Організм людини – цілісна система, в якій немає нічого зайвого. Кожному, навіть найменшому, а іноді й невидимому гвинтику цього складного механізму відведена своя роль у підтримці нашої життєдіяльності. Так, повноцінне травлення та робота системи імунітету неможливі без участі бактерій, якими заселено кишківник. При цьому якісний і кількісний склад кишкових «мешканців» украй важливий – від нього залежить, чи буде травна система функціонувати нормально, чи людині доведеться повною мірою відчути на собі неприємності, які прийнято називати «розладом травлення». Найпоширеніша причина таких розладів – дисбактеріоз.
Медицина для працівника першого столу
Дисбактеріоз – порушення кількісного балансу між корисними та патогенними мікроорганізмами в кишківнику. При цьому чисельність необхідних для здорового травлення бактерій зменшується, а кількість патогенних – зростає, змінюючи якісні властивості кишкової мікрофлори: її корисні функції слабшають, а токсичність істотно посилюється.
Нераціональне харчування, часті стресові ситуації, екологічно несприятливе довкілля, безконтрольне використання антибактеріальних засобів сприяють руйнуванню здорового біоцинозу кишківника. Тому дисбактеріоз – дуже поширена проблема. За даними деяких авторів, ті або інші порушення балансу кишкової мікрофлори трапляються у переважної більшості (до 90 %) населення планети.
У нормі склад мікрофлори травного тракту дорослої людини є доволі стабільним і йому притаманне певне співвідношення між окремими його представниками. Найбільш «населеним» є товстий кишечник, де в нормі переважно присутні три групи бактерій:
- біфідобактерії та бактероїди (основна група);
- молочнокислі бактерії та штами кишкової палички (супутня група);
- стафілококи, гриби, протей (залишкова група).
Про мікрофлору нижніх відділів товстого кишечника можна судити за вмістом тих чи інших бактерій у калі.
| Бактерії | Кількість бактерій на 1 г випорожнень |
|---|---|
| Біфідобактерії | 107-109 |
| Бактероїди | 107-1010 |
| Лактобактерії | 106-109 |
| Клостридії | 103-105 |
| Ешеріхії | 105-108 |
| Протей | 104 |
| Клебсієла | 105 |
| Молочнокислий стрептокок | 105-108 |
| Золотистий стафілокок | 103 |
| Ентерокок | 105-106 |
| Дріжджоподібні гриби | 104 |
Основні функції кишкової мікрофлори в нормі:
- травна (підвищення фізіологічної активності травного тракту);
- детоксикаційна;
- ферментативна (гідроліз продуктів метаболізму білків, ліпідів, вуглеводів);
- синтетична (синтез вітамінів, антибіотичних та інших біологічно активних речовин);
- участь у процесі всмоктування заліза, кальцію та вітаміну D;
- функція міжмікробного антагонізму (витіснення патогенної мікрофлори);
- імунна (активація імунної системи, синтез імуноглобулінів, інтерферону);
- мікрофлора травного тракту є одним із факторів неспецифічного захисту організму.
Чинники, що призводять до порушення нормальної мікрофлори кишківника, можна розділити на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні).
Екзогенні:
- вплив токсинів, зокрема промислових;
- порушення санітарно-гігієнічних норм у побуті та на виробництві;
- іонізуюче випромінювання;
- клімато-географічні фактори;
- хірургічні втручання на органах шлунково-кишкового тракту.
Ендогенні:
- імунні порушення;
- стресові стани;
- неінфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту (патологія кишківника та жовчного міхура, виразкова хвороба шлунка тощо);
- інфекційні захворювання;
- цукровий діабет;
- ревматичні хвороби;
- голодування; нераціональне харчування, а також різкі зміни в раціоні;
- літній та старечий вік;
- неконтрольований прийом лікарських засобів;
- тривала антибіотикотерапія, зокрема й необхідна, призначена за медичними показаннями.
Крім перелічених вище, в дітей чинниками розвитку дисбактеріозу також можуть бути:
- анатомічні аномалії;
- харчова алергія;
- похибки в харчуванні.
Клінічні прояви дисбактеріозу різноманітні й значною мірою визначаються ступенем дисбалансу мікрофлори. Іноді дисбактеріоз може протікати безсимптомно, однак здебільшого він супроводжується такими симптомами, як:
- нестійкий стілець (закреп, пронос або чергування закрепів та проносів);
- здуття живота;
- біль у нижній частині живота, який слабшає після відходження газів;
- нудота, відрижка, гіркота у роті.
Крім того, внаслідок тривалого дисбактеріозу розвивається низка патологічних станів, а саме:
- астеноневротичний синдром (зумовлений гіповітамінозом та інтоксикацією);
- анемія;
- гіпопротеїнемія (низький вміст загального білка у крові);
- остеомаляція (зниження щільності кісткової тканини);
- зниження маси тіла;
- гіповітамінози (з відповідною симптоматикою – дратівливість, стомлюваність, заїди в куточках рота, сухість шкіри та слизових оболонок, запальні процеси в порожнині рота та на язиці; запальні процеси на шкірі, порушення зовнішнього вигляду волосся та нігтів);
- алергічні реакції.
У дітей раннього віку під час дисбактеріозу спостерігається відрижка, блювота, уповільнення темпу набору маси тіла, неспокій, порушення сну. Стілець може бути рясним, рідким або кашкоподібним, пінистим, зеленуватим, із кислим або гнилим запахом. Біль у животі нападоподібний, виникає за 2-3 години після їди і супроводжується здуттям живота та позивами до дефекації.
Клінічно розрізняють чотири ступеня тяжкості порушень мікробного пейзажу кишківника:
1 ступінь – компенсований (латентний дисбактеріоз). Характеризується зміною кількісного складу аеробних мікроорганізмів за нормального співвідношення біфідо- та лактобактерій. Клінічні ознаки відсутні.
2 ступінь – субкомпенсований (або локалізований) дисбактеріоз. Характеризується зниженням якісного та кількісного складу ешерихій, помірним зниженням вмісту біфідобактерій з одночасним збільшенням умовно-патогенних мікроорганізмів. При цьому в кишківнику має місце помірно виражений запальний процес (ентерит, коліт).
3 ступінь – поширений дисбактеріоз. Характеризується суттєвими змінами в якісному та кількісному складі нормальної мікрофлори. Клінічно проявляється дисфункцією кишківника різного ступеня тяжкості.
4 ступінь – генералізований (декомпенсований дисбактеріоз). Поряд із суттєвим збільшенням вмісту кишкової палички спостерігається практично повна відсутність біфідобактерій та різке зниження чисельності молочнокислих бактерій. Клінічно проявляється вираженою кишковою дисфункцією, бактеріємією, септичними ускладненнями, дистрофічними змінами з боку внутрішніх органів.
Читайте також:Сам короткочасний дисбактеріоз загрози життю і здоров’ю не становить, тимчасове порушення балансу кишкової мікрофлори нерідко є реакцією на ті чи інші похибки в харчуванні або стрес. Однак симптоми, подібні до проявів дисбактеріозу, можуть спостерігатися в разі серйозних захворювань, до прикладу, під час кишкових інфекцій, гострих станів, що потребують хірургічної допомоги тощо. Отже, перш ніж рекомендувати пацієнтові засоби для відновлення мікробіоти, варто переконатися, що в нього немає загрозливих симптомів.
Загрозливі симптоми, які потребують негайного втручання лікаря:
- порушення дефекації супроводжується підвищенням температури тіла;
- зміна кольору випорожнень, наявність крові або слідів крові в калі;
- сильний біль у здухвинній ділянці;
- різке здуття живота;
- запаморочення або втрата свідомості, пов’язані з болем у черевній порожнині;
- помітне зниження ваги на тлі розладу травлення.
! Оскільки батьки не можуть самостійно оцінити тяжкість чи небезпеку цих симптомів, у разі порушень травлення в дитини до 1 року звернення до лікаря є обов’язковим!
Раціональна фармакотерапія
Лікування дисбактеріозу (особливо в маленьких дітей) потрібно розпочинати після консультації лікаря та мікробіологічного дослідження фекалій!
Основні принципи лікування дисбактеріозу кишківника
Лікування має бути комплексним. Його мета – усунення причин дисбактеріозу, елімінація (знищення) патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і відновлення нормальної мікрофлори товстої кишки.
Амбулаторне лікування можливе лише у разі латентної (компенсованої) форми кишкового дисбактеріозу. Терапію потрібно починати з немедикаментозних методів, насамперед з дієтотерапії. Харчування має бути повноцінним, а їжа – хімічно, механічно та термічно щадною. Правильно підібрана дієта сприяє покращенню функціонального стану кишківника й травної системи загалом; зміцнює імунітет та стимулює процеси регенерації.
Принципи дієтотерапії дисбактеріозу
У разі дисбактеріозу показано відварне нежирне м’ясо, риба, каші, нежирний сир, білий черствий хліб.
- Важливо вживати продукти, що містять харчові волокна, тобто фрукти та овочі.
- Під час діареї свіжі овочі та фрукти тимчасово виключають. Не рекомендується чорний хліб, незбиране молоко, жирна їжа та гострі приправи. Корисні слизові рисові та вівсяні супи, каші, киселі, запіканки з варених овочів, желе та соки з моркви, чорної смородини, айви, граната.
- Під час закрепу до раціону потрібно включити продукти, багаті на харчові волокна, оскільки вони чинять послаблювальну дію. Корисними будуть хліб з висівками, овочеві вінегрети, гречана каша, кефір, сирі овочі та соки, кислі фрукти, високо мінералізовані мінеральні води.
- Під час вираженого метеоризму обмежують вживання бобових, капусти та продуктів з високим вмістом глюкози (меду, варення, цукерок, винограду). Кількість відвареного м’яса та риби в раціоні потрібно збільшити.
Для харчування дітей до року доцільно використовувати спеціальні адаптовані кисломолочні суміші, за хімічним складом наближені до жіночого молока. Для дітей старшого віку рекомендуються неадаптовані молочнокислі суміші.
Медикаментозне лікування дисбактеріозу кишківника
За компенсованого дисбактеріозу для нормалізації мікрофлори та пригнічення росту патогенних та умовно-патогенних мікробів використовують лікарські засоби-пробіотики.
Пробіотики (еубіотики) – ліофільно висушені живі ослаблені штами нормальної кишкової мікрофлори, які після прийому всередину заселяють кишківник.
У кишечнику бактерії оживають і:
- продукують оцтову та молочну кислоти, створюючи кисле середовище, що пригнічує гнильні та газоутворювальні мікроорганізми (клостридії, протей, бактероїди);
- синтезують антибактеріальні речовини, що гальмують розмноження умовно-патогенних бактерій та збудників кишкових інфекцій (сальмонели, шигели тощо).
Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування дисбактеріозу
Пробіотики
- Препарати на основі лактобактерій.
- Препарати на основі біфідобактерій.
- Самоелімінуючі антагоністи (можуть містити один або більше штамів мікроорганізмів) – мікроорганізми, які не є представниками нормальної кишкової мікрофлори, але мають виражений антагонізм щодо патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, оскільки виділяють речовини, що пригнічують їхнє зростання. Однак на корисну кишкову флору ці мікроорганізми не впливають; після застосування самоелімінуються, тобто виводяться з організму природним шляхом.
Приклад: висушені штами роду Bacillus: B. Subtilis і B. Licheniformis. - Багатокомпонентні пробіотики (містять кілька штамів мікроорганізмів).
Приклади:
а) Lactobacillus acidophilus НА-122, Lactobacillus casei HA-108, Bifidobacterium bifidum НА-132;
б) Lactobacillus acidophillus NCFM + Lactobacillus paracasei Lpc-37 + Bifidobacterium animalis subsp.lactis bi-07 + Bifidobacterium animalis subsp.lactis BL-04;
в) Bifidobacterium longum + Enterococcus faecium. - Сахароміцети буларді (S. boulardii) – ліофілізований штам непатогенних дріжджових грибків, отриманих із тропічних рослин. S. boulardii живе і розмножується за надзвичайно високої температури – 37°C, що відповідає температурному режиму в порожнині кишечника. Має дуже високу життєздатність, сприяє розвитку нормальної флори та пригнічує зростання патогенної; чинить антидіарейну, антимікробну, противірусну та антитоксичну дії.
- Комбіновані препарати (пробіотичні бактерії та інші компоненти).
Приклад: фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти.
Під час дисбактеріозу застосовують також пребіотики – компоненти їжі, які не перетравлюються і не засвоюються у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, але ферментуються мікрофлорою товстого кишечника людини і стимулюють її зростання та життєдіяльність.
До таких засобів належать:
- лактулоза;
- продукти життєдіяльності лактобактерій.
Приклад: продукти життєдіяльності Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus.
Особливості застосування пробіотиків та пребіотиків
- Пробіотики можна застосовувати на тлі антимікробної терапії, оскільки до їхнього складу входять антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів.
- Лікарські препарати, що містять лактобактерії, рекомендується запивати молоком або молочними напоями.
- Пробіотики не можна запивати гарячими напоями та приймати одночасно з алкоголем.
- Пробіотики у вигляді порошку не можна розчиняти у гарячій воді.
- Неприпустимий одночасний прийом пробіотиків з антацидами, ферментними препаратами, а також лікарськими засобами лужної природи.
- Препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів, не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями.
- Під час зберігання термолабільних лікарських засобів необхідно суворо дотримуватися температурного режиму.
- Якщо пробіотик у капсулі необхідно дати дитині, капсулу можна розкрити та змішати її вміст з невеликою кількістю рідини (із грудним молоком, кип’яченою водою, чаєм). Отримана суміш не підлягає зберіганню.
- У разі застосування пробіотиків разом з лактулозою корисна флора розвивається краще, а патогенна гине швидше.
- Якщо це необхідно, вагітним та жінкам у період лактації пробіотики рекомендують після консультації лікаря.
Читайте також:
