Сьогодні:19 January, 2021

Аптека «Ольвія»: кваліфіковані кадри передусім

Мережа аптек «Ольвія», яка впевнено закріпилася в м. Малині та суміжних селах, що на Житомирщині, цього року святкує перше десятиліття. Як завоювати прихильність відвідувачів і знайти золоту середину між прагненням заробити та бажанням допомогти, нам розповів керівник мережі, а також завідувач аптеки «Ольвія № 2» в смт Народичі Віталій Цьоха.

– Віталію, чому Ви вирішили займатися аптечною справою? Розкажіть про Ваш професійний шлях?

Мої батьки також провізори – я практично виріс в аптеці. У 7–8 класі я вже знав, що вступатиму до медичного вишу, посилено вивчав хімію і біологію. Закінчив Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова за спеціальністю «Фармація». Однак ми вчили і терапію, і хірургію та інші медичні спеціальності – ці знання дозволили кваліфіковано консультувати відвідувачів малинської аптеки, де я здобував свій перший досвід роботи на посаді завідувача. У 2005 році в с. Потіївка я з великими труднощами відкрив свою першу аптеку. Відтоді я працюю під гаслом: «Аптека, якій довіряють». Потім були аптеки в м. Малині. У лютому 2013 року – після трьох років інтенсивних спроб – вдалося відкрити аптеку в Народичах. Довго не міг знайти відповідного приміщення, оскільки в другій Чорнобильській зоні державну нерухомість продавати-купувати заборонено, а з комерційної нічого не підходило під ліцензійні умови. Змінилися ліцензійні умови, які зменшили квадратуру на 10 квадратних метрів, і я відразу скористався моментом. В середньому відкривав по одній аптеці в рік-півтора. Зараз у мене їх чотири.

– Чим Ви ще захоплюєтеся в житті, крім аптеки?

Основне моє хобі – це активний туризм: рюкзаки, гори. Минулого року я підняв прапор України і міста Малина на найвищу точку Східної Європи – гору Монблан. У 2013 році ці прапори побували на найвищій вершині Малого Кавказу – Казбеці. До речі, весільну подорож ми з дружиною відсвяткували, зійшовши на вершину гори Ельбрус – найвищу точку Європи, на яку піднімається лише 50 % бажаючих. Цей напрям намагаюся розвивати в Малині – організував туристичний клуб для дітей, навесні планую провести відповідні змагання для шкільної та районної молоді. Як учасник ініціативної групи «Малин ЕкоФест» реалізую проект зі збору відпрацьованих батарейок. Крім цього, я ще й депутат міської ради.

– Чи є у Вас свій рецепт успішних продажів? Що для Вас найважливіше в аптечній справі?

Мій основний рецепт – це кваліфіковані кадри, які дають якісні консультації. Освічений провізор може поставити діагноз і аргументовано призначити безрецептурні лікарські засоби. Таким чином, у вдячного відвідувача виникає абсолютна довіра до людини, яка працює в аптеці за першим столом. Здебільшого відвідувачі прив’язуються до певного спеціаліста і приходять особисто до нього. Так свого часу ходили до мене. Навіть зараз, незважаючи на зайнятість, я обов’язково кілька днів на місяць намагаюся працювати у своїх аптеках за першим столом. Так я краще розумію потреби відвідувачів, прорахунки персоналу. Я не ставлю перед собою завдання заробити більше грошей будь-яким шляхом, якщо я розумію, що людині препарат реально не потрібний, я ніколи їй його не продам. Бо для мене аптека – це насамперед заклад охорони здоров’я. З одного боку, я нібито втрачаю прибуток, а з другого, – якщо сьогодні людині допоможе препарат, який я порадив, то завтра вона знову прийде до мене. Я дивлюся вперед і не думаю про виручку одного дня. Постійно навчаю цьому своїх працівників.

– Які особливості управління сільською аптекою? Чи можете ви дозволити собі програму лояльності?

У село дуже складно заманити на роботу фармацевта. За п’ять років існування аптеки в с. Потіївка змінилося десять спеціалістів – людина рік працює, набирається досвіду, а потім тікає в місто. Була дуже велика проблема з кадрами й у Народичах – змушений був два місяці їздити на роботу в цей населений пункт, залишався там ночувати, поки вдалося переманити спеціаліста з державної аптеки. Сільська аптека будується на абсолютній довірі до фахівця, який стоїть за першим столом. У селі відвідувач може попросити ліки в борг або під запис до пенсії. Там провізори навіть гематоген на вексель пишуть (сміється). Останнім часом програма лояльності в аптеці не прив’язується до цінової політики. Звісно, питання ціни дуже важливе, бо в умовах погіршення економічної ситуації українці змушені берегти кожну копійку, та все-таки другорядне. Головне – це обслуговування. Я ставлю високі вимоги до своїх провізорів першого столу – і вдячні відгуки відвідувачів сповна компенсують мені час, який я витратив на їх навчання.

– У появі яких інформаційних проектів щодо фармацевтичної справи Ви були б зацікавлені?

Кожні п’ять років провізори повинні проходити переатестацію, яка в більшій мірі робиться для галочки. На курсах післядипломної освіти нічого нового й практичного не навчають. Реально не вистачає періодичних курсів для практикуючих провізорів першого столу та практикуючих завідувачів аптек, на яких би фахівці ділилися досвідом. У рамках депутатської діяльності я періодично беру участь у таких зустрічах – два дні живого спілкування дають більше, ніж півроку напрацювань. Комунікація між спеціалістами різних аптек у межах області та країни може дуже багато дати.

– Як позначилося на роботі аптеки різке знецінення гривні й уведення ПДВ на лікарські засоби?

За стрімким дорожчанням ліків, викликаним обвалом гривні, відвідувачі аптек не помітили введення 7 % ПДВ на них. Наша мережа змушена була відмовитися від дуже вартісних препаратів (500–700 грн) – це близько 1–2 % від загальної кількості лікарських засобів. Аптека в цих умовах нічого зробити не може, бо ціна залежить від виробника. Більшість українців уважають, що аптека – це дуже прибутковий бізнес, де націнки на медикаменти можуть сягати 100–150 %, що не є правдою. Законодавчо дозволена націнка на майже весь асортимент лікарських засобів становить 25 %, а з 1 січня 2015 року входить в дію Постанова № 955 від 17 жовтня 2008 року зі змінами, згідно з якою обмеження націнки зменшується, залежно від ціни препарату, до 10 %.

– Через декілька років вступить у силу Угода про асоціацію України з ЄС? Чи є у Вас певні очікування з цього приводу?

Оскільки міністром охорони здоров’я в Україні сьогодні стала людина, яка свого часу піднімала медицину Грузії, очікування досить позитивні. Від поїздки у 2013 році до цієї країни в мене залишилися приємні враження. Лікарня в селищі з населенням у півтори тисячі осіб краще забезпечена, ніж у Малині – місті, де я проживаю (населення понад 20 тисяч осіб)! Так сталося, що ми з дружиною рятували альпініста, якому стало дуже погано при підйомі на вершину Казбек, а потім вирішили його провідати в лікарні. Мене шокував рівень медичного оснащення й обслуговування цього маленького туристичного села – це була нова клініка з гарними палатами, новими автомобілями. Думаю, Україна візьме курс на відпуск рецептурних лікарських засобів суворо за приписом лікаря. Рух у цьому напрямі розпочато, бо самолікування набирає обертів. Головне, щоб приведення до норми відбувалося поступово – різке введення рецептурних препаратів може викликати паніку серед населення та мати зворотний ефект. До того ж на цей момент лікарі фізично не зможуть виписати таку кількість рецептів. Україна також рухатиметься до обмеження кількості аптек: можливість відкрити новий заклад на певній відстані від уже існуючого або ж визначення певної кількості пунктів на район. Наприклад, у Малині одну аптеку в середньому відвідує 1000 людей на місяць, при нормі 2500 осіб. Сьогодні ринок надзвичайно перенасичений. Це питання вже лобіюється певними структурами і блокується у Верховній Раді іншими структурами – за останні п’ять років його намагалися ввести двічі. З одного боку, обмеження аптек – це захист тих, хто вже працює, покращення рівня обслуговування; з другого, – за існування в Україні корупційної складової невідомо, чи буде можливість розвивати власну мережу. У будь-якому випадку, тільки обмеживши кількість аптек, держава може ставити жорстокіші вимоги до них, зокрема і щодо ціноутворення. Нинішні спроби зрегулювати ринок нічого хорошого не принесуть. Так, Постанова № 955 від 17.10.2008 року зі змінами, вступ у силу якої знову зменшить рентабельність аптек, призведе до подорожчання, а не здешевлення лікарських засобів. Оскільки на дешеві препарати можна було робити націнку в 30 %, виробники намагалися влізти в цей діапазон і здешевити продукцію. У нових реаліях їм буде вигідніше зробити ці препарати по 15 грн і заробити 1,50 грн, аніж по 9 грн – і отримати 90 копійок.

– Як Ви ставитеся до того, що процент відвідувачів аптек, які займаються самолікуванням, сьогодні зростає?

Це велика проблема. Українці не звикли довіряти фахівцям. Сьогодні відвідувачі аптек часто сперечаються з провізорами, начитавшись дурниць в Інтернеті. На жаль, розуміння того, що в аптеці працює спеціаліст, який досить освічений, щоб порадити ефективний препарат, немає. Правда, існує ще одна проблема – є провізори, які бояться брати на себе відповідальність і давати поради. Аби вилікуватися, необхідно довіритися кваліфікованому спеціалісту, – інакше діла не буде. Наших дітей необхідно вчити, що лікар, провізор, учитель – це важливі професії.

– Якою Ви бачите ідеальну аптеку?

Кваліфіковані працівники, повний асортимент лікарських засобів, кімната релаксації для персоналу – оце в моєму розумінні і є ідеальна аптека. На нинішній момент одна з найбільших проблем на фармацевтичному ринку – це кваліфікований персонал. Сьогодні випускники профільних ВНЗ, училищ взагалі нічого не знають, найкращі – трошки орієнтуються. У мене молодий персонал, який я був змушений вчити з «нуля». На кожного провізора пішов майже рік.

– Чого б Ви побажали вашим колегам і відвідувачам аптек у 2015 році?

Колегам необхідно покращувати професійність. Провізор – це професія, яка потребує щоденних нових знань. Усе знати неможливо, але для самовдосконалення є всі умови. Неодноразово я консультував відвідувачів аптек щодо нового лікарського засобу, існування якого заперечували в інших закладах. Це яскравий доказ того, що навчатися треба постійно: не тільки раз на п’ять років на курсах підвищення кваліфікації, а й кожен день. Для спеціаліста найвище досягнення, коли його вважають фахівцем та йдуть до нього за порадою. Відвідувачам аптек я бажаю навчитися довіряти спеціалістам. Якщо ви отримали неправильні або некваліфіковані рекомендації, змініть аптеку, знайдіть провізора, якому ви довірятимете як персональному лікарю.

Бесідувала Наталія ЯКОВЛЕВА


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook


РАП

РАП - https://www.rap.in.ua/