Порушення сну

Сон – це фізіологічний стан організму, що періодично проявляється у блокаді сенсорних зв’язків із навколишнім світом.

Вважається, що для повноцінного відпочинку та відновлення дорослій людині необхідно 6–8 годин сну. Немовлята сплять до 20 годин, діти 2–4 років – близько 16, 12-річні – 10 годин, а в юнацькому віці тривалість сну стає такою ж, як у дорослих.

Медицина для працівника першого столу

Із появою приладів для реєстрації активності мозку вдалося з’ясувати, що сон не є неоднорідним. Це циклічний процес, при цьому кожен цикл складається з двох фаз:

• повільного сну (Non-REM);
• швидкого сну (REM, або ШРО – «швидкий рух очей»).

Повільний сон

Настає одразу після засинання. Загальна тривалість фази Non-REM – близько 90 хвилин. Дихання спокійне, рівне, тиск знижується, спочатку можливі повільні рухи очей, потім тіло стає нерухомим, мозок малоактивний – людина відновлює фізичні сили.

Швидкий сон

Настає після повільного, триває від 10 до 20 хвилин. Температура і тиск підвищуються, серце б’ється частіше. Під закритими повіками очні яблука здійснюють швидкі рухи (звідси й назва  – ШРО). Мозок активно працює  – ми бачимо сни.

Фази Non-REM та REM чергуються. Спочатку людина занурюється в повільний сон і проходить усі його стадії, що тривають близько 90 хвилин. Потім настає фаза швидкого сну. Вперше вона коротка, не більше 5 хвилин. Згодом тривалість повільного сну зменшується, а швидкого – зростає (до 60 хвилин). Це коло називається циклом сну. Цикли повторюються, тривалість кожного загалом становить 1,5 години. Здорова людина щоночі проходить через п’ять циклів сну.

При цьому, якщо прокинутися точно після закінчення циклу, пробудження буде легким. Однак у людей, розбуджених у середині циклу, виникає відчуття недосипу та втоми, незалежно від тривалості сну. Для кожного з нас тривалість сну суто індивідуальна і залежить від характеру діяльності людини, стану її здоров’я, віку, пори року та інших факторів. Так, наприклад, після напруженої розумової чи фізичної праці потрібен триваліший відпочинок.

Сон – надзвичайно важлива для організму людини функція. Під час сну синтезується низка важливих гормонів, відбувається регенерація тканин, відновлюються фізичні сили. Не ледарює й мозок: деякі його ділянки стають навіть активнішими, ніж у період неспання. Зокрема, під час сну відбувається аналіз та обробка інформації, накопиченої людиною за попередній час: непотрібне доправляється в «кошик», а важливе – з короткочасної пам’яті «архівується» в довготривалу. Так формуються наші спогади. Поліпшується сприйняття нового, концентрація уваги та здатність до навчання.

Натомість порушення сну спричиняють низку фізіологічних та психологічних проблем. Під терміном «розлади сну», або дисомнії, зазвичай розуміють порушення кількості, якості або часу сну (МКХ–10). Дисомнії дуже поширені: за статистикою, проблеми зі сном відзначають у себе близько 30 % усього населення планети, і це лише офіційні дані^[1]

Порушення сну можуть бути зумовлені безліччю факторів – від банального перезбудження до патологічної втоми та порушення роботи внутрішніх органів.

До найпоширеніших причин розладів сну зараховують регулярні або поодинокі стресові ситуації, надмірні фізичні навантаження безпосередньо перед сном, вживання ліків, алкоголю, кавових або енергетичних напоїв, психічні розлади, серцево-судинні проблеми, порушення обміну речовин, переїдання перед сном, малорухливий спосіб життя тощо.

Види розладів сну

• Інсомнія (безсоння) характеризується недостатньою тривалістю або незадовільною якістю сну, або ж поєднанням цих явищ протягом значного періоду часу. При цьому абсолютна тривалість (кількість годин) сну не має вирішального значення, оскільки в різних людей нормальна, достатня тривалість сну може сильно відрізнятися^[2].
• Гіперсомнія – термін, що означає надмірну денну сонливість або надлишкову тривалість сну. Варто розрізняти психофізіологічну гіперсомнію, що спостерігається у здорових осіб у разі недостатнього нічного сну або в умовах стресу, та різні патологічні варіанти гіперсомнії, наприклад, нарколепсію, різні феномени сну (синдром апное уві сні, рухові розлади уві сні), невротичні розлади, посттравматичну гіперсомнію, лікарську гіперсомнію, порушення циркадних ритмів тощо.
• Парасомнія – це незвичні поведінкові дії, що виникають безпосередньо перед засинанням, під час сну або відразу після пробудження. Зазвичай у таких випадках спостерігаються такі симптоми: енурез, сомнабулізм (сновидіння), нічні страхи, розмови уві сні тощо.

Найпоширенішим розладом сну є інсомнія (безсоння). Згідно із сучасною Міжнародною класифікацією розладів сну, інсомнія – це повторювані порушення ініціації, тривалості, консолідації або якості сну, що трапляються попри наявність достатньої кількості часу та умов для сну і проявляються порушеннями денної діяльності різного виду^[3].

Виокремлюють три клінічні форми інсомнії:

• Гостра – триває менше трьох місяців. Як правило, протягом 1 тижня трапляється щонайменше 3 епізоди порушення сну.
• Хронічна – порушення сну спостерігаються понад 3 місяці поспіль;
• Неуточнена – тимчасовий діагноз, ставиться до уточнення постійного.

Причини безсоння:

• Емоційно-стресові фактори (внутрішня напруга, тривога, неспокій).
• Астено-невротичний синдром – виснаження нервової системи, зумовлене крайньою психічною, соматичною або фізичною напругою. Прояви: швидка стомлюваність, зниження працездатності, головний біль, дратівливість і, як наслідок, поганий сон.
• Десинхроноз (порушення біоритмів) – робота в нічну зміну, часті перельоти.
• Недостатнє вироблення мелатоніну. Часто буває в літніх людей або в осіб із десинхронозом (див. вище).
• Менопауза в жінок.
• Коморбідні (супутні) захворювання, зокрема психічні.
• Дія лікарських препаратів, алкоголю, кави, чаю.
• Депресивні стани.
• Лікарські препарати, які можуть спричиняти безсоння: кофеїн, багато анальгетиків, фенілпропаноламін, теофілін, судафед, амінофілін, амфетамін, фенамін, сиднокарб, кортизон, гідрокортизон, тиреоїдні препарати, адаптогени тощо.

Розлади сну під час безсоння зазвичай розподіляють на:

• Пресомнічні розлади – утруднення засинання на тлі тривожних розладів і страхів не заснути, що спричиняють чутливість до факторів середовища, міо­клонії засинання, неможливість знайти зручну позу.
• Інтрасомнічні розлади – нічні пробудження, труднощі засинання після них і відчуття недостатньо глибокого сну.
• Постсомнічні розлади – раннє пробудження за межами поділу на «сов» і «жайворонків», погане самопочуття безпосередньо після сну і феномен «сонного сп’яніння», коли активне неспання настає повільно, працездатність знижена тривалий час після пробудження.

За відсутності лікування інсомнія чинить виражений негативний вплив на здоров’я.

Наслідки недосипання

• Погіршення когнітивних функцій – пам’яті, уваги, мислення, координації, мовлення, орієнтації, контролю, концентрації, здатності до навчання тощо. Нерідко це призводить до аварійних ситуацій на виробництві та дорозі (наприклад, водій засинає за кермом).
• Зниження продуктивності. Коли людина хоче спати, звичну роботу вона виконує значно повільніше і набагато менш якісно.
• Порушення в роботі імунної системи. Під час нічного сну секретуються фактори імунного захисту. Відповідно в людини, яка страждає на безсоння, система імунітету не може повноцінно функціонувати.
• Зростання ймовірності розвитку гіпертонічної хвороби або смерті від серцево-судинних захворювань. Згідно з даними досліджень, ризик розвитку цих патологій за недостатнього сну збільшується на 45 %^[4].
• Переїдання та надмірна маса тіла. Нестача сну стимулює вироблення греліну – гормону голоду. Як наслідок, людина переїдає і маса її тіла збільшується.
• Падіння мотивації та погіршення настрою. Постійний брак сну руйнує мотивацію – бажання ставити перед собою цілі та прагнути до їхнього досягнення у втомленої людини невисоке. Крім того, невиспана людина запальна, дратівлива і не здатна до ефективної комунікації з іншими людьми.
• Формування шкідливих звичок. За дефіциту сну людина шукає зовнішні стимулятори – нікотин, кофеїн, алкоголь тощо.
• Раннє старіння. Тривала нестача сну провокує передчасне старіння шкіри.

Раціональна фармакотерапія

Нині методом вибору в лікуванні інсомнії є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), що включає рекомендації з гігієни сну, обмеження зовнішньої стимуляції, а також різні когнітивні методики. Наприклад, прості та, на перший погляд, очевидні поради нерідко працюють не менш ефективно, ніж лікарські засоби.

• Не варто перед сном курити, вживати кофеїн та алкоголь, а також продукти, що мають сечогінну дію (картопля, фрукти, овочі, кава, чай, какао).
• Важливо закінчувати день без метушні, поспіху, хвилювань і переживань. Сімейні проблеми краще обговорити до сну, не залишати важливих розмов на завтра, щоб обдумування не заважало засинати.
• Перед сном корисні півгодинна прогулянка та розслаблююча ванна з солями або травами.
• У спальні необхідно забезпечити тишу, спокій і темряву. Гормон сну, мелатонін, виробляється в темний час доби.
• Подушка для сну має бути невеликою, а ліжко – рівним і жорст­ким.
• Фізична втома – чудовий снодійний засіб. Швидко засинають ті, хто мав фізичні навантаження вдень. Оптимальні тренування – по 40–60 хв не менше 3-х разів на тиждень за 3–4 години до сну.
• Допомагає заснути такий ритуал: лежачи на спині, розслабити все тіло і подумки намітити для себе час пробудження. Налаштування внутрішнього будильника – суттєвий елемент здорового сну.
• Необхідно дотримуватися режиму: лягати і вставати в один і той самий час. Найкращий час для відходу до сну – до опівночі.

Існують глибші методики когнітивно-поведінкової терапії, коли пацієнт безпосередньо працює з психологом, проте вони належать до компетенції лікаря-спеціаліста. Якщо такий підхід виявляється недостатньо результативним, застосовується фармакотерапія, яка може бути симптоматичною або патогенетичною.

Симптоматичне лікування ініціює засинання, але не усуває причину безсоння. Тобто людина спить, якщо приймає лікарський засіб, а з його скасуванням безсоння повертається.

Z-група (призначає лікар)

До цієї групи належать небензодіазепінові агоністи бензодіазепінових рецепторів з назвами, що починаються на Z (зопіклони – зопіклон, золпідем, залеплон). Вони покращують засинання, збільшують тривалість сну, скорочують кількість нічних пробуджень. Однак ці лікарські засоби не усувають причину інсомнії, крім того, спричиняють залежність, звикання та синдром відміни у вигляді рикошетного безсоння. Також ця група засобів впливає на дихальний центр, тому протипоказана пацієнтам із дихальною недостатністю, апное, комою в анамнезі тощо.

Читайте також:
Мікози

Похідні бензодіазепіну (призначає лікар)

(Феназепам, оксазепам, лоразепам, діазепам, нітразепам, клоназепам тощо). Виявляють позитивний ефект щодо суб’єктивних та об’єктивних показників сну. Водночас профіль їхньої безпеки дещо гірший, ніж у препаратів Z-групи. Більшість бензодіазепінів має міорелаксуючу дію, тому вранці пацієнти, які їх приймають, відчувають слабкість і розбитість. Залежність від похідних бензодіазепіну, звикання та синдром відміни у вигляді рикошетного безсоння виражені сильніше, ніж під час прийому препаратів Z-групи. Ці лікарські засоби також протипоказані людям із дихальною недостатністю, апное та комою в анамнезі.

У зв’язку з тим, що препарати Z-групи та похідні бензодіазепіну можуть спричиняти звикання, синдром відміни, а також низку зазначених вище небажаних побічних ефектів, не варто починати лікування безсоння із цих лікарських засобів.

Мелатонін

Призначений для корекції порушень, пов’язаних зі зменшенням часу продукції мелатоніну, наприклад, як адаптоген у разі зміни часових поясів. Починати прийом препаратів мелатоніну варто за день до перельоту та в наступні 2–5 днів за 30–40 хв до сну. Прийом мелатоніну зменшує час засинання на 4–6 хвилин і на 12–15 хвилин збільшує загальну тривалість сну. Такий ефект не є достатньо вираженим, щоб рекомендувати мелатонін як самостійний засіб для лікування безсоння, проте його застосування допустиме в деяких категорій пацієнтів, зокрема у вікової категорії старше 55 років, а також за бажанням пацієнта. Тим, хто приймає мелатонін, необхідно уникати яскравого освітлення після застосування препарату.

Н1-гістаміноблокатори

Гістамінергічна система – одна з найпотужніших мозкових систем, що забезпечують підтримання неспання. У ЦНС гістамін бере участь у реалізації таких функцій, як увага, пам’ять, навчання, збудження та регулювання апетиту. Гістамінергічні нейрони мають низький рівень активації під час сну і високий у стані неспання. Блокада гістамінергічної системи призводить до зниження рівня неспання і, отже, до посилення сомногенних ефектів.

Доксиламін, антагоніст центральних Н1-гістамінових рецепторів, чинить снодійну, антигістамінну та седативну дію. Під час прийому засобу скорочується час засинання, збільшується загальна тривалість сну, зникають пресомнічні порушення, рідше відзначаються нічні пробудження, покращується рівень неспання після сну. Препарат не викликає звикання, може бути рекомендований різним категоріям пацієнтів, зокрема вагітним жінкам після консультації лікаря. Водночас доксиламін не усуває тривоги та неспокою (часта причина безсоння), може провокувати розвиток сонливості протягом дня, викликати запаморочення, особливо в осіб похилого віку. Протипоказаний за наявності закритокутової глаукоми, утрудненого сечовипускання, пов’язаного із захворюваннями уретри та передміхурової залози.

Антидепресанти зі снодійним ефектом (призначає лікар)

Потребують ретельної діагностики, тому їхнє призначення має здійснюватися психіатрами, неврологами або сомнологами за очевидної депресивної симптоматики в пацієнтів.

Лікарські засоби небензодіазепінового ряду з антиастенічною та протитривожною дією

Фенібут – похідне гамма-аміномасляної кислоти та фенілетиламіну. Оригінальний антиастенічний препарат з анксіолітичною, вегетостабілізуючою та ноотропною дією одночасно. Природний нейромедіатор гальмування в головному мозку, γ-аміномасляна кислота (ГАМК), була виявлена понад пів століття тому під час вивчення процесів гальмування в мозку експериментальних тварин.

З’ясувалося, що ГАМК діє через кілька видів своїх рецепторів, зокрема ГАМК-А та ГАМК-В. Швидкий гальмівний ефект реалізується через іонотропні рецептори ГАМК-А: негативно заряджені іони хлору швидко проникають всередину клітини, викликаючи її гіперполяризацію, і клітина стає недоступною для збудження. При цьому сама клітина виділяє багато ГАМК, яка впливає на сусідні клітини.

Більш повільний гальмівний ефект реалізується через ГАМК-В рецептори (метаботропні, від слова «метаболізм»): ГАМК, взаємодіючи із зовнішньою частиною такого рецептора, запускає низку хімічних реакцій, що викликають зміну метаболізму клітини. Як наслідок, клітини перестають виділяти активуючі нейромедіатори, а отже, активність нейронів гальмується.

Тобто ГАМК забезпечує фізіологічне, саморегульоване гальмування. Однак, оскільки синтезована ГАМК не проникає через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і може діяти тільки якщо ввести її безпосередньо в головний мозок, синтетичні препарати ГАМК не виявляли очікуваного ефекту в разі перорального прийому^[5].

І все ж таки рішення було знайдено – додавання фенільного кільця до ГАМК допомогло «протягнути» її через ГЕБ. Так була створена амінофенільна кислота – фенібут. Після вивчення властивостей 1975 року він був включений в аптечку космонавтів «Союз-Аполлон» як протитривожний засіб, який не спричиняє побічних ефектів, підвищує мотивацію та працездатність.

Як похідне ГАМК фенібут:

• гальмує надмірне збудження в нейронах і синапсах (місцях передачі нервового імпульсу);
• впливає на метаболічні процеси в нейронах;
• стабілізує вегетативну нервову систему.

Отже, як похідне ГАМК фенібут чинить анксіолітичну (протитривожну) дію. Оскільки тривожність – часта причина інсомнії, лікування безсоння із застосуванням фенібуту є патогенетичним. Препарат сприяє швидшому засинанню, відновлює фази сну, роблячи його глибшим, полегшує ранкове пробудження (з відчуттям відпочинку після сну), чинить нейрометаболічну та нейропротекторну дію. Водночас засіб не викликає гіперседації, залежності та синдрому відміни.

Під час інсомнії також можна рекомендувати засоби на основі лікарських рослин, наприклад, собачої кропиви, валеріани, меліси, а також їхніх комбінацій; гомеопатичні препарати. Вони чинять м’яку заспокійливу дію, зменшують тривогу і дратівливість. Таке лікування не викликає звикання, чинить мінімум побічних реакцій, проте ефект від застосування цих засобів менш виражений і для досягнення результату приймати їх потрібно тривало, протягом декількох місяців.

Якщо інсомнія пов’язана з гострим або хронічним болем, патогенетичним лікуванням буде терапія захворювання, яке спричиняє біль. Таких пацієнтів необхідно направляти до лікаря.

СКРИПТИ ІНІЦІАТИВНИХ ПРОДАЖІВ

Скрипт орієнтований на усунення причин безсоння – стресу, нервової напруги

Скрипт підходить для випадків, коли необхідно заснути «тут і зараз»

Для клієнтів, які віддають перевагу натуральним засобам або мають легкі порушення сну

Читайте також:
Вітряна віспа

Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook

Viber    Telegram    Twitter