Кожен українець чи українка, де б вони не жили, знають ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Геніального поета, талановитого художника та палкого борця за незалежність України вважають українським пророком, а його творчість – надважливою складовою національної ідентичності. Усе це, беззаперечно, так, однак за життя Шевченко мало нагадував бронзовий пам’ятник. Він був живою людиною, харизматичним чоловіком, який не цурався світського життя, цікавився музикою і модою та часто закохувався. Кохані жінки залишили помітний слід у поетичних та художніх творах митця. Ким же були Шевченкові музи?
Оксана
У своїх творах Тарас нерідко звертається до дівчини на ім’я Оксана. Вибір імені не випадковий. Першим дитячим захопленням майбутнього поета була сусідська дівчинка Оксана Коваленко. Саме її він згадує в поезії «Мені тринадцятий минало»: малий Шевченко засмучений і плаче, але знайшлася добра душа, що «прийшла, привітала, утирала мої сльози і поцілувала… Щира дружба кріпацьких дітей із часом могла б перерости в юнацьке кохання, однак Шевченковий поміщик Енгельгардт був призначений ад’ютантом військового губернатора у Вільні (Вільнюсі) і взяв із собою Тараса як козачка. А що ж Оксана? Її доля склалася традиційно – дівчину видали заміж за кріпака із сусіднього села і з Шевченком вони більше не бачилися. Однак, імовірно, саме Оксана стала прототипом характерного для Кобзаря образу української жінки – доброї, чуйної, але нещасної.
Волелюбна Ядвіга
Наступний романтичний епізод у житті юного Шевченка трапився вже у Вільні. Дружина Енгельгардта Софія була модницею. Переїхавши до нового міста, вона одразу стала клієнткою найдорожчої тамтешньої кравчині – пані Ольшанської. В неї Софія замовляла вбрання, а готовий одяг додому до клієнтки привозила учениця Ольшанської, Ядвіга (Дзюня) Гусиковська. Весела та приваблива, вона справила величезне враження на Тараса. Молода полька, на відміну від Шевченка, була вільною, мала щиру вдачу й незалежний склад думок, що спонукало хлопця до мрій про свободу. Завдяки Дзюні він опанував польську мову. Однак взаємна приязнь так і не стала справжнім коханням. Раптово розпочалося повстання за незалежність Польщі від Росії. Наляканий Енгельгардт пішов у відставку й разом з прислугою виїхав до Петербурга.
Німкеня-натурниця
У Петербурзі Тарас часто ходив до Літнього саду малювати з натури, де й познайомився з українським художником Іваном Сошенком. Захоплений Шевченковими талантами, Сошенко ввів його в коло своїх друзів, серед яких були відомий письменник Євген Гребінка, поет Василь Жуковський та живописці Олексій Венеціанов і Карл Брюлов. Саме вони організували лотерею, завдяки якій вдалося зібрати величезну суму грошей та викупити поета з кріпацтва. Після викупу Сошенко стає наставником молодого Шевченка, сприяє його вступу до Академії Мистецтв, вони знімають спільну квартиру. Аж тут між учителем та учнем пробігла чорна кішка. Точніше дівчина-натурниця, небога домовласниці, юна німкеня Марія Європеус. Сошенко планував свататися до неї, однак Тарас відбив красуню в друга. Чоловіки посварилися. Втім, новостворена пара доволі швидко розбіглася, залишивши по собі акварель «Жінка в ліжку» та повість «Художник», де замість Маші фігурує Паша. А Іван і Тарас згодом відновили дружбу, щоправда, поетові довелося довго перепрошувати.
Княжна
Наступною пасією Шевченка, якому на той час виповнилося 29, стала на 6 років старша Варвара Рєпніна, онука останнього гетьмана України Розумовського. Тарас, тоді більш відомий як художник, ніж як поет, приїхав до Яготина на замальовки і зупинився в маєтку князя і генерала Миколи Рєпніна-Волконського. Варвара була його донькою. Між Шевченком та княжною спалахнув роман. Однак перебування на різних суспільних щаблях не сприяло розвитку стосунків. Кохання переросло в дружбу, яка тривала протягом усього Тарасового життя. А по смерті поета Варвара виділила із власних заощаджень кошти на пам’ятник Шевченкові. До речі, Рєпніна була відомою російською письменницею і присвятила своїм стосункам із Тарасом роман «Дівчинка». А він їй – російськомовну поему «Тризна».
Попівна
Коли Шевченко вперше відвідував рідне село Кирилівка як вільна людина, то посватався до доньки місцевого попа – Феодосії Кошиць. Але батькам дівчини Тарас не сподобався, тому отримав відкоша. Що коїлося в душі самої Феодосії, невідомо, втім, за місцевими оповідками, вона за деякий час збожеволіла та померла.
Читайте також:Заміжні пані
Траплялася в житті Кобзаря й так звана «заборонена любов» – принаймні тричі він закохувався в заміжніх жінок. Однією з них була Ганна Закревська, дружина брата Шевченкового друга Платона Закревського. Тарас писав портрети Ганни, присвячував їй вірші й саме це кохання пробудило в нього бажання одружитися, мати дім та дітей. Звісно, майбутнього ці стосунки не мали. Поет поїхав у справах і зв’язок між закоханими обірвався. Відтоді вони ніколи не зустрічалися, а згодом Ганна померла від туберкульозу в 35-річному віці.
Під час тривалого заслання до Новопетровського берегового форту Шевченко знову покохав заміжню пані – дружину коменданта фортеці Агату Ускову. Пара часто гуляла разом – серед сірих, доволі тужливих фортечних буднів такі прогулянки були чи не єдиною розрадою для обох. І хоча ці стосунки були суто платонічними (навіть у листах до друзів поет називав їх «високими та непорочними»), фортом почали ширитися чутки. Агата зреагувала миттєво: прогулянки в момент припинилися. А шістьма портретами «досконалої Агати» ми можемо милуватися і сьогодні.
Останньою в списку заборонених закоханостей була Марія Максимович, дружина одного з ключових науковців українського XIX ст. Михайла Максимовича. Красуні, що була значно молодша від чоловіка, Шевченко присвятив поему «Марія». Пліток навколо цього роману також вистачало, подейкували навіть, що пізній син Максимовичів Олексій, який народився через дев’ять місяців після гостини Тараса, батькові не рідний. Однак беззаперечних фактів щодо цього не існує. Тим більше, за два роки після сина Марія народила ще й дочку.
Актриса
Після заслання Шевченко оселився в Нижньому Новгороді, де здобув шалену популярність як художник. Місцеві красуні одна за одною замовляли в нього портрети. Серед них була й 17-річна Катя Піунова, якою Тарас опікувався та в яку згодом закохався. Він використав свій вплив, щоб влаштувати юну актрису до Харківського театру, а коли прийшов свататися, отримав від дівчини відмову – 44-річний художник був для неї застарий. А Шевченкові на той час дуже хотілося мати сім’ю.
Циганка-ворожка, 1841
Наймичка та кріпачка
Тож під час відвідин України він знову сватався, цього разу до молоденької наймички Хариті, яка працювала в маєтку троюрідного брата поета, Варфоломія. Втім, і та йти заміж не схотіла, а Шевченко в пошуках дружини стрімко перемкнувся на Лукерію Полусмак. Двадцятирічна дівчина була служницею його петербурзьких друзів і мала доволі кепську репутацію – лінива, брехлива та жадібна. Однак закоханий Тарас не хотів цього помічати, задарював дівчину коштовними презентами, вмовив друзів надати кріпачці вільну, найняв репетитора. Проте Лукерія не оцінила те, що для неї робив Шевченко – вона відверто фліртувала з його знайомими і, врешті-решт, зрадила йому з репетитором. Принаймні, саме цю версію вважають найбільш імовірною причиною розриву стосунків уже зарученої пари. А за три місяці Шевченкове серце зупинилося… Лукерія одружилася з перукарем, утім, у шлюбі щасливою не була, тому коли підросли її діти, переїхала з Петербурга до Канева, щоб до кінця своїх днів каятися та доглядати за могилою Тараса на Чернечій горі.
Отже, поетові не судилося створити сім’ю, хоча він мріяв про неї багато років. Але в житті Шевченка завжди було кохання – веселе й легке, високе, трагічне – різне. Але завжди справжнє, людське. Бо якою б величною не здавалася людина по смерті, за життя вона була просто людиною.
Читайте також:
