, охороняла будинок від усього поганого і дбала про згоду, любов і здоров’я всіх його мешканців. Крилатий Гіпнос уособлював сон, йому підпорядковувалися як люди, так і боги («гіпноз» від грец. Hypnos). Напрочуд схожа символіка Асклепія і Гермеса, бога торгівлі. У дорожньому капелюсі та крилатих сандалях він супроводжував душі в царство мертвих. У його руці завжди був кадуцей – посох, навколо якого обвилися дві змії, що дивляться одна на одну. Кадуцей Гермеса вважався чарівним і служив йому для викликання сну, тому Гермес вважався також богом сновидінь. Згодом кадуцей став в одних випадках символом торгівлі, а в інших – символом медицини.
Кадуцей
Медицина давньої Греції: від Криту до Мікен
Центром найдавнішої грецької цивілізації був острів Крит. Найвищий розквіт його царств (Кносс, Малія, Феста, Закро) припадає на кінець ІІІ – початок ІІ тис. до н. е. У ІІ тис. до н. е. могутній Крит підтримував торговельні та культурні зв’язки з Троянським царством та материковою Грецією, Кіпром, Сирією, Вавилонією та Єгиптом. Кноський палац був обладнаний за останнім словом техніки: величезні лазні, система труб із обпаленої глини для стоку забруднених вод, водовідвідні канали, стічні ями, вентиляція.
Цікаво, що там були знайдені невеликі жіночі статуетки зі слонової кістки і золота, що зображають служницю культу Матері-Землі зі зміями в руках. У середині II тис. до н. е. почався розквіт численних царств материкової Греції, серед яких особливе місце посіли Мікени. У XIII ст. до н. е. вони підкорили Крит, і культура ахейської (материкової) Греції стала провідною для басейну Егейського моря. А діяльність царя «золотих» Мікен Агамемнона та його брата – царя Спарти Менелая – стала основою сюжету «Іліади».
Читайте також:Гомерівські лікарі
Перший етап полісного періоду (XI-IX ст. до н. е.) протягом тривалого часу називався «гомерівським», оскільки аж до XIX ст. (коли в Греції почалися археологічні розкопки) відомості про нього дізнавались лише з поем «Іліада» та «Одіссея», які приписують Гомеру. Створені близько ІХ ст. до н. е., вони протягом століть передавалися з вуст до вуст. У VI ст. до н. е. поеми вперше були записані і таким чином стали першими грецькими (та європейськими) писемними літературними пам’ятниками.
У поемах Гомера описано 141 пошкодження тулуба і кінцівок (поверхневі та проникні поранення, забої та нагноєння, що виникають внаслідок укусів отруйних змій тощо). Лікування ран полягало у вилученні стріл та інших ушкоджуючих предметів, видавлюванні крові та застосуванні болезаспокійливих та кровоспинних рослинних присипок з подальшим накладанням пов’язки.
Незважаючи на те, що розтин померлих у Стародавній Греції не проводився аж до епохи еллінізму, медична номенклатура «Іліади» та «Одіссеї» лягла в основу термінології грецьких лікарів і понині входить до складу сучасної анатомічної мови. Лікуванням і перев’язуванням ран у давньогрецькому війську займалися як самі воїни, так і вправні лікарі, які знали властивості цілющих трав, «яких земля не народжує».
У поемах Гомера згадується також про епідемію чуми, божевілля друзів Улісса, меланхолію Беллерозону, про народження життєздатного немовляти наприкінці сьомого місяця вагітності, йдеться про вживання сірчаних обкурювань з метою попередження захворювань і використання сірки як лікарського засобу, а також про запозичення деяких медичних знань у давніх єгиптян.
Гомер
Давньогрецькі лікарні – Асклепійони
Полісний період історії Стародавньої Греціії відзначений двома важливими для історії фармації та медицини явищами: формуванням матеріалістичної філософії та становленням храмової медицини.
У VI-IV ст. до н. е. в Триккі (Фесалія), Епідаврі (Пелопоннес) та на острові Кос були споруджені перші святилища Асклепія – асклепійони.
Жерці Асклепію – асклепіади – займалися лікуванням хворих. На початкових етапах воно складалося із виконання певних ритуалів. Хворий мав провести ніч в асклепійоні, після чого розповісти про свої сни жерцю-асклепіаду. На основі сну призначалося лікування. Обов’язком жерців було також складання таблиць, в яких описувався перебіг хвороби та вжиті лікувальні заходи, що призвели до бажаного результату.
Таким чином, асклепіади сприяли нагромадженню медичних знань. Відомо про існування близько 300 асклепійонів зі своїми медичними школами. Найбільш відомими були школи Коса, Кніда та Епідавра. Там зародилися провідні медичні центри Стародавньої Греції.
Асклепійони
Марія Белик
Раніше ми писали, чим здивують аптеки Греції.
Читайте також:
