Науковці також виявили, що препарати GLP-1 допомагають у разі психічних розладів, визначили як брудне повітря може призвести до тяжких нейродегенеративних хвороб, а водорості – замінити м’ясо.
Препарати GLP-1 підвищують виживаність людей із тяжкими психічними розладами
Поширені препарати для лікування діабету та ожиріння – агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) – можуть збільшити тривалість життя у людей з тяжкими психічними розладами. Про це йдеться в експертній редакційній статті, опублікованій у журналі Expert Opinion on Pharmacotherapy.
Що саме обговорили автори
Автори розглянули потенціал агоністів GLP-1 рецепторів у покращенні здоров’я людей із серйозними психічними розладами (шизофренія, біполярний розлад, великий депресивний розлад). Було з’ясовано, що ці препарати впливають на ключові причини передчасної смерті – серцево-судинні та метаболічні захворювання.
Чому це актуально для психіатрії
Люди з тяжкими психічними розладами втрачають у середньому від 5 до 25 років життя, переважно через високу поширеність серцево-судинних хвороб.
Яку роль можуть відіграти препарати GLP-1
Агоністи GLP-1 рецепторів уже довели ефективність у лікуванні цукрового діабету 2-го типу, ожиріння та зниженні ризику серцево-судинних ускладнень. Нині їх також застосовують під час стеатогепатиту, обструктивного апное сну, хронічної хвороби нирок, а також для профілактики серцево-судинних ускладнень.
У психіатричній практиці ці препарати рекомендують для корекції маси тіла (яка може збільшуватися на тлі прийому психотропних ліків).
Чому це важливо
Попри відчутний прогрес у психофармакології за останні десятиліття, смертність серед людей із тяжкими психічними розладами залишається значно вищою, ніж у загальній популяції. Агоністи рецепторів GLP-1 можуть зменшити смертність від серцево-судинних хвороб і подовжити тривалість життя цієї вразливої групи.
Зміни кишкового мікробіому пов’язали з прогресуванням хвороби Альцгеймера
Зміни складу кишкового мікробіому регулярно виявляють у людей із легкими когнітивними порушеннями та хворобою Альцгеймера. Про це йдеться в оглядовому дослідженні, опублікованому в журналі Alzheimer’s & Dementia.
Що саме аналізували
Автори оцінили дослідження за участю людей, у яких вивчали зв’язок між станом кишкового мікробіому, легкими когнітивними порушеннями (ЛКП) та хворобою Альцгеймера. Огляд охоплював як спостережні дослідження, так і клінічні випробування, систематичні огляди та метааналізи.
Як проводили огляд
Було проаналізовано публікації з баз PubMed, Scopus і Cochrane Library до лютого 2023 року. До аналізу включали лише дослідження на людях, що безпосередньо оцінювали склад кишкової мікробіоти. Експерименти на тваринах і неангломовні праці виключали.
Що показали результати
Із майже 4,8 тисячі знайдених публікацій встановленим критеріям відповідали 58 досліджень, проведених у різних країнах, найчастіше в Китаї, Японії та Європі. У людей із хворобою Альцгеймера дослідники часто виявляли ознаки дисбіозу кишківника, зокрема зниження мікробної різноманітності.
Для Альцгеймера характерною була підвищена частка потенційно патогенних бактерій, зокрема Pseudomonadota та Actinomycetota.
Що відомо про легкі когнітивні порушення
Результати для ЛКП виявилися більш суперечливими. В одних працях фіксували зростання бактерій, що продукують коротколанцюгові жирні кислоти (наприклад, Faecalibacterium і Roseburia), в інших – їхнє зниження. Такі розбіжності автори пов’язують із малими вибірками та специфікою окремих популяцій.
Чи можуть допомогти пробіотики та дієта
Дослідження пробіотиків (переважно штамів Lactobacillus і Bifidobacterium) продемонстрували змішані результати: від покращення окремих когнітивних функцій до повної відсутності ефекту. Подібна ситуація і з дієтичними втручаннями – середземноморська та модифікована кетогенна дієти асоціювалися зі змінами мікробіому, але докази їхнього профілактичного впливу залишаються обмеженими.
Чому це важливо
Огляд підтверджує, що зміни кишкового мікробіому супроводжують когнітивний спад на різних етапах хвороби Альцгеймера і можуть бути пов’язані з нейрозапаленням та порушенням роботи мозку. Водночас автори наголошують, що через нестачу довготривалих досліджень і функціонального аналізу мікробіому поки що неможливо говорити про причинно-наслідковий зв’язок.
Скорочення споживання алкоголю може суттєво знизити смертність від раку
Зменшення середнього річного споживання алкоголю в Австралії лише на один літр на людину може помітно скоротити кількість смертей від кількох поширених видів раку. Таких висновків дійшли дослідники Університету Ла Троб у дослідженні, опублікованому в журналі British Journal of Cancer.
Що саме досліджували
Науковці проаналізували дані за понад 70 років щодо рівня смертності, споживання алкоголю й тютюну, а також витрат на охорону здоров’я в Австралії.
Який внесок алкоголю у смертність від раку
За оцінками авторів, тривале вживання алкоголю було причинним фактором для:
Читайте також:- близько 45 % смертей чоловіків від раку верхніх відділів травного й дихального тракту;
- приблизно 21 % таких смертей серед жінок;
- близько 48 % смертей чоловіків від раку печінки;
- близько 15 % смертей чоловіків і 4 % жінок від колоректального раку;
- 14 % смертей жінок від раку молочної залози.
Хто перебуває в найбільшій зоні ризику
Найсильніший зв’язок між алкоголем і смертністю від раку спостерігали в людей віком 50 років і старше.
Який ефект дасть зменшення споживання спиртного
Моделювання виявило, що зниження споживання алкоголю на один літр на людину на рік могло б призвести до:
- зменшення смертності від раку верхніх відділів травного тракту і дихальних шляхів на 3,6 % серед чоловіків і на 3,4 % серед жінок;
- зниження смертності від раку печінки на 3,9 % серед чоловіків;
- зменшення смертей від колоректального раку на 1,2 % серед чоловіків і на 0,7 % серед жінок;
- зниження смертності від раку молочної залози серед жінок на 2,3 %.
Чому це важливо
За словами керівника дослідження, доцента Джейсона Цзяна, це перша робота, де були використані довгострокові агреговані дані для оцінки зв’язку між споживанням алкоголю та смертністю від раку.
Тривале забруднення повітря пов’язали з підвищеним ризиком хвороб мотонейронів
Навіть відносно низькі рівні забруднення повітря за умови тривалого впливу асоціюються з вищим ризиком розвитку хвороби мотонейронів. Про це йдеться в масштабному дослідженні, опублікованому в журналі JAMA Neurology.
Що саме досліджували
Дослідники оцінили, чи впливає довготривала дія забруднення повітря на ризик виникнення хвороби мотонейронів (MND), виживаність і швидкість функціонального прогресування захворювання. Близько 90 % випадків MND припадає на бічний аміотрофічний склероз (БАС).
Як було організоване дослідження
Національне дослідження ґрунтувалося на даних Шведського реєстру MND, який охоплює близько 80 % усіх діагностованих випадків у країні. До аналізу включили пацієнтів із MND, діагностованих у 2015–2023 роках, а також підібрані за віком і статтю контрольні групи із загальної популяції.
Як оцінювали вплив забруднення
Дослідники реконструювали історію місця проживання учасників і оцінили довготривалий вплив забруднювачів повітря за допомогою супутникових моделей. Аналізували концентрації дрібнодисперсних частинок PM2.5, PM10, проміжної фракції PM2.5–10, а також діоксиду азоту (NO₂) за періоди від одного до десяти років до встановлення діагнозу.
Що показали результати
Аналіз охопив 1463 людини з новим діагнозом MND, понад 7300 осіб з контрольної групи та 1768 братів і сестер. Виявилося, що середні рівні PM і NO₂ були вищими в тих, у кого згодом розвинулася хвороба мотонейронів. Зі зростанням довготривалого впливу забруднення ризик захворювання збільшувався приблизно на 20–30 % для різних фракцій частинок і NO₂.
Чому це важливо
Дослідження засвідчує, що забруднення повітря може бути не лише фактором ризику серцево-судинних і легеневих захворювань, а й чинником, пов’язаним з розвитком і перебігом нейродегенеративних хвороб.
Водорості можуть допомогти забезпечити людство білком без шкоди для планети
Водорості розглядають як перспективне джерело повноцінного білка та біоактивних речовин, здатне частково задовольнити майбутній попит на харчування. Таких висновків дійшли німецькі дослідники в оглядовій праці, опублікованій у Nutrients.
Чому вчені звернули увагу на водорості
Зі зростанням населення глобальний дефіцит білка може посилюватися. Традиційні його джерела дедалі більше потерпають від наслідків кліматичних змін, нестачі землі та води. Водорості ж потребують мінімальних ресурсів для вирощування, можуть поглинати вуглекислий газ і водночас містять значну кількість поживних речовин.
Хоча водорості давно є частиною раціону в багатьох азійських країнах, на Заході інтерес до них лише зростає.
Білок і амінокислотний склад
Мікроводорості, зокрема Spirulina platensis та Chlorella vulgaris, містять близько 60–70 % білка в сухій масі. За оцінками ФАО та ВООЗ, цей білок забезпечує всі незамінні амінокислоти у сприятливих пропорціях.
Водночас автори наголошують, що поживна цінність може суттєво відрізнятися залежно від виду водоростей, умов вирощування та способів обробки.
Вплив на м’язи та старіння
Короткострокові клінічні дослідження свідчать, що білок з водоростей здатний стимулювати синтез м’язового білка. Вживання близько 25 г білка з хлорели або спіруліни підвищує рівень незамінних амінокислот у крові та активує м’язовий білковий синтез на рівні, подібному до тваринних білків.
Однак доказів довгострокового впливу на м’язову масу, силу чи фізичну функцію поки що недостатньо. Найбільшу користь водорості можуть мати для літніх людей або тих, хто не отримує достатньо білка з традиційних джерел.
Серцево-судинна система та метаболізм
Водорості є джерелом омега-3 жирних кислот, які зазвичай отримують із риби. Деякі клінічні дослідження продемонстрували зниження рівнів холестерину та тригліцеридів після вживання мікроводоростей.
Імунітет, антиоксиданти та мозок
Біоактивні сполуки водоростей – полісахариди, пігменти та антиоксиданти – можуть впливати на імунні показники. Зокрема, вживання хлорели пов’язували з підвищенням рівня імуноглобуліну A та активності імунних клітин. Антиоксиданти, такі як лютеїн і фукоксантин, знижували маркери окисного стресу.
Чому це важливо
На думку авторів, водорості можуть стати важливою складовою майбутнього раціону, але їхнє масове впровадження потребує подальших досліджень, а також оцінки енергетичних витрат та економічної доцільності.
Читайте також:
